Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №740/7532/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/7532/24

Головуючий у першій інстанції – Дударець Д. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1977/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,

з участю секретаря Шкарупи Ю.В.,

учасники справи:

стягувач ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 травня 2026 року про повернення без розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову (повідомлення) державного виконавця від 04.12.2025 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СКАРГИ

27 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову (повідомлення) державного виконавця від 20.02.2026 (яку вона фактично отримала 13.05.2026) про повернення виконавчого документа, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, без прийняття до виконання; зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від 10.06.2025, та вжити всіх передбачених законом заходів для примусового виконання рішення суду.

Скарга обґрунтована тим, що 13.05.2026 вона за допомогою поштового зв`язку отримала від державного виконавця постанову/повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з посиланням на п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавчий документ пред`явлено не за належністю, оскільки боржник зареєстрований у Чернігівській області. У своїй постанові/повідомленні від 20.02.2026 державний виконавець неправомірно ототожнив місце реєстрації боржника з єдиним місцем можливого виконання, тоді як закон передбачає альтернативу – місце роботи, перебування, фактичне проживання або місцезнаходження майна. Державний виконавець не відкрив виконавче провадження, не вчинив жодних виконавчих дій, не здійснив перевірки відомостей, наданих стягувачем, та безпідставно повернув виконавчий документ, фактично переклавши на стягувача обов`язок визначення «правильної» територіальної юрисдикції, що суперечить статтям 18, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що державний виконавець безпідставно не надсилав постанову протягом майже трьох місяців з моменту її винесення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на постанову (повідомлення) державного виконавця від 04.12.2025 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання повернуто скаржнику без розгляду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити матеріали скарги до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги по суті або задовольнити скаргу.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржувана ухвала є незаконною, вона ґрунтується на неправильному встановленні фактичних обставин справи, що призвело до помилкового застосування норм процесуального права та безпідставного повернення скарги без розгляду.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що висновок суду про обізнаність про нібито порушення свого права ще у грудні 2025 року є наслідком неправильного встановлення фактичних обставин справи, оскільки суд фактично ототожнив дві різні постанови державних виконавців, які винесені у різний час, різними посадовими особами та за результатами розгляду різних звернень.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що йдеться про повторне звернення з тотожною скаргою, хоча фактично предметом судового розгляду було інше рішення державного виконавця, яке на момент подання першої скарги взагалі не існувало.

Зазначає, що на час постановлення ухвали Ніжинським районний судом Чернігівської області від 09 січня 2026 року жодного спору щодо законності постанови державного виконавця від 20 лютого 2026 року не існувало і не могло існувати, оскільки відповідне рішення державного виконавця ще не було прийнято.

Фактично суд першої інстанції, не дослідивши належним чином матеріали скарги, не встановивши її предмет, підстави та зміст оскаржуваного рішення, дійшов висновків, які стосуються зовсім іншого виконавчого документа та іншого судового провадження.

Посилається на помилковість висновку про пропуск строку звернення до суду із скаргою, оскільки оскаржувана постанова державного виконавця від 20 лютого 2026 року була нею фактично отримана 13 травня 2026 року, що підтверджується матеріалами справи, а саме, інформацією АТ «Укрпошта», Міністерства юстиції України, який підтвердив факт порушення державним виконавцем строків направлення оскаржуваної постанови від 20 лютого 2026 року.

Вказує, що скарга до суду була подана 20 травня 2026 року, тобто через 7 днів після отримання оскаржуваної постанови державного виконавця.

Висновок суду про наявність підстав для повернення скарги без розгляду є таким, що порушує положення статтей 55, 124, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також суперечить принципу верховенства права.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12.04.2024, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. у розмірі 124 533,90 грн, що еквівалентно 3 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день прийняття судового рішення (а.с.48-50).

10 червня 2025 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області видано виконавчий лист № 740/7532/24 на виконання зазначеного вище рішення суду (а.с.75 зворот-76).

09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення (а.с.76 зворот-77).

