Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №509/3568/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3568/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

з участю: секретаря судового засідання Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 014/380805/82/612300 від 26.07.2019 р. у розмірі 286808,55, судового збору у розмірі 3441,70 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200 грн.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 01.06.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзив не надав.

Відповідно до вимог частини першої статті 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі доказів, які є у справі.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 26.07.2019 р. між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Заяву - Договір про надання кредиту № 014/380805/82/612300, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в сумі 75930,54 грн та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

09 квітня 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» уклали Договір відступлення прав вимоги №114/2-31-F. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк Аваль», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/612300 від 26.07.2019 р.

11 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» уклали Договір факторингу № 11/09/2025. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/612300 від 26.07.2019 р., що підтверджується копією договору факторингу 11/09/2025 від 11 вересня 2025 року та витягом з реєстру боржників.

Станом на 07.10.2025 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 286808,55 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 80743,95; заборгованість за відсотками – 206064,60 грн.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні доведені належними та допустимими доказами, тому позов належить задовольнити з таких підстав.

26.07.2019 р. між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Заяву - Договір про надання кредиту № 014/380805/82/612300, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в сумі 75930,54 грн та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

09 квітня 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» уклали Договір відступлення прав вимоги №114/2-31-F. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк Аваль», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/612300 від 26.07.2019 р.

11 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» уклали Договір факторингу № 11/09/2025. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/380805/82/612300 від 26.07.2019 р., що підтверджується копією договору факторингу 11/09/2025 від 11 вересня 2025 року та витягом з реєстру боржників.

Станом на 07.10.2025 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 286808,55 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 80743,95; заборгованість за відсотками – 206064,60 грн.

Відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, проценти за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, тому позивач змушений звернутись за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.

Відповідач не надіслала до суду відзиву на позовну заяву, отже, про свої можливі заперечення проти позовних вимог відповідач суду не повідомив.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем АТ «Райффайзен Банк Аваль», право вимоги від якого перейшло до Нового кредитора ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» за кредитним договором, а в подальшому до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» внаслідок чого утворилась заборгованість.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 526 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Нормою частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин в силу частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦК України.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем.

Підстав вважати, що заборгованість за Кредитним договором у розмірі 286808,55 грн не відповідає умовам Кредитного договору або визначена неправильно, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 014/380805/82/612300 від 26.07.2019 р. у розмірі 286808,55 грн.

Крім того позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 11 200 грн. 00 коп.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що представник позивача в судове засідання не прибував, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише з надання консультацій та складення позовної заяви.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 11200,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3441,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282, ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (код ЄДРПОУ 43575686), заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/612300 від 26.07.2019 р. у розмірі 286808,55 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн, а також судовий збір в сумі 3441,70 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Кочко В.К.