Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №728/965/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 728/965/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/633/26

Категорія - незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 травня 2026 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Бахмач, Чернігівської області, не одруженого, працюючого охоронцем «Оскар Ю», з професійно-технічною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 та ч.1 ст. 309 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19 травня 2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 1 ст. 309 КК України – у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Також вироком вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, у листопаді 2025 року, точної дати та часу не встановлено досудовим розслідуванням, перебуваючи на колишньому полігоні неподалік м. Батурин, Ніжинського району, Чернігівської області, знайшов три наступальні осколкові ручні гранати РГД-5, оборонну осколкову ручну гранату РГО, та наступальну осколкову ручну гранату М67, які є вибуховими пристроями та відносяться до категорії боєприпасів, тобто придбав їх без передбаченого дозволу, та у подальшому відніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де почав їх зберігати без передбаченого законом дозволу.

У подальшому 07.02.2026 об 11 годині 50 хвилин ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи мету особистого збагачення, з корисливого мотиву, за грошові кошти в сумі 2 500 гривень, умисно, без передбаченого законом дозволу, продав, тобто збув, ОСОБА_9 (особа зі зміненими анкетними даними), який був залучений для проведення оперативної закупки, три наступальні осколкові ручні гранати РГД-5, оборонну осколкову ручну гранату РГО, та наступальну осколкову ручну гранату М67, які є вибуховими пристроями та відносяться до категорії боєприпасів.

Крім того, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, у листопаді 2025 року, точної дати та часу не встановлено досудовим розслідуванням, перебуваючи на колишньому полігоні неподалік м. Батурин, Ніжинського району, Чернігівської області, знайшов дві тротилові шашки, які є вибуховими речовинами нормальної потужності, тобто придбав їх без передбаченого дозволу, та у подальшому відніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де почав їх зберігати без передбаченого законом дозволу, до їх вилучення 20.02.2020 під час проведення обшуку.

Під час проведення обшуку 20.02.2026 у проміжок часу з 11 години 29 хвилин по 12 годину 10 хвилин за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції було виявлено та вилучено: дві тротилові шашки, які є бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності.

Також, у жовтні 2025 року, точної дати та часу не встановлено досудовим розслідуванням, ОСОБА_7 перебуваючи на околиці с. Піски, Ніжинського району, Чернігівської області, знайшов та зірвав рослину коноплі, чим придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, канабіс, у невстановленій кількості, які у подальшому відніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , чим почав її зберігати без передбаченого законом дозволу без мети збуту, для власного вживання шляхом куріння.

Відповідно до висновку експерта, вилучена у ОСОБА_7 речовина рослинного походження є наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабісом, загальна маса якого у перерахунку на висушену речовину становить 10,470 г.

Не погоджуючись із вироком, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій, не ставлячи під сумнів доведеність винуватості обвинуваченого, правильність правової кваліфікації його дій та вид і розмір призначеного покарання, просить скасувати вирок у частині призначення покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що, призначивши ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді пробаційного нагляду, місцевий суд не поклав на нього жодного з обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України, які є обов`язковою складовою цього виду покарання, у зв`язку з чим просить скасувати вирок у зазначеній частині та ухвалити новий, яким усунути допущене порушення закону.

Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення з підстав, викладених у ній та просив її задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, обвинуваченого, який заперечував проти її задоволення та просив залишити вирок місцевого суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом першої інстанції, доведеність винуватості ОСОБА_7 , правильність правової кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України, а також вид і розмір призначеного йому покарання не оспорюються.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду є виключно правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду, а саме незастосування положень ст. 59-1 КК України щодо покладення на засудженого обов`язків, які відповідно до вимог закону є невід`ємною складовою цього виду покарання.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, а вмотивованим — рішення, у якому наведені належні та достатні мотиви й підстави його ухвалення.

Перевіряючи вирок місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства та призначається на строк від одного до п`яти років.

Аналіз наведених положень закону свідчить, що пробаційний нагляд є самостійним видом основного покарання, зміст якого визначається не лише строком, на який його призначено, а й встановленими вироком суду обмеженнями прав і свобод засудженого шляхом покладення передбачених законом обов`язків. Саме сукупність зазначених елементів формує зміст цього виду покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України у разі призначення покарання у виді пробаційного нагляду суд зобов`язаний покласти на засудженого обов`язки, визначені цією нормою закону. Водночас обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 59-1 КК України, покладаються судом залежно від конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного та необхідності досягнення мети покарання.

Таким чином, визначення лише строку пробаційного нагляду без покладення передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків не відповідає вимогам кримінального закону, оскільки фактично залишає без визначення один із обов`язкових елементів цього виду покарання.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки, суд першої інстанції не поклав на нього жодного з обов`язків, визначених ч. 2 ст. 59-1 КК України, які відповідно до вимог закону є обов`язковими при призначенні цього виду покарання. Натомість суд поклав на обвинуваченого лише обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, що застосовуються у зв`язку зі звільненням особи від відбування покарання з випробуванням.

Разом із тим обов`язки, визначені ст. 76 КК України, не можуть замінювати собою обов`язки, передбачені ст. 59-1 КК України, оскільки зазначені норми регулюють різні за своєю правовою природою кримінально-правові інститути. Якщо обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, покладаються на особу у зв`язку із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, то обов`язки, визначені ст. 59-1 КК України, є безпосереднім елементом змісту покарання у виді пробаційного нагляду та визначають обсяг установлених вироком обмежень прав і свобод засудженого.

За таких обставин призначення покарання у виді пробаційного нагляду без покладення обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України, свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність шляхом незастосування закону, який підлягав застосуванню, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України є підставою для скасування вироку в оскарженій частині.

Водночас, вирішуючи питання щодо покладення на засудженого додаткового обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, колегія суддів виходить із того, що наведена норма наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо визначення додаткових заходів пробаційного впливу залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу засудженого та необхідності досягнення мети покарання.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 визнано винуватим, зокрема, у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів. За таких обставин покладення на нього обов`язку виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, є індивідуально обґрунтованим, відповідає завданням пробаційного нагляду та сприятиме досягненню мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, шляхом здійснення необхідного соціально-виховного впливу та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, а новий вирок підлягає ухваленню із покладенням на засудженого як обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України, які є обов`язковими при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду, так і обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, необхідність застосування якого обумовлена конкретними обставинами цього кримінального провадження.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги прокурора про те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України місцевий суд не застосував положення ст. 59-1 КК України, які підлягали застосуванню, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що прокурор не оспорює правильність призначеного обвинуваченому покарання за його видом та розміром, застосування положень ст.ст. 70, 75, 76 КК України чи перегляду інших висновків місцевого суду. Підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, визначених ст. 404 КПК України, апеляційним судом не встановлено.

Разом із тим усунення допущеного судом першої інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність потребує скасування вироку в оскарженій частині з ухваленням нового вироку, оскільки допущене порушення стосується безпосередньо змісту призначеного покарання та не може бути усунуте шляхом зміни судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413 та п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування вироку суду першої інстанції з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.

Враховуючи характер допущеного порушення, а також те, що призначене ОСОБА_7 покарання за видом і розміром відповідає вимогам закону та не оспорюється стороною обвинувачення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування вироку лише в частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку, яким при призначенні покарання за ч. 1 ст. 309 КК України покласти на засудженого передбачені законом обов`язки, після чого застосувати положення ч. 1 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.

Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19.05.2026 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним за ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України та призначити покарання:

за ч.1 ст. 263 КК України – 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

за ч.1 ст. 309 КК України - 2 роки пробаційного нагляду та покласти відповідно до ч.2, 3 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 3 років 6 місців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76, КК України зобов`язати ОСОБА_7 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржений до Касаційного кримінального Суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4