Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №751/8669/25 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 01 вересня 2026 р.

Справа: №751/8669/25

Суддя: Мамонова О. Є.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/8669/25

Головуючий у першій інстанції – Овсієнко Ю. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1039/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга чернігівська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення компенсації вартості у спільному майні,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.11.2025, просила:

1. Визнати за нею право власності на 1/16 частину у спадковому майні як обов`язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , а саме на такі транспортні засоби:

- автомобіль ГАЗ 330202-414 2464, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , дата реєстрації права власності 23.05.2014;

- автомобіль ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , дата реєстрації права власності 15.09.2011;

- автомобіль ГАЗ 33076 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , дата реєстрації права власності 09.01.2009;

- автомобіль ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , дата реєстрації права власності 17.11.2006;

- автомобіль ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , 1991 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , дата реєстрації права власності 03.02.2005;

- автомобіль ГАЗ 5228, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , 1988 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , дата реєстрації права власності 29.01.2004;

- автомобіль ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , дата реєстрації права власності 03.06.2003;

2. Визнати частки у праві власності між усіма спадкоємцями, а саме, за ОСОБА_1 – 9/16 частин (з врахуванням 1/2 на праві спільної сумісної власності та 1/16 на праві обов`язкової частки у спадщині), за ОСОБА_2 – 7/32 частин та за ОСОБА_3 – 7/32 частин, на такі транспортні засоби:

- автомобіль ГАЗ 330202-414 2464, державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , дата реєстрації права власності 23.05.2014;

3. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію частини вартості транспортного засобу - 15 925,50 грн за автомобіль ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , дата реєстрації права власності 17.11.2006, що був спільною сумісною власністю подружжя та перейшов у спадщину, а станом на зараз знаходиться в розпорядженні відповідачки ОСОБА_3 протягом майже 10 років;

4. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію частини вартості транспортних засобів:

- 41 267,81 грн за автомобіль ГАЗ 330202-414 2464, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , дата реєстрації права власності 23.05.2014,

- 31 803,75 грн за автомобіль ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , дата реєстрації права власності 15.09.2011,

- 156 940,45 грн за автомобіль ГАЗ 33076 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , дата реєстрації права власності 09.01.2009,

- 32 568,75 грн за автомобіль ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , 1991 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , дата реєстрації права власності 03.02.2005,

- 14 205,38 грн. за автомобіль ГАЗ 5228, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , 1988 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , дата реєстрації права власності 29.01.2004,

- 93 819,94 грн за автомобіль ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , дата реєстрації права власності 03.06.2003, у загальному розмірі 370 606,08 грн, що були спільною сумісною власністю подружжя та перейшли у спадщину, а станом на зараз знаходяться в розпорядженні відповідача ОСОБА_2 протягом майже 10 років.

Позов обґрунтовувала тим, що з 17.10.1987 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Відповідачі у справі є дітьми ОСОБА_4 від першого шлюбу з ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перебуваючи у шлюбі, позивач та ОСОБА_4 набули право власності на рухоме та нерухоме майно, зокрема на такі транспортні засоби: автомобіль RENAULT MAGNUM, державний реєстраційний номер НОМЕР_15 ; напівпричіп ПП TRAILOR, державний реєстраційний номер НОМЕР_16 ; автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon, державний реєстраційний номер НОМЕР_17 ; автомобіль TOYOTA CAMRY 3.5L, державний реєстраційний номер НОМЕР_18 ; автомобіль ГАЗ 330202-414 2464, державний номер НОМЕР_1 ; автомобіль ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль ГАЗ 33076 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 ; автомобіль ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 ; автомобіль ГАЗ 5228, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 ; автомобіль ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після його смерті у розпорядженні позивачки залишились два транспортні засоби - автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon, державний реєстраційний номер НОМЕР_17 та автомобіль TOYOTA CAMRY 3.5L, державний реєстраційний номер НОМЕР_18 .

У свою чергу, у відповідачки ОСОБА_3 у розпорядженні перебував один транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , а у відповідача ОСОБА_2 у розпорядженні залишились вісім транспортних засобів - автомобіль RENAULT MAGNUM, державний реєстраційний номер НОМЕР_15 , напівпричіп ПП TRAILOR, державний реєстраційний номер НОМЕР_16 , ГАЗ 330202-414 2464, державний номер НОМЕР_1 , автомобіль ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль ГАЗ 33076 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , автомобіль ГАЗ 5228, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , автомобіль ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 .

Позивачка зазначала, що всі одинадцять транспортних засобів придбані нею разом з ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі та відповідно до положень ст. 60 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, однак відповідачі після смерті чоловіка не передали дане майно в її володіння та продовжували користуватись ним на власний розсуд, без її відома та згоди.

За життя ОСОБА_4 15.04.1981 складено нотаріально посвідчений заповіт, згідно з яким останній розпорядився усім своїм майном на випадок своєї смерті на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Проте відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту позивачка має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки є непрацездатною вдовою.

З урахуванням наданих позивачем оригіналів документів, що підтверджують право власності спадкодавця на транспортні засоби Mitsubishi Pajero Wagon (2010 р.в) та TOYOTA CAMRY 3.5L (2008 р.в.), нотаріусами Другої чернігівської державної нотаріальної контори видано: свідоцтво про право власності на 1/2 частину зазначених транспортних засобів як на майно, набуте у шлюбі на праві спільної сумісної власності, та свідоцтво про право на спадщину на 1/16 частину, з урахуванням обов`язкової частки. Водночас відповідачам видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частки у розмірі по 7/32 кожному в зазначених транспортних засобах.

Судовими рішеннями припинено право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вказані автомобілі з виплатою їм відповідної компенсації.

Стосовно інших транспортних засобів, які продовжували перебувати у розпорядженні позивачів, нотаріусом відмовлено у видачі позивачці свідоцтва про право власності на їх 1/2 частину у зв`язку з не наданням правовстановлюючих документів. У подальшому рішенням суду (справа №751/2259/24) визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 транспортні засоби та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 їх частину, а саме на автомобілі - ГАЗ 330202-414 2464, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ГАЗ 33076 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , ГАЗ 5228, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 .

Відповідачі, які є спадкоємцями ОСОБА_4 , протягом 10 років фактично користуються та володіють спірними транспортними засобами, технічні паспорти (реєстраційні документи) на зазначені транспортні засоби також знаходяться у відповідачів, яких вони, діючи недобросовісно, не надають нотаріусу для належного оформлення спадкових прав. Досудові вимоги позивачки щодо врегулювання спору відносно спірних транспортних засобів відповідачі ігнорують та уникають, компенсацію належних частин у спірному майні не здійснюють.

Позивачка вважала, що з урахуванням вартості її часток у праві власності на спірні транспортні засоби (1/2 та 1/16) та встановленої судовим рішенням у справі №751/2259/24 інформації щодо того, які саме транспортні засоби знаходяться у того чи іншого відповідача, та їх вартості за наслідками проведеної експертизи, загальна сума компенсації, що підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_3 складає 15 925,50 грн за автомобіль ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , та з відповідача ОСОБА_2 – 370 606,08 грн за автомобіль ГАЗ 330202-414 2464, державний номер НОМЕР_1 , автомобіль ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль ГАЗ 33076 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , автомобіль ГАЗ 5228, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , автомобіль ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 .

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.02.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/16 частину у спадковому майні як обов`язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , а саме – на такі транспортні засоби: автомобіль ГАЗ 330202-414 2464, державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , дата реєстрації права власності 23.05.2014; автомобіль ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , дата реєстрації права власності 15.09.2011; автомобіль ГАЗ 33076 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , дата реєстрації права власності 09.01.2009; автомобіль ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 дата реєстрації права власності 17.11.2006; автомобіль ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , 1991 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , дата реєстрації права власності 03.02.2005; автомобіль ГАЗ 5228, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , 1988 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , дата реєстрації права власності 29.01.2004; автомобіль ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , дата реєстрації права власності 03.06.2003.

Визнано частки у праві власності між усіма спадкоємцями, а саме: за ОСОБА_1 – 9/16 частин (з врахуванням 1/2 на праві спільної сумісної власності на 1/16 на праві обов`язкової частки у спадщині), за ОСОБА_2 – 7/32 частин, за ОСОБА_3 – 7/32 частин на такі транспортні засоби: автомобіль ГАЗ 330202-414 2464, державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , дата реєстрації права власності 23.05.2014; автомобіль ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , дата реєстрації права власності 15.09.2011; автомобіль ГАЗ 33076 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , дата реєстрації права власності 09.01.2009; автомобіль ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 дата реєстрації права власності 17.11.2006; автомобіль ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , 1991 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , дата реєстрації права власності 03.02.2005; автомобіль ГАЗ 5228, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , 1988 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , дата реєстрації права власності 29.01.2004; автомобіль ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , дата реєстрації права власності 03.06.2003.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частини вартості транспортного засобу: 15 925,50 грн за автомобіль ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 дата реєстрації права власності 17.11.2006, що був спільною сумісною власністю подружжя та перейшов у спадщину, а станом на зараз знаходиться в розпорядженні відповідача ОСОБА_3 протягом майже 10 років.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частини вартості транспортних засобів: 41 267,81 грн за автомобіль ГАЗ 330202-414 2464, державний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , дата реєстрації права власності 23.05.2014, 31 803,75 грн за автомобіль ГАЗ 330202 2285, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , дата реєстрації права власності 15.09.2011, 40 550,63 грн за автомобіль ГАЗ 33076 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , 1992 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , дата реєстрації права власності 09.01.2009, 32 568,75 грн за автомобіль ГАЗ 5312, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , 1991 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , дата реєстрації права власності 03.02.2005, 14 205,38 грн за автомобіль ГАЗ 5228, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , 1988 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , дата реєстрації права власності 29.01.2004, 38 120,63 грн за автомобіль ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , дата реєстрації права власності 03.06.2003, що були спільною сумісною власністю подружжя та перейшли у спадщину, а станом на зараз знаходяться в розпорядженні відповідача ОСОБА_2 протягом майже 10 років.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 144,48 грн, по 1 072,24 грн з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне дослідження фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачі в порядку спадкування за заповітом після померлого батька ОСОБА_4 в рамках спадкової справи №1056/2015 не звертались до нотаріусів із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину на спірні транспортні засоби, такі свідоцтва нотаріусами не видавались, відповідні постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій не виносились, а отже, на спірні транспортні засоби відповідачами не було оформлено право власності в порядку спадкування, а позовна вимога про визнання права власності за відповідачами не могла бути задоволеною, оскільки стосується не позивача особисто, а інших осіб.

Заявники вважають, що районним судом задоволено дві взаємовиключні позовні вимоги, які не можуть бути задоволені одночасно, адже поряд із визнанням права власності позивачки на 9/16 частин спірних автомобілів суд одночасно стягує з відповідачів на її користь компенсацію належної їй частки у автомобілях, тим самим припиняючи право власності останньої.

Зазначають, що вимога про стягнення грошової компенсації замість частки у праві власності позивачки є передчасною, адже на час звернення до суду із позовною заявою відповідачі не є співвласниками спірних автомобілів та таке право власності за ними не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Звертають увагу, що вони не заперечували щодо визнання за позивачкою права власності на 1/16 частку автомобілів як обов`язкову частку у спадщині, однак районний суд припустився помилки визнавши за позивачкою право власності на 9/16 частин спірних автомобілів, не взявши до уваги, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.02.2025 у справі №751/2259/24 вже визнано за позивачкою право власності на 1/2 частину спірних автомобілів.

Указують, що районний суд не з`ясував, а позивачкою не надано належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що відповідачі, зокрема, ОСОБА_2 матеріально спроможний сплатити визначений судом розмір компенсації у сумі 198 516,95 грн.

Наголошують, що на переконання відповідачів, між сторонами відсутній спір про право, права позивачки не порушено, тому позовні вимоги в частині визнання права власності на транспортні засоби за відповідачами та стягнення з них грошової компенсації не підлягають задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на те, що в основному доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не є підставою для скасування рішення суду.

Позивачка зазначає, що незважаючи на те, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова, яким за ОСОБА_1 уже визнано право власності на 1/2 частки спірних транспортних засобів, відповідачі, маючи у своєму розпорядженні правовстановлюючі документи (технічні паспорти) на ці транспортні засоби (що встановлено матеріалами справи №751/2259/24), продовжують умисно не подавати їх нотаріусу Другої Чернігівської державної нотаріальної контори. Такі дії відповідачів фактично унеможливлюють ОСОБА_1 реалізацію її спадкових прав та отримання документів, необхідних для оформлення обов`язкової частки у спадщині відповідно до ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України. Тобто, позивачка фактично позбавлена можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки відповідачі утримують правовстановлюючі документи на спадкове майно та не подають їх нотаріусу, чим унеможливлюють завершення спадкової процедури.

Наголошує, що ситуація, що склалася у даній справі, а саме неможливість оформлення права на спадщину в нотаріальному порядку через відсутність у нотаріуса необхідних документів та відмову відповідачів їх надати, і зумовлює необхідність звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України.

Щодо належного способу захисту позивачка зауважує, що Верховний Суд у постанові КЦС від 22.09.2021, справа №227/3750/19, вказав, що визнання права власності у порядку спадкування є належним способом захисту, коли нотаріус не може оформити спадщину через відсутність документів або через перешкоди з боку інших спадкоємців.

Звертає увагу, що нею надано належні та допустимі докази того, що у 2025 році нею було фактично сплачено на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошову компенсацію за належні їм частки у спільному майні, зокрема шляхом внесення коштів на депозитний рахунок суду, з подальшою виплатою кожному з відповідачів відповідних сум, а саме: по 80 970,31 грн та по 122 920,18 грн кожному, що загалом становить по 203 890,49 грн кожному. Зазначене підтверджує не лише матеріальну спроможність відповідачів, зокрема і ОСОБА_2 , виконувати зобов`язання щодо виплати компенсації по даному судовому рішенню, а й показує добросовісність поведінки позивачки. Водночас позов про стягнення компенсації щодо інших семи транспортних засобів подано позивачкою у 2025 році, після вчинення нею аналогічних дій з викупу часток у спільному майні, що свідчить про обґрунтовані очікування на аналогічну добросовісну поведінку з боку інших співвласників, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у фактичному володінні яких перебувають спірні транспортні засоби.

Указує, що у період з 2015 року по 2025 рік вона неодноразово зверталась до відповідачів із проханням надати їй можливість користування спірними транспортними засобами, однак її звернення систематично ігнорувались, а фактичне користування майном не надавалось.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвоката Пирковської О. В., представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Степаненка Р. О., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно з рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.02.2025 спірні автомобілі визнані спільною сумісною власністю, відповідно позивач має право на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на майно, як дружині, яка пережила, крім того вона має право на 1/16 частину спадщини, як обов`язкову частку, тому вимога про визнання за нею право власності на 1/16 частину у спадковому майні на спірні автомобілі підлягає задоволенню.

Враховуючи, що спірні автомобілі знаходяться в користуванні відповідачів, що підтверджується рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.02.2025, а позивач згодна одержати від відповідачів матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобілів, суд дійшов висновку, що вказані автомобілі підлягають поділу між сторонами у справі шляхом виділення відповідачам спірних транспортних засобів з визнанням за ними права власності на ці автомобілі, із стягненням з відповідачів на користь позивача 9/16 частин їх вартості, зазначеної у висновку експерта за результатами судової автотоварознавчої експертизи №868/24-24 від 11.10.2024 у справі № 751/2259/24 (провадження №2/751/545/25) та інформаційного листа ФОП ОСОБА_6 та бюлетеня автотоварознавця №144, що становить 214 442,45 грн.

Однак повністю погодитись з такими висновками районного суду апеляційний суд не може, зважаючи на наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.10.1987, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_19 (т. 1 а.с. 8, 125).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером, отримує пенсію за віком (т. 1 а.с. 10, 127).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_20 (т. 1 а.с. 9, 126).

За життя, за нотаріально посвідченим заповітом від 15.04.1981, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що за законом матиме право, заповів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в рівних частинах (т. 1 а.с. 164 зворот).

Після смерті ОСОБА_4 . Другою чернігівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №1056/2015 (т. 1 а.с. 155-221).

Із заявами про прийняття спадщини звернулись дружина померлого ОСОБА_1 та його діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .

У листопаді та грудні 2018 року ОСОБА_1 зверталась до відповідачів з письмовими листами про наміри примирення, в яких зокрема пропонувала вирішити питання компенсації відповідачами належної їй частки у спірних транспортних засобах (т. 2 а.с. 69-75), які залишились без задоволення.

24.05.2024 державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А. Г. видано свідоцтво про право власності, реєстровий №1-664, відповідно до якого ОСОБА_1 , яка є тим з подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_4 , належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з автомобіля марки Mitsubishi, моделі PajeroWagon, 2010 року випуску, тип – легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_17 , та автомобіля марки TOYOTA, моделі CAMRY 3,5L, 2008 року випуску, тип – легковий седан-В, серійний номер НОМЕР_22 , реєстраційний номер НОМЕР_23 (т. 1 а.с. 214).

24.05.2024 державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А. Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий №1-665, відповідно до якого спадкоємцем на 1/8 частку зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 , спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво, складається з 1/2 частки у праві власності на автомобіль марки Mitsubishi, моделі PajeroWagon, 2010 року випуску, тип – легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_17 , та 1/2 частки у праві власності на автомобіль марки TOYOTA, моделі CAMRY 3,5L, 2008 року випуску, тип – легковий седан-В, серійний номер НОМЕР_22 , реєстраційний номер НОМЕР_23 (т. 1 а.с.214 зворот).

05.06.2024 державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А. Г. видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, реєстрові №1-744 та №1-745, відповідно до яких на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Сіліченко Е.І. 15.04.1981, зареєстрованого за № 1-1539, спадкоємцями зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4 є його дочка ОСОБА_3 на 1/2 частку у спадщині, син ОСОБА_2 на 1/2 частку у спадщині, яка складається з 7/16 часток у праві власності на автомобіль марки Mitsubishi, моделі PajeroWagon, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_17 , та з 7/16 часток у праві власності на автомобіль марки TOYOTA, моделі CAMRY 3,5L, 2008 року випуску, тип – легковий седан-В, серійний номер НОМЕР_22 , реєстраційний номер НОМЕР_23 , тобто кожному по 7/32 часток у праві власності на автомобілі. (т. 1 а.с. 217 зворот - 218).

Постановою державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А. Г. від 01.03.2024 №1027/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на майно як пережившій дружині на спірні транспортні засоби, посилаючись на те, що нею не були подані документи, що підтверджують факт придбання за спільні сімейні кошти на праві спільної сумісної власності транспортних засобів, на підставі яких в подальшому вони були поставлені на облік та відповідно видані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т. 1 а.с. 11, 128, 183).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.11.2024 (справа №751/6165/24), яке набрало законної сили 17.12.2024, припинено право власності ОСОБА_2 на 7/32 частки у спільному майні - автомобілі марки TOYOTA, моделі CAMRY 3,5L, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_22 , номер державної реєстрації НОМЕР_23 .

Припинено право власності ОСОБА_3 на 7/32 частки у спільному майні - автомобілі марки TOYOTA, моделі CAMRY 3,5L, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_22 , номер державної реєстрації НОМЕР_24 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 14/32 частки автомобіля марки TOYOTA, моделі CAMRY 3,5L, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_22 , номер державної реєстрації НОМЕР_25 .

В рахунок компенсації вартості частки у праві власності на автомобіль марки TOYOTA, моделі CAMRY 3,5L, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_22 , номер державної реєстрації НОМЕР_26 , виплачено ОСОБА_2 з депозитного рахунку НОМЕР_27 Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області грошові кошти у розмірі 80 970,31 грн, що внесені 25.09.2024, згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 0.0.3906627192.1 через АТ КБ «Приватбанк» на депозитний рахунку суду UA128201720355289002000005960 Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області грошові кошти у розмірі 46 000 грн, згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 0.0.3906603337.1 через АТ КБ «Приватбанк» на депозитний рахунку суду UA128201720355289002000005960 Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області грошові кошти у розмірі 25 000 грн, згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 0.0.3906658550.1 через АТ КБ «Приватбанк» на депозитний рахунку суду UA128201720355289002000005960 Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області грошові кошти у розмірі 41 940, 62 грн та згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 0.0.3906640861.1 через АТ КБ «Приватбанк» на депозитний рахунку суду UA128201720355289002000005960 територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області грошові кошти у розмірі 49 000 грн.

В рахунок компенсації вартості частки у праві власності на автомобіль марки TOYOTA, моделі CAMRY 3,5L, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_22 , номер державної реєстрації НОМЕР_28 виплачено ОСОБА_3 з депозитного рахунку суду UA128201720355289002000005960 Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області грошові кошти ув розмірі 80 970,31 грн, що внесені 25.09.2024, згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 0.0.3906627192.1 через АТ КБ «Приватбанк» на депозитний рахунку суду UA128201720355289002000005960 Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області грошові кошти у розмірі 46 000 грн, згідно з квитанцією до платіжної інструкції переказ готівки 0.0.3906603337.1 через АТ КБ «Приватбанк» на депозитний рахунку суду UA128201720355289002000005960 Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області грошові кошти у розмірі 25 000 грн, згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 0.0.3906658550.1 через АТ КБ «Приватбанк» на депозитний рахунку суду UA128201720355289002000005960 Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернігівській області грошові кошти у розмірі 41 940, 62 грн та згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 0.0.3906640861.1 через АТ КБ «Приватбанк» на депозитний рахунку суду UA128201720355289002000005960 територіального управління Державної судової адміністрації Чернігівській області грошові кошти у розмірі 49 000 грн. (т. 2 а.с. 112-114).

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27.02.2025 (справа №751/2259/24), яке набрало законної сили 08.04.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_8 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частку в спільному майні подружжя задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортні засоби:

ВАЗ 210930-20, 2006 року (реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 ), дата реєстрації права власності 17.11.2006;

ГАЗ 330202-414 2464, 2008 року (реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ), дата реєстрації права власності 23.05.2014;

ГАЗ 330202 2285, 2005 року (реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ), дата реєстрації права власності 15.09.2011;

ГАЗ 3307, 1993 року (реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 ), дата реєстрації права власності 03.06.2003;

ГАЗ 5228, 1988 року (реєстраційний номер НОМЕР_11 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_29 ), дата реєстрації права власності 29.01.2004;

ГАЗ 5312, 1991 року (реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 ), дата реєстрації права власності 03.02.2005;

ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ), дата реєстрації права власності 09.01.2009.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку транспортних засобів:

ГАЗ 330202-414 2464, 2008 року (реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 ), дата реєстрації права власності 23.05.2014;

ГАЗ 330202 2285, 2005 року (реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ), дата реєстрації права власності 15.09.2011;

ГАЗ 33076 4250, 1992 року (реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ), дата реєстрації права власності 09.01.2009. (т. 1 а.с. 12-17, 111-116).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.05.2025 (справа №751/2136/25), яке набрало законної сили 24.06.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 7/32 частки автомобіля марки Mitsubishi, моделі Pajero Wagon, 2010 року випуску, серійний номер НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_30 .

Припинено право власності ОСОБА_3 на 7/32 частки автомобіля марки Mitsubishi, моделі Pajero Wagon,2010 року випуску, серійний номер НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_17 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 14/32 частки автомобіля марки марки Mitsubishi, моделі Pajero Wagon,2010 року випуску, серійний номер НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_17 .

Сплачено з депозитного рахунку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок компенсації 7/32 часток автомобіля марки Mitsubishi, моделі Pajero Wagon,2010 року випуску, серійний номер НОМЕР_21 , реєстраційний номер НОМЕР_17 , по 122 920,18 грн кожному, із суми коштів у розмірі 245 840,36 грн, внесених 03.03.2025 ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернігівській області. (т. 2 а.с. 115-117).

З метою позасудового врегулювання спору у червні та у серпні 2025 року позивачка, посилаючись на те, що спірні транспортні засоби перебувають у користуванні відповідачів і вона не має до них доступу, пропонувала останнім у письмових зверненнях виплатити їй компенсацію в розмірі 343 583,63 грн, що становить 50% вартості спірних транспортних засобів за рішенням суду, які залишились незадоволеними (т. 1 а.с. 18-23, 117-124).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), окрім випадків, встановлених у ст. 1219 ЦК України.

У силу ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 1 ст. 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Так, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (ст. 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.11.2021 у справі №607/24365/19 (провадження №61-6658св21), від 08.12.2021 у справі №552/3281/20 (провадження №61-5972св21).

Право на обов`язкову частку виникає безпосередньо із закону у зв`язку з відкриттям спадщини та наявністю передбачених ст. 1241 ЦК України юридичних фактів. Воно не залежить від волі спадкодавця та не може бути усунуте самим лише заповітом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.02.2014 №1-рп/2014 наголосив, що свобода заповіту не є абсолютною, а право на обов`язкову частку є встановленим законом обмеженням свободи заповіту та гарантією захисту прав найбільш соціально вразливих спадкоємців.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 16.01.2019 у справі №208/9389/15-ц, у якій зазначено, що право на обов`язкову частку врегульовано ст. 1241 ЦК України та полягає у спадкуванні незалежно від змісту заповіту половини частки, яка належала б особі при спадкуванні за законом. У цій же постанові Верховний Суд виходив із положень ч. 3 ст. 75 СК України, відповідно до яких непрацездатним вважається, зокрема, той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та на час відкриття спадщини була пенсіонером за віком, що підтверджується виданим 17.02.2009 пенсійним посвідченням, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України належить до осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Спадкування майна та видача свідоцтв про право власності та про право на спадщину в рамках спадкової справи №1056/2015 відбувалося з урахуванням права ОСОБА_1 як непрацездатної вдови на обов`язкову частку у спадщині.

З урахуванням того, що спадкоємцями першої черги за законом є дружина та діти спадкодавця, а спадкодавцем складено заповіт на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 як непрацездатна вдова має право на обов`язкову частку у розмірі половини тієї частки, яку вона одержала б у разі спадкування за законом.

З огляду на встановлену кількість спадкоємців першої черги за законом та те, що до спадщини входила 1/2 частина кожного спірного транспортного засобу, розмір обов`язкової частки ОСОБА_1 у праві власності на кожний із цих транспортних засобів становить 1/16 частину.

Заперечень чи зауважень щодо визначеної обов`язкової частки у спадковому майні у розмірі 1/16 від сторін не надходило.

Отже, вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/16 частину у спадковому майні як обов`язкову частку у спадщині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не бере до уваги як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що право ОСОБА_1 на обов`язкову частку не може бути визнано судом через те, що відповідачі не отримували свідоцтв про право на спадщину на спірні транспортні засоби, з огляду на те, що відповідачами не було оформлено право власності на автомобілі в порядку спадкування, відповідно позовна вимога про визнання права власності стосується не позивача особисто, а інших осіб.

Сам по собі факт відсутності у відповідачів оформлених свідоцтв про право на спадщину не спростовує ані факту відкриття спадщини, ані складу спадкового майна, ані наявності у ОСОБА_1 передбаченого ст. 1241 ЦК України права.

У постанові від 22.03.2023 у справі №463/6829/21-ц Верховний Суд дійшов висновку, що спадкоємець, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку, є її власником із часу її відкриття, а не з моменту отримання свідоцтва чи державної реєстрації.

Відтак, вказані доводи заявників зводяться до невірного тлумачення норм чинного законодавства.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи відповідачів про відсутність спору про право у зв`язку з тим, що ними не заперечувалося право позивачки на обов`язкову частку.

Як убачається з матеріалів справи, постановою державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 01.03.2024 №1027/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на спірні транспортні засоби у зв`язку з ненаданням правовстановлюючих документів.

Крім того, відповідачі, які прийняли спадщину, не здійснили належного нотаріального оформлення спадкових прав на спірні транспортні засоби, а досудові пропозиції позивачки щодо виплати їй компенсації половини вартості спірних автомобілів залишились незадоволеними. Саме за таких обставин позивачка звернулася до суду за захистом свого спадкового права.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається, оспорюється або у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності в порядку спадкування є належним способом захисту, коли спадкоємець через відсутність необхідних документів або інші об`єктивні перешкоди позбавлений можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №227/3750/19).

Таким чином, ураховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що право ОСОБА_1 на 1/16 частину спадкового майна підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на таку частину кожного із семи спірних транспортних засобів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/16 частину у спадковому майні, як обов`язкову частку у спадщині, не навів належного правового обґрунтування щодо виникнення та розміру права позивачки на обов`язкову частку у спадщині, не застосував належним чином положення ст. 1241 ЦК України та не мотивував свій висновок з огляду на правову природу обов`язкової частки у спадщині.

У зв`язку із чим, апеляційний суд вважає за необхідне постановити в указаній частині позовних вимог нове судове рішення.

Разом із тим не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 9/16 частин (з врахуванням 1/2 на праві спільної сумісної власності та 1/16 на праві обов`язкової частки у спадщині) у праві власності на спірні автомобілі з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27.02.2025 у справі №751/2259/24 встановлено, що спірні транспортні засоби є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину кожного зі спірних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином визнання за ОСОБА_1 права власності на 9/16 частин (з врахуванням 1/2 на праві спільної сумісної власності та 1/16 на праві обов`язкової частки у спадщині) на спірні транспортні засоби в цій справі фактично призводить до повторного вирішення питання, яке вже було предметом судового розгляду, за результатом якого ухвалено рішення, що набрало законної сили.

Відповідно, суд першої інстанції безпідставно визнав за ОСОБА_1 право власності на 9/16 частин спірних транспортних засобів, оскільки 1/2 частина вже належить їй на підставі рішення рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27.02.2025.

Згідно із статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

При цьому компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою, а право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

За змістом статті 365 ЦК України припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду можливе за наявності визначених законом умов, зокрема якщо річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, а також за умови попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що вимога про отримання співвласником грошової компенсації за свою частку за своєю правовою природою є вимогою про припинення права цього співвласника на відповідну частку у спільному майні. При цьому суд має визначити юридичну долю речі після такого припинення права: за ким саме визнається право власності на частку, право на яку припиняється, та на кого покладається обов`язок щодо виплати компенсації.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 одночасно заявлені вимоги про визнання за нею права власності на 9/16 частин кожного зі спірних транспортних засобів, стягнення з відповідачів грошової компенсації частини вартості транспортних засобів, а також визнання за ОСОБА_2 та за ОСОБА_3 права власності на 7/32 частин за кожним на спірні транспортні засоби, при цьому вимог про визнання за відповідачами в цілому права власності на спірні автомобілі не заявлено.

Отже, заявлені вимоги в такому формулюванні суперечать одна одній за своїми правовими наслідками.

