Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №509/3753/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3753/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, -

ВСТАНОВИВ :

8 червня 2026 року, ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із вищевказаною позовною заявою, в якій просив суд визначити йому додатковий строк у 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом, після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої залишилося нерухоме майно у вигляді 1/2 частини однокімнатної квартири загальною площею 36.50 кв. м., житловою 19,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набуте спадкодавцем за життя на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.11.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Панченко О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2764, мотивуючи позов роз`ясненням нотаріуса вих. №49/01-16 від 09.03.2025 р., яким відмовлено йому у прийнятті спадщини у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини, який починається з дати відкриття спадщини та необхідністю підтвердження факту спільного проживання однією сім?єю зі спадкодавцем і рекомендовано звернутись до суду. Позивач вказує, що суттєвим фактором несвоєчасного вступу у права спадкування є обставини, що відбулися в країні з 24.02.2022 р., а саме, збройна агресія рф проти України. Указом Президента України 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» в країні було запроваджено воєнний стан. Позивач чув, що постановою КМУ під час військового стану загальний строк для прийняття спадщини з 6 місяців з дня смерті спадкодавця було продовжено до десяти місяців. Одним із напрямів, якими просувалися рашистські війська було м. Одеса. Позивач був вимушений жити у знайомих, так як був присутній страх, тривога, паніка можливої загибелі його та родичів, це природна реакція на реальну та постійну загрозу життю. Під час війни страх смерті може впливати на поведінку та сприйняття. Також, із-за свого фізичного стану, позивач лікувався в стаціонарі «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради та амбулаторно через хворобу судин головного мозку - геморагічний інсульт, крововилив в проекції тім`яно-потиличної-скроневих зліва, іхс, дифузний кардіосклероз, гх 1ст., та хвороби серця - гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності (копії документів додаються) невчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а мому вважає, що зазначені обставини унеможливили своєчасне, протягом шести місяців після смерті спадкодавця, його звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

В судове засідання позивач не з?вився, надавши суду заяву, в якій підтримав позов, який просив розглянути за його відсутністю.

Від відповідачів по справі до суду надійшов відзив, в якому вони просять розглянути справу за їхньої відсутності.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані суду докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 1216 ЦК - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ч. 1 ст. 1217 ЦК, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1221 ЦК, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17

Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Як роз?яснив Пленум ВСУ в абз. 6 п. 24 своєї постанови від 30.05.2008 р. № 7 «Пр судові практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

ВСУ у постанові від 26.09.2012 р. у справі № 6-85цс12 сформулював важливий правовий висновок, що правила про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Вирішуючи питання поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини конкретної справи.). Наведена вище правова позиція послідовно використовується і у практиці ВС, який додатково роз`яснив, що головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова від 31.07.2024 р., справа № 706/275/22, провадження № 61-12010св23. За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови ВС від 03.04.2024 р. справа № 639/8197/21, провадження № 61-14773.

Згідно з правовою позицією ВСУ від 04.11.2015 р. (справа № 6-1486цс15), відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України - за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити їй додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, у постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19 Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди дослужуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріусу або до суду. Під час вирішення питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов?язані з об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі в складі Збройних Сил України тощо.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 13.05.2025 року, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 175, після смерті якої залишилося нерухоме майно у вигляді 1/2 частини однокімнатної квартири загальною площею 36.50 кв. м., житловою 19,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набуте спадкодавцем за життя на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.11.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Панченко О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2764, зареєстрований КП «Овідіопольському районному бюро технічної інвентаризації» 12.12.1997 року, номер реєстраційного посвідчення 1682, номер запису 1682 в книзі 14.

Відповідно до домової книги спадкодавець ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті матері-спадкодавця, позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на що приватний нотаріус Олійниченко Ж.В. 09.03.2025 року надала роз`яснення вих. №49/01-16, яким відмовила у прийнятті спадщини у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини, який починається з дати відкриття спадщини та необхідністю підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем і рекомендацією звернення до суду.

Як вказує позивач, суттєвим фактором несвоєчасності вступу у права спадкування є обставини, що відбулися в країні з 24.02.2022 року - збройна агресія російської федерації проти України. Указом Президента України 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» в країні було запроваджено воєнний стан. Позивач чув, що постановою КМУ під час військового стану загальний строк для прийняття спадщини з 6 місяців з дня смерті спадкодавця було продовжено до десяти місяців.

Як відомо, одним із напрямів, якими просувалися рашисти було м. Одеса, тому позивач був вимушений жити у знайомих, так як у нього був присутній страх, тривога, паніка можливої загибелі його та родичів, це природна реакція на реальну та постійну загрозу життю. Під час війни страх смерті може впливати на поведінку та сприйняття, що стало наслідком лікування позивача в стаціонарі «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради та амбулаторно через хворобу судин головного мозку - геморагічний інсульт, крововилив в проекції тім`яно-потиличної-скроневих зліва, іхс, дифузний кардіосклероз, гх 1ст., та хвороби серця - гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності (копії документів додаються) невчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

На думку сууду, зазначені обставини унеможливили своєчасне, протягом шести місяців після смерті спадкодавця, звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та підтверджують поважність причин пропуску строку такого звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами та станом здоров`я позивача, які перешкоджали йому прийняти спадщину вчасно, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,174,200,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 1270,1272 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом – задовольнити ;

2.Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_2 ) додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалістю 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.09.2026 р.

Cуддя Гандзій Д.М.