Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №750/1893/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1893/26

Головуючий у першій інстанції – Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1258/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 квітня 2013 року у розмірі 91 421,70 грн, яка складаєтьсяз: 71 212,44 грн –борг за тілом кредиту, 20 209,26 грн – борг за простроченими відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 квітня 2013 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н. Старт карткового рахунку відбувся 04 квітня 2013 року.Під час користування рахунком та видачі кредитних карт з новим строком дії відповідачка 15 грудня 2012 року та 17 березня 2022 року підписала заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, які є частиною договору № б/н від 04 квітня 2013 року.

ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, здійснювала платежі за кредитні кошти, але не повернулаборг на погашення заборгованості, вважаючи спірними транзакції,здійснені у період з 23 по 24 вересня 2024 року по картці № НОМЕР_1 . Зокрема випискою по вказаній картці зафіксовано наступні транзакції:

-23/09/2024 23:58:06 Р10 FDB -4,166.67 USD -100.00 641024 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-23/09/2024 23:59:10 Р10 FDB -8,333.33 USD -200.00 784028 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-24/09/2024 00:00:48 Р10 FDB -21,605.4 USD -518.53 288032 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-24/09/2024 00:06:43 Р10 FDB -23,255.81 EUR -500.00 693038 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-24/09/2024 01:03:24 Р10 FDB -10,000.00 USD -240.00 680046 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги.

Позивач зазначив, що переказ коштів здійснено через сторонній ресурс, до якого у банку доступ відсутній, кошти переказані на оплату послуг за кордон. При здійснені спірних переказів коштів електронну ідентифікацію платіжного засобу і користувача здійснено в «Приват24» з належною автентифікацією платіжного інструменту і його держателя з використанням фінансового номеру телефону та коректного вводу паролю входу в «Приват24». Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що зняття коштів з картки № НОМЕР_2 клієнтки ОСОБА_1 відбулось в результаті надання нею доступу досервісу «Приват24» сторонній особі за невстановлених обставин, відтак відповідальність за ці операції покладено на власника рахунку. ОСОБА_1 повідомила про шахрайство лише 06 жовтня 2024 року о 22:41:15, тобто вже після проведення операцій з переказу коштів.

У зв`язку з порушенням виконання зобов`язань та, ураховуючи внесені на погашення боргу кошти,банк просив стягнути з відповідачкизаборгованість у розмірі 91 421,70 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 7599,25 грн. У решті вимог відмовлено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 212,99 грну відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неврахування доводів позивача та неповно досліджені докази,що підтверджують вину відповідачки у втраті облікових даних, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні заявлених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити ці позовні вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін.

Позивачвважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що за обставинами справи недоведено, що саме дії відповідачки сприяли здійсненню платіжних операцій.

Під час проведення операцій в «Приват24» зі здійснення спірних транзакцій банком автентифіковано клієнта в додатку «Приват24», зокремавхід до платіжного застосунку здійснено за логіном і паролем ОСОБА_1 , отже суд безпідставно поклав на банк обов`язок по доведенню її вини.

АТ КБ «ПриватБанк» стверджує, що ОСОБА_1 не дотрималась обов`язків по збереженню інформації щодо власної банківської картки, відтак несе ризик втрати коштів зі свого рахунку. Наявність кримінального провадження не може свідчити, ураховуючи презумпцію невинуватості, про вчинення злочину стосовно позичальниці до ухвалення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення її від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг.

Звертає увагу суду на те, що спірні транзакції з картки відповідачки здійснено у період з 23 по 24 вересня 2024 року, натомість до банку вона звернулась лише 06 жовтня 2024 року о 22:41:15, тобто з порушенням п. 4 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» щодо негайного повідомлення банку про несанкціоновані платіжні операції для отримання відшкодування за такою операцією, що виключає відповідальність позивача за спірні транзакції.

Скаржник вважає, що судом не встановлено дійсний розміріснуючої у ОСОБА_1 заборгованості та безпідставно відмовлено у стягненні з відповідачки відсотків за кредитом, хоча при підписанні ОСОБА_1 заяви від 17 березня 2022 року погоджено 42% процентної ставки.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у встановлений судом строк не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції цим вимогам частково не відповідає.

Задовольняючи частково позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що випискою про рух коштів підтверджено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 7 599,25 грн, яка виникла до несанкціонованого списання коштів, тобто до 23 вересня 2024 року, та підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 83 822,45 грн, яка утворилась в результаті несанкціонованого списання коштів третіми особами, районний суд виходив з того, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено того, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку відповідачки, здійснено без використання платіжної карти.

Рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 7 599,25 грн не оскаржується, та відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині вирішення позовних вимог про у стягнення заборгованості за кредитом у сумі 83 822,45 грн.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 26 жовтня 2012 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк (а.с. 12 зворот-13).

15 грудня 2021 року, 17 березня 2022 року ОСОБА_1 підписано інші заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписом з використання ОТР пароля ОСОБА_1 засвідчила, що, на підставі ст. 634 ЦК України, приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Цими заявами погоджено тип кредиту: відновлювальна кредитна лінія, мета отримання кредиту: споживчі цілі, строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією, тип процентної ставки: фіксована, процентна ставка: 42,0% річних для карт Універсальна, 40,8% для карт Універсальна Gold. У заявах визначено також порядок повернення кредиту та штрафні санкції за порушення зобов`язань (а.с. 39-49, 50-60).

17 березня 2022 року ОСОБА_1 також підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 66-70).

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі підписаного кредитного договору № б/н видано наступні кредитні картки (а.с. 38):

- № НОМЕР_3 , дата відкриття 04 квітня 2013 року з терміном дії 10/16, тип картки «Картка Універсальна»;

- № НОМЕР_4 , дата відкриття 04 квітня 2013 року з терміном дії 04/17, тип картки «PKPVCCLASSICCHIPCREDIT 1-4% FIRSTPIN»;

- № НОМЕР_5 , дата відкриття 10 грудня 2013 року з терміном дії 12/17, тип картки «Картка Універсальна з фото»;

- № НОМЕР_6 , дата відкриття 17 грудня 2015 року з терміном дії 10/18, тип картки «Картка Універсальна GOLD»;

- № НОМЕР_7 , дата відкриття 19 листопада 2018 року з терміном дії 09/22, тип картки «Картка Універсальна GOLD»;

- № НОМЕР_8 , дата відкриття 29 грудня 2018 року з терміном дії 11/22, тип картки «Картка УніверсальнаWORLD»;

- № НОМЕР_1 , дата відкриття 04 березня 2024 року з терміном дії 05/28, тип картки «Картка Універсальна WORLD»;

- № НОМЕР_9 , дата відкриття 29 жовтня 2024 року з терміном дії 01/29, тип картки «PKMVGGOLDCHIPCREDITINST 1- 4%».

Іншою довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір № б/н), підтверджено, що старт карткового рахунку відбувся 04 квітня 2013 року. Цього ж дня кредитний ліміт встановлено у сумі 4 800 грн та зменшено ліміт до 300 грн. Надалі періодично відбулось коригування кредитного ліміту: 05 квітня 2013 року збільшено ліміт до 5 700 грн, 13 жовтня 2017 року збільшено ліміт до 16 000 грн, 22 травня 2018 року збільшено ліміт до 23 000 грн, 29 грудня 2018 року збільшено ліміт до 25 000 грн, 17 липня 2019 року збільшено ліміт до 30 000 грн, 30 жовтня 2019 року збільшено ліміт до 32 000 грн, 10 грудня 2021 року збільшено ліміт до 49 000 грн, 17 серпня 2023 року збільшено ліміт до 75 000 грн, 31 січня 2025 року зменшено ліміт до 0,00 грн (матеріали електронної справи).