Визнання за позивачкою права власності на відповідну частку означає збереження за нею права на цю частку у спільному майні. Натомість стягнення на її користь компенсації вартості цієї частки за своєю правовою природою передбачає припинення її права на відповідну частку та перехід цієї частки до іншого співвласника або набуття ним права власності на майно в цілому.

Тобто одночасне задоволення вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на відповідну частку у транспортному засобі та про стягнення на її користь компенсації вартості тієї ж частки без припинення її права власності на цю частку призводить до існування взаємовиключних правових наслідків.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2023 у справі №644/2026/20 звернув увагу на те, що транспортний засіб є рухомим майном і водночас неподільною річчю, а вирішення питання про компенсацію частки у такій речі має здійснюватися із застосуванням передбаченого цивільним законодавством механізму припинення права на частку та переходу права власності.

У цій справі позивачка не заявляла вимоги про припинення її права власності на належну їй частину спірних транспортних засобів із визнанням права власності на відповідні транспортні засоби в цілому за конкретним відповідачем.

Натомість ОСОБА_1 просила одночасно визнати за нею право власності на 9/16 частин спірних автомобілів та стягнути з відповідачів вартість частини цих автомобілів і така позиція підтримана її представником в судовому засіданні апеляційного суду.

Такий спосіб захисту не відповідає правовій конструкції статей 364, 365 ЦК України, оскільки стягнення компенсації має кореспондуватися із припиненням права співвласника на відповідну частку та визначенням особи, до якої переходить це право.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути компенсацію за автомобіль ВАЗ 210930-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , лише із ОСОБА_3 , не заявляючи відповідної вимоги до ОСОБА_2 , хоча останній також є співвласником цього транспортного засобу.

Водночас компенсацію за шість інших транспортних засобів позивачка просить стягнути лише з ОСОБА_2 , не заявляючи аналогічної вимоги до ОСОБА_3 , хоча вона є співвласником кожного із цих транспортних засобів.

За таких обставин задоволення заявлених вимог у спосіб, обраний позивачкою, призведе до нерівномірного та юридично необґрунтованого припинення прав співвласників, оскільки за рахунок одного із співвласників фактично компенсується частка позивачки у майні, яке належить іншому співвласнику.

Задовольняючи вказані вимоги, суд першої інстанції ототожнив необхідність стягнення компенсації за частину транспортних засобів із відповідачем, у якого цей транспортний засіб (транспортні засоби) знаходяться у фактичному користуванні.

Колегія суддів наголошує, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та самостійно змінювати суб`єктний склад осіб, на яких покладається обов`язок щодо виплати компенсації, визначати іншого набувача відповідної частки або встановлювати інший спосіб поділу майна замість обраного позивачкою.

Вказане узгоджується із принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

На вищезазначене районний суд не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 9/16 частин, а за ОСОБА_2 та за ОСОБА_3 права власності на 7/32 частин кожного зі спірних транспортних засобів, а також про стягнення з відповідачів грошової компенсації частини вартості спірних транспортних засобів.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.02.2026 - скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме в частині визнання за нею права власності на 1/16 частину у спадковому майні як обов`язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , на сім спірних автомобілів. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

Вимоги про визнання права власності та стягнення компенсації за майно (частину майна) в загальному є однією вимогою майнового характеру.

У зв`язку із задоволенням позову лише в частині вимог про визнання права власності на частину спадкового майна, тобто на 50%, з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у сумі 1 932,66 грн (3 865,32 грн сплаченого судового збору (т. 1 а.с. 26) х 50%), по 966 грн 33 коп. з кожного.

Відповідачами за апеляційний розгляд справи сплачено судовий збір по 3 455,52 грн кожним (т. 2 а.с. 22, 50, 51). У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в тому ж порядку на 50%, на їх користь з позивачки підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору за апеляційний розгляд у сумі по 1 727,76 грн кожному.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2026 року – скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення компенсації вартості у спільному майні – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/16 частину у спадковому майні як обов`язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , а саме на транспортні засоби:

- автомобіль ВАЗ 210930-20 1499, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 дата реєстрації права власності 17.11.2006;

- автомобіль ГАЗ 5312 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , 1991 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , дата реєстрації права власності 03.02.2005;

- автомобіль ГАЗ 5228 3480, державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , 1988 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , дата реєстрації права власності 29.01.2004;

- автомобіль ГАЗ 3307 4250, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 , 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_14 , дата реєстрації права власності 03.06.2003.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції по 966 грн 33 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір за апеляційний розгляд справи у сумі по 1 727 грн 76 коп. кожному.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 07.09.2026.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: Н. В. Висоцька

Н. В. Шитченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua