Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №945/560/20 — Миколаївський апеляційний суд

09.09.26

22-ц/812/1708/26

Справа № 945/560/20 Головуюча у першій інстанції Шаронова Н. О.

Провадження №22-ц/812/1708/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

9 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Коломієць В. В., Крамаренко Т. В.,

із секретарем: Колосовою О. М.,

за участю: представника третьої особи – Головіна М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФОРІНТ»

(далі – ТОВ «ФК «ФОРІНТ»)

на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року, ухвалену під головуванням судді Шаронової Н. О. в приміщенні суду в місті Миколаєві о 16 годині 34 хвилині зі складанням повного судового рішення, у справі

за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

треті особи – Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «КОО»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Структурресурс»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «СУДОХІДНА КОМПАНІЯ УКРСПЕЦФЛОТ»,

Товариства з обмеженою відповідальністю

БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ (ТОВ БК) «ПІВДЕННИЙ ЦЕНТР»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «С.О.Т.А.»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «КАТРА Н»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «КОСМИЧНА ВОДА»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)

«Венчурная компания «Космические биотехнологии»,

Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-дослідницький інститут (ТОВ НДІ) «НАНОТЕХНОЛОГИИ»

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Садовий центр «ПЕРЕМОГА»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Биосинтез»,

Товариства з обмеженою відповідальністю

Українсько-німецька будівельна компанія (ТОВ УНБК) «УКРТЕРМОСТРОЙ»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Музей «Городище Дикий Сад»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Южный офтальмологический центр»,

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Космичний фільтр»,

ТОВ ФК «ФОРІНТ»,

ОСОБА_3 ,

про поділ спільного майна подружжя-,

В С Т А Н О В И Л А:

30 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, набутого подружжям у шлюбі, який уточнила шляхом подачі 29 червня 2021 року заяви про уточнення позовних вимог та 4 серпня 2021 року іншої заяви про уточнення позовних вимог, у яких просила поділити між нею та її колишнім чоловіком набуте у шлюбі на ім`я відповідача наступне майно, а саме : земельні ділянки за договором купівлі-продажу від 3 квітня 2008 року та земельні ділянки за договором купівлі-продажу від 27 червня 2008 року, шляхом визнання за нею права власності на частини цих земельних ділянок; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію у розмірі частки від загального обсягу сплачених колишнім чоловіком внесків до статутних фондів господарських товариств, таких як ТОВ «КОО», ТОВ «Структурресурс», ТОВ «СУДОХІДНА КОМПАНІЯ УКРСПЕЦФЛОТ», ТОВ БК «ПІВДЕННИЙ ЦЕНТР», ТОВ «С.О.Т.А.», ТОВ «КАТРА Н», ТОВ «КОСМИЧНА ВОДА», ТОВ «Венчурная компания «Космические биотехнологии», ТОВ НДІ «НАНОТЕХНОЛОГИИ», ТОВ «Садовий центр «ПЕРЕМОГА», ТОВ «Биосинтез», ТОВ УНБК «УКРТЕРМОСТРОЙ», ТОВ «Музей «Городище Дикий Сад», ТОВ «Южный офтальмологический центр» та ТОВ «Космичний фільтр» на суму 6 541 425 грн 75 коп.; стягнути з колишнього чоловіка на її користь грошову компенсацію частки вартості внесеного ОСОБА_2 майна до статутних капіталів: ТОВ «КОО», ТОВ «Структурресурс», ТОВ «СУДОХІДНА КОМПАНІЯ УКРСПЕЦФЛОТ», ТОВ БК «ПІВДЕННИЙ ЦЕНТР», ТОВ «С.О.Т.А.», ТОВ «КАТРА Н», ТОВ «КОСМИЧНА ВОДА», ТОВ «Венчурная компания «Космические биотехнологии», ТОВ НДІ «НАНОТЕХНОЛОГИИ», ТОВ «Садовий центр «ПЕРЕМОГА», ТОВ «Биосинтез», ТОВ УНБК «УКРТЕРМОСТРОЙ», ТОВ «Музей «Городище Дикий Сад», ТОВ «Южный офтальмологический центр» та ТОВ «Космичний фільтр» .

Ухвалами Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27 квітня 2020 року та від 12 лютого 2021 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ТОВ «КОО», ТОВ «Структурресурс», ТОВ «СУДОХІДНА КОМПАНІЯ УКРСПЕЦФЛОТ», ТОВ БК «ПІВДЕННИЙ ЦЕНТР», ТОВ «С.О.Т.А.», ТОВ «КАТРА Н», ТОВ «КОСМИЧНА ВОДА», ТОВ «Венчурная компания «Космические биотехнологии», ТОВ НДІ «НАНОТЕХНОЛОГИИ», ТОВ «Садовий центр «ПЕРЕМОГА», ТОВ «Биосинтез», ТОВ УНБК «УКРТЕРМОСТРОЙ», ТОВ «Музей «Городище Дикий Сад», ТОВ «Южный офтальмологический центр» та ТОВ «Космичний фільтр».

13 квітня 2020 року ОСОБА_1 подана заява про забезпечення поданого нею позову, у задоволенні якої відмовлено на підставі ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2020 року.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, ухвала Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2020 року в частині відмови у накладенні арешту на земельні ділянки скасована та ухвалене нове судове рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на земельні ділянки з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 , а саме, на: земельну ділянку площею 1.998 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0093; земельну ділянку площею 1.998 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0094; земельну ділянку площею 1.998 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0097; земельну ділянку площею 1.9972 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0098; земельну ділянку площею 1.9991 га, з кадастровим номером 4824280400:01:000:0099; земельну ділянку площею 1.9989 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0101; земельну ділянку площею 1.9989 га, з кадастровим номером 4824280400:01:000:0105; земельну ділянку площею 1.999 га, з кадастровим номером 4824280400:01:000:0106; земельну ділянку площею 1.7762 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0107; земельну ділянку площею 1.999 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0108; земельну ділянку площею 1.9991 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0111; земельну ділянку площею 1.9991 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0112; земельну ділянку площею 1.9989 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0113; земельну ділянку площею 1.999 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0114; земельну ділянку площею 1.9989 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0115; земельну ділянку площею 1.9991 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0116; земельну ділянку площею 1.9989 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0117; земельну ділянку площею 1.9991 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0118; земельну ділянку площею 1.9989 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0119; земельну ділянку площею 1.999 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0120; земельну ділянку площею 1.9989 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0121; земельну ділянку площею 1.9991 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0122; земельну ділянку площею 1.999 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0123; земельну ділянку площею 1.9991 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0124; земельну ділянку площею 1.999 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0125; земельну ділянку площею 1.9991 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0128; земельну ділянку площею 1.9989 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0129; та земельну ділянку площею 1.9985 га з кадастровим номером 4824280400:01:000:0130. Також накладено арешти на земельні ділянки, призначені для введення особистого селянського господарства, що розташовані на території Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області та зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 , а саме: на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823383000:08:000:0154; земельну ділянку площею 2га з кадастровим номером 4823383000:08:000:0155; земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823383000:08:000:0156; та земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823383000:08:000:0157.

Ухвалюючи постанову, колегія суддів виходила з того, що забезпечення позову про поділ нерухомого майна між подружжям шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які зареєстровані на праві власності за колишнім чоловіком, є співмірними заходами з заявленими позовними вимогами, які не позбавляють належним чином володіти та користуватися цим нерухомим майном до вирішення спору по суті.

5 травня 2026 року третьою особою ТОВ «ФК «ФОРІНТ» подана заява про скасування заходів забезпечення позову, застосованих на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2020 року.

В обґрунтування заяви посилалося на те, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є боржниками у відкритому виконавчому провадженні про стягнення з них сум за кредитним договором та договором поруки на користь товариства, як правонаступника первісного кредитора. Виконавче провадження триває декілька років та рішення суду про стягнення зі сторін, як солідарних боржників, є досі невиконаним, а земельні ділянки, на які накладено арешт, є майном, на яке може бути звернуто стягнення під час виконання рішення суду на користь третьої особи. Оскільки сторони є солідарними боржниками, то вимоги третьої особи, як кредитора можуть бути задоволені за рахунок кожного, внаслідок чого немає підстав очікувати поділу цього майна у справі за позовом ОСОБА_1 , яка зловживаючи своїм процесуальним правом, унеможливлює виконання рішення суду, де є боржницею разом з колишнім чоловіком. Вважало, що наявність арешту на земельні ділянки, який накладено в якості забезпечення позову, є втручанням суду в хід виконавчого провадження.

Позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти скасування застосованих заходів забезпечення позову, з огляду на те, що спір по суті судом не розглянуто і їх скасування унеможливить виконання судового рішення за її позовом у подальшому.

Відповідачем ОСОБА_2 заперечень з приводу заяви товариства не надано.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року у задоволенні заяви-клопотання ТОВ «ФК «ФОРІНТ» про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи по суті не завершено, обставини, що послугували підставою для забезпечення позову, не змінилися та не відпали, а отже наявність відкритого судового провадження свідчить про збереження ризиків невиконання чи ускладнення виконання судового рішення в майбутньому.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «ФОРІНТ» посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, яка постановлена без дослідження всіх обставин справи та доказів наданих третьою особою, чиї права порушені застосованими заходами, просило її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання товариства та скасувати заходи забезпечення позову, що прийняті на підставі ухвали Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2020 року.

У змісті апеляційної скарги товариством наведено докладний перелік диспозицій норм ЦПК України, судову практику ВС та ВП ВС, яку вважав можливим застосувати у даній справі, а також рішення Європейського Суду з прав людини та зміст постанови колегії суддів, якою застосовані заходи забезпечення, а також висновки і арґументи, надані судом в обґрунтування перегляду ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено позивачці у забезпеченні позову.

Посилалося на тривалість розгляду справи, безліч клопотань позивачки, порядок її участі в судових засіданнях з розгляду поданого позову, які вважав такими, що порушують його права як кредитора та перешкоджають своєчасному та повному виконанню рішення суду, ухваленого в іншій справі. Внаслідок цього вказало, що судом першої інстанції безпідставно не звернута увага на те, що наявність арешту, накладеного на земельні ділянки, позбавляє третю особу, як стягувача у виконавчому провадженні, задовольнити свої вимоги з виконання постанови ВС від 10 листопада 2021 року, де порівнявши суму стягнення та нормативну грошову оцінку земельних ділянок, на які накладено арешт, вказав на недостатність цього майна для виконання рішення суду.

Отже, на його думку, судом першої інстанції не враховано, що заблокувавши забезпеченням позову у цій справі можливість звернення стягнення іншим кредиторами на майно відповідача, позивачка вимагає за рахунок таких активів задовольнити її вимоги за виконавчими документами на її користь, зокрема, в частині стягнення аліментів, таким чином зменшуючи масу спільного майна подружжя, яка підлягає поділу, тобто веде себе недобросовісно.

Вказував, що поведінка позивачки, наслідками якої є затягування розгляду справи, зловживання цивільними правами та ускладення чи унеможливлювання виконання судових рішень на користь інших кредиторів спростовує процесуальну мету застосованих заходів забезпечення на цей час.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 , діючи через свою представницю ОСОБА_4 , вважала апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначила, що підстави для забезпечення позову з часу їх вжиття не змінились та не відпали у зв`язку з існуванням спору, який перебуває на розгляді в місцевому суді.

Вважала подану апеляційну скаргу затягуванням судового процесу з боку апелянта.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, із наступних підстав.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам позивача до ухвалення рішення у справі.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У статті 150 ЦК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих заяв про уточнення позовних вимог, позивачка ОСОБА_1 звернулася з вимогами про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на частку в земельних ділянках, оформлених на ім`я колишнього чоловіка ОСОБА_2 , та стягнення з нього на її користь грошової компенсації від частини вартості внесків до статутних капіталів та майна, яке внесене до товариств, створених за участю її колишнього чоловіка.

Тобто позивачкою заявлено вимоги майнового характеру, які поділяються, як на визнання за нею права власності на збільшену частку у спільному майні з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 70, статті 71 СК України, так і шляхом стягнення з колишнього чоловіка грошової компенсації за збільшену частку у спільному майні відповідно до статті 71 СК України.

Разом з подачею позову позивачкою ОСОБА_1 подана заява про його забезпечення, зокрема, шляхом накладення арешту на земельні ділянки, яка задоволена на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 20 липня 2020 року.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили та ніким з учасників справи не оскаржена, а отже висновки та мотиви, до яких прийшла колегія суддів забезпечив позов у визначений нею спосіб, не є підставою для його перегляду за заявою, що подана третьою особою про скасування заходів забезпечення позову.

Зокрема, не можуть слугувати підставою для скасування таких заходів доводи третьої особи щодо недобросовісної поведінки позивачки під час подачі такого клопотання.

Тобто, у даному випадку, суду першої інстанції належало проаналізувати, а третій особі довести, що обставини, які викликали забезпечення позову, суттєво змінилися чи відпали, внаслідок чого вони можуть слугувати підставою для скасування застосованих заходів, що прийняті судом раніше, з огляду на положення статті 158 ЦПК України.

Такими обставинами були і є наявність спору між колишнім подружжям щодо майна, на яке накладено арешт. Ці обставини на час подачі заяви третьою особою про скасування заходів забезпечення не змінилися. Спір знаходиться на судовому розгляді, остаточне рішення у справі не прийнято.

Посилання третьої особи на затягування позивачкою розгляду справи шляхом зловживання процесуальними правами, у зв`язку з подачею клопотань про проведення експертизи, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції, у зв`язку з її перебуванням разом з дітьми за межами країни, не лише суперечать основним положенням статей 12-13 ЦПК України, а і не відповідають визначенню зловживання учасником справи процесуальними правами у розумінні статті 44 ЦПК України, так як використовуються позивачкою в порядку реалізації своїх процесуальних прав, передбачених статтею 44 ЦПК України.

Отже, основною підставою, яка наведена третьою особою на обґрунтування поданої заяви про скасування заходів забезпечення є право товариства на отримання від сторін цієї справи задоволення своїх вимог при виконання судового рішення в іншій справі, зокрема, шляхом реалізації земельних ділянок, про поділ яких заявлено ОСОБА_1 та забезпечення відносно яких прийнято судом шляхом накладення арешту.

У цьому випадку наведення представником товариства аргументації щодо безпідставності поділу такого майна, яке на його думку повинно та буде реалізовано на виконання рішення суду, де сторони є солідарними боржниками, яким би чином суд його не поділив, фактично направлено на нівелювання здійснення правосуддя на захист прав одного із подружжя та є беззаперечним свідченням про ґрунтовність застосованого судом забезпечення цього позову в обраний позивачкою спосіб, як захист від реалізації спірного майна на стадії судового розгляду про його поділ між подружжям.

Крім того, слід звернути увагу на безпідставність твердження представника третьої особи щодо втручання суду під час забезпечення позову у хід виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду в іншій справі, оскільки заходи забезпечення позову прийняті 20 липня 2020 року, а виконавче провадження відкрито 20 січня 2022 року з виконання постанови ВС від 10 листопада 2021 року, де солідарними боржниками є сторони у справі.

Посилання на наявність рішення суду та виконавчого провадження з 2010 року не заслуговує на увагу, оскільки це рішення суду постановлено в заочному порядку та про його наявність боржники не були обізнані, внаслідок чого остаточне рішення у справі прийнято значно пізніше, ніж виник спір між колишнім подружжям у цій справі, де застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки. При тому право вимоги за цією постановою ВС від 10 листопада 2021 року перейшло до третьої особи пізніше, ніж було пред`явлено виконавчі листи до виконання у січні 2022 року, а саме у 2024 році. Внаслідок чого відсутні підстави вважати про порушення прав третьої особи вчиненням позивачкою процесуальних дій у межах раніше ініційованого нею спору та порушенням судом прав кредитора під час вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, накладення арешту на земельні ділянки, які не є та не були предметом спору у інших провадженнях, при тому є майном, за рахунок якого кредитор має право задовольнити свої вимоги в майбутньому, але перелік якого за твердженням третьої особи не є достатнім для повного виконання судового рішення у іншій справі, не впливає на можливість примусового виконання такого рішення за рахунок іншого майна або інших заощаджень боржників, та не виключає можливість кредитора одержати задоволення частини своїх вимог за рахунок предмета забезпечення, але при тому надає право кожному із боржників, визначити для себе розмір взаємних зобов`язань, після поділу майна подружжя.

Таким чином вжиті раніше заходи забезпечення позову, у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача, як власника нерухомого майна, на якого воно є зареєстрованим, а тому за відсутністю обставин, які є підставою для скасування застосованих заходів, судом першої інстанції обґрунтовано виснувано про безпідставність поданої третьою особою заяви про скасування заходів забезпечення позову. При цьому суті виконання іншого рішення суду, де боржниками є колишнє подружжя, такі заходи не змінюють та не обмежують права кредитора.

За такого, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, з підстав , передбачених статтею 375 ЦПК України.

Що стосується іншої додаткової аргументації третьої особи, що наведена нею в змісті скарги, то з огляду на рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року в частині застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, колегія суддів вважає, що нею наведені усі мотиві прийнятого рішення, із прийняттям або відхиленням основних аргументів учасників справи, які стосуються предмета спору та предмету доказування, а також застосованих заходів забезпечення позову та підстав для їх скасування чи залишення.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФОРІНТ» залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді В. В. Коломієць

Т. В. Крамаренко