Випискою за договором № б/н за період з 04 квітня 2013 року по 01 червня 2025 року підтверджено факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами (а.с. 14-37).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» та випискою по картці позичальниці № НОМЕР_1 здійснено наступні операції:

-23/09/2024 23:58:06 Р10 FDB -4,166.67 USD -100.00 641024 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-23/09/2024 23:59:10 Р10 FDB -8,333.33 USD -200.00 784028 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-24/09/2024 00:00:48 Р10 FDB -21,605.4 USD -518.53 288032 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-24/09/2024 00:06:43 Р10 FDB -23,255.81 EUR -500.00 693038 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-24/09/2024 01:03:24 Р10 FDB -10,000.00 USD -240.00 680046 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги.

Оніщенко Л.А. звернулась до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області із заявою про списання за невідомих обставин грошових коштів з трьох банківських карток АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 75 142,23 грн. 29 жовтня 2024 року відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР за № 12024270340002513 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 98, 99).

Постановою Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 29 жовтня 2024 року визнано ОСОБА_1 потерпілою по кримінальному провадженню № 12024270340002513 від 29 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 100).

Відповідно до наданого банком розрахунку за договором від 04 квітня 2013 року, укладеного між ПриватБанк та ОСОБА_1 станом на 03 грудня 2025 року заборгованість складає91 421,70 грн, з якої: 71 212,44 грн – борг за тілом кредиту, 20 209,26 грн – борг за простроченими відсотками (а.с. 75 зворот – 77).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.

Пунктом 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що платіжна картка – це електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» автентифікація – процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг. Згідно з п. 54 цієї статті платіжна інструкція - це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Ініціатор - це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п. 21).

Відповідно до підпункту 63 пункту 5 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 65 від 19 травня 2020 року, визначено, що фінансовий номер телефону – контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації.

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема, надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, утому числі шляхом використання певного платіжного інструменту в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи (ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги»).

Платіжний інструмент персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції. Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою (пункти 63, 65 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Відповідно до п. 11 Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29 липня 2022 року, електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 42 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» неналежна платіжна операція – платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Згідно із п. 17 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 163 від 29 липня 2022 року (далі - Інструкція № 163), порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Перед отриманням згоди платника на виконання кожної платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний здійснити посилену автентифікацію користувача.

Відповідно до п. 46 Інструкції № 163 платник для ініціювання платіжних операцій має право використовувати один або кілька засобів дистанційної комунікації з надавачем платіжних послуг платника. Порядок застосування засобів дистанційної комунікації, передавання платіжної інструкції, права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення визначаються умовами договору між надавачем платіжних послуг платника та платником. Надавач платіжних послуг платника щодня архівує платіжні інструкції, які сформовані (відправлені) платником в електронній формі, та зберігає їх протягом строку, установленого законодавством України. Платник під час використання засобу дистанційної комунікації повинен дотримуватися всіх вимог, що встановлює надавач платіжних послуг платника, з питань безпеки оброблення платіжних інструкцій в електронній формі. Якщо це передбачено в договорі, то надавач платіжних послуг платника має право виконувати періодичні перевірки виконання платником вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування платника з використанням засобу дистанційної комунікації в разі невиконання ним вимог безпеки.

Пунктом 5 частини 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Користувач зобов`язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з ч. 4 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку. Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов`язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги»).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 28 травня 2025 року у справі № 757/14963/23-ц та інших.

Указана судова практика Верховного Суду є сталою та сформованою.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», на її ім`я емітовано, зокрема платіжну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 05/28 року.

У період з 23 по 24 вересня 2024 року з картки позичальниці № НОМЕР_1 здійснено наступні операції:

-23/09/2024 23:58:06 Р10 FDB -4,166.67 USD -100.00 641024 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-23/09/2024 23:59:10 Р10 FDB -8,333.33 USD -200.00 784028 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-24/09/2024 00:00:48 Р10 FDB -21,605.4 USD -518.53 288032 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-24/09/2024 00:06:43 Р10 FDB -23,255.81 EUR -500.00 693038 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги;

-24/09/2024 01:03:24 Р10 FDB -10,000.00 USD -240.00 680046 70001467 NLDCEB/DONATIONALERTS.COM, BARBARASTROZZILP 10 Послуги.

Виявивши спірні платіжні транзакції, ОСОБА_1 06 жовтня 2024 року звернулася до АТ КБ «ПриватБанк». В ході розмов ОСОБА_1 повідомила співробітника банку про те, що вона наразі перебуває за кордоном, операції по її картці № НОМЕР_1 у період з 23 по 24 вересня 2024 року не підтверджує, їй невідомо, чому відбувся переказ коштів з її карткового рахунку, їй надійшло повідомлення про необхідність здійснити плановий платіж, лише після цього вона виявила перекази коштів з її картки, за яких обставин її конфіденційні дані стали відомі третій особі, їй достеменно не відомо.

29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області із заявою про списання за невідомих обставин грошових коштів з трьох її банківських карток АТ КБ «ПриватБанк». За цим фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12024270340002513 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Постановою Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 29 жовтня 2024 року визнано ОСОБА_1 потерпілою по кримінальному провадженню № 12024270340002513 від 29 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що зняття третьою особою коштів із картки ОСОБА_1 відбулося внаслідок надання нею доступу до свого «Приват24» стороній особі, про що, на думку банку, свідчить те, що при здійсненні спірних переказів коштів електронну ідентифікацію платіжного засобу і користувача здійснено в «Приват24» з належною автентифікацією платіжного інструменту і його держателя з використанням фінансового номеру телефону та коректного вводу паролю входу в «Приват24».

З матеріалів справи випливає, що переказ коштів у період з 23 по 24 вересня 2024 року здійснено без використання платіжної картки.

Перевіркою входів у П-24 під обліковим записом клієнта ОСОБА_1 встановлено, що типовий пристрій, який вона використовує для входу до власного Приват 24 - Phone, модель девайса SM-G780G|samsung, версія Android, 12, імеі НОМЕР_10 , ір 128.124.85.175, провайдер VodafoneUkraine.

Установлено також присутність нетипового пристрою Tablet, модель девайса SMS908E|samsung, версія Android,9, імеі НОМЕР_11 , ір 194.62.66.218, провайдер Hostkey, час входу 2024-09-23 12:42:37.

Вхід в «Приват24» клієнтки ОСОБА_1 у період з 23 по 24 вересня 2024 року на момент переказу коштів з карти № НОМЕР_1 , належної відповідачці, відбувся за допомогою пристрою SM-S908E|samsung, версія Android,9.

Отже, вхід до акаунту«Приват24» клієнта банку ОСОБА_1 здійснено з нетипового пристрою.

Огляд сервісних повідомлень, які надсилалися банком клієнтці ОСОБА_1 у період з 23 по 24 вересня 2024 року, неможливий через сплив терміну їх зберігання, про що зазначено позивачем у позові.

Перевіркою архіву запису телефонних розмов на сервісі VoiceRecordSystem дзвінків на гарячу лінію банку щодо факту шахрайства встановлено, що ОСОБА_1 повідомила про шахрайство 06 жовтня 2024 року о 22:41:15, ID запису 805170867 та 06 жовтня 2024 року о 22:48:41, ID запису 805171078.

У ході розмов клієнтка повідомила співробітника банку про те, що вона наразі перебуває за кордоном, операції по її карті № НОМЕР_1 у період з 23 по 24 вересня 2024 року не підтверджує, їй невідомо, чому відбувся переказ коштів з її карткового рахунку, їй надійшло повідомлення про необхідність здійснити плановий платіж, лише після цього вона виявила перекази коштів з її карти, за яких обставин її конфіденційні дані стали відомі третій особі, їй достеменно не відомо.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які безспірно підтверджують те, що саме ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку.

Установлено, що несанкціоноване відповідачкою списання коштів сталося за участі третіх осіб. Виявивши таке списання, ОСОБА_1 повідомила про ці обставини банк та звернувся до правоохоронних органів і в межах наявного кримінального провадження (№ 12023270340003513) встановлюється особа, яка протиправно заволоділа коштами позичальниці.

Водночас, як зазначено в правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 рокуу справі №766/19614/18, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням відкритих карткових рахунків не є підставою для відмови у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що вхід з нетипового пристрою до акаунту«Приват24» клієнта банку ОСОБА_1 , який мав місце до переказу коштів та на момент їх переказу, відсутність зміни конфіденційних даних, свідчать про те, що зняття коштів з картки № НОМЕР_1 клієнтки банку Оніщенко Л.А. відбулося в результаті надання відповідачкою доступу до «Приват24» сторонній особі за невстановлених обставинах.

Водночас апеляційний суд уважає, що банком не доведено належними доказами того, що саме відповідачка здійснювала спірні транзакції в системі Приват24 або того, що саме її необережні дії призвели до списання коштів.Доказів на підтвердження направленнябанком СМС-повідомлень про спірні операції на телефонний номер ОСОБА_1 позивачем також не надано.

За відсутності належних та допустимих доказів надання ОСОБА_1 доступу до «Приват24» сторонній особіусі сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Такий висновок міститься упостанові КЦС ВС від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Досліджені обставини справине свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно мала волевиявлення на здійснення у період з 23 по 24 вересня 2024 рокуспірних транзакцій щодо користування кредитними коштами. Протилежногоналежними та допустимими доказами банком не доведено.

Доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення банку відбулося з порушенням п. 4 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» не мають правового значення для вирішення спору. 06 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримала повідомлення з банку про необхідність здійснити обов`язковий платіж до 25 жовтня 2024 року, після чого довідалась про здійснення з її рахунку несанкціонованих платіжних операцій у період з 23 по 24 вересня 2024 року. Того ж дня відповідачка повідомила АТ КБ «ПриватБанк» про вказані обставини, що підтвердженозаписами телефонних розмов на сервісі VoiceRecordSystem дзвінків на гарячу лінію банку, а також у заяві про вчинення злочину. Зазначені дії ОСОБА_1 свідчать про те, що користувач карткового рахунку негайно після того, як відповідна інформація стала їй відома, повідомила банк про виявлене правопорушення, що повністю відповідає положенням п. 4 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги». Позивачем не доведено того, що відповідачці про несанкціоновані транзакції стало відомо раніше, ніж 06 жовтня 2024 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 своїми діями чи бездіяльністю сприяла використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, АТ КБ «ПриватБанк» не зазначило, у який спосіб та за яких обставинзазначене відбулось, і належних доказів на підтвердження таких доводів не надало. Отже, ці твердження банку є припущеннями, на яких на може ґрунтуватись судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами тверджень про вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які могли б сприяти втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку.Відповідачка щодо цього звернулась до правоохоронних органів та повідомила банк про факт незаконного заволодіння грошовими коштами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що підписана ОСОБА_1 заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 17 березня 2022 року містить умови щодо сплати відсотків, їх розміру і порядку нарахування. Отже, 17 березня 2022 року питання нарахування процентів за користування кредитом та їх розмір сторони належно погодили. На зазначеному слушно наголошує позивач в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 1.3 заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 17 березня 2022 року розмір відсоткової ставки для карти Універсальна становить 42% річних.

Заборгованість за тілом кредиту до несанкціонованого списання коштів третіми особами, тобто до 23 вересня 2024 року, становила 7 599,25 грн.

Відсоткову ставку сторонами погоджено у розмірі 42% річних або 0,115% за 1 день.

ОСОБА_1 за період з 24 вересня 2024 року по 03 грудня 2025 року внесено на погашення заборгованості 4 381,57 грн, а саме: 24 вересня 2024 року – 633,53 грн, 25 вересня 2024 року – 0,02 грн, 26 жовтня 2024 року – 1 895,50 грн, 05 листопада 2024 року – 723,78 грн, 06 листопада 2024 року – 361,89 грн, 07 листопада 2024 року – 180,94 грн, 15 листопада 2024 року – 585,91 грн, що підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Апеляційний суд, провівши власний розрахунок, урахувавши внесені відповідачкою кошти на погашення боргу, виходить з такого.

24 вересня 2024 року ОСОБА_1 сплатила 633,53 грн, за рахунок яких частково погашено заборгованість за тілом кредиту. Відповідно тіло кредиту зменшилось до 6 965,72 грн (7 599,25 – 633,53 = 6 965,72). Цього ж дня відповідачці нараховано відсотки у сумі 8,01 грн (6 965,72 х 1 день х 0,115% = 8,01).

25 вересня 2024 року позичальниця сплатила 0,02 грн, за рахунок яких частково погашено заборгованість за тілом кредиту. Тіло кредиту зменшилось до 6 965,70 грн (6 965,72 – 0,02 = 6 965,70). Таким чином, у період з 25 вересня 2024 року по 25 жовтня 2024 року розмір відсотків становив 248,32 грн (6 965,70 х 31 день х 0,115% = 248,32).

26 жовтня 2024 року відповідачка сплатила 1 895,50 грн, зменшивши тіло кредиту до 5 070,20 грн. У період з 26 жовтня 2024 року по 04 листопада 2024 року розмір відсотків становив 58,30 грн (5 070,20 х 10 днів х 0,115% = 58,30 грн).

05 листопада 2024 року ОСОБА_1 сплатила 723,78 грн, за рахунок яких частково погашено заборгованість за тілом кредиту, яке зменшилось до 4 346,42 грн (5 070,20 – 723,78 = 4 346,42). Цього ж дня позичальниці нараховано проценти у сумі 4,99 грн (4 346,42 х 1 день х 0,115% = 4,99).

06 листопада 2024 року нею сплачено 361,89 грн та частково погашено борг за тілом кредиту. Відповідно воно зменшилось до 3 984,53 грн (4 346,42 – 361,89 = 3 984,53). Цього ж дня ОСОБА_1 нараховано відсотки у сумі 4,58 грн (3 984,53 х 1 день х 0,115% = 4,58).

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 сплатила 180,94 грн у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, яке зменшилось до 3 803,59 грн (3 984,83 – 180,94 = 3 803,59). Розмір відсотків, які мала сплатити позичальниця у період з 07 листопада 2024 року по 14 листопада 2024 року, становив 34,99 грн (3 803,59 х 8 днів х 0,115% = 34,99).

15 листопада 2024 року року відповідачкою сплачено 585,91 грн, внаслідок чого тіло кредиту зменшилось до 3 217,68 грн (3 803,59 – 585,91 = 3 217,68). У період з 15 листопада 2024 року по 03 грудня 2025 року розмір відсотків становив 1 420,92 грн (3 217,68 х 384 дні х 0,115% = 1 420,92).

Отже, станом на 03 грудня 2025 року у ОСОБА_1 була наявна заборгованість у сумі 4 997,79 грн, з яких: 3 217,68 грн заборгованість за тілом кредиту та 1 780,11 грн (8,01 + 248,32 + 58,30 + 4,99 + 4,58 + 34,99 + 1 420,92 = 1 780,11) за простроченими відсотками.

За змістом ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржуючи рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк» не погодилося з його вирішенням у частині відмовлених у задоволенні позову вимог, у зв`язку з чим просив скасувати його в цій частині та задовольнити позов повністю.

Незважаючи на те, що судом першої інстанції невірно визначено розмір заборгованості до стягнення з позичальниці, який за результатами апеляційного перегляду справи має становити 4 997,79 грн, колегія суддів, беручи до уваги принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення, погоджується з висновком районного суду про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 7 599,25 грн заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова