Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/13064/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13064/26

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 22.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі № 420/13064/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, третя особа - Фермерське господарство "СОТИ" про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, третя особа - Фермерське господарство "СОТИ", в якому просить:

- визнати протиправними дії приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича щодо вирахування податків із суми стягнення за судовим наказом № 504/4693/25;

- скасувати вимогу (вих. № 21584 від 20.04.2026) про необхідність сплати ОСОБА_1 88 369, 00 грн на депозитний рахунок виконавця;

- зобов`язати приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича передати майно (права оренди) без додаткових оплат.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.06.2026 відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, третя особа - Фермерське господарство "СОТИ" про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії.

Відмовляючи у відкритті провадження місцевий суд виходив з того, що позивач, як стягувач у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, має право на звернення до Доброславського районного суду Одеської області в порядку цивільного судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність виконавця під час виконання судового наказу від 11.11.2025 у справі № 504/4693/25. Оскільки оскаржуються дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, виданого за правилами цивільного судочинства, такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, а відтак цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також суд зазначив, що з 24.04.2026 набули чинності окремі положення Закону України від 07.04.2026 № 4833-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження». З цього часу постанови приватного виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт зазначає про порушення його права на доступ до суду через відмову у правосудді, оскільки суди цивільної та адміністративної юрисдикцій взаємно відмовляють у розгляді його скарги.

На переконання позивача, суд першої інстанції безпідставно застосував ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Оскаржувані дії приватного виконавця Парфьонова Г.В. вчиняються у межах зведеного виконавчого провадження № 71425464, яке об`єднує виконавчі документи судів різних юрисдикцій (господарської та цивільної). Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанови від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17), у разі об`єднання у зведеному провадженні рішень судів різних юрисдикцій єдиним належним судом для оскарження дій виконавця є саме адміністративний суд.

Ураховуючи вищевикладене, апелянт просить:

1. Скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 420/13064/26.

2. Направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 .

Відповідач та третя особа своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилом частини першої статті 287 цього Кодексу, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Колегія суддів зазначає, що за статтею ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання судового рішення, є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача, як сторони у виконавчому провадженні.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує дії та вимогу приватного виконавця в рамках зведеного виконавчого провадження № 71425464.

З доданих до позовної заяви матеріалів, судом встановлено, що до складу зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих документів відносно Фермерського господарства "СОТИ" ( як боржника) входять виконавчі провадження, на виконання як судових рішень судів господарської та цивільної юрисдикції.

Питання юрисдикції щодо спорів про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, Велика Палата Верховного Суду вирішувала неодноразово.

Так, у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 442/2270/17-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 324/1018/17 і від 05 грудня 2018 року у справі № 422/2248/17 вона дійшла таких висновків:

- при визначенні юрисдикції суду щодо спору необхідно встановити, на підставі яких виконавчих документів здійснюється виконавче провадження;

- якщо виконавче провадження відкрите, і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою або приватним виконавцем на підставі документів, передбачених у пунктах 1, 11, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», тобто на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні;

- якщо примусове виконання здійснювалось на підставі документів, виданих іншими органами, такі заяви учасників виконавчого провадження мали розглядатися у порядку, передбаченому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, чи статтею 287 цього кодексу, чинній з указаної дати.

Верховний Суд зазначав, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема щодо судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій.

Як вбачається з відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження по справам, які розглядалися в порядку господарського та цивільного судочинства об`єднано в зведене виконавче провадження № 71425464.

За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання всіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

При цьому, законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Отже, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то, відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Посилання суду першої інстанції на те, що 24.04.2026 набрали чинності окремі положення Закону України від 07.04.2026 № 4833-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження», а тому спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає помилковими, адже приписи цієї статті не врегульовують питання щодо розгляду скарг на дії виконавця у межах зведеного виконавчого провадження.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскарження дій державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, колегія суддів наголошує, що спори про підсудність між судами не допускаються, оскільки відмова суду у відкритті провадження з посиланням на юрисдикцію іншого суду, який перед цим вже відмовив у розгляді цієї ж скарги з тотожних підстав, створює ситуацію правової невизначеності та призводить до відмови у правосудді, що є прямим порушенням права особи на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про помилковість та передчасність висновків суду першої інстанції про те, що оскільки позивач оскаржує дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчих документів, виданих на виконання рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу про відмову у відкритті провадження з порушенням норм процесуального права, а тому, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі № 420/13064/26 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі № 420/13064/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, третя особа - Фермерське господарство "СОТИ" про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії - скасувати.

Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко