Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №522/5610/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/5610/26

Головуючий І інстанції: Косіцина В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 28.04.2026р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

06.04.2026р. ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до УПП в Одеській області ДПП, в якому просив скасувати постанову відповідача серії АР №163810 від 27.03.2026р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП, та, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.03.2026р. відповідачем прийнято спірну постанову серії АР №163810 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. Втім, позивач не згоден з вказаним рішенням, вважає його протиправним, незаконним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення, а відповідачем, при його винесенні, всупереч вимогам чинного законодавства, не з`ясовано чи було дійсно вчинено адміністративне правопорушення, та чи дійсно була наявна його вина у вчиненні відповідного правопорушення.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2026 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27.03.2026р. серії АР №163810 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Стягнуто з УПП в Одеській області ДПП за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 06.05.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28.04.2026р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

21.05.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою УПП в Одеській області ДПП та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

25.03.2026р. старшим інспектором ОД ВБДР УПП в Одеській області ДПП майором поліції Синяковим Р.О. складено акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі за адресою: Одеська область, м. Теплодар, перехрестя вулиць Польова/Енергетиків (перехрестя з круговим рухом), у якому встановлено, що експлуатаційний стан технічних засобів організації дорожнього руху не відповідає вимогам ДСТУ 4100:2021 та ДСТУ 3308-96 за такими показниками: дорожній знак 4.10 та 2.1. знаходяться на висоті менше 2-х метрів та не в правильному порядку, дорожній знак 2.1. повернуто від учасників дорожнього руху, наявність та стан дорожньої розмітки - відсутня. До акту, старшим інспектором ОД ВБДР УПП в Одеській області ДПП майором поліції Синяковим Р.О. складено схему акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.

Також, 25.03.2026р. старшим інспектором ОД ВБДР УПП в Одеській області ДПП майором поліції Синяковим Р.О. складено акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Генерала Плієва, 2/4, за результатами якого встановлено, що експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-22 за такими показниками: покриття проїзної частини має тріщини, осідання, вибоїну розміром 0,3 на 0,5 метра, глибиною 0,4 метра. До акту старшим інспектором ОД ВБДР УПП в Одеській області ДПП майором поліції Синяковим Р.О. складено схему акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.

У той самий день, старшим інспектором ОД ВБДР УПП в Одеській області ДПП майором поліції Синяковим Р.О. складено акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі за адресою: Одеська область, м. Теплодар, ділянка дороги по вулиці Комунальні кут Генерала Плієва, за результатами якого встановлено, що експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-22 за такими показниками: пошкодження дорожнього покриття, глибиною до 3 сантиметрів, загальною площею 2 на 3,5 метра. До акту старшим інспектором ОД ВБДР УПП в Одеській області ДПП майором поліції Синяковим Р.О. складено схему акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.

З метою усунення вказаних недоліків, старшим інспектором ОД ВБДР УПП в Одеській області ДПП майором поліції Синяковим Р.О. складено:

- вимогу (припис) від 25.03.2026р. за №177, адресовану начальнику УЖКГЗМ Теплодарської міської ради Харламову І.В., яким вимагалося вжити наступних заходів: встановити дорожні знаки 4.10 та 2.1. згідно нормативів висоти розміщення (дорожні знаки розмішені нижче ніж 2 метри від рівня поверхні) та відносити орієнтацію дорожнього знаку 2.1. за адресою: Одеська область, вул. Енергетиків/Польова (перехрестя з круговим рухом); повідомити управління про виконання вимог закону;

- вимогу (припис) від 25.03.2026р. за №178, адресовану начальнику УЖКГЗМ Теплодарської міської ради Харламову І.В., яким вимагалося вжити наступних заходів: ліквідувати пошкодження дорожнього покриття: вибоїни загальною площею 2 на 3 метри та глибиною до 4 сантиметрів, оновити пошкоджену дорожню розмітку 1.14.3 за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна/Генерала Палієва; ліквідувати частокві вибоїни і осідання уздовж вулиць за адресами: вул. Завнішня, вул. Комунальна, вул. Енергетиків; повідомити управління про виконання вимог закону;

- вимогу (припис) від 25.03.2026р. за №179, адресовану начальнику УЖКГЗМ Теплодарської міської ради Харламову І.В., яким вимагалося вжити наступних заходів: ліквідувати пошкодження дорожнього покриття: вибоїни загальною площею 2 на 3 метри та глибиною до 4 сантиметрів, оновити пошкоджену дорожню розмітку 1.14.3 за адресою: Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна/Генерала Палієва; ліквідувати частокві вибоїни і осідання уздовж вулиць за адресами: вул. Завнішня, вул. Комунальна, вул. Енергетиків; повідомити управління про виконання вимог закону.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване на в автоматичному режимі від 27.03.2026р. серії АР №163810 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП.

Так, в вину ОСОБА_1 ставиться те, що будучи посадовою особою, а саме, начальником УЖКГЗМ Теплодарської міської ради, не вжив своєчасних заходів із ліквідації недоліків в утриманні вулично-шляхових мереж у м.Теплодар, чим порушив п.1.5. ПДР України.

Не погоджуючись із правомірністю винесеної відповідачем спірної постанови від 27.03.2026р. серії АР №163810 про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи даний адміністративний позов, суд 1-ї інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, відносно якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.

Положеннями ст.280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи. При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Згідно з положеннями ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, окрім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або ж бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок стосовно доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Зокрема, як встановлено з матеріалів даної справи, підставою для прийняття спірної постанови від 27.03.2026р. серії АР №163810 став той факт, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, а саме, начальником УЖКГЗМ Теплодарської міської ради, не вжив своєчасних заходів із ліквідації недоліків в утриманні вулично-шляхових мереж у м.Теплодар, чим порушив п.1.5. ПДР України. Саме такий склад правопорушення зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача.

ОСОБА_1 , у свою чергу, заперечував правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП, вказуючи на те, що свої посадові обов`язки начальника УЖКГЗМ Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області він виконує належним чином, втім, фінансування для проведення капітального ремонту дорожнього покриття і поточного ремонту дорожнього покриття вулиць м.Теплодар - відсутнє, а проведення капітального або ж поточного ремонту за власний рахунок останній не має можливості.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу, що за змістом ст.1 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005р. №2862-IV, автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Безпекою автомобільних доріг вважається сукупність засобів, конструкцій, пристроїв, споруд, характеристик та показників (у тому числі інженерних, конструкторських, технічних, проектних, архітектурних, технологічних та інших рішень), при врахуванні та застосуванні яких забезпечується запобігання та зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод та тяжкості їх наслідків.

У свою чергу, автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення (ст. 8 Закону №2862-IV).

Відповідно до ст.16 вказаного вище Закону, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст. 17 Закону №2862-IV).

Як передбачено у ст.18 Закону №2862-IV, складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Статтею 19 Закону №2862-IV визначені основні обов`язки органів місцевого самоврядування щодо управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів.

Зокрема, до таких обов`язків віднесено:

1) забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів;

2) організацію будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, правилами та нормами;

3) видачу дозволів на прокладання нових та ремонт існуючих мереж у межах "червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

4) завчасне оповіщення учасників руху і мешканців міст та інших населених пунктів про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів;

5) здійснення статистичного обліку та паспортизації вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

6) забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавства у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

7) видачу в установленому порядку дозволів на тимчасове припинення руху.

При цьому, відповідальність органів місцевого самоврядування за функціонування та розвиток вулиць і доріг міст та інших населених пунктів встановлена ст.21 Закону №2862-IV.

Так, органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за:

1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів;

2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв;

4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом;

5) забезпечення проведення аудиту або ж перевірки безпеки автомобільних доріг згідно з вимогами цього Закону, інших актів законодавства України, національних стандартів України, а також вжиття необхідних заходів за результатами проведення аудиту безпеки автомобільних доріг або перевірки безпеки автомобільних доріг.

У силу ст.6 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII, до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить:

- виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

- розробка, затвердження та реалізація міських і районних програм розвитку дорожнього руху та його безпеки;

- формування міських та районних фондів, у тому числі й позабюджетних, для фінансування програм і окремих заходів, спрямованих на розвиток дорожнього руху та його безпеки;

- контроль за організацією навчання різних соціально-вікових груп населення ПДР України, планування заходів, пов`язаних із профілактикою його безпеки, та контроль за їх виконанням;

- контроль за підготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів, забезпеченням розвитку сфери цих послуг;

- організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування і забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами;

- здійснення, а також фінансування заходів, пов`язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

- проведення роботи по пропаганді безпеки дорожнього руху;

- організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;

- встановлення порядку і здійснення заходів щодо забезпечення охорони транспортних засобів на платних стоянках та в колективних гаражах;

- прийняття рішень стосовно розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування;

- керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

- контроль за виявленням дорожньо-транспортних пригод та впровадженням заходів у місцях їх концентрації, на аварійно-небезпечних ділянках вулиць, доріг та залізничних переїздах;

- організація системи заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху та контроль за їх реалізацією;

- накладання у межах компетенції адміністративних стягнень за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

- керівництво роботою по справлянню податків, зборів та інших обов`язкових платежів у сфері дорожнього руху.

До компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить:

- затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів із урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, ПДР України та інших нормативних документів;

- впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи;

- уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, які визначені законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення, а також проводити тимчасове затримання транспортних засобів;

- визначення шляхів стимулювання користування електробусами, електричними колісними транспортними засобами та іншими екологічними видами транспорту.

А як вбачається з ст.9 цього Закону, до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів чи уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

У той же час, ч.3 ст.12 Закону №3353-XII передбачено, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи стосовно безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху;

За положеннями ст.24 Закону №3353-XII, власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорони затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198 були затверджені «Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони», згідно з п.1 яких, їх дія поширюються на автомобільні дороги загального користування, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів, залізничні переїзди, у межах смуги їх відведення і «червоних ліній» відповідно і є обов`язковими для власників дорожніх об`єктів, органів, що здійснюють управління ними, та їх користувачів, а також для підприємств та організацій, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів.

Так, згідно з п.2 Правил, ремонт і утримання автомобільних доріг забезпечується Агентством відновлення (автомобільних доріг загального користування державного значення), підприємствами та організаціями, уповноваженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською держадміністраціями (автомобільних доріг загального користування місцевого значення), підприємствами або балансоутримувачами, утвореними або визначеними органами місцевого самоврядування відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (вулиць і доріг міст та інших населених пунктів).

За змістом п.5 Правил, власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

У відповідності до п.11 Правил, власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів, зобов`язані, зокрема:

- своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об`єктів відповідно до «Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів» (затв. наказом Мінрегіону від 14.02.2012р. за №54), ДСТУ 3587:22 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану», ДСТУ 8749:2017 «Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт»;

- постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження або ж інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

- контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями та ін.

За приписами п.38 цих Правил, основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об`єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об`єктів у цілому ДСТУ 3587.

Роботи з ремонту та утримання дорожніх об`єктів повинні виконуватися у відповідності до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів №54, ДСТУ 3587:22 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану», ДСТУ 8749:2017 «Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт» (п.40 Правил).

Відповідно до п.41 Правил, особи, винні в порушенні вимог, передбачених цими Правилами, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Окрім цього, слід наголосити, що дії або ж бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п.1.5 ПДР України).

За правилами ст.14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.140 КУпАП України, порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А тому, як вірно звернув увагу суд 1-ї інстанції, для вирішення питання щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у відповідності до ч.1 ст.140 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення.

Так, зі змісту наявних у справі доказів вбачається, що розпорядженням міського голови Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області від 14.12.2021р. №212-Р, позивача призначено на посаду начальника управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради.

Рішенням Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області від 21.07.2025р. затверджено міську програму «Розвиток дорожнього господарства, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Теплодар на 2026-2030 роки», та відповідно розробником такої програми та відповідальним виконавцем визначено Управління ЖКГЗМ Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області.

Згідно з Положенням «Про УЖКГЗМ Тепладарської міської ради Одеського району Одеської області» (затв. рішенням Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області від 16.12.2024р.), начальник управління несе персональну відповідальність за виконання покладених на Управління завдань та здійснення ним відповідних функцій.

Позивач, у даному випадку, є посадовою особою, адже займає посаду начальника УЖКГЗМ та є відповідальною особою за забезпечення безпечного експлуатаційного стану, зокрема, вказаних в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення, ділянок доріг. Водночас, сама по собі наявність у ОСОБА_1 статусу посадової особи і покладення на нього відповідних управлінських функцій у сфері утримання вулично-шляхової мережі не є достатньою підставою для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП.

Як уже зазначалося вище, обов`язковою передумовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення не лише факту наявності певних недоліків у стані дорожнього об`єкта, а й конкретної протиправної бездіяльності особи, яка полягала у невжитті нею заходів, обов`язковість та можливість вжиття яких були наявними на момент виникнення відповідних обставин. При цьому, така бездіяльність має перебувати у причинному зв`язку із невиконанням установлених правил, норм чи стандартів та бути вчиненою саме тією особою, яка притягується до відповідальності.

Іншими словами, для притягнення позивача до адміністративної відповідальності недостатньо встановити, що 25.03.2026р. на окремих ділянках вулично-шляхової мережі м. Теплодар були виявлені певні недоліки. Необхідно було також встановити, що на момент винесення оскаржуваної постанови саме на ОСОБА_1 покладався конкретний обов`язок щодо усунення кожного з виявлених недоліків, що він був обізнаний про наявність таких недоліків, мав реальну можливість вжити необхідних заходів, однак умисно або через необережність їх не вжив.

Саме таких обставин відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення встановлено не було, а в ході судового розгляду вони належними та допустимими доказами також не підтверджені.

Зокрема, матеріалами даної справи підтверджується, що виявлення недоліків експлуатаційного стану вулично-шляхової мережі відбулося 25.03.2026р., тобто лише за 2 дні до винесення спірної постанови.

Однак, із наданих ОСОБА_1 доказів чітко вбачається, що ним не ігнорувалися питання належного утримання дорожньої мережі та не допускалася бездіяльність щодо їх вирішення.

Так, ще 12.12.2025р. УЖКГЗМ Теплодарської міської ради уклало з ТОВ «Напрям Україна» договір №62 на виконання робіт з влаштування горизонтальної дорожньої розмітки автомобільних доріг у м. Теплодарі. У подальшому, після виявлення недоліків виконаних робіт, 12.02.2026р. Управління звернулося до виконавця з листом щодо їх усунення, а 10.03.2026р. - із відповідною претензією.

Отже, до проведення обстеження 25.03.2026р. уповноваженим структурним підрозділом вже вживалися заходи, спрямовані на забезпечення належного стану дорожньої розмітки.

Окрім того, безпосередньо 25.03.2026р., між УЖКГЗМ та ТОВ «Євроіндустріал Буд» укладені договори №20-2026, №21-2026 та №22-2026 на виконання робіт з поточного (ямкового) ремонту дорожнього покриття на відповідних вулицях м.Теплодар. При цьому, строк виконання зазначених робіт був визначений договорами до 31.12.2026р.

Таким чином, наведені докази свідчать не про бездіяльність ОСОБА_1 , а, навпаки, про послідовне вжиття управлінських та організаційних заходів, спрямованих на усунення недоліків дорожнього покриття та дорожньої розмітки.

Зазначені обставини не були спростовані відповідачем і в апеляційній скарзі.

Відповідачем також конкретно не встановлено та не доведено, який саме строк для усунення кожного з виявлених недоліків сплив до моменту винесення постанови від 27.03.2026р., у чому конкретно полягало порушення цього строку та якими доказами підтверджується обов`язок ОСОБА_1 забезпечити усунення відповідних недоліків саме до 27.03.2026р.

Навпаки, як правильно встановив суд першої інстанції, у вимогах (приписах) від 25.03.2026р. №177, №178 та №179 у графі «Термін виконання» конкретного строку виконання не зазначено. Саме по собі посилання у цій графі на положення ДСТУ 3587-22 та ДСТУ 4100:2021 не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 встановлено конкретний строк, який сплив до моменту винесення оскаржуваної постанови.

Більше того, із положень ДСТУ 3587-22, наведених судом першої інстанції, вбачається, що строки усунення різних видів недоліків дорожніх об`єктів є диференційованими та залежать від характеру відповідного недоліку.

Зокрема, для окремих дорожніх знаків встановлено строк їх заміни протягом доби або трьох діб, для горизонтальної дорожньої розмітки - 14 або 30 діб залежно від її виду, тоді як строк усунення невідповідностей щодо рівності дорожнього покриття визначається відповідно до планів проведення ремонтів, але не більше одного року.

Таким чином, сам факт виявлення 25.03.2026р. певних недоліків не означав автоматичного виникнення у ОСОБА_1 обов`язку забезпечити їх повне усунення до 27.03.2026р. Тим більше, такий висновок не може бути зроблений без встановлення виду кожного конкретного недоліку, передбаченого для нього нормативного строку усунення, моменту початку перебігу такого строку та факту його спливу.

Окремого значення набуває й та обставина, що вимоги (приписи) від 25.03.2026р. №177, №178 та №179 не містять доказів їх належного вручення останньому.

У графі «Відмітку одержав» відповідні відомості відсутні. При цьому, відповідачем не надано доказів відмови позивача від отримання приписів, направлення їх поштою, засобами електронного зв`язку чи іншим способом, який дозволяв би достовірно встановити факт та дату ознайомлення позивача з їх змістом.

За наведених обставин, неможливо достовірно встановити момент, з якого ОСОБА_1 був обізнаний про конкретні недоліки, необхідність їх усунення та відповідні вимоги контролюючого органу.

Отже, враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова від 27.03.2026р. серії АР №163810 була прийнята без належного встановлення всіх обставин, які відповідно до ст.280 КУпАП підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, та без достатніх доказів вини ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на зазначене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.286,308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено: 09.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко