Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №512/7/26 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/7/26

Провадження №2/512/251/26

"08" вересня 2026 р. с-ще Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря – Шаповал Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю – Тертиця Т.В., в інтересах ТОВ «Укр кредит фінанс», через систему Електронний суд звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останнього – заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.04.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1388-4073.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму у розмірі 4200,00 грн. строк кредиту становить 365 днів, стандартна процентна ставка становить 1,491% в день застосовується у межах строку кредиту.

Відповідач умови кредитного договору не виконує.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 18177,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. передано йому вказану справу.

Ухвалою суду від 13.01.2026 позов залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків (а.с.57-58).

22.01.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків з якої вбачається, що за період з 29.04.2024 по 28.05.2024 (включно) - нарахування процентів відбувалось за Промо-ставкою у розмірі 0,29 % за кожен день користування Кредитом протягом перших 30 (тридцять) календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця (30 днів х 12,18 грн. в день = 365,40 грн.).

28.05.2024 відповідачем було внесено платіж у розмірі 995,40 грн., з яких 365,40 грн., на погашення відсотків за користуванням кредитними коштами, 630,00 грн., були зараховані на погашення одноразової комісії за кредитними коштами.

Станом на 28.05.2024 було погашено відсотки за користування кредитними коштами в сумі 365,40 грн., а також погашено одноразову комісію в розмірі 630,00 грн.

За період з 29.05.2024 по 27.06.2024 (включно) - нарахування процентів відбувалось за Зниженою процентною ставкою у розмірі 1,45%, за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. (30 днів х 60,90 грн. в день = 1 827,00 грн).

27.06.2024 відповідачем було внесено платіж у розмірі 1 827,00грн., які були враховані на погашення відсотків за користуванням кредитними коштами.

Станом на 27.06.2024 було погашено відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 1 827,00 грн.

За період з 28.06.2024 по 28.04.2025 (включно) - нарахування процентів відбувалось за Зниженою процентною ставкою у розмірі 1,45%, за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору. (305 днів х 60,90 грн. в день = 18 574,50 грн).

3 вищезазначеного вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача за несплаченими відсотками станом на 26.11.2025 становить: 18574,50 грн (з 28.06.2024 по 28.04.2025) (що відображено у розрахунку).

Отже, станом на 26.11.2025 відповідач перед позивачем мав заборгованість за несплаченим відсотками: 18574,50 грн (з 28.06.2024 по 28.04.2025) (що відображено у розрахунку).

Відповідно до п. 4.13. кредитного договору Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п?ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Дата повернення кредиту 28.04.2025.

Разом з тим, представник позивача – Чортоломна Є.Є. зазначила, що після закінчення строку кредитування а саме після 28.04.2025 нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено у розрахунку (а.с.59-64).

Крім того, представник позивача надав заяву про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк», а саме інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; - виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо зарахування коштів в сумі 4200,00 грн. саме 29.04.2024 (а.с.72-74).

Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 27.01.2026 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 23.02.2026, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів (а.с. 75-76).

Матеріали справи містять заяву про самовідвід секретаря судового засідання Тімановського А. Г. у зв`язку з перебуванням у близьких родинних відносинах зі стороною у справі (а. с. 77).

Ухвалою суду від 23.02.2026 вищевказану заяву секретаря судових засідань про самовідвід задоволено (а.с.80).

Слухання справи відкладено на 30.03.2026.

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з ознайомленням з матеріалами справи (а.с.81).

30.03.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з хворобою (а.с.81).

Матеріали справи містять довідку ФОП ОСОБА_2 №274-а від 15.04.2026 про те, що ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні з 15.04.2026 (а.с.84).

Слухання справи відкладено на 12.05.2026.

11.05.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він подав заяву на отримання професійної правничої допомоги (а.с.87).

Слухання справи відкладено на 03.06.2026.

18.05.2026 до суду надійшла заява представника відповідача – адвоката Сонько В.В., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №2-15-202-001499 від 13.05.2026, про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.91).

03.06.2026 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник відповідача – Сонько В.В. не встиг ознайомитися з матеріалами справи (а.с.93).

Крім того, матеріали справи містять клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.95).

05.06.2026 представник відповідача подав до суду заяву про продовження процесуального строку для подачі відзиву (а.с.97).

09.06.026 до суду надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач визнає позовну заяву в частині стягнення основного боргу в загальній сумі 4200,00 грн. та 11676,00 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом.

Щодо нарахованих відсотків, - позивачем безпідставно та в порушення вимог закону України «Про споживче кредитування», застосовано денну процентну ставку в розмірі 1,45 %. Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Статтю 8 доповнено частиною п?ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023, який вступив в чинність 24.12.2023. Відтак, нарахування відсотків за кредитом не узгоджується з обмеженнями введеними вище зазначеним законом. З аналізу розрахунку, доданого до позову вбачається, що денна ставка в розмірі 1,45% застосована позивачем за період з 29.05.2024 по 28.04.2025, тобто за 365 днів дії кредитного договору, відповідно за цей період відповідачу нараховано 22228,50 грн.

Відтак, з урахуванням зазначених вище законодавчих обмежень розмір відсотків за користування кредитів не мав перевищувати 42,00 грн. або 15330,00 грн., відповідно позивачем безпідставно включено до позовних вимог 6898,50 грн.

Крім того, представник відповідача просив повернути позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору у зв`язку з частковим визнанням позову відповідачем (а.с.100-102).

В подальшому слухання справи відкладено на 30.06.2026 та 14.07.2026.

30.06.2026 до суду надійшла заява представника відповідача в якій зазначено про неспівмірність відсотків. Так, позивач просить стягнути з відповідача відсотки у загальному розмірі 13977,60 грн, які викликають обґрунтовані сумніви щодо їх відповідності принципам справедливості та розумності. Зазначена сума відсотків істотно перевищує втричі залишок основного боргу в розмірі 4200 грн, що свідчить про непропорційність заявлених вимог до фактичного розміру основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є порушення балансу прав на шкоду споживача. Відсотки за своєю правовою природою мають на меті компенсацію витрат кредитора, а не створення джерела надмірного збагачення, що суперечить природі цивільно-правових зобов?язань.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (а.с.110-112).

14.07.2026 до суду надійшла заява про уточнення відзиву у частині визнання позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 4200,00 грн. та 4200,00 грн нарахованих відсотків. (а.с.114).

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.54).

Слухання справи відкладено на 08.09.2026.

Представник відповідача – адвокат Сонько В.В. надав суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.107).

Разом з тим, матеріали справи містять довідку про доставку електронного документа (судової повістки) до Електронного кабінету позивача в автоматизованій системі документообігу суду (ЄСІТС). Згідно з вказаною довідкою, повістку про виклик у судове засідання на 08.09.2026 було доставлено до електронного кабінету позивача 15.07.2026 (а.с.119).

Відповідач в судове засідання 14.07.2026 та 08.09.2026 не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи (а.с.85, 86, 92, 106).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що 29.04.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1388-4073 (а.с.12-21).

З вказаного договору вбачається, що останній календарний день першого базового періоду 28.05.2024, сума кредиту 4200,00 грн., нараховані проценти за користування кредитом – 995,40 грн.

Денна процентна ставка 1,491 відсотків = (22858,50 грн./4200,00 грн.)/365 днів х100%.

Матеріали справи містять правила відкриття кредитної лінії продукту «Credit kasa» (а.с.22-29).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума кредиту становить 4200,00 грн. строк кредитування 365 днів, процентна ставка 1,45% вдень, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту (а.с.30-31).

Зазначений паспорт про споживчий кредит підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора А7611 (а.с.31 на звороті).

Крім того, матеріали справи містять додаток до договору про відкриття кредитної лінії (а.с.32).

З квитанції №2455847874 від 29.04.2024 вбачається, що ТОВ «Укр кредит фінанс» перерахував кошти у сумі 4200,00 грн. на карту відповідачу (а.с.33 на звороті).

З довідки ТОВ «Укр кредит фінанс» вбачається, що 29.04.2024 за допомогою платіжної системи LigPay відбувся платіж №245584784 на суму 4200,00 грн. на карту відповідача НОМЕР_2 (а.с.34).

З розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 22774,50 грн., основний борг – 4200,00 грн., залишок відсотків – 18574,50 грн. (а.с.35-41).

Матеріали справи містять правила акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» (а.с.42-44).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про доходи відповідача №5847558862852056, з якої вбачається, що відповідач з листопада 2025 по квітень 2026 отримав пенсію в розмірі 18964,00 грн. (а.с.115).

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків вбачається про джерела та суми нарахованого доходу (а.с.116).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частинами 1, 3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, враховуючи, що взяті на себе зобов`язання позичальник не виконує належним чином, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення суми кредитних коштів та нарахованих на них відсотків.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

У встановлений кредитним договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти, не сплатив проценти за користування кредитом.

Як неодноразово зазначав у своїх постановах Верховний Суд (постанови: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь позивача слід стягнути неповернутий кредит та проценти за користування кредитом у межах строку кредитування.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 18177,60 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 4200,00 грн.; заборгованість по процентам 13977,60 грн.

Представник відповідача – Сонько В.В. у заяві про уточнення відзиву в частині визнання позовних вимог від 14.07.2026 просив зменшити розмір нарахованих процентів за користування кредитом до обґрунтованого та справедливого розміру, який відповідає 4200,00 грн.

Крім того, як вбачається з пункту 2.3 договору про відкриття кредитної лінії, що сума кредиту 4200,00 грн., нараховані проценти за користування кредитом та комісії за видачу кредиту 995,40 грн., разом до сплати 5195,40 грн.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Частинами 5 та 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Нарахована позивачем сума по відсоткам за прострочення зобов`язань не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в електронних договорах такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є він, як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для нього та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. А наявність в позивача можливості стягувати з нього, як споживача надмірні грошові суми відсотків, спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання йому, як боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов?язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором в обумовлені договором строки, а також позицію представника відповідача про часткове визнання позовних вимог та заяви про неспівмірність та непропорційність заявлених вимог до фактичного розміру основного зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 8400,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 4200,00 грн.; заборгованість по процентам 4200,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року – 3328,00 гривень.

За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок (3328,00 х 0,8).

Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №696 від 07.01.2026 (а.с.1).

Як вбачається з мотивувальної частини цього рішення позов ТОВ «Укр кредит фінанс» задоволено частково на 46,21% (18177,60 грн. /8400,00 грн. х 100).

З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал фінанс груп» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у сумі 1230,30 грн. (2662,40 грн./100 х 46,21%).

Керуючись статтями 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, з яких 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок – заборгованість за тілом кредиту та 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1230 (одна тисяча двісті тридцять) гривень 30 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.Ю. Брюховецький