Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №736/1611/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/1611/25

Головуючий у першій інстанції – Пархомчук Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1317/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 198857 від 02 липня 2021 року у сумі 9 840 грн, а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 липня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 198857 про надання фінансового кредиту, який підписано у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За умовами договору, погодженими сторонами, товариство надало позичальнику кредит у сумі 2 000 грн строком на 16 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 2 % в день або 730 % річних шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . 17 лютого 2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило позивачу права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, з-поміж інших і до ОСОБА_1 . Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 16 квітня 2025 року загальний розмір його заборгованості становить 9 840 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом у сумі 2 000 грн, прострочена заборгованість за процентами у сумі 7 840 грн.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 198857 від 02 липня 2021 року у сумі 9 840 грн, з яких: 2 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7 840 грн прострочена заборгованість за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 2 000 грн витрат на правову допомогу, 2 422 грн судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» у задоволенні позову, а у разі, якщо колегія суддів дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, – змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір заборгованості до фактично доведеного, визначеного в межах строку кредитування.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно стягнув з позичальника проценти, нараховані поза межами строку кредитування. За умовами індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 198857 від 02 липня 2021 року ОСОБА_1 отримано кредит у сумі 2 000 грн строком на 16 днів, тобто лише до 17 липня 2021 року зі сплатою процентної ставки 2 % на день, однак позивачем заявлено до стягнення проценти у сумі 7 840 грн. Районний суд не перевірив розрахунок позивача, період, за який нараховано проценти, які очевидно виходять за межі 16-денного строку кредитування, правові підстави їх нарахування, відповідність цієї суми умовам договору та додатку до нього.

Наголошує на тому, що додаток № 1 до договору № 198857 від 02 липня 2021 року містить погоджені сторонами проценти у сумі 640 грн та комісію у сумі 300 грн, натомість у виписці з особового рахунку позивачем зазначено про наявність заборгованості за процентами у сумі 7 840 грн та 0,00 грн комісії. Покрокового розрахунку, який би пояснював походження суми 7 840 грн, позивачем не надано.

ОСОБА_1 зазначає, що у справі відсутні докази видачі кредиту, і вважає, що районний суд безпідставно поклав на нього обов`язок довенення обставин отримання кредитних коштів та виникнення зобов`язання у заявленому позивачем розмірі. Крім цього, районний суд неповно та неточно оцінив докази переходу права вимоги до позивача.

У наданому відзиві представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» – адвокат Пархомчук С.В., не погодившись з доводами апеляційної скарги, просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Обгрунтовуючи доводи відзиву, представник позивача вважає необгрунтованими твердження відповідача про незаконність нарахування процентів, оскільки умовами п. 2.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки. Указує, що детальний розрахунок заборгованості за укладеним договором долучено 15 серпня 2025 року разом з відповіддю на відзив.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Профітгід», який є технологічним оператором платіжних послуг. Первісний кредитор та позивач не є банківськими установами, відтак на них не поширюється дія Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, і формування виписок по особовим рахункам клієнтів у їх діяльності не передбачено. ОСОБА_1 , як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, міг самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а рішення суду – змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції повністю таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі, вказаній у договорі, проте зобов`язання щодо їх повернення в обумовлений строк за умовами укладеного правочину належним чином не виконав. У зв`язку з наведеним утворилася заборгованість за кредитним договором № 198857 від 02 липня 2021 року у сумі 9 840 грн, з яких: 2 000 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 7 840 за процентами, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. Суд дійшов висновку, що товариством надано належні докази переходу права вимоги до нього за наведеним кредитним договором.

З таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується апеляційний суд.

У справі встановлено, 02 липня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 198857, за умовами п. 1.1.-1.4 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 2 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 16 днів, тобто до 17 липня 2021 року. Строк дії договору 16 днів. Але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту із розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Відповідно до п. 2.3 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки (а.с. 16-18).

Указаний договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису СL3086, що надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 (розділ 7 договору).

02 липня 2021 року ОСОБА_1 підписав також графік розрахунків та загальну вартість кредиту, який є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 198857 (а.с. 18 зворот).

Довідкою ТОВ «ПрофітГід», який діє в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30 вересня 2020 року, підтверджено успішне перерахування 02 липня 2021 року грошових коштів у сумі 2 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 26).

17 лютого 2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» (далі клієнт) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі фактор) укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, за умовами п. 1.1-1.3. якого предметом є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). На умовах цього договору та, керуючись ст. 1077 ЦК України, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників (додатку № 1 до цього договору). Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від клієнта за цим договором (а.с. 16-22).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 198857 від 02 липня 2021 року на суму 9 840 грн, з яких: 2 000 грн залишок по тілу кредиту, 7 840 грн залишок по відсотках (а.с. 11).

12 жовтня 2022 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» (далі сторона - 1) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (сторона - 2) укладено додаткову угоду про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) до договору факторингу № 01-17/02/2021 від 17 лютого 2022 року (а.с. 23), за яким сторона – 1 та сторана – 2 у зв`язку з анулюванням ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльносі на ринку цинних паперів), зокрема на надання послуг факторингу, дійшли згоди про:

- заміну предмету договору – з послуг факторингу на відступлення права вимоги за кредитними договорами на підставі ст. 512 ЦК України у зв`язку з чим всі особливі вимоги, що передбачені в договорі та пов`язані з відносинами факторингу, не застосовуються;

- заміну зобов`язання сторони – 1, що випливає з договору у вигляді зобов`язання відступити згідно з умовами факторингу свого права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників (наведеного в додатку № 1 до договору) (надалі первісне зобов`язання 1) на нове зобов`язання 1,

- заміну зобов`язання сторони – 2, що випливає з договору у вигляді зобов`язання передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (наділі первісне зобов`язання 2) на нове зобов`язання 2.

За умовами п. 3 додаткової угоди про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) до договору факторингу № 01-17/02/2021 від 17 лютого 2022 року, ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» погодили зміст і умови нових зобов`язань:

3.1. нове зобов`язання : згідно з цією угодою первісне зобов`язання 1 замінюється зобов`язанням сторони – 1 на підставі ст. 512 ЦК України здійснити відступлення права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведею в реєстрі боржників, що є додатком № 1 до цієї угоди;

3.2. нове зобов`язання 2: згідно з цією угодою первісне зобов`язання 2 замінюється зобов`язанням сторони – 2 здійснити оплату за відступлені на підставі ст. 512 ЦК України права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено в реєстрі боржників, що є додатком № 1 до цієї угоди, у сумі 202 128,71 грн;

3.2.1. при цьому, сторони домовилися, що перша частина зазначеної суми у розмірі 155 989,54 грн вже сплачена за умовами договору, і зараховується як частина оплати за пунктом 3.2 цієї угоди;

3.2.2. друга частина у розмірі 46 139,17 грн має бути сплачена за умовами цієї угоди не пізніше, ніж через 5 днів після підписання цієї угоди.

Платіжними дорученнями № 3668 від 21 лютого 2022 року, № 3876 від 12 жовтня 2022 року та № 3878 від 12 жовтня 2022 року підтверджено, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» здійснило на користь ТОВ «ЗАЙМЕР» оплату за відступлення права вимоги по договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року, додаткової угоди від 12 жовтня 2022 року до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року (а.с. 24-25).

За розрахунком заборгованості за договором № 198857 від 02 липня 2021 року, складеним ТОВ «ЗАЙМЕР», заборгованість станом на 16 лютого 2022 року становить 9 840 грн, з яких: 2 000 грн тіло кредиту, 640 грн відсотки по кредиту, 7 840 грн прострочені відсотки (а.с. 72-78).

Як свідчить виписка з особового рахунка за кредитним договором № 198857, складена ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», за період з 02 липня 2021 року по 16 квітня 2025 року заборгованість становить 9 840 грн, з яких: 2 000 грн тіло, 7 840 грн відсотки (а.с. 10).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що 02 липня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 198857, на підставі якого позичальник отримав кредит у розмірі 2 000 грн строком на 16 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки 2 % на добу. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором СL3086, який надсилався на особистий телефонний номер відповідача НОМЕР_2 , що відповідає вимогам ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». На спростування вказаних обставин ОСОБА_1 доказів не подано.

Індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 198857 від 02 липня 2021 року містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату його народження, ідентифікаційний код, номер та серію паспорта, місце прописки, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, рахунок позичальника. Відповідач засвідчив, що всі його персональні дані є правильно викладеними та достовірними та надав згоду товариству на наступне використання цих даних. Зазначене підтверджує доводи позивача про авторизацію відповідача на сайті первісного кредитора з метою отримання кредитних коштів.

Заперечуючи проти позову, скаржник посилався на відсутність доказів перерахування кредитором грошових коштів на виконання умов договору.

Водночас суд виходить з того, що у п. 1.4 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 198857 від 02 липня 2021 року сторони погодили, що кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а у розділі 7 цього договору ОСОБА_1 зазначив власний рахунок № НОМЕР_1 .

За інформацією ТОВ «Профіт Гід», 02 липня 2021 року о 21:42:06 на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано кошти у сумі 2 000 грн, призначення платежу: видача кредиту № 198857.

Відповідач, заперечуючи проти надходження кредитних коштів, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, належних письмових доказів на підтвердження відсутності у нього банківської картки з номером НОМЕР_1 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитом не надав, хоча не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.

Колегія суддів вважає, що, указуючи на відсутність у справі доказів перерахування йому кредитних коштів, скаржник застосовує концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13). Тобто, заперечуючи перерахування кредитних коштів, ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження цих доводів. Позивачем надано наявні у товариства докази перерахування коштів у сумі 2 000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , які у належний спосіб ОСОБА_1 не спростовано. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, відповідач, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Апеляційний суд вважає безпідставними також доводи скаржника про неповну та неточну оцінку доказів щодо переходу права вимоги до позивача.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» надано належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором № 198857 від 02 липня 2021 року, а саме:

- договір факторингу № 01-17/02/2022, укладений 17 лютого 2022 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» з первісним кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР»;

- додаткову угоду до договору факторингу № 01-17/02/2021 від 17 лютого 2022 року про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація), укладену 12 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ТОВ «ЗАЙМЕР»;

- витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01-17/02/202 від 17 лютого 2022 року;

- платіжні доручення № 3668 від 21 лютого 2022 року, № 3876 від 12 жовтня 2022 року та № 3878 від 12 жовтня 2022 року про те, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» здійснило на користь ТОВ «ЗАЙМЕР» оплату за відступлення права вимоги по договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року, додаткову угоду від 12 жовтня 2022 року до договору факторингу № 01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року.

Договір факторингу № 01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року та додаткова угода до нього про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація) від 12 жовтня 2022 року, укладені між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована. Таким чином, укладені між фінансовими установами договір факторингу та додані до нього письмові докази є належним доказом переходу до позивача права грошової вимоги до боржника. Отже, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 198857 від 02 липня 2021 року.

Водночас колегія суддів не погоджується із розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».

Пунктами 1.2., 2.1. індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 198857 від 02 липня 2021 року погоджено, що кредит надається строком на 16 днів, тобто до 17 липня 2021 року. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

У Графіку розрахунків та загальної вартості кредиту, який є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 198857 від 02 липня 2021 року, передбачено наступне: сума кредиту – 2 000 грн, проценти за користування кредитом (2% в день) – 640 грн, комісія за надання кредиту (15%) – 300 грн, а всього – 2 940 грн (а.с. 18 зворот).

Натомість ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» просило стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за 196 днів в сумі 7 840 грн.

Задовольняючи вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» про стягнення заборгованості за процентами у вказаній сумі, суд першої інстанції погодився із визначеним у позові розміром заборгованості в цій частині вимог.

Водночас ці висновки суду не відповідають умовам договору та матеріалам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 вказала, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Отже, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів виходить з того, що їх нарахування може здійснюватися лише в межах строку кредитування.

За умовами договору № 198857 від 02 липня 2021 року сторони погодили, що кредит надається строком на 16 днів, тобто до 17 липня 2021 року.

Апеляційним судом відхиляються твердження ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» про те, що, виходячи з умов п. 2.3. укладеного договору, у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки, а отже позичальник погодився на пролонгацію строку договору та нарахування в цьому разі відсотків.

Доказів того, що відповідач ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Пунктом 2.3. договору № 198857 від 02 липня 2021 року дійсно передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Водночас проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Визначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема позичальником.

Оскільки умови укладеного між сторонами кредитного договору не дають можливості визначити справжній зміст умови правочину щодо строку його дії – 16 днів відповідно до п. 1.2 договору (у розділі 1. Предмет та строк дії договору) чи 180 днів відповідно до п. 2.3 цього правочину (у розділі 2. Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором), відтак у цьому випадку слід застосувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, розраховуючи суму заборгованості, виходив з іншого строку кредитування (п. 2.3 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час як відповідач – споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в укладеному правочині двох різних строків кредитування зумовило неясність такої умови договору, як строк кредитування, що в цьому випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а відтак апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування.

У цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Ураховуючи наведене, починаючи з 18 липня 2021 року у ТОВ «ЗАЙМЕР», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати відсотки за кредитним договором № 198857 від 02 липня 2021 року.

Суд виходить також з того, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань не може призвести до інших, ніж погоджені сторонами, умов договору (строку кредитування), оскільки зміст п. 2.3 договору, який має регулювати лише порядок нарахування процентів та сплату боргу, прямо суперечить змісту п. 1.3 цього правочину, яким визначено предмет та срок дії договору, та графіку розрахунків, тобто фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

У справі, що переглядається, позивач не заявляв до стягнення з відповідача неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат в порядку, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 02 липня 2021 року, а безпідставно нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України, що не відповідає погодженим відповідачем умовам кредитування. Проте термін «прострочення погашення кредиту» у п. 2.3. договору свідчить про те, що строк виконання грошового зобов`язання вже сплив і воно залишається невиконаним. Відтак до обов`язку боржника віднесено сплату відсотків від простроченої суми на іншій правовій підставі, а не пролонгація умов договору, як на цьому наполягає позивач.

З урахуванням строку кредитування до 17 липня 2021 року (16 днів), що зазначений у кредитному договорі, колегія суддів доходить висновку про те, що прострочена заборгованість за відсотками становить 640 грн (2 000 х 2% х 16 днів). Всього з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» слід стягнути заборгованість за договором № 198857 від 02 липня 2021 року в розмірі 2 640 грн, з яких: 2 000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 640 грн –прострочена заборгованість за процентами.

Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, зменшивши визначений судом першої інстанції до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» загального розміру заборгованості за кредитним договором з 9 840 грн до 2 640 грн розміру заборгованості, суму простроченої заборгованості за процентами – з 7 840 грн до 640 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звернувшись з позовом, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с. 7). Ураховуючи те, що апеляційний суд змінює розмір загальної суми заборгованості за кредитним договором, задовольнивши позовні вимоги позивача на 26,82% (2 640 грн від заявлених вимог 9 840 грн), слід також змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру судових витрат, стягнутого з відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», з 2 422 грн до 649,68 грн (2 422,40 грн х 26,82%).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15 травня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та відстрочено йому сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн за подачу апеляційної скарги на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року до ухвалення судового рішення у цій справі.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 73,18%, відтак пропорційно задоволеним вимогам належить стягнути з ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на користь держави 2 659,06 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 974,53 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» під час розгляду справи в суді першої інстанції просило стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу у сумі 10 500 грн.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що представництво інтересів ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» у суді першої інстанції здійснював адвокат Пархомчук С.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, довіреності від 30 грудня 2024 року (а.с. 13-14, 15).

Відповідно до п. 1.1, 3.1, 4.1 договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, укладеного між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчук С.В., клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором. Вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фіктично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється урозмірі 2 000 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги. Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року.

За умовами додаткової угоди 1 до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, укладеної 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчук С.В., сторони погодили продовжити строк дії договору до 31 грудня 2025 року.

Підтверджуючи понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, сторона позивача надала акт про отримання правової допомоги від 04 серпня 2025 року, за яким адвокат Пархомчук С.В. надав, а клієнт ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» прийняв наступну правову допомогу (а.с. 54):

1) зустріч та консультація щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору № 198857 від 02 липня 2021 року тривалістю 1 год. вартістю 2 000 грн;

2) складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів / додатків до позовної заяви), моніторинг, аналіз судової практики тривалістю 2,5 год. вартістю 5 000 грн;

3) інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи тривалістю 1,5 год. вартістю 3 000 грн;

4) канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції вартістю 500 грн.

Копією платіжної інструкції № 39495 від 04 серпня 2025 року підтверджено сплату ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_2 10 500 грн витрат за правничу допомогу до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року (а.с. 55).

Відповідач у відзиві на позов вважав заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Апеляційний суд погоджується з тим. що визначена позивачем та його представником вартість витрат за надану професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 10 500 грн є завищеною та не відповідає критерію дійсності.

Ураховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх обсягом, колегія суддів вважає, що розрахунок витрат, які підлягають компенсації позивачу, слід здійснювати, виходячи з суми у 7 000 грн, що відповідає критерію реальної вартості наданих послуг в суді першої інстанції. Зважаючи на пропорційність відшкодування стороні судових витрат відповідно до задоволених вимог, колегія суддів вважає за необхідне відшкодувати ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 1 877,40 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції (26,82% від 7 000 грн).

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року – змінити, зменшивши загальну суму заборгованості за кредитним договором, яку стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», з 9 840,00 грн до 2 640,00 грн, суму простроченої заборгованості за процентами – з 7 840,00 до 640,00 грн, суму судових витрат – з 2 422,00 грн до 649,68 грн, суму витрат на правову допомогу з 2 000,00 грн до 1 877,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на користь держави 2 659,06 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 974,53 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова