Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №127/13724/23 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/13724/23

Провадження № 22-з/801/128/26

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач: Шемета Т. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 рокуСправа № 127/13724/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,

учасники справи:

позивачка за первісним, відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним, позивач за зустрічним позовом (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 клопотання ОСОБА_1 , подане її представником адвокатом Сташком Петром Миколайовичем, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

встановив:

В провадженні Вінницького апеляційного суду перебувала вказана цивільна справа.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 вересня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2026 року залишено без змін, судові витрати ОСОБА_2 , понесені в апеляційній інстанції, залишено за ним.

Після розгляду справи 04 вересня 2026 року надійшло клопотання ОСОБА_1 , подане її представником адвокатом Сташком П. М. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Клопотання мотивоване тим, що до завершення судових дебатів стороною захисту було повідомлено про подачу до суду протягом п`яти днів після ухвалення постанови доказів та розрахунку понесених витрат на правничу допомогу. 03 червня 2026 року між позивачкою-відповідачкою ОСОБА_1 та адвокатом Мазуром О. В. і ОСОБА_3 з іншого боку було укладено договір про надання правничої допомоги, що полягала у підготовці відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2026 року у справі, а також представництво інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції. На виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 було оплачено послуги адвоката у розмірі 12 000 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 03 липня 2026 року.

08 вересня 2026 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Чуприну О. М., подав заяву про зменшення заявленого ОСОБА_1 розміру судових витрат.

Основними доводами заяви є те, що розмір гонорару – 12 000 грн в неспівмірним по відношенню до складності справи та обсягом наданих послуг. Статтею 274 ЦПК України справи про поділ майна подружжя віднесені до малозначних справ, розгляд яких може бути здійснено у спрощеному позовному провадженні. Із об`єму наданих послуг виконано лише дві – це виготовлення відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні адвоката 27.08.2026 року та 03.09.2026 року, при цьому 27.08.2026 року адвокат Сташко П. М. в судовому засіданні був лише присутній, питання не задавав, пояснень не надавав. Адвокат Мазур О. В. відзиву не виготовляв, в жодному судовому засіданні участі не приймав.

Крім того, зі змісту договору не вбачається яку конкретно правову допомогу буде надавати кожний з адвокатів та який порядок розрахунків за надані послуги, а тому враховуючи, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення безпосередньо ним та особисто захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, а адвокат Мазур О. В. в жодному судовому засіданні у Вінницькому апеляційному суді участі не приймав, відзив на апеляційну скаргу не виготовляв, будь-яких інших послуг з надання правничої допомоги не надавав, а тому кошти в розмірі 12 000 грн отримані адвокатом Мазуром О. В. безпідставно та не можуть бути розцінені як гонорар внесений за надання правничої допомоги адвокату Сташко О. М.

09 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» адвокат Сташко П. М., подав заяву, в якій просив розгляд клопотання провести без його участі та участі його довірительки ОСОБА_1 .

Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 та його представник адвокат Чуприна О. М. в судове засідання не з`явилися, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали, а тому відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому ж порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як визначено частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

По справі встановлено наступне:

Як вбачається з протоколу судового засідання від 03 вересня 2026 року, представник ОСОБА_1 адвокат Сташко П. М. до закінчення судових дебатів заявив, що протягом п`яти днів після ухвалення постанови він надасть докази та розрахунок понесених витрат на правничу допомогу.

04 вересня 2026 року, тобто з дотриманням строків, передбачених ч. 8 ст. 141 ЦПК України адвокатом подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Дане клопотання з усіма додатками було направлено ОСОБА_2 (а.с. 169). До клопотання додано: договір про надання правничої допомоги від 03 червня 2026 року (а.с. 165); фіскальний чек про сплату ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 за надання юридичних послуг за договором від 03 червня 2026 року 12 000 грн (а.с. 166); Акт виконаних робіт та наданих послуг від 04 вересня 2026 року, згідно якого: підготовка і подача до суду відзиву на апеляційну скаргу 4,5 год., підготовка та участь у судових засіданнях у Вінницькому апеляційному суді 20.08.2026 року, 27.08.2026 року, 03.09.2026 року 1,5 год., загальна вартість наданих послуг адвокатів становить 1 год. - 2 000 грн, а 6 годин – 12 000 грн (а.с. 167).

Водночас сама по собі домовленість сторони з адвокатом про розмір гонорару не є безумовною підставою для стягнення відповідної суми з іншої сторони.

Договір про надання правничої допомоги від 03 червня 2026 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатами Мазуром О. В. та ОСОБА_3 (а.с. 165). Відтак та обставина, що надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції здійснювалось тільки адвокатом Сташком П. М., не спростовує того, що правнича допомога була надана в обсязі, щодо якого було досягнуто домовленості. Виходячи зі змісту Договору, перерахування ОСОБА_1 грошових коштів за надання правничої допомоги на рахунок ФОП ОСОБА_4 (а. с. 166) є належним доказом оплати нею правничої допомоги.

Апеляційний суд враховує, що предметом спору є поділ майна подружжя, адвокат Сташко П. М. брав участь в судових засіданнях апеляційного суду, разом з тим, враховує, що зміст відзиву на апеляційні скарги в переважній більшості перекликається з відзивом на зустрічну позовну заяву.

Колегія суддів також бере до уваги співвідношення заявлених витрат на правничу допомогу із ціною позову та характером спірних правовідносин, оскільки стягнення надмірних витрат на професійну правничу допомогу не може покладати на іншу сторону надмірний фінансовий тягар та суперечитиме принципам справедливості й пропорційності судового процесу.

Відтак, враховуючи характер спору, складність справи, обсяг виконаної роботи, тривалість судових засідань, участь представника у розгляді справи та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, а також заяву ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Чуприною О. М. про зменшення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд виснує, що заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу 12 000 грн є завищеним та не відповідає критеріям розумності й пропорційності, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу, які слід стягнути із ОСОБА_2 на її користь, необхідно зменшити до 8 000 грн, що буде відповідати фактичному обсягу наданих адвокатом послуг, складності справи та забезпечить баланс інтересів сторін.

Керуючись ст. ст.137, 270, 381 ЦПК України, суд, -

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 , подане її представником адвокатом Сташком Петром Миколайовичем, про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000 (вісім тисяч) гривень понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Учасники справи

Позивачка-відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_2

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

Т. Б. Сало