Старший державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Петренко А.В. повідомленням про від 20 лютого 2026 року повернув виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі п.10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.79).

ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА, ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повертаючи ОСОБА_1 без розгляду скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником пропущено зазначений у статті 449 ЦПК України 10 денний строк, протягом якого можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, крім того в скарзі та в додатках до неї відсутнє клопотання про поновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що про порушене право скаржник дізналася відповідно до письмового повідомлення державного виконавця від 20.02.2026, зі скаргою звернулася до суду повторно 27.05.2026, про що свідчить ухвала судді від 09.01.2026 про повернення скарги без розгляду.

Проте колегія апеляційного суду не погоджується із висновками та мотивами, наведеними в ухвалі суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Вказане кореспондується зі змістом статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, заявниця оскаржує рішення державного виконавця, зокрема, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20 лютого 2026 року.

Ця скарга подана 20 травня 2026 року, більш, ніж через 10 днів з моменту винесення оскарженого повідомлення.

У скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вказане повідомлення старшого державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20 лютого 2026 року було надіслано їй лише 05 травня 2026 року та отримано нею 13 травня 2026 року, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта» (а.с.78, 109).

З клопотанням про поновлення строку на звернення зі скаргою заявниця до суду першої інстанції не зверталась.

З`ясування обставин дотримання процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії виконавця має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного/приватного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними в постанові Верховного Суджу від 10 червня 2026 року у справі № 0907/2-1510/2011.

Однак, колегія апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

В оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що 27 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просила визнати протиправною та скасувати постанову (повідомлення) державного виконавця від 04 грудня 2025 року, яку вона отримала 13 травня 2026 року, про повернення виконавчого документа, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, без прийняття до виконання.

Проте, зазначений висновок не відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи.

Установлено, що 08 січня 2026 року ОСОБА_1 зверталась до суду із скаргою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову (повідомлення) державного виконавця від 04 грудня 2025 року про повернення виконавчого документа, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, без прийняття до виконання; зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у м.Києві відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від 10 червня 2025 року, та вжити всіх передбачених заходів для примусового виконання рішення суду (а.с.55-57).

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 січня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на постанову (повідомлення) державного виконавця від 04 грудня 2025 року про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання - повернуто скаржнику без розгляду (а.с.69).

Отже, питання щодо скасування постанови (повідомлення) державного виконавця від 04 грудня 2025 року було вирішено районним судом вищенаведеною ухвалою.

09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою, в якій просила прийняти до виконання виконавчий лист, виданий Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від 10 червня 2025 року (а.с.76 зворот-77).

Повідомленням від 20 лютого 2026 року старший державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчий лист виданий Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від 10 червня 2025 року повернуто без прийняття до виконання (а.с.79).

27 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову (повідомлення) державного виконавця від 20.02.2026 (яку вона фактично отримала 13.05.2026) про повернення виконавчого документа, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, без прийняття до виконання; зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від 10.06.2025, та вжити всіх передбачених законом заходів для примусового виконання рішення суду.

Проаналізувавши зазначені обставини, апеляційний суд установив, що скарга ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року не є повторною, як помилково визначив суд першої інстанції, а є скаргою на нове повідомлення старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Петренко А.В. від 20 лютого 2026 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, в даній справі, яка переглядається, суд першої інстанції вирішуючи питання про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року прийняв неправильне процесуальне рішення про залишення її без розгляду, вважаючи, що вказана скарга є повторною на постанову державного виконавця від 04.12.2025, про що свідчить ухвала суду від 09 січня 2026 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не вирішено питання про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_1 від 27.05.2026 (отримано поштою 20.05.2026) на повідомлення старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Петренко А.В. від 20 лютого 2026 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Оскільки судом першої інстанції не прийнято рішення по суті скарги, тому апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для її задоволення.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про прийняття до розгляду скарги на дії державного виконавця, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 травня 2026 року – скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 09.09.2026.

Головуючий: Судді: