Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №634/333/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 634/333/26 Головуючий 1 інстанції: Єрьоміна О.В.

Провадження №33/818/1514/26 Доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Вакула Н.С.,

за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника – адвоката Шинкарчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Черних І.О. на постанову судді Сахновщинського районного суду Харківської області від 05 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 гривень.

Постановою встановлено, що 09 березня 2026 року о 23 годині 55 хвилин по віл. Південновокзальній в сел. Сахновщина Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом УАЗ 452Д, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки за допомогою спеціального технічного пристрою «Драгер», результат 0,47 %, чим порушив вимоги п.2.9 А ПДР України.

В апеляційній скарзі захисник Черних І.О., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову суду першої інстанції змінити, виключити з резолютивної частини посилання на позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та вважати останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами, а в іншій частині постанову залишити без змін.

В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_1 визнає провину, щиро розкаюється у скоєному, зобов`язується добровільно та у повному обсязі сплатити штраф, проходить військову службу з 05 січня 2023 року на посаді водія-електрика, службова необхідність якої вимагає наявності права керування транспортними засобами, де позитивно характеризується, має статус учасника бойових дій, відсутність попередніх адміністративних стягнень, обставин, що обтяжують відповідальність у справі не встановлено. На думку апелянта, є всі підстави для застосування положень ст.69 КК України, та призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, а саме не пов`язаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

01 вересня 2026 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшов лист із Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області, в якому міститься прохання щодо не позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 , досягнувши граничного віку перебування на військовій службі, демобілізувався та повернувся до відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області на посаду водія шкільного автобуса. Позбавлення водія ОСОБА_1 права керування транспортними засобами призведе до зупинення підвезення учнів до закладів освіти. Крім того, у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну у відділ освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області зменшилась кількість водіїв, які можуть здійснювати підвіз учнів, на роботу приймати нікого, чоловіки призовного віку знаходяться на службі в лавах Збройних Сил України, у зв`язку з чим під час нового навчального року буде напружена ситуація з підвезенням учнів до навчальних закладів, що негативно впливати на виконання ст.53 Конституції України щодо гарантій держави про забезпеченість доступності повної загальної середньої освіти.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Шинкарчука А.В. та Мазура С.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.9 А Правил дорожнього руху.

Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610920 від 10 березня 2026 року, в якому зазначено про те, що 09 березня 2026 року о 23 годині 55 хвилин по вул. Південновокзальна в смт Сахновщина Берестинского району Харківської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом УАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у встановленому законодавством порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Алкотест драгер ARSM 0901, результат тестування 0,47 % проміле, тест №27, від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення авто на місці зупинки без порушень ПДР, чим порушив вимоги п.2.9 А ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить її власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи: Сахновщинський райсуд Харківської області»; «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ОСОБА_1 ); «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1).

Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.3), ОСОБА_1 під час події мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатору Alcotest 6820, ARSM 0901, результат позитивний, вміст алкоголю у видихаємому повітрі склав 0,47% проміле, що підтверджується роздруківкою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» ARSM 0901 (арк. 2). ОСОБА_1 погодився із результатом газоаналізатору Alcotest 6820 та власноруч поставив свої підписи, як у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, так і роздруківці тесту газоаналізатора Драгер.

Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 10 березня 2026 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія (арк.4).

У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 09 березня 2026 року за участю ОСОБА_1 , з якого вбачається, що на вимогу працівників поліції, транспортний засіб здійснив зупинку. В салоні автомобіля водій перебував разом із жінкою. Працівники поліції представились, повідомили про відеофіксацію, а також те, що наразі діє комендантська година. Водій надав посвідчення водія, ним виявився ОСОБА_1 , та повідомив, що є військовослужбовцем та наразі знаходиться у відпустці. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, на що останній погодився. Працівник поліції зробив контрольний забір повітря, який показав, що алкоголю нема, після чого ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 0,47 % проміле. Працівник поліції запитав у ОСОБА_1 , чи згоден останній з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та роз`яснив, що у разі не згоди водія із результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, такий огляд необхідно пройти в медичному закладі. У зв`язку з чим працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров`я для проведення відповідного медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 повідомив, що з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер згоден, а тому їхати до медичного закладу немає потреби. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а саме за ст.130 КУпАП, п.2.9 А ПДР, та повідомили йому права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 ознайомлено із протоколом про адміністративне правопорушення, який останній підписав та отримав його копію. ОСОБА_1 було відсторонено від подальшого керування транспортними засобами.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер», погодження з його результатом, та відмовою водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідному медичному закладі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Аналізуючи доводи сторони захисту щодо можливості застосування положень ст.69 КК України, апеляційний суд не може проігнорувати санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, якою передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, з огляду на наступне.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному конкретному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17 березня 2021 року, визнання такого правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст. 22 КУпАП).

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки.

У даному конкретному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст.130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги правові висновки, що містяться в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з яких вбачається, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст.33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.

При цьому нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового, а посилання сторони захисту на ст.69 КК України та можливість її застосування за аналогією при накладенні адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає чинному законодавству, оскільки положення ст.69 КК України поширюються виключно на випадки вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо у тесті КК України, а саме у ч.4 ст.3 КК України, міститься пряма заборона застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією.

Крім того, застосування аналогії при накладенні адміністративного стягнення свідчить про порушення принципу законності, на якому ґрунтуються норми КУпАП. Так, відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 досягнувши граничного віку перебування на військовій службі, демобілізувався та повернувся до відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області на посаду водія шкільного автобуса, у зв`язку з чим, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами призведе до зупинення підвезення учнів до закладів освіти та негативно вплине на виконання ст.53 Конституції України щодо гарантій держави про забезпеченість доступності повної загальної середньої освіти, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим апеляційна скарга сторони захисту в цій частині задоволенню не підлягає.

Вчинення діяння, яке кваліфікуються в національному законодавстві за статтями 130 КУпАП, є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Водій ОСОБА_1 , вчиняючи адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, повинен був розуміти, що таким чином поставив у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху, а також інших людей, які могли перебувати поряд з проїжджою частиною по напрямку руху його автомобіля.

Отже, наведені доводи сторони захисту про призначення ОСОБА_1 стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом не відповідають вимогам Закону, а тому не підлягають задоволенню.

Сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і зміні за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Черних І.О. – залишити без задоволення.

Постанову судді Сахновщинського районного суду Харківської області від 05 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков