Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №650/6493/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/6493/25

Номер провадження: 22-ц/819/1246/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л. А.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Радченка С.В.,

секретар Манько К.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суд Херсонської області від 14 липня 2026 року, у складі головуючого судді Ковальчук О.В.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла адвокат Андріяшева І.М., звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалася на те, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,6603 гектарів (кадастровий номер 6520687300:02:016:0002), розташованої на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 078685 від 25 травня 2005 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису № 34423434 від 27 листопада 2019 року.

03 березня 2006 року між позивачкою, як орендодавцем, та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт», як орендарем, було укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки.

Згідно договору про заміну сторони у договорі оренди від 24 вересня 2015 року орендаря було замінено на нового, а саме: на ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».

Відповідно до додаткової угоди №1300160 від 28 грудня 2017 року в договорі оренди ще раз за згодою позивачки було замінено орендаря на нового, а саме: на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

27 листопада 2019 року між сторонами договору була укладена додаткова угода №1300160-3, згідно якої було продовжено строк його дії до 30 листопада 2029 року.

Відповідно до додаткової угоди № 1300160-2 від 15 червня 2020 року, укладеної між сторонами, строк дії договору оренди було продовжено до 30 листопада 2034 року.

24 листопада 2021 року між сторонами договору була укладена додаткова угода №1300160-7, згідно якої було продовжено строк його дії до 31 грудня 2038 року.

05 січня 2022 року між сторонами була також укладена додаткова угода №1300160-7, згідно якої текст договору оренди було викладено в новій редакції.

В подальшому, позивачу стало відомо, що право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року, укладеного з ТОВ «ЮТС-Агропродукт». При цьому позивач та його представник не отримували повідомлень про перехід права оренди, а також відповідачем 1 не надавалися для узгодження та підписання додаткові угоди щодо заміни сторони орендаря в договорі оренди. У зв`язку з цим позивач вважає, що поведінка відповідачів свідчить про зловживання правами та створює ризики затягування розгляду справи й ускладнення виконання майбутнього судового рішення.

Згідно з умовами додаткової угоди №1300160-7 від 05 січня 2022 року відповідач 1 зобов`язався щорічно сплачувати орендну плату у розмірі 7,86% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 22 251,66 грн за повний рік оренди і вноситься в грошовій формі до 31 грудня.

Відповідні обов`язки перейшли до відповідача 2 згідно пункту 2.3. договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-11 від 17 квітня 2025 року

Починаючи з 12 листопада 2022 року відповідач 1 припинив виконання своїх зобов`язань щодо оплати орендної плати. Відповідно відповідачем 2 обов`язок щодо виплати орендної плати також не виконано, у зв`язку з чим, враховуючи розмір річної орендної плати в сумі 22 251,66 грн, загальний розмір заборгованості за 2023 та 2024 роки з орендної плати перед позивачкою становить 44 503,32 грн (22 251,66 грн * 2).

Позивачка неодноразово намагалася зв`язатися з відповідачем 1 з питання виплати заборгованості за договором оренди, але питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату не виплачено, відповідно і податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачено, в зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом. Про відповідача 2 стало відомо лише під час підготовки даного позову до суду.

Посилаючись на систематичну несплату орендної плати протягом строку дії договору, що є достатньою правовою підставою для його розірвання відповідно до частини першої статті32 Закону України «Про оренду землі», статті141 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України та умов договору, а також на відсутність підстав для звільнення від орендної плати, представник позивача просила суд розірвати договір оренди землі від 03 березня 2003 року щодо земельної ділянки ОСОБА_1 площею 8,6603 гектарів з кадастровим номером 6520687300:02:016:0002, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право: 34423440 від 26 2016 року

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 03 березня 2003 року щодо земельної ділянки ОСОБА_1 площею 8,6603 гектарів з кадастровим номером 6520687300:02:016:0002, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право: 34423440 від 26.05.2016 року.

10 серпня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журик А.Л. подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, с.Урожайне Бериславської міської територіальної громади, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, з 09 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року була територією України, тимчасово окупованою російською федерацією. З 12 листопада 2022 року по 30 червня 2025 року с.Урожайне Бериславської міської територіальної громади віднесено до території можливих бойових дій, а з 01 липня 2025 року – являється територією активних бойових дій.

Внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації, ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ», яке здійснювало діяльність на цій території, було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням.

Внаслідок бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт з розмінування для забезпечення безпечного використання.

Відсутність розмінування унеможливлює будь-яку діяльність на земельній ділянці, включаючи сільськогосподарське виробництво, для якого вона орендувалася. Перебування працівників на такій території та здійснення діяльності без проведення відповідного розмінування, а також постійні атаки російських FPV-дронів і ракет становлять пряму загрозу їх життю та здоров`ю і унеможливлюють проведення посівної кампанії, збирання врожаю та ведення господарської діяльності в цілому.

Товариство не відмовляється від своїх зобов`язань, але наголошує на неможливості їх виконання у період тимчасової окупації, ліквідації її наслідків та до моменту повного розмінування земельної ділянки, що унеможливлює безпечне ведення господарської діяльності.

До того ж на підставі листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, щодо якого подано позов, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Крім того, Головне управління ДСНС України у Херсонській області не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях у зв`язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації. Це свідчить про об`єктивну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням через наслідки збройної агресії та дії обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань за договором оренди землі. Зазначений лист підтверджує, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучались до робіт з розмінування на цій ділянці.

Посилаючись на дані Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) апелянт зазначив, що територія Бериславської міської територіальної громади, до якої входить належна позивачу земельна ділянка, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.

Товариство зазначило, що суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши положення частини шостої статті 762 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, в яких вказано, що перебування земельних ділянок у зоні бойових дій чи тимчасовій окупації підтверджує неможливість їх використання і звільняє орендаря від обов`язку виплати орендної плати.

Крім того, апелянт вказав, що в ході розгляду справи суд першої інстанції допустив істотні процесуальні порушення, оскільки при ухваленні судового рішення судом надано більшу перевагу доказам сторони позивача, залишивши поза увагою пояснення відповідача.

Правом на подання відзиву позивач та/або її представник не скористалися.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Андріяшева І.М., подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності та за відсутності позивача.

Представник ТОВ «ЮТС-Агропродукт» - Журик А.Л. також подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач (орендар) не виконав обов`язок зі сплати орендної плати за 2023-2024 роки, що є підставою для його розірвання.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,6603 гектарів (кадастровий номер 6520687300:02:016:0002), розташованої на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 078685 від 25 травня 2005 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису № 34423434 від 27 листопада 2019 року.

03 березня 2006 року між позивачкою, як орендодавцем, та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт», як орендарем, було укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки.

Згідно договору про заміну сторони у договорі оренди від 24 вересня 2015 року орендаря було замінено на нового, а саме: на ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».

Відповідно до додаткової угоди №1300160 від 28 грудня 2017 року в договорі оренди ще раз за згодою позивачки було замінено орендаря на нового, а саме: на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

27 листопада 2019 року між сторонами договору була укладена додаткова угода №1300160-3, згідно якої було продовжено строк його дії до 30 листопада 2029 року.

Відповідно до додаткової угоди № 1300160-2 від 15 червня 2020 року, укладеної між сторонами, строк дії договору оренди було продовжено до 30 листопада 2034 року.

24 листопада 2021 року між сторонами договору була укладена додаткова угода №1300160-7, згідно якої було продовжено строк його дії до 31 грудня 2038 року.

05 січня 2022 року між сторонами була також укладена додаткова угода №1300160-7, згідно якої текст договору оренди було викладено в новій редакції.

Державою визнано і підтверджено перехід права оренди від ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Отже, позивачу стало відомо про зміну орендаря без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) його як власника земельної ділянки.

Так, з копії договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-11 від 17 квітня 2025 року вбачається, що він укладений між орендарем 1 та орендарем 2 з посиланням на частину п`яту статті 93 Земельного кодексу України, відповідно до якої: «Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі.

Згідно пункту 2.3. вказаного договору до відповідача 2 перейшли усі права та обов`язки орендаря щодо спірної земельної ділянки за договором оренди землі (зі змінами та доповненнями додатковими угодами).

Право оренди щодо спірної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 34423440 від 16 травня 2016 року.

Реєстрація права власності, а також права оренди та відповідних змін підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 447333738 від 13 жовтня 2025 року.

Згідно з умовами додаткової угоди №1300160-7 від 05 січня 2022 року (якою текст договору востаннє викладався в новій редакції), відповідач 1 зобов`язався щорічно сплачувати орендну плату у розмірі 7,86% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 22 251,66 грн за повний рік оренди і вноситься в грошовій формі (п. 4.1. додаткової угоди №1300160-7 від 05 січня 2022 року).

Відповідно до умов договору орендна плата має вноситися до 31 грудня (п. 4.4 додаткової угоди №1300160-7 від 05 січня 2022 року).

Відповідні обов`язки перейшли до відповідача 2 згідно пункту 2.3. договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-11 від 17 квітня 2025 року.

Починаючи з 12 листопада 2022 року відповідач 1 припинив виконання своїх зобов`язань щодо оплати орендної плати. Відповідно відповідачем 2 обов`язок щодо виплати орендної плати також не виконано.

Отже, за умовами Договору оренди (з урахуванням внесених змін), а також відповідно до діючого законодавства, на відповідачів покладався/покладається обов`язок сплатити позивачу, як власнику земельної ділянки, орендну плату у розмірі, формі та в строки, визначені Договором оренди. Однак відповідачами істотно порушено це зобов`язання: орендна плата за повні 2023 та 2024 роки по сьогоднішній день не виплачена, відповідні розрахунки не проведені. Це підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/ суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 19 серпня 2025 року.

Враховуючи розмір річної орендної плати в сумі 22 251,66 грн, загальний розмір заборгованості за 2023 та 2024 роки з орендної плати перед позивачкою становить 44 503,32 грн (22 251,66 грн * 2).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не виконував обов`язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору. Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, позивач послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2023-2024 роки, посилаючись на конкретні умови договору. Представником відповідача не надано докази на спростування вказаної обставини.

Не надав представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» і доказів того, що новий орендар вказаних земельних ділянок ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на даний час здійснює господарську діяльність на зазначених земельних ділянках, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.

Суд зазначив, що відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт», заперечуючи проти розірвання договору оренди землі та одночасно наполягаючи на відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плату, не пропонує жодних шляхів врегулювання ситуації, не обґрунтовує можливості чи строків поновлення платежів, не подає будь-якого реалістичного плану подальшого користування спірною земельною ділянкою. Така пасивна позиція не лише позбавляє позивача права на отримання доходу з належного йому об`єкта приватної власності, але й призводить до залишення земельної ділянки в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно її використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Відповідно до частини другої статті792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Правилами частини першої статті2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом,законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендодавець, відповідно до абзацу п`ятого частини першоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі», має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» систематично протягом 2023-2024 років не виплачувало позивачу орендну плату у строки, визначені умовами укладеного між ними договору та додатковими угодами про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є підставою для розірвання договору оренди відповідно до пункту «д» частини першої статті141 ЗК України.

Відповідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі№ 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вчасно не сплачувало орендну плату за 2023 - 2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було.

Відповідач факт невиплати орендної плати за 2023 та 2024 роки не заперечує, посилаючись на те, що заборгованість по орендній платі за вказаний період виникла виключно з обставин, пов`язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року та окупацією Херсонської області, а в подальшому привело до забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

У зв`язку із запровадження на території України УказомПрезидента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21».

Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов`язань, або ж виконання договірних зобов`язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до системного аналізу глави58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення ЗаконуУкраїни «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених у статті762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).

Згідно з положеннями частини шостої статті762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виплати орендної плати за 2023, 2024 роки відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період, зокрема не можливості використання орендованих земельних ділянок позивача через її потенційне замінування та існування загрози для життя і здоров`я працівників при обробітку земельної ділянки.

Проте належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 с.Урожайне, Бериславської міської територіальної громади Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка, у період з 09 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 11 листопада 2022 року по 30 червня 2025 року с.Урожайне, Бериславської міської територіальної громади Херсонської області віднесено до території можливих бойових дій, а з 01 липня 2025 року віднесено до території активних бойових дій на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.

Бойові дії у 2023 та 2024 роках на вказаній території не велися.

Документів на підтвердження забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами матеріали справи не містять.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання за цільовим призначенням.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про відсутність протягом 2023-2024 років, за який відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через військову агресію рф проти України, потенційну загрозу забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а також через знищення та розкрадання належного Товариству майна.

Також, відповідачем не надано будь-яких доказів, що відповідач здійснював дії щодо, наприклад, звернення до компетентних органів з приводу обстеження та розмінування земельних ділянок з метою усунення перешкод у користуванні ними, звернення з листами до позивача про наявність вказаних перешкод та звільнення відповідача у зв`язку з цим від сплати орендної плати тощо, що могло б свідчити про здійснення відповідачем дій щодо доведеності наявності дійсних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання, що, в свою чергу, могло б розглядатися як підстава для застосування частини шостої статті 762 ЦК України.

Відповідачем не доводилося, що в межах реалізації Закону України« Про протимінну діяльність в Україні», товариство зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельних ділянок та неможливості сплати орендної плати, а посилання в апеляційній скарзі на лист ГУ ДСНС України у Херсонській області, отриманий за зверненням відповідача, у сукупності з іншими обставинами, не містить в собі підстав для застосування частини шостої статті762 ЦК України, оскільки містить в собі інформацію про припущення щодо земельних ділянок.

Даний лист не доводить належним чином факту дії обставин непереборної сили, не підтверджує виникнення правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі та не свідчить про наявність передбачених законом умов для розірвання договору з ініціативи відповідача. Так, відповідно до інформації, що міститься у вказаному листі піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, при цьому не вказано, які саме органи виконували такі роботи, на підставі яких документів і в яких межах. Твердження щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер, оскільки жодного обстеження земельної ділянки, яка є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на ній вибухонебезпечних предметів або неможливості її використання. Крім того, лист не містить відомостей неможливості використання саме спірної земельної ділянки.

Потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробки конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов`язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належним доказовим матеріалом, який у справі відсутній.

Частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами.

Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку.

Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22.

Посилання представника Товариства на розпорядження Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської оласті, якими надано пільги з нарахування та сплати орендної плати за землі комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб та мінімального податкового зобов`язання, висновків суду першої інстанції щодо недоведеності наявності обставин, яка унеможливлювали сплату орендної плати за 2023, 2024 роки, не спростовують. Вказані розпорядження видані лише щодо надання певних податкових пільг у зв`язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок господарства вибухонебезпечними предметами, та не містять відомостей щодо визнання спірних земельних ділянок забрудненими вибухонебезпечними предметами, і не звільняють Товариство від обов`язку сплачувати орендну плату за орендовані земельні ділянки приватної власності.

Що стосується посилання на дані Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України, Бериславська міська територіальна громада до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, не віднесена, оскільки інтерактивна карта містить зазначення щодо потенційної можливості забруднення, а отже не є доказом реальної неможливості обробітку конкретної земельної ділянки та не звільняє товариства від виконання зобов`язання за договором оренди.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Так, загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування обставин, за які він не відповідає, та які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов`язок з виплати позивачам орендної плати за 2023 та 2024 роки.

Колегія суддів також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, на яку послався апелянт у своїй апеляційній скарзі, про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. Проте, колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Крім того, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування правових висновків Верховного Суду у релевантних правовідносинах та практику апеляційних судів у подібних правовідносинах. При цьому апеляційний суд виходить з того, що не є подібними правовідносини у цій справі та справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23. А відповідно до частини четвертої статті263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому не є обов`язковим для суду, що розглядає конкретну справу, враховувати практику апеляційних судів у подібних правовідносинах.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, ніж запереченням відповідача, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дослідив та оцінив наявні у справі докази всебічно, повно, об`єктивно, при цьому дотримався принципів змагальності та рівності сторін.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 липня 2026 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Л. А. Приходько

Судді: В. О. Бездрабко

С. В. Радченко