Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №521/7934/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/7934/26

Номер провадження № 2/521/6193/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

Хаджибейського районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання – Наконечна А.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні з викликом учасників справи у судове засідання. в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

15.05.2026 року позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом та просила суд: стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі 15000,00 гривень щомісячно з моменту подачі позову і до досягненням дитиною повноліття.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.05.2026 року спрощене провадження у справі з викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року розгляд справи відкладено на іншу дату.

16.07.2026 року відповідач подав заяву про визнання позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення судового засідання без її участі.

Позивачка та відповідач в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 19.06.1998 року між сторонами укладено шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновської райадмінстрації виконкому Одеської міськради, в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис №257 та видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 .

В шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видане Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №474, серія НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що спільна дитина сторін проживає з позивачкою закордоном, знаходиться на повному її утриманні, відповідач на теперішній час проживає окремо від них у Болгарії, не турбується про добробут дитини, не забезпечує необхідними речами, ухиляється від батьківських обов`язків по її матеріальному забезпеченню. Добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації обов?язку щодо утримання дитини не досягнуто.

Судом встановлено, що відповідач є працездатним, має можливість працювати та сплачувати кошти, достатні для всебічного та гармонійного розвитку дитини, на утримання у відповідача інші непрацездатні особи не перебувають.

Так, згідно матеріалів справи, відповідач є моряком згідно посвідчення особи моряка серії НОМЕР_3 , видане 18.02.2022 року, дійсне до 18.02.2027 року.

Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 було укладено трудовий договір моряка, з якого вбачається, що у 2024 році відповідачем було укладено контракт з терміном працевлаштування на іноземному судні з 06.02.2024 по 06.10.2024 року, відповідно до умов якого місячна заробітна плата складає 2300,00 дол. США; трудовий договір моряка від 21.03.2025 року, з якого вбачається, що у 2025 році відповідачем було укладено контракт з терміном працевлаштування на іноземному судні 6+1 місяць, відповідно до умов якого місячна заробітна плата складає 2300,00 дол. США.

Положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов?язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов?язані піклуватись про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов?язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та ї людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 XII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов?язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов?язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров?я та матеріальне становище дитини, стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Згідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, у відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України.

Та за ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, згідно ст. 80 ЦПК України.

Як зазначає сама позивачка, то щомісячні витрати її на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 складають:

- оренда квартири - 1 134,00 Євро (58 514,40 грн);

- сплата комунальних послуг (електроенергія) - 105,00 Євро (5 418,00 грн);

- оплата домашнього Інтернету - 60,00 Євро (3 096,00 грн);

- харчування дитини- орієнтовно 300,00-400,00 Євро (15 480,00 грн - 20640,00 грн);

- витрат на дорогу дитини до школи 12,00 Євро/день (619,20 грн/день) (в період навчального року дитина відвідує школу від 20 до 22 днів на місяць);

- харчування дитини в школі - 4,50 Євро/тиждень (232,20 грн/тиждень);

- поповнення мобільного рахунку дитини - 35,00 Євро (1 806,00 грн);

- оплата спортивного абонементу для дитини - 40,00 Євро (2064,00 грн);

- послуги перукаря для дитини - 20,00 Євро/1 раз на 1,5 місяці (1032 грн).

Таким чином, мінімальні витрати на дитину щомісяця складають близько 1000 євро (51 720,00 грн), без врахування витрат на дозвілля дитини, його відпочинок, лікування у разі хвороби, тощо.

Оцінюючи матеріальне становище сторін суд визначає розмір аліментів, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, стану здоров`я, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім?ї.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов?язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім?ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов?язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов?язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п. 11 Постанови пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Судом встановлено, що відповідач визнав позов повністю, що підтверджується заявою. Згідно даної заяви відповідачам наслідки визнання позову відомі та зрозумілі.

Визнання позову — це розпорядницька дія відповідача, його згода на задоволення заявлених позовних вимог, спрямована на закінчення розгляду судом заявленої вимоги шляхом винесення рішення про її задоволення. Визнання позову є розпорядницькою дією відповідача і означає безумовну згоду з вимогами позивача та з винесенням судом рішення на користь позивача незалежно від наявності і доведеності фактів, що входять у підставу позову. Визнання факту є різновидом пояснень відповідача як засобу доказування і спрямоване на підтвердження наявності певної обставини, доказування якої згідно з правилами про розподіл тягаря доказування покладається на позивача.

3 огляду на викладене вище, враховуючи вимоги чинного законодавства та визнання позову відповідачем у повному обсязі, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивачки на утримання дитини у розмірі 15000,00 гривень, щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ч. 6 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь держави суму неоплаченого судового збору у розмірі 1331,20 гривню.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Керуючись ст. ст. 7, 19, 141, 160, 161, 180 - 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст. ст. ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України ЦПК України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянки України № НОМЕР_6 , ІПН: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі у розмірі 15000, 00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), але не менше, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, тобто з 15.05.2026 року, до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.