Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №509/2889/24 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2889/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: представника позивачів, адвоката Кононюк В.О.,

представника відповідача ТОВ «Консалт Солюшенс», адвоката Башук Д.С.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина

ОСОБА_3 ,

до

Приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мазаратій Андрія Вікторовича,

Приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»,

треті особи: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_4 ,

про

визнання свідоцтва про право власності недійсним, про поновлення реєстрації дітей за місцем проживання,-

ВСТАНОВИВ:

14.05.2024 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мазаратій Андрія Вікторовича, місцезнаходження: 65110, Одеська область, Одеський район, смт Авангард, вул. Торгова, 19, Приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, місцезнаходження: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1-го Травня, буд. 19/оф.310, Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», місцезнаходження: 65011, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36/оф.308, третя особа: ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргів неправомірною, про визнання свідоцтва про право власності недійсним.

15 травня 2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

В подальшому, від представника позивача ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 - адвоката Кононюк В.О. надійшла уточнена позовна заява. Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просить суд:

- визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , видане 24 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Мазаратій Андрієм Вікторовичем.

- поновити реєстрацію за місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20.07.2007 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Під купівлю означеного житлового будинку ОСОБА_2 взяв в банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит, про що уклав угоду. Дружина ОСОБА_2 – ОСОБА_5 не була повідомлена про те, що будинок придбаний у кредит в банку. ОСОБА_5 вклала в добудову житлового будинку особисті кошти своєї матері. У позовній заяві зазначається, що вказаний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Позивачі вважають, що приватний виконавець Колечко Д.М. неправомірно передав житловий будинок стягувачу ТОВ «Консалт Солюшенс» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 , оскільки приватним виконавцем Колечко Д.М. не було надано дозволу органів опіки та піклування. Крім того, 22.04.2025 року Одеський апеляційний суд постановив рішення щодо скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2017 року про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу ТОВ «Консалт Солюшенс» дубліката виконавчого листа.

22 жовтня 2025 року ухвалою суду прийнято уточнену позовну заяву адвоката Кононюк Валентини Олексіївни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , та вирішено у подальшому розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву від приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що позов не містить посилань на обставини саме із порушення правил проведення електронних торгів. Слід брати до уваги і те, що боржник, який є співпозивачем за цим позовом, не зазначає, як саме примусове відчуження належної його дружині частки у спільному майні подружжя порушує саме його права.

Представником відповідача ТОВ «Консалт Солюшенс» - адвокатом Башуком Д.С. подано до суду письмові пояснення на уточнену позовну заяву, у яких останній зазначає, що позивачем не додано жодних документів, що могли б підтвердити режим спільної сумісної власності подружжя. Зазначає, що ОСОБА_5 є поручителем за кредитом, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є солідарними боржниками за рішенням суду про стягнення заборгованості, в рамках примусового виконання якого було звернено стягнення на житловий будинок. Вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено належними доказами обґрунтованість його вимог.

11 травня 2026 року ухвалою суду заяву представника позивача, адвоката Кононюк В.О. про забезпечення позову від 04.05.2026 року – задоволено.

Вирішено накласти арешт на спірне майно - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Заборонити будь-які дії щодо відчуження означеного житлового будинку та реєстрації права власності на означений будинок.

Сторона позивача в судовому засіданні підтримали позов.

Сторона відповідача заперечувала щодо задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 014/0030/74/78583 , згідно умов якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 163 212,00 дол. США з кінцевим строком повернення кредиту 07.07.2027 року. Згідно п. 2.1 Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі: придбання житлового будинку заг. пл.. 87,6 кв.м. та житл. пл. 55,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на зем. ділянці 0,0063 га та на сплату комісій Банку за цим Договором.

Наданий позичальнику ОСОБА_2 кредит забезпечувався порукою ОСОБА_5 , про що 20.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 014/0030/74/78583/1.

З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору, 20 липня 2007 року між Банком та Позичальником було укладено Іпотечний договір б/н, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. за реєстр. № 3961, за яким в забезпечення виконання зобов`язань було передано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

01.12.2009 року Приморським районним судом м. Одеси винесено рішення у справі № 2-9203/2009, яким було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0030/74/78583 від 20 липня 2007 року в сумі 1 450 442 (один мільйон чотириста п`ятдесят тисяч чотириста сорок дві) грн. 84 коп. та судові витрати в сумі 1 950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

З тексту рішення суду від 01.12.2009 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги у повному обсязі.

31.08.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57117390 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9203/09, виданого Приморським районним судом м. Одеса 28.01.2010 року, яким встановлено стягнути на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1 450 442,84 грн. та судові витрати.

06.09.2018 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на житловий будинок загальною площею 87,6 м.кв., житловою площею 55.8 м.кв., та земельну ділянку площею 0,063 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_2 .

У відповідності до відповіді Сухолиманської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані: ОСОБА_5 1981 р.н., ОСОБА_4 2002 р.н. та ОСОБА_3 2011 р.н.

Також, судом встановлено, що 10.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62302533 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9203/09, виданого Приморським районним судом м. Одеса 28.01.2010 року, яким встановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у розмірі 1 450 442,84 грн. та судові витрати.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.10.2020 року по справі № 509/6827/19, що набрало законної сили 23.11.2020 року виселено із будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5 1981 р.н., ОСОБА_4 2002 р.н., ОСОБА_3 2011 р.н. та ОСОБА_2 1979 р.н.

26 квітня 2021 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-9203/2009 замінено стягувача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих документів, виданих Приморським районним судом м. Одеси по справі № 2-9203/2009 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0030/74/78583 від 20.07.2007 року.

18.02.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення ринкової вартості арештованого нерухомого майна боржника.

Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 про незалежну оцінку майна від 08.04.2021 року, який надійшов до приватного виконавця 27.04.2021 року, ринкова вартість об`єкта оцінки склала 1 041 314,00 грн.

27.04.2021 року приватним виконавцем на адресу сторін виконавчого провадження направлені відповідні листи з повідомленням про оцінку арештованого майна, в яких було зазначено про вартість оціненого майна визначену суб`єктом оціночної діяльності.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.04.2021 року по справі № 509/837/21 вирішено звернути стягнення на арештоване майно боржника, не зареєстроване за ним в установленому законом порядку.

09.06.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про заміну сторони стягувача - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у виконавчому провадженні на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».

22.06.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, яка була надіслана боржнику у відповідності із супровідним листом № 3931 від 22.06.2021 року.

22.06.2021 року приватним виконавцем сформовано заявку на реалізацію арештованого майна.

Перші, другі та треті торги із реалізації арештованого майна, призначені на 23.07.2021 року, 02.09.2021 року та 13.10.2021 року не відбулись за відсутністю попиту на вказане майно.

Матеріалами справи підтверджується, що стягувач ТОВ «Консалт Солюшенс» виявив бажання залишити за собою не продане з торгів майно, у зв`язку з чим 22.10.2021 року була винесена постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено відповідний акт.

05.10.2023 року на підставі заяви стягувача була винесена постанова про зняття арешту з майна.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2025 року у справі № 2-9203/09 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 .

Скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2017 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», про видачу дубліката виконавчого листа № 2-9203/09, виданого 28 січня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в сумі 1450442,84 грн, витрат на ІТЗ в сумі 250 грн та держмита в розмірі 1700 грн та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу і передбачає примусове виконання рішень. Це сукупність дій відповідних органів та посадових осіб, спрямованих на реалізацію судових рішень у встановленому законом порядку.

Виконавче провадження є юридичною процедурою, яка забезпечує примусову реалізацію судового рішення, що підтверджує права та обов`язки сторін у цивільній справі. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, державний виконавець має здійснювати виконавчі дії з дотриманням цього Закону, а також інших законодавчих актів, які регулюють виконавче провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 року у справі №908/1525/16).

Частина 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець під час виконання своїх обов`язків приймає процесуальні рішення, оформлені у вигляді постанов, попереджень, подань, актів, протоколів, розпоряджень, запитів, заяв, повідомлень або інших документів, передбачених законом. Частина 1 статті 18 цього ж Закону зобов`язує виконавця вживати всіх необхідних заходів для примусового виконання рішень ефективно, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника включає його арешт, вилучення (списання коштів з рахунків) та примусову реалізацію.

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено Кредитний договір № 014/0030/74/78583, зі змісту якого вбачається, що кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі: придбання житлового будинку заг. пл.. 87,6 кв.м. та житл. пл.. 55,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором забезпечувались порукою його дружини ОСОБА_5 .

У Договорі поруки від 20.07.2007 року, підписаному ОСОБА_5 , міститься власноручний напис ОСОБА_5 про те, що вона ознайомлена з умовами кредитного договору та договору поруки, розуміє їх зміст і правові наслідки укладення договору та повністю з ними погоджується.

Крім того, у позовній заяві зазначається, що подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 разом проживали у будинку, що був придбаний на кредитні кошти.

Таким чином, суд дійшов висновку, що грошові кошти, отримані ОСОБА_2 за кредитним договором, були використані в інтересах сім`ї, зокрема для задоволення потреб подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

За таких обставин сам по собі факт перебування спірного житлового будинку у режимі спільної сумісної власності подружжя не може бути підставою для виключення можливості звернення стягнення на зазначене майно в порядку примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

При винесенні рішення суд також бере до уваги, що дружина позичальника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 являється солідарним боржником за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2009 року у справі № 2-9203/2009, яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс») заборгованість за кредитним договором № 014/0030/74/78583 від 20 липня 2007 року.

Відповідно до ст. 541 ЦК України (в редакції 2004 року) солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Оскільки за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність, а останні згідно з вимогами ст. 60 СК України стають об`єктом спільної сумісної власності подружжя, то в такому випадку позичальником (боржником) стає не чоловік або дружина, а подружжя, які несуть солідарну відповідальність за виконання кредитного договору.

До вказаного висновку прийшов Верховний Суд України у судових рішеннях по справі № 6-27563св07 від 11.11.2018, № 6-21170св08 від 15.04.2010, № 6-486цс16 від 27.06.2016, №6-539цс16 від 14.09.2016.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

За таких обставин, з огляду на покладення на ОСОБА_2 та ОСОБА_5 солідарного обов`язку зі сплати заборгованості на підставі рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_5 у зв`язку з примусовою реалізацією нерухомого майна.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Разом з тим, аналіз положень зазначеного Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що вказаному обов`язку державного виконавця передує обов`язок боржника надати інформацію про своє майно, зокрема про майно, яким він володіє спільно із іншими особами.

Так, відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами.

Згідно з частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позивачем разом з позовною заявою не надано доказів, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_2 надавав приватному виконавцю свою декларацію про доходи та майно, та повідомляв приватного виконавця про те, що спірне майно належить йому та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_5 вклала в добудову житлового будинку особисті кошти своєї матері, оскільки до позову не додано жодних документів, що могли б підтвердити такі обставини.

Щодо доводів позивача про те, що на момент подання заявки на реалізацію арештованого майна приватним виконавцем Колечко Д.М. не було надано дозволу органів опіки та піклування, суд зауважує наступне.

23 жовтня 2020 року Овідіопольським районним судом Одеської області винесено рішення у справі №509/6827/19, яким вирішено виселити без надання іншого житлового приміщення громадянина України ОСОБА_2 , 1979 р.н., який зареєстрований та проживає в іпотечному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зняти його з реєстраційного обліку.

Виселити без надання іншого житлового приміщення громадянку України ОСОБА_5 , 1981 р.н., яка зареєстрована та проживає в іпотечному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зняти її з реєстраційного обліку.

Виселити без надання іншого житлового приміщення громадянку України ОСОБА_4 , 2002 р.н., яка зареєстрована та проживає в іпотечному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зняти її з реєстраційного обліку.

Виселити без надання іншого житлового приміщення громадянина України ОСОБА_3 , 2011 р.н., який зареєстрований та проживає в іпотечному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зняти його з реєстраційного обліку.

Вказане судове рішення набрало законної сили 23.11.2020 року, не оскаржувалось сторонами, та було чинним на момент подачі приватним виконавцем заявки на реалізацію арештованого майна.

Отже, на момент подання заявки на реалізацію арештованого майна у приватного виконавця Колечко Д.М. не було обов`язку надавати дозвіл органів опіки та піклування, оскільки на той момент рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2020 року у справі №509/6827/19 про виселення було чинним та не скасованим.

Також, суд критично оцінює долучення до матеріалів справи копії постанови Одеського апеляційного суду від 22.04.2025 року у справі № 2-9203/09, якою було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 , скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2017 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», про видачу дубліката виконавчого листа № 2-9203/09, виданого 28 січня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в сумі 1450442,84 грн, витрат на ІТЗ в сумі 250 грн та держмита в розмірі 1700 грн та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Так, вищевказаною постановою Одеського апеляційного суду було скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2017 року, якою вирішувалось питання поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачі дубліката виконавчого листа № 2-9203/09, виданого відносно боржника ОСОБА_5 . Щодо боржника ОСОБА_2 таке питання в ухвалі суду не вирішувалось.

Суд враховує, що електронні торги з реалізації арештованого майна та видача постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, проводились в рамках виконавчого провадження № 57117390 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9203/09, виданого відносно боржника ОСОБА_2 .

Вищевказаний виконавчий документ на даний час є чинним та не скасованим.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року по справі № 204/5371/20 (провадження № 61-6371св22) зазначено, що скасування судового рішення, на підставі якого набуто право власності на спірний об`єкт, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки щодо недійсності торгів, що проведені до набрання законної сили рішенням суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 372/2894/17, тлумачення норм законодавства, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Саме лише скасування судового рішення (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення), не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до моменту набрання законної сили ухвалою суду про скасування судового наказу. За своєю суттю електронні торги мають бути безпечною підставою набуття майна, оскільки публічна процедура реалізації майна має гарантувати невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, набутого у такий спосіб. Очевидно, що використання як підстави для оспорений торгів факту скасування судових наказів, може вплинути на стабільність цивільного обороту та характеристику власне торгів як найбезпечнішої підстави набуття майна, за умови, що такої підстави недійсності не існувало в момент проведення електронних торгів.

За вищенаведених обставин, винесення Одеським апеляційним судом постанови від 22.04.2025 року у справі № 2- 9203/09 не має жодного правового значення для розгляду даної справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житловий будинок та земельну ділянку, виданого 24 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Мазаратій Андрієм Вікторовичем, не підлягає до задоволення.

Крім того, видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем (переможцем аукціону), але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

Нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна на аукціоні, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення аукціону (близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Отже, визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ані інтерес кредитора у поповненні ліквідаційної маси боржника, ані такий же інтерес самого боржника.

За таких обставин, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва нотаріуса не є належним способом захисту (такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 та постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 12.04.2023 у справі № 16/89, від 11.07.2024 у справі № 926/2179/20).

У постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 за позовом про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і продавець не мав права його відчужувати, тоді покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, встановлених статтею 388 ЦК України (пункт 52).

Відтак, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов`язально-правовими способами захисту права власності, передбаченими Главою 83 ЦК України. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оспоренні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу (пункт 57).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18).

За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним та належним, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Стосовно вимог позовної заяви про поновлення реєстрації за місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , суд зауважує наступне.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Позивачем у позовній заяві не наведено жодних доводів на обґрунтування заявленої вимоги про поновлення реєстрації за місцем проживання, та не зазначено правових підстав, що свідчили б про наявність підстав для її задоволення.

Крім того, вказана вимога є похідною від основної позовної вимоги, у задоволенні якої суд дійшов висновку про відмову. Враховуючи викладене, а також відсутність самостійних підстав для її задоволення, суд вважає, що зазначена позовна вимога також не підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 11 травня 2026 року, підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 3, 13, 16, 541 ЦК України та ст. 12, 13, 76, 81, 158, 258, 263-265, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , до Приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мазаратій Андрія Вікторовича, Приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про визнання свідоцтва про право власності недійсним, про поновлення реєстрації дітей за місцем проживання – відмовити в повному обсязі.

Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони будь-яких дій щодо відчуження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , які були накладені ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.05.2026 року – скасувати.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 31.08.2026 року.

Суддя А.І.Бочаров