Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №141/224/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 141/224/26

Провадження № 22-ц/801/1734/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Слісарчук О. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокуСправа № 141/224/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

розглянувши без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Оратівського районного суду Вінницької області, ухвалене 19 травня 2026 року суддею Слісарчуком О. М. у селищі Оратів, дата складення повного рішення 28 травня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредіплюс» (далі – ТОВ «ФК «Кредіплюс», первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №193630.

Відповідно до п. 2.2.1, 2.6 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в порядку: у розмірі 16962,00 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 182646 від 08.05.2025, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 38,00 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 3000,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Загальний строк кредитування за цим договором складає 274 днів із 26.07.2025 (дата надання кредиту) по 26.04.2026.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

10.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №193630 від 26.07.2025.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 05.11.2025 до договору факторингу та акту приймання-передачі реєстру прав вимоги № 2 від 05.11.2025 до договору факторингу №1 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 20 405,83 грн, з яких 20 000 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 4,83 грн – сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, 401 грн – сума заборгованості по комісії, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

19 травня 2026 року рішенням Оратівського районного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, у якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, визнавши факт укладення сторонами кредитного договору, не врахував, що кредит надавався для погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором. Через це всю суму кредитних коштів спрямували на погашення попереднього боргу, а на рахунок відповідача зарахували лише залишок у розмірі 38 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом установлено, що 26.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 193630 (індивідуальна частина), відповідно до якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній в п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.1, 2.6 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в порядку: у розмірі 16 962,00 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 182646 від 08.05.2025, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 38,00 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 3000,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Загальний строк кредитування за цим договором складає 274 днів із 26.07.2025 (дата надання кредиту) по 26.04.2026.

Комісія за надання кредиту складає 3000,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п. 2.5 договору).

Денна процентна ставка складає 3017,35 грн/2000,00 грн/274 днів*100%=0,551%/день (п. 2.7.1 договору).

Згідно з п. 2.8, 2.9.1 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48,96%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 23017,35 грн (а.с. 30-39).

Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 40).

Як убачається із графіку платежів за кредитним договором, що є додатком до договору про споживчий кредит № 193630 від 26.07.2025, дата видачі кредиту – 26.07.2025, кінцева дата платежу – 26.04.2026, кількість днів у розрахунковому періоді – 274, сума кредиту за договором – 20000,00 грн, проценти за користування кредитом – 8,35 грн, комісія за надання кредиту – 3000,00 грн, реальна річна процентна ставка – 48,96%, загальна вартість кредиту – 23017,35 грн (а.с. 33 зворот).

У паспорті споживчого кредиту зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші важливі правові аспекти (а.с. 41, 42).

Згідно з переліком позичальників з даними про транзакції щодо яких запитується інформація, на картковий рахунок № НОМЕР_2 було перераховано 38,00 грн, позичальник – ОСОБА_1 , кредитний договір № 193630 ( а.с.61).

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» № 206/16-01 від 16.01.2026, ОСОБА_1 26.07.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_3 було перераховано 38,00 грн, призначення платежу – видача кредиту № 193630 від 26.07.2025 (а.с. 54, 55).

Як убачається із картки обліку виконання договору № 193630 від 26.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 21605,83 грн, з яких: 20000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4,83 грн – прострочена заборгованість за процентами, 1200,00 грн – прострочена заборгованість за пенею, 401,00 грн – прострочена заборгованість за комісією (а.с. 10,11).

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260416/110322-БТ від 22.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано карту № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ) (а.с.98).

Також із виписки по рахунку № НОМЕР_4 за період з 26.07.2025 по 31.07.2025 убачається, що 26.07.2025 на карту № НОМЕР_4 було здійснено зарахування переказу у сумі 38,00 грн (а.с. 93).

10.10.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (клієнт) було укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 62-64).

Відповідно до витягу з додатку № 1 від 05.11.2025 до договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року, реєстр прав вимоги № 62 за порядковим номером 891 значиться ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , заборгованість якого за кредитним договором № 193630 від 26.07.2025 становить 21605,83 грн, з яких: 20000,00 грн – сума заборгованості за основним боргом, 4,83 грн – сума заборгованості за відсотками, 401,00 грн – сума заборгованості за комісією, 1200,00 грн – сума заборгованості по штрафах/пені ( а.с. 7-9, 64 - 66).

Як убачається із виписки з особового рахунку за договором про споживчий кредит № 193630 від 26.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором №193630 від 26.07.2025 станом на 20.02.2026 не погашена та становить 21605,83 грн, з яких: 20000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4,83 грн – прострочена заборгованість за процентами, 1200,00 грн – прострочена заборгованість за штрафними санкціями, 401,00 грн – прострочена заборгованість за комісією (а.с. 12).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що надання ТОВ «ФК «Кредіплюс» позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів згідно з кредитним договором № 193630 від 26.07.2025 для погашення раніше існуючого кредитного зобов`язання (взаємозалік) не підтверджене жодним належним, достатнім та допустимим доказом.

Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2.2.1, 2.6 укладеного між ОСОБА_1 та первісним кредитором договору про надання споживчого кредиту сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в порядку: у розмірі 16962,00 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 182646 від 08.05.2025, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 38,00 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 3000,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Загальний строк кредитування за цим договором складає 274 днів із 26.07.2025 (дата надання кредиту) по 26.04.2026.

При цьому, у розділі «Терміни та визначення» індивідуальної частини кредитного договору вказано про те, що кредит надається безготівково, шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки.

Таким чином, кредитні кошти можуть бути надані безготівково або шляхом зарахування на банківську картку позичальника або ж у інший спосіб за умови безготівкового перерахунку.

Отже, сторони самостійно визначили та підтвердили укладеним кредитним договором від 26.07.2025, що кредитні кошти надаються позичальнику на його банківську картку ( 38 грн), а також як погашення заборгованості відповідача за іншим договором про споживчий кредит № 182646 від 08.05.2025, тобто у спосіб надання кредитором коштів для покриття попереднього боргу позичальника за іншим правочином.

Зважаючи на презумпцію правомірності правочину, передбачену ст. 204 ЦК України, а також те, що своїми підписами у договорі сторони погодили такий спосіб надання кредиту як зарахування коштів на погашення вже наявної заборгованості позичальника, апеляційний суд вважає, що за таких обставин сам текст кредитного договору є підтвердженням надання коштів позичальнику у спосіб їх заліку цим же кредитодавцем у якості погашення попереднього боргу позичальника.

Таким чином, надання додаткових доказів, а саме копії попереднього кредитного договору, про що зазначає суд першої інстанції, відхиляючи позовні вимоги, не є необхідним.

За таких обставин, виконання кредитором зобов`язань за новим кредитним договором відбулося не шляхом фактичної передачі основної суми коштів, а у спосіб зарахування їх у рахунок погашення існуючих на момент підписання договору кредитних зобов`язань позичальника.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання між ТОВ « ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 193630 від 26.07.2025 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору відсотками за користування кредитними коштами, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості у заявленому позивачем розмірі за кредитним договором на користь позивача.

У свою чергу, стороною відповідача не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та/або її відсутності.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, внаслідок чого апеляційну скаргу належить задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відтак із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

Крім того, у позові ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути на його користь витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 7 000 грн.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 15 ЦПК України.

Стаття 137 ЦПК України визначає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Така правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 329/766/18.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до договору № 20/01/26-02 від 20.01.2026 про надання правової допомоги професійну правничу допомогу позивачу ТОВ «Юніт Капітал» в суді першої та апеляційної інстанції надавало Адвокатське бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ».

На підтвердження заявленого розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивач надав акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026, відповідно до якого Адвокатське бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надало клієнту такі послуги: складання позовної заяви – 5 000 грн; вивчення матеріалів справи – 1 000 грн; підготовка та подання адвокатського запиту – 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування доказів – 500 грн. Загальна сума: 7 000 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 2026 Адвокатське бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надало клієнту такі послуги: складання апеляційної скарги – 6 000 грн.

При цьому відповідач будь-яких заперечень щодо розміру таких витрат не подавав, відтак заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої та апеляційної інстанції залишився неспростований.

Відтак, колегія суддів вважає, що вимоги заявника про відшкодування витрат на правничу допомогу є законними і обґрунтованими, доведеними належними доказами.

Ураховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді першої інстанції, у розмірі 7 000 грн та витрати, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року скасувати ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором про споживчий кредит № 193630 від 26.07.2025 в розмірі 20 405,83 грн, з яких: 20 000 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 4,83 грн – сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, 401 грн – сума заборгованості по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662, 40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 993, 60 грн, а також витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 7 000 грн та витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк