Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №490/4515/24 — Миколаївський апеляційний суд

01.09.26

22-ц/812/1736/26

Справа №490/4515/24

Провадження № 22-ц/812/1736/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участі: представника позивача - Романової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупом О.С., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, ОСОБА_2 , Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожно-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожно-транспортної пригоди

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 29 листопада 2023 року приблизно о 10:00 год в м.Миколаєві на перехресті вул.Садової та вул.68 Десантників водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом СКС VW-ПС, реєстраційний номер НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора (червоний), внаслідок чого відбулось зіткнення з транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA, реєстраційний номер НОМЕР_2 (на момент ДТП) під керуванням ОСОБА_1 , що здійснював проїзд перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.

Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11 січня 2024 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Позивач вказує, що транспортний засіб СКС VWE-ПС, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був учасником вище зазначеної ДТП зареєстровано за ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу СКС VWЕ-ПС, реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент ДТП 29 листопада 2023 року була застрахована в ПрАТ "СК"Саламандра", яка здійснило виплату позивачеві страхового відшкоджування за ремонт автомобіля HYUNDAI ELANTRA реєстраційний номер НОМЕР_4 в розмірі 81174,89грн.

Внаслідок ДТП за участю автомобіля відповідача ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області його автомобіль було пошкоджено, та позивачу спричинена майнова шкода у розмірі 312 201,42 грн, що підтверджується згідно звіту N? 026/03-24 від 11 квітня 2024 року про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля HYUNDAI ELANTRA реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно звіту N?034/04-24 ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу HYUNDAІ ELANTRA, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 109531,27грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути завдану майнову шкоду, а саме різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП та з урахуванням виплаченого страхового відшкодування ПрАТ "СК"Саламандра" у розмірі 121 495,26 грн, а також судовий збір у розмірі 1214,95 грн, витрат на сплату експертного дослідження та визначення вартості матеріального збитку в розмірі 5000 грн та витрат на сплату експертного дослідження та визначення ринкової вартості пошкодженого в ДТП автомобіля у розмірі 3000 грн.

Протокольною ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 13 березня 2025 року до участі у справі в якості відповідача залучено Державне підприємство «Агенція місцевих доріг Миколаївської області».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» на користь ОСОБА_1 121495,26 грн матеріальної шкоди, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1214,95 грн та витрати за оплату експертного дослідження в розмірі 8000 грн. В решті вимог відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» визнало обставини видачі розпорядження водію автомобіля Volkswagen, своєму працівнику відповідачу ОСОБА_2 , на поїздку в складі кортежу автомобілів для зустрічі та супроводу перших осіб держави, тобто на управління автомобілем Volkswagen 29 листопада 2023 року. Отже, ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» визнало обставини щодо використання автомобіля Volkswagen у виробничій(господарській) діяльності підприємства.

ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» на час скоєння ДТП володіло автомобілем Volkswagen правомірно, тобто з відома (дозволу) особи- ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка володіла транспортним засобом на підставі акту адміністративного розпорядження. Обставини правомірності володіння ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області», також підтверджується і позицією Управління державної охорони (лист від 22.01.2024р., акт огляду автомобіля), які здійснювали перевірку автомобіля Volkswagen до його залучення для здійснення охорони посадових осіб.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» набуло статусу фактичного володільця джерела підвищеної небезпеки в силу реального контролю над автомобілем. При цьому суд також врахував ту обставину, що ні власник автомобіля ГУ Держпродслужби, ні ІНФОРМАЦІЯ_2 не заявляли про незаконне заволодіння транспортним засобом.

Із наявних у матеріалах справи висновків експерта вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищує ринкову вартість КТЗ, тобто відновлювати пошкоджений КТЗ вважається економічно недоцільним.

За такого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню шкода в розмірі 121495,26 грн. (312201,42 грн. ринкова вартість автомобіля на момент ДТП – 109531,27 грн. (вартість пошкодженого транспортного засобу) – 81174,89 грн. (страхове відшкодування) = 121495,26 грн.

В апеляційній скарзі ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просили про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» не може відповідати за шкоду завдану майну позивача в результаті ДТП, оскільки транспортний засіб СКС VW-ПС (Volkswagen T6), реєстраційний номер НОМЕР_1 на обліку у ДП "Агенція місцевих в Миколаївській області" не перебував (в тому числі й в оренді), та станом на даний час не перебуває. Крім того, у ДП "Агенція місцевих доріг в Миколаївській області" будь-які документи щодо використання вище зазначеного транспортного засобу 29 листопада 2023 року відсутні.

ДП "Агенція місцевих доріг в Миколаївської області" не є власником або володільцем транспортного засобу СКС VW-ПС, реєстраційний номер НОМЕР_1 . ОСОБА_2 , хоча й на час ДТП і був працівником ДП "Агенція місцевих доріг в Миколаївської області", обіймав посаду провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності, але не виконував своїх посадових обов`язків та функції водія, та вищезазначений транспортний засіб останньому не передавався.

Відповідно до вимог до зайнятої посади в обов`язки відповідача ОСОБА_2 не входить керування транспортними засобами на державному підприємстві, накази відносно відповідача ОСОБА_2 про закріплення чи керування за ним транспортними засобами не приймались та директором підприємства не підписувались.

Разом з тим судом не витребувались у ДП "Агенція місцевих доріг в Миколаївської області" в рамках розгляду цивільної справи додаткові докази відносно покладання обов`язків на ОСОБА_2 в державному підприємстві для встановлення, які саме завдання виконував працівник на підприємстві.

Також апелянт вважав, що посилання суду на лист, який не містить номер та дату на бланку від Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» Миколаївської обласної військової адміністрації, направлений до Центральний районному суду м.Миколаєва в адміністративній справі №490/12047/23, є безпідставним і таким, що не має підтверджуючих доказів того, що саме на працівника ДП ОСОБА_2 були покладені обов`язки та надано право керування транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказують, що транспортний засіб Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 не перебуває на балансі у ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області», тобто не володіє ніякими іншими правами та немає ніяких угод на якого користування та володіння, право власності теж відсутнє.

Вважають, що суд помилково дійшов висновку трактуючи частину 1 статті 397 ЦК України, як таку, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Тому беручи до увагу, дану норму, стверджують, що транспортний засіб по акту-приймання передачі чи іншим підтверджуючим володіння транспортним засобам документом, не оформлявся та не передавався для користування та володіння на державному підприємстві від третіх осіб, як це зазначено в ст. 398 ЦКУ.

У відзивах на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника Романову І.Д., відповідач ОСОБА_2 , діючи через свого представника ОСОБА_3 , просили апеляційну скаргу ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» на рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області правом на подачу відзиву не скористалося.

Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися.

Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Михайлова Г.В. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Справу розглянуто за відсутності учасників справи, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 за Головним управлінням Держпродспоживслужби зареєстровано право власності на транспортний засіб СКС VW-ПС реєстраційний номер НОМЕР_1 .

29 листопада 2023 року о 10 год.00 хв. у м.Миколаєві на перехресті вулиць Садової та вул.68 Десантників, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом СКС VW-ПС, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, здійснив проїзд перехрестя на забороняючий сигнал світлофору (червоний), в наслідок чого відбулось зіткнення з транспортним засобом Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який здійснював проїзд перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора(зелений).

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, тим самим ОСОБА_2 порушив п.2.3б, п.8.7.3.е Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2024 року по справі №490/12047/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до часткового наряду ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі-РТЦКтаСП) від 27.02.2022р. на безоплатне залучення (вилучення або примусове відчуження) транспортних засобів і техніки з підприємства (установи, організацій) під час виконання військово-транспортного обов`язку в тому числі транспортного засобу СКС VW-ПС реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 27.02.2022р. cкладеного ІНФОРМАЦІЯ_2 та ГУ Держпродспоживслужби транспортний засіб Volkswagen T6 Coravela реєстраційний номер НОМЕР_1 було залучено в межах виконання військово-транспортного обов`язку.

Автомобіль Volkswagen T6 Coravela НОМЕР_1 було безоплатне залучено (вилучено) від ГУ Держпродспоживслужби під час виконання військово-транспортного обов`язку внаслідок вчинення акту адміністративного розпорядження.

У листі Управління державної охорони України (далі-УДО) від 22 січня 2024 року, акті огляду від 29 листопада 2023 року, акті про застосування службового собаки від 29 листопада 2023 року, зазначено що 29 листопада 2023 року під час візиту осіб, щодо яких здійснюється державна охорона до Миколаївської області, забезпечення транспортних засобів здійснювалось Миколаївською обласною військовою адміністрацією. Військовослужбовцями УДО 29 листопада 2023 року в м.Миколаїв здійснювався огляд залучених транспортних засобів(які залучалися до забезпечення осіб щодо яких здійснювалася державна охорона), у тому числі і автомобіля марки Volkswagen T6 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно листа Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» Миколаївської обласної військової адміністрації направленого до Центральний районному суду м.Миколаєва в адміністративній справі №490/12047/23 - працівник державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» ОСОБА_2 29 листопада 2023 року на момент потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду на розі вулиць Садової та 68 Десантників в м.Миколаєві керував автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 за доручення керівництва, та знаходився у складі колони автомобілів, що перебували у кортежі супроводження та зустрічі перших осіб держави.

На час скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» обіймав посаду провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності, що підтверджується копією його трудової книжки.

Цивільно-правова відповідальність водія СКС VW-ПС (Volkswagen) реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на час ДТП була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 217761546 в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Саламандра".

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" сплатило позивачеві страхове відшкодування у розмірі 81 174 грн.89 коп.

Відповідно до звіту № 026/03-24 від 11.04.2024р. про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди завданої власнику автомобіля Hyundai Elantra реєстраційний номер НОМЕР_2 : ринкова вартість вищевказаного транспортного засобу станом на дату оцінки становить 312201,42грн., вартість відновлювального ремонту - 548630,39грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 202670,15грн. Вартість матеріального збитку завдану власнику автомобіля становить 312201,42грн.

Із звіту № 034/04-24 про оцінку вартості пошкодженого КТЗ автомобіля від 22 квітня 2024 року, вбачається, що ринкова вартість пошкодженого колісного транспортного засобу Hyundai Elantra реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 109531,27грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» на час скоєння ДТП володіло автомобілем Volkswagen правомірно, тобто з відома (дозволу) особи ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка володіла транспортним засобом на підставі акту адміністративного розпорядження.

За таких обставин ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» набуло статусу фактичного володільця джерела підвищеної небезпеки в силу реального контролю над автомобілем. Оскільки відповідач ОСОБА_2 на час скоєння ДТП був у трудових відносинах з ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» та виконував завдання керівництва підприємства, то відповідати за шкоду завдану діями працівника має роботодавець ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області».

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Так, згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частинами 1-2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків) (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 465/5368/14).

Отже, виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналіз змісту глави 82 ЦК України підтверджує, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі N 914/820/17).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідач ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» не заперечував факт перебування відповідача ОСОБА_2 у трудових відносинах з підприємством, проте зазначали, що ОСОБА_2 не виконував своїх посадових обов`язків, функції водія вказаного транспортного засобу йому не передавалися.

Задовольняючи вказаний позов суд першої інстанції в обґрунтування свого висновку щодо покладення відповідальності за ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» посилаючись на лист Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» Миколаївської обласної військової адміністрації, який було надано до Центрального районного суду м.Миколаєва в адміністративній справі №490/12047/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .

Із змісту листа вбачається, що працівник державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» ОСОБА_2 29 листопада 2023 року на момент потрапляння у дорожньо-транспортну пригоду на розі вулиць Садової та 68 Десантників в м. Миколаєві керував автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 за доручення керівництва, та знаходився у складі колони автомобілів, що перебували у кортежі супроводження та зустрічі перших осіб держави.

Доказів які б спростовували б викладене в цьому листі відповідач ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надав.

Зважаючи на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» Миколаївської обласної військової адміністрації, яке на час скоєння ДТП володіло автомобілем Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та керував транспортним засобом у межах трудових відносин із ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» за доручення роботодавця, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» є законним володільцем джерела підвищеної небезпеки та суб`єктом, на якого покладається обов`язок відшкодувати шкоду, завдану таким джерелом підвищеної небезпеки в межах суми страхового відшкодування.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини, апелянт ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надав.

Доказів про існування факту неправомірного заволодіння ОСОБА_2 транспортним засобом, за участю якого було скоєно дорожньо-транспортну пригоду матеріали справи не містять.

За такого доводи апелянта про те, що підприємство не повинно нести відповідальності за завдану шкоду є необґрунтованими.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля становила 312201,42 грн, а ринкова вартість даного автомобіля з урахуванням коефіцієнту зносу на момент ДТП становила 109531,27 грн, транспортний засіб відновлювати є економічно недоцільно, так як розмір відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість. Так як позивачу була завдана майнова шкода у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу у результаті ДТП, з ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 121495,26 грн. (312201,42 грн. ринкова вартість автомобіля на момент ДТП – 109531,27 грн (вартість пошкодженого транспортного засобу) – 81174,89 грн. (страхове відшкодування) = 121495,26 грн.

Згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

На підставі наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки автомобіль позивача ОСОБА_1 був пошкоджений під час ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП «Агенція місцевих доріг Миколаївської області», то позивач згідно з приписами пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV, має право на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, який дорівнює різниці між вартістю автомобіля до ДТП в непошкодженому стані і ринковою вартістю автомобіля, яка визначена експертом станом після ДТП.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не витребував в межах розгляду цивільної справи додаткові формальні докази відносно покладання обов`язку на ОСОБА_2 в державному підприємстві для встановлення яке саме завдання виконував працівник на підприємстві, колегія суддів відхиляє, оскільки суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

Інших доводів, які слугували б підставою для скасування чи зміни рішення суду апеляційна скарга не містить.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення та додаткове рішення підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з залишенням апеляційних скарг без змін, підстав для перерозподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції відповідно до вимог частини 13 статті 141, частини 1 статті 382 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Агенція місцевих доріг Миколаївської області» залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 09 вересня 2026 року.