Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №766/10324/20 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 вересня 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/10324/20

Номер провадження: 22-ц/819/735/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Радченка С.В.,

суддів Бездрабко В.О., Склярської І.В.

секретар: Андреєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кузьміної О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько – ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира була надана останньому у користування на підставі ордеру №1007 від 13.10.1989 року, в якій він проживав та був зареєстрований до моменту своєї смерті разом зі своєю дружиною, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час життя – 13.05.2020 року, ОСОБА_3 звернувся до органів приватизації з заявою щодо приватизації оспорюваної квартири, але ІНФОРМАЦІЯ_1 помер та не встиг отримати свідоцтво про право власності, у зв`язку з чим позивачка просить визнати за нею право власності на квартиру, оскільки інших спадкоємців не має.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2026 рокув задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачкою не подано суду постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті її дядька.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Ломакіна М.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

24.11.1989 року виконавчим комітетом Суворовської ради народних депутатів м.Херсона видано ордер №1007 ОСОБА_3 , сім`я якого складається з двох осіб, на право зайняття однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

13.05.2020 року ОСОБА_3 через свого представника – ОСОБА_1 подав заяву на приватизацію та отримання у власність квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в якій він постійно проживав та був постійно зареєстрований, що підтверджується відповідними довідками про зареєстроване місце проживання виданими 18.10.2007 року, 08.05.2020 року та 07.05.2020 року Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Тандем».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14.05.2020 року Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Із спадкової справи №267/2020, заведеної 15.05.2020 року в Першій Херсонській державній нотаріальній конторі на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, вбачається, що остання є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 та прийняла спадщину після померлого. Відомостей щодо оформлення ОСОБА_1 спадщини після померлого або відомостей щодо відмови нотаріуса у оформленні спадщини після померлого відсутні.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

За змістом статей 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13, та неодноразово застосований Касаційним цивільним судом в складі Верховного Суду (див. справу № 524/3501/20 від 02.02.2022).

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

Для вирішення питання про наявність права вимагати визнання за спадкоємцем права власності на квартиру вирішальне значення може мати встановлення обставин, чи була розглянута в установлений строк заява про приватизацію квартири, чи була відмова відповідного органу приватизації у задоволенні заяви правомірною (чи були наявні заборони для передачі квартири наймачеві).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_3 висловив волю на приватизацію займаної ним квартири та звернувся з відповідною заявою до органу приватизації, однак помер до визначеного законом місячного строку, який встановлено для винесення рішення відповідним органом приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 постійно проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка є комунальною власністю територіальної громади, з дня отримання ним ордеру та до дня смерті. Інших зареєстрованих осіб в квартирі не значиться.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови в задоволенні позову у вигляді відсутності відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на квартиру в порядку спадкування, оскільки вочевидь видача такого свідоцтва неможлива через не завершення процедури приватизації спірної квартири спадкодавцем.

Разом з цим, не можуть бути задоволені позовні вимоги у повному обсязі, оскільки спадкодавець за життя не набув права власності на спірну квартиру, але розпочав процедуру приватизації, яка не була завершена у зв`язку з його смертю.

В постанові ВП ВС від 04 грудня 2019 року (справа № 917/1739/17), Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею права на завершення процедури приватизації квартири, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв`язку зі смертю.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального закону, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 ,задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування– задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_1 на завершення розпочатої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , процедури приватизації квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С.В. Радченко

Судді В.О. Бездрабко

І.В. Склярська