Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №638/10085/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/10085/26 Головуючий 1 інстанції: Гребенюк В.В.

Провадження №33/818/1675/26 Доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Вакула Н.С.,

за участю: захисника – адвоката Стрижака С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 18 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацевлаштованого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

Постановою встановлено, що 04 травня 2026 року о 01 годині 49 хвилин в м.Харкові по вул. Професора Отаманського, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, що зобов`язують водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За вказане правопорушення щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення від 04 травня 2026 року серії ЕПР1 №656579 за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_1 просить постанову Шевченківського районного суду м.Харкова від 18 травня 2026 року по справі №638/10085/26 скасувати, а провадження у справі №638/10085/26 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на відеозапис із бодікамери патрульного під назвою «Щобак ЕПР1 №656579», де начебто зафіксовано рух і зупинку автомобіля особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, час 01:49:05 – 01:49:17. Разом з цим, цей фрагмент містить лише події руху автомобіля поліції назустріч автомобілю, в якому ввімкнені фари, однак такий фрагмент відеозапису не містить будь-яких об`єктивних доказів того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 взагалі рухався, адже на той момент коли поліція під`їхала до авто ОСОБА_1 , останній дійсно стояв із увімкненими фарами, але не рухався та двигун такого авто не був увімкнений взагалі. Звертають увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення взагалі не містить посилань на технічні пристрої, якими велась відеофіксація події вчинення ОСОБА_1 правопорушення. На думку апелянта, працівник поліції не повідомив ОСОБА_1 жодних ознак алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння.

У судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся своєчасно та належним чином.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції захисник Стрижак С.В. повідомив, що ОСОБА_1 відомо про апеляційний розгляд, однак він не має можливості прийняти участь в судовому засіданні апеляційного суду, правова позиція між ними узгоджена та не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.

Крім того, 02 вересня 2026 року на електронну адресу Харківського апеляційного суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначено про розгляд справи за його відсутністю, враховуючи його пояснення, в яких зазначено про те, що він повністю підтримує апеляційну скаргу разом із доповненнями, оскільки поліцією відносно нього було безпідставно складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що 04 травня 2026 року, у нічний час доби, він дійсно перебував в автомобілі разом із своєю дівчиною. Оскільки була вже ніч та холодно, він увімкнув пічку та фари освітлення, та тривалий час сидів спілкувався з дівчиною, при цьому, автомобілем він не керував. Вважає, що підстав для проходження огляду у нього не було, оскільки він не був водієм у розумінні ПДР, на що декілька разів звертав увагу патрульних на це. При цьому, працівниками поліції не було озвучено йому жодних ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Беручи до уваги наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі, однак, за обов`язковою участю його захисника – адвоката Стрижака С.В., враховуючи письмові пояснення ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Стрижака С.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, враховуючи письмові пояснення ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.

Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656579 від 04 травня 2026 року, в якому зазначено про те, що 04 травня 2026 року о 01 годині 49 хвилин в м.Харкові, вул. Професора Отамановського, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ відмовився у категоричній формі, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1).

У матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на медичний огляд водія до КНП ХОР «ОКНЛ» від 04 травня 2026 року, згідно з якими ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження огляду (арк.5,6).

Згідно відомостей рапорту інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП Аширова Д.В., 04 травня 2026 року під час патрулювання Шевченківського району, екіпажем 1152 було зупинено транспортний засіб Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування з водієм було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у категоричній формі. Було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП ЕПР1 №656579 до протоколу додається: рапорт поліцейського, акт огляду на стан сп`яніння, направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння. Водія було відсторонено від керування, авто припарковано без порушень ПДР України (арк.7).

Крім того, згідно копії рапорту інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП Аширова Д.В., наявного в матеріалах справи, вбачається, що під час складання протоколу серії ЕПР1 №656579 було не повністю заповнено п.11 «До протоколу додається», у зв`язку з чим необхідно додати відео з відеореєстратора Xiaomi 70 Mai (арк.8).

У матеріалах справи наявний відеозапис події від 04 травня 2026 року за участю ОСОБА_1 , з якого вбачається, як назустріч службовому автомобілю працівників поліції рухається транспортний засіб, який згодом здійснює зупинку та паркується ліворуч за напрямком свого руху. Працівники поліції підійшли до вказаного автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , а в салоні автомобіля як пасажир знаходилася дівчина. Водій надав посвідчення учасника бойових дій, а згодом і посвідчення водія. Водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування працівник поліції повідомив водія про наявність у нього незакритих штрафів. На запитання працівника поліції щодо вживання алкогольних напоїв або наркотичних засобів ОСОБА_1 відповів категорично. Працівник поліції за допомогою ліхтаря дослідив реакцію зіниць водія та попросив його зробити подих у бік. Надалі працівники поліції неодноразово і у встановленому законом порядку запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Драгер або у відповідному медичному закладі. Працівник поліції зазначив, що саме від водія чутно запах алкоголю. ОСОБА_1 від проходження огляду в установленому законом порядку категорично відмовився, зазначивши, що це його принципова позиція, оскільки така ситуація виникає «не вперше». Свою відмову водій додатково мотивував тим, що на той момент коли працівники поліції включили проблискові маячки та під`їхали, його автомобіль вже не рухався. При цьому ОСОБА_1 висловив намір самостійно пройти відповідний медичний огляд протягом трьох годин. Працівниками поліції неодноразово було роз`яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, які останньому були зрозумілі. ОСОБА_1 ознайомили з його правами та обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, проте від підпису документа та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння чи ні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, а лише перебував у нерухомому автомобілі, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються відомостями відеозапису з назвою «Щобак ЕПР1 №656579», з якого чітко вбачається факт безпосереднього руху та наступна зупинка транспортного засобу ліворуч за напрямком свого руху, після чого працівники поліції підійшли до вказаного автомобіля. Окрім цього, з відеозапису з назвою «export-fmyqq» вбачається, що в момент, коли працівники поліції підійшли до автомобіля, на місці водія за кермом перебував саме ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, твердження апелянта про відсутність факту керування ним транспортним засобом є необґрунтованими та розцінюються апеляційним судом виключно як обраний спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не зазначили ознак алкогольного сп`яніння не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі, що і було запропоновано останньому.

Поряд із цим, працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці(арк.1).

Отже, працівники поліції, виявивши ці ознаки, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до ч.2 Розділу І вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно ч.3 Розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд, відповідно до ч.7 Інструкції, проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку. Крім того, водій транспортного засобу повинен своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп`яніння, чи відмовиться від нього, працівник поліції вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала таку згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

При цьому, посилання у протоколі на ознаки алкогольного сп`яніння, які є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, відповідає роз`ясненням, що містяться в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати у протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, тощо і саме ці ознаки є підставою для проходження огляду на стан сп`яніння (п.2.5 ПДР).

Виявлення ознак, із врахуванням вимог діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.

З відеозапису події за участю ОСОБА_1 від 04 травня 2026 року об`єктивно вбачається, що працівник поліції при спілкуванні з водієм виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку, від якого він відмовився.

Крім того, водій після оформлення адміністративних матеріалів, будучи незгодним з протизаконними діями працівників поліції, самостійно медичний огляд не пройшов, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких відомостей не містять.

Зазначене беззаперечно свідчить про обґрунтованість встановлених працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та направленні на огляд водія, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині.

Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції змінив фабулу протоколу про адміністративне правопорушення та перебрав на себе функцію обвинувачення є суб`єктивними та безпідставними, з огляду на наступне.

Так, за змістом частини першої статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому вони, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до приписів ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення". У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним.

Разом з тим, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (рішення у справі «Лучанінова проти України»).

У справі «Малофєєва проти росії» ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Правовим аналізом норм, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушення, встановлено, що підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення.

Водночас, обов`язково необхідно дотримуватись у судовому процесі під час розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередності дослідження доказів, а також змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656579 від 04 травня 2026 року, 04 травня 2026 року о 01 годині 49 хвилин в м.Харкові, вул. Професора Отамановського, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ відмовився у категоричній формі, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 04 травня 2026 року о 01 годині 49 хвилин в м.Харкові по вул. Професора Отаманського, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, що зобов`язують водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За вказане правопорушення щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення від 04 травня 2026 року серії ЕПР1 №656579 за ч.1 ст.130 КУпАП.

З наявного в матеріалах справи відеозапису події за участю ОСОБА_1 від 04 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 на законну вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, так і у відповідному медичному закладі, однак останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при ухваленні судового рішення у цій справі суд першої інстанції не вийшов за межі оцінки зазначених у протоколу обставин, а викладена ним мотивувальна частина оскаржуваного рішення не впливає на кваліфікацію дій особи за ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок порушень п.2.5 ПДР, та не спростовує встановлених судом обставин вчинення правопорушення.

Що стосується доводів апелянта про те, що відсутні посилання на технічні пристрої, якими велась відеофіксація події вчинення ОСОБА_1 правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, статтею 266 КУпАП та положеннями «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» унормовано використання поліцейськими технічних засобів відеозапису при фіксуванні відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів.

Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що відеозапис у цій справі доданий до протоколу ЕПР1 №656579 від 04 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 відповідальною особою, а матеріали справи не містять даних про незаконне їх походження.

Враховуючи фактичні обставини справи, а також наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис, який повністю відтворює обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а саме його відмову, як водія транспортного засобу, від проходження огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я, свідчить про порушення ним вимог п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Поряд із цим, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656579 від 04 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 містить посилання на «технічний засіб відеозапису: 473219». Крім того, з відомостей копії рапорту інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в Харківській області Аширова Д.В., вбачається, що під час складання протоколу серії ЕПР1 №656579 було не повністю заповнено пункут.11 До протоколу додається, у зв`язку з чим просить додати відео з відеореєстратора Xiaomi 70Mai.

Ці відомості у своїй сукупності та взаємозв`язку надають об`єктивну можливість суду як першої, так і апеляційної інстанції оцінити докази відповідно до вимог ст.252 КУпАП, згідно яких орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У зв`язку з викладеним, відсутність інформації про номер та серію відеокамери, дати її виробництва, назви, відомостей про особу, яка здійснила упакування диску та її підписи, відомостей про джерело походження відеозапису, відсутність у матеріалах свідоцтва, що стосується технічного приладу «відеокамери» - ніяким чином не спростовує встановлених судом обставин, оскільки долучений до протоколу відеозапис сумнівів не викликає, оскільки отриманий у встановленому законом порядку та не містить ознак фальсифікації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта в цій частині є суб`єктивними, у зв`язку з чим розцінює як обраний спосіб захисту уникнення від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення.

Належить також врахувати, що згідно довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції, Бикової К., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних «ІПНП» отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 (арк.3), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.

Таким чином, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 18 травня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков