Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №523/18210/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/18210/26

Номер провадження 3/523/3185/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м.Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, ОСОБА_1 неналежним чином виконує батьківські обов`язки по вихованню неповнолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 07.08.2026 року о 08:30 годині був доставлений до ДМКЛ №3 з діагнозом отруєння неуточненими наркотичними засобами.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 28.08.2026 року не з`явилась, проте звернулась до суду з клопотанням щодо закриття провадження, в якому зазначила про невизнання нею своєї провини, просила врахувати подану нею копію постанови Доброславського районного суду Одеської області від 30.09.2025 року, виписку з картки стаціонарного хворого, звернути увагу на вжиття нею заходів реагування та впливу на сина, а також надала копію пенсійного посвідчення, відповідно до якого вона є особою з інвалідністю ІІ групи, з огляду на що та то згідно ч.1 ст.268 КУпАП, суддя вирішив розглянути справу за відсутністю цієї особи та на підставі наданих до суду матеріалів.

Суддя також враховує, що на момент розгляду справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг повноліття.

Водночас на момент події, яка мала місце 07.08.2026 року, він був неповнолітнім, а тому обставина досягнення ним повноліття на час розгляду справи не впливає на правову оцінку дій ОСОБА_1 .

Дослідивши подане ОСОБА_1 клопотання, вивчивши матеріали справи, суддею встановлено, що винність вказаної особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, повністю доказана та підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №181424 від 07.08.2026 року, в якому наведені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, під час складення і підписання якого останньою будь-яких зауважень чи заперечень щодо змісту протоколу та дій працівників поліції не викладено (а.с.1);

- поясненнями ОСОБА_1 від 07.08.2026 року, в яких остання зазначила, що останнім часом її неповнолітній син ОСОБА_2 зв`язався з поганою компанією, поводить себе незрозуміло; у зазначену дату їй подзвонили та повідомили, що її сина було доставлено до ДМКЛ №3 в наркотичному сп`янінні, в свідомості, що вживав, він не пояснив; його знайшли в сквері, де він спав на лавочці; ті дні син вдома не ночував, а залишився у друзів; раніше звертались до лікарні та психолога, подібні випадки вже були (а.с.4);

- рапортом ст.інспектора ВП №3 ОРУП № ГУНП в Одеській області Кіосе І.М. від 07.08.2026 року, в якому викладені обставини доставлення того дня неповнолітнього ОСОБА_2 в середньому стані важкості до ДМКЛ №3 (а.с.5);

- довідка з КНП «ДМКЛ №3» ОМР, згідно з якою 07.08.2026 року о 08:13 годині до зазначеного закладу був доставлений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом отруєння іншими та неуточненими наркотиками (а.с.6);

- довідкою про результати проведення перевірки інформації, викладеної в матеріалах, зареєстрованих в ЄО №34795 від 07.08.2026 року (а.с.7).

Частиною 1 ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на ст.252 вказаного Кодексу, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши письмове клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження, суддя доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки з ДМКЛ №3, 07.08.2026 року неповнолітнього ОСОБА_2 було доставлено до лікарні з діагнозом отруєння іншими та неуточненими наркотиками, а згідно з наданою до суду ОСОБА_1 копією виписки зі стаціонарної картки хворого №7802, вказаний неповнолітній доставлений в важкому стані, обумовленому алкогольною інтоксикацією.

Проте, наведені обставині не спростовують факту неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, оскільки зазначена розбіжність стосується виду речовини, якою отруївся неповнолітній, та не спростовує самого факту його перебування у стані, який потребував медичної допомоги внаслідок вживання алкоголю.

Більше того, з письмових пояснень самої ОСОБА_1 вбачається, що їй відомо про проблеми у поведінці свого неповнолітнього сина, зокрема, вона зазначила, що він зв`язався з поганою компанією, поводиться незрозуміло, перед подією вдома не ночував, залишившись у друзів, відтак вказана особа була обізнана про необхідність посиленого контролю за поведінкою сина, однак належних заходів для недопущення повторення таких випадків не забезпечила.

Приписи ст.150 Сімейного кодексу України регламентують, що батьки зобов`язані, поміж іншого, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини та фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Суддя враховує, що батьківські обов`язки не обмежуються лише забезпеченням дитини житлом, харчуванням та іншими матеріальними потребами, а включають також обов`язок здійснювати належне виховання та контроль за поведінкою неповнолітньої дитини, вживати необхідних заходів для запобігання вчиненню нею дій, які можуть становити загрозу її життю та здоров`ю.

У даному випадку неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків проявилося у недостатньому контролі за поведінкою її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , який у нічний час перебував поза місцем проживання, залишившись у друзів та 07.08.2026 року був доставлений до лікувального закладу, де йому було встановлено первісний діагноз отруєння неуточненими наркотичними засобами, а пізніший - алкогольного отруєння.

При цьому, посилання ОСОБА_1 на те, що раніше вона зверталася разом із сином до лікувального закладу, а також до психолога, суддя оцінює критично, оскільки нею не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факти таких звернень та вжиття нею відповідних заходів щодо належного виховання неповнолітнього сина і корекції його поведінки.

За таких обставин, самі лише пояснення ОСОБА_1 про звернення за медичною та психологічною допомогою не можуть бути визнані достатніми для висновку про належне виконання нею батьківських обов`язків, тим більше що зазначені пояснення не спростовують встановлених судом обставин щодо проблемної поведінки неповнолітнього ОСОБА_2 та необхідності належного контролю за його поведінкою у розглядуваному випадку.

До того ж, надана ОСОБА_1 копія постанови Доброславського районного суду Одеської області від 30.09.2025 року не має преюдиційного значення для розгляду даної справи, оскільки стосується інших обставин та іншого періоду часу, не спростовує обставин, встановлених у даній справі, та не підтверджує належного виконання вказаною особою батьківських обов`язків на момент вчинення розглядуваного правопорушення.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суддя вважає доведеним факт неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо виховання та здійснення належного контролю за поведінкою неповнолітнього сина, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Частиною 1 ст.184 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність за цією нормою закону настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу положень ст.33 КУпАП, приймаючи до уваги характер та обставини правопорушення, ступінь вини та особу ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи (з матеріалів справи), а також враховуючи мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень до вказаної особи доцільне застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, що обумовлює звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Керуючись ст.ст.1, 23, 33, 184, 251-252, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.

На підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору.

Копію постанови направити для виконання ОСОБА_1 , для відома – до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області та надати іншим заінтересованим особам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя: В.В. Шурупов