Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №348/2110/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/2110/25

Провадження № 22-ц/4808/1261/26

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

за участю секретаря Кузнєцова В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Надвірнянського районного суду від 27 квітня 2026 року, ухвалене в складі судді Міськевич О. Я. у м. Надвірній, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат Гандзюк Ірина Романівна, звернулася до суду із заявою, заінтересована особа – Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні.

В обґрунтування заяви вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Зазначений факт встановлено рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2024 року у справі № 348/2159/24, яке набрало законної сили.

ОСОБА_2 із лютого 2022 року проходив службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 , військова професія – бойовий медик, військове звання – молодший сержант. У зв`язку із захворюванням його визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку. Захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, постанову військово-лікарської комісії затверджено штатною регіональною ВЛК Міністерства оборони України 08 лютого 2023 року.

12 березня 2025 року вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , додавши всі необхідні документи. Однак, листом від 20 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що документи повернуто на доопрацювання для надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують перебування заявниці на утриманні загиблого, зокрема судового рішення про встановлення такого факту на дату його смерті, що дає право на призначення одноразової грошової допомоги.

У зв`язку із зазначеним заявниця змушена звернутися до суду для встановлення факту перебування на утриманні померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , що є необхідним для реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Вказала, що перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 23 січня 1988 року, від якого народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішенням Надвірнянського районного суду від 15 серпня 2002 року у справі № 2-958/2002 шлюб між ними розірвано. Незважаючи на розірвання шлюбу, вони продовжували проживати разом однією сім`єю, вести спільне господарство, виховувати дітей, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки один перед одним. Інших шлюбів ні вона, ні ОСОБА_2 не укладали.

Заявниця до 2012 року працювала та мала самостійний дохід. Починаючи з 2008 року стан її здоров`я погіршувався, у зв`язку із чим вона неодноразово зверталася за медичною допомогою та проходила лікування. Через поганий стан здоров`я звільнилася з роботи та з 2012 року до дня смерті ОСОБА_2 перебувала на його утриманні. У подальшому проходила лікування, а у 2021 році перенесла хірургічне втручання. Внаслідок захворювання у неї знизилася працездатність.

ОСОБА_2 мав медичну освіту, працював фельдшером та матеріально утримував сім`ю, у тому числі заявницю. Інших доходів вона не мала. За можливості він надавав їй кошти готівкою, а в інших випадках перераховував на її картковий рахунок. Крім того, він придбавав для неї та сім`ї продукти харчування, речі побуту, одяг та все необхідне. Факт перебування заявниці на його утриманні також підтверджується довідкою Гвіздського старостинського округу від 01 серпня 2025 року, іншими письмовими доказами та показаннями свідків.

Посилаючись на зазначені обставини, норми законодавства та правові висновки Верховного Суду, просила встановити юридичний факт, що вона перебувала на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на момент його загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 09.09.2025 залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб: Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області та ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Надвірнянського районного суду від 27 квітня 2026 року заяву задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на момент його загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що суд першої інстанції формально перелічив докази, однак не встановив, чи перебувала ОСОБА_1 на повному утриманні ОСОБА_2 або чи була його допомога постійним і основним джерелом засобів до її існування. Наявність фактичних шлюбних відносин, спільного проживання, хвороб заявниці та окремих грошових перерахувань не є тотожними юридичному факту перебування на утриманні.

Предметом доказування у цій справі був не факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який уже встановлено судовим рішенням, а саме перебування заявниці на утриманні померлого військовослужбовця на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак суд помилково ототожнив факт проживання однією сім`єю із фактом перебування на утриманні. Для встановлення такого факту суд мав з`ясувати систематичність, розмір, періодичність і призначення допомоги, її співвідношення з доходами заявниці та її об`єктивними потребами. Натомість суд виходив із того, що заявниця не працювала, мала проблеми зі здоров`ям, проживала із ОСОБА_2 однією сім`єю та отримувала окремі грошові перекази.

Стверджує, що ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів повного утримання або того, що допомога ОСОБА_2 була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Відсутність офіційного працевлаштування після 2012 року сама по собі не означає відсутності інших доходів. Суд першої інстанції не витребував і не дослідив відомостей про можливі пенсійні, соціальні чи інші виплати заявниці, її банківські рахунки, доходи від майна, допомогу від повнолітніх дітей та інші матеріальні надходження.

Щодо медичних документів зазначає, що вони підтверджують лише звернення за медичною допомогою, лікування, наявність захворювання та проведення медичних втручань, але не доводять непрацездатності заявниці або об`єктивної неможливості самостійно себе забезпечувати. Для такого висновку необхідні документи компетентного органу про встановлення інвалідності чи стійкої втрати працездатності. Крім того, наявність захворювання або зниження працездатності не є тотожною перебуванню особи на утриманні.

Щодо банківських виписок вказує, що суд не встановив кількість і суми переказів, їх регулярність, призначення, співвідношення з витратами та іншими можливими доходами заявниці, а також чи були ці кошти саме утриманням, а не разовою допомогою, побутовими переказами, поверненням коштів або спільним користуванням рахунком.

Звертає увагу, що в рішенні суду зазначено про здійснення перерахунків «у період з 04.04.2029 по 01.08.2022», що є хронологічно неможливим і не дає змоги встановити, який саме період банківських операцій суд вважав доведеним та чи охоплював він період, істотний для вирішення справи.

Висновок суду фактично ґрунтується на припущенні, що заявниця автоматично перебувала на утриманні померлого, оскільки не працювала і проживала з ним.

Щодо неправильного застосування норм матеріального права зазначає, що метою звернення заявниці було отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку зі смертю військовослужбовця. Тому суд першої інстанції мав застосувати норми, які визначають коло осіб, що мають право на таку допомогу, та критерії належності особи до утриманців померлого військовослужбовця.

Наголошує, що перебування на утриманні передбачає матеріальну залежність від померлого – повне утримання або отримання допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування. Сам факт наявності спільного бюджету не є автоматичним доказом перебування на утриманні.

Зазначає, що суд не здійснив належного аналізу спеціальних норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Водночас послався на норми Сімейного кодексу України, які регулюють питання походження дитини та батьківства. Крім того, суд не визначив, яку редакцію Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги необхідно застосовувати з урахуванням дати та підстав смерті військовослужбовця, періоду дії воєнного стану та мети встановлення юридичного факту.

Посилається на правовий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності точного застосування норм, які регулюють бюджетні виплати, та належного доказування всіх умов виникнення права на відповідну виплату. Вважає, що суд фактично розширив коло осіб, які можуть претендувати на одноразову грошову допомогу, визнавши заявницю утриманцем без встановлення повного утримання або постійного й основного характеру допомоги.

Вважає, що суд фактично поклав на Міністерство оборони України обов`язок спростовувати припущення заявниці, хоча саме вона повинна була довести обставини, на які посилалася як на підставу своїх вимог.

Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта – Ткачук В. В. (поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції) доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Заявниця ОСОБА_1 та її представниця – адвокат Гандзюк І. Р. (в залі суду) щодо задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ІНФОРМАЦІЯ_9 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності неприбулих учасників справи.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення заявниці та її представниці, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Надвірнянського районного суду від 27 квітня 2026 року зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заявниця ОСОБА_1 з 23.01.1988 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

За час шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , які на даний час досягли повноліття.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 15.08.2002 у цивільній справі № 2-958/2002 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Після розірвання шлюбу, а саме в період з січня 2004 року до 18.02.2023, заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Факт спільного проживання встановлено рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.12.2024 у цивільній справі № 348/2159/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_9 , Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, яке набрало законної сили (а.с. 24-26).

Також факт такого спільного проживання підтверджується копією довідки Гвіздського старостинського округу № 3 Надвірнянської міської ради від 01.08.2025 № 105, згідно якої старостою засвідчено, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю, в одному будинку за адресою АДРЕСА_1 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_13 , та перебувала на його утриманні з 2012 року (а.с. 15).

Відповідно до копій актів обстежень умов проживання, складених старостою Гвіздського старостинського округу, ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_2 , але фактично проживає із сім`єю в АДРЕСА_1 , служить у ЗСУ (а.с. 97-98).

Відповідно до копії довідки про оплату за спожиту енергію за період з 01.01.2021 по 01.12.2022 за ОСОБА_2 обліковано особовий рахунок НОМЕР_2 , адреса підключення: АДРЕСА_1 (а.с. 99).

Згідно копій довідок про склад сім`ї від 23.10.2025 № 2614 та від 22.08.2018 № 2339 до складу сім`ї ОСОБА_2 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_3 (син) (а.с. 100-101).

ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням надання адміністративних послуг Надвірнянської міської ради 21.02.2023, актовий запис № 43, та копією лікарського свідоцтва про смерть № 52 від 20.02.2023 (а.с. 104-105).

Встановлено також, що з 25.02.2022 ОСОБА_2 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 ЗСУ, зарахований на посаду бойового медика, військове звання – молодший сержант. З 21.11.2019 брав участь в ООС на території Донецької та Луганської областей. Вказані обставини підтверджуються копією витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 47 від 25.02.2022 та копією довідки командира в/ч НОМЕР_1 від 08.02.2020 № 192 (а.с. 102-203).

Згідно Свідоцтва про хворобу № 3 від 03.02.2023, виданого позаштатною ВЛК КНП «Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради», ОСОБА_2 14.07.2022 під час ворожого обстрілу отримав вибухову травму, вогнепальні наскрізні осколкові поранення. Проходив тривалі лікування. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Постановою ВЛК визнаний непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку. Потребує супроводжуючого. Вказане Свідоцтво затверджено 16 Регіональною ВЛК 08.02.2023.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2023 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я.

12.03.2025 ОСОБА_1 подала до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_2 .

Згідно витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 30.05.2025 № 43/д, комісією встановлено, що відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя. Судовим рішенням від 10.12.2024 по справі № 348/2159/24 встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідно до ст. 3 СК України як члена сім`ї загиблого, а не факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Підтведжуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», чи документів про перебування на утриманні померлого, на розгляд комісії не надано. У зв`язку з наведеним комісією прийнято рішення повернути документи заявниці на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні відповідно до згаданого Закону на дату загибелі), що дають право на призначення одноразової грошової допомоги (а.с. 14).

ОСОБА_1 з 07.09.1987 до 03.05.2012 працювала на посаді художника-дизайнера у Надвірнянському коледжі НТУ та мала самостійний дохід, що підтверджується копією її Трудової книжки серії НОМЕР_4 та відомостями з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) ПФУ (а.с. 16-18, 21-22).

Починаючи з 2008 року, ОСОБА_1 неодноразово зверталася за медичною допомогою з приводу нападів сильного головного болю та розладів здоров`я, проходила лікування. Зокрема в період з 26.01.2009 по 07.02.2009 перебувала на стаціонарному лікуванні в Надвірнянській ЦРЛ; в період з 09.02.2009 по 25.02.2009 - на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділі Надвірнянської ЦРЛ; в період з 04.03.2009 по 18.09.2009 - на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділі Надвірнянської ЦРЛ; в період з 28.12.2013 по 06.01.2014 - на стаціонарному в Надвірнянській ЦРЛ; в період з 06.03.2017 по 15.03.2017 - на стаціонарному обстеженні в НВМКЦ «ГВГК» МО України; в період 20.01.2021 по 28.01.2021 - на стаціонарному лікуванні в КНП Надвірнянська ЦРЛ; в період 06.09.2023 по 09.23 - на стаціонарному лікуванні в КНП Надвірнянська ЦРЛ. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я проходила лікування у 2017 році. В 2021 році мало місце хірургічне втручання та лікування в КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр ІФ ОР». Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8214, виданої у жовтні 2021 року, у заявниці знизилась працездатність внаслідок захворювання (а.с. 6-13).

Згілно копії трудової книжки, даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ПФ України ОСОБА_1 з червня 2012 року не працювала та доходів не отримувала (а.с. 16-18, 21-22).

ОСОБА_2 з 04.04.2019 по 01.08.2022 неодноразово здійснював перекази грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», різними сумами, що підтверджується відповідними виписками. Загальна сума – 130 827,00 грн (а.с. 19-20).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції керувався тим, що на час смерті ОСОБА_2 заявниця була його цивільною дружиною, проживала з ним у фактичних шлюбних відносинах, не працювала у зв`язку зі станом здоров`я, та фінансова допомога, яка надавалася ОСОБА_1 її цивільним чоловіком ОСОБА_2 , була постійною і основним джерелом засобів для її існування. А тому наявні підстави для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого цивільного чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанови Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року у справі № 335/4669/23).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні цивільного чоловіка ОСОБА_2 до дня смерті останнього з метою отримання права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю останнього як військовослужбовця.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день смерті військовослужбовця, зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20), повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у змісті постанов від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) визначено, що на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру)), які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

На підтвердження вказаних обставин заявницею у цій справі було надано копію рішення Івано-Франківського міського суду від 10.12.2024 у цивільній справі № 348/2159/24, яке набрало законної сили 26.02.2025, яким встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Також з копії трудової книжки, медичних документів, даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ПФ України встановлено, що ОСОБА_1 з 2008 року неодноразово зверталася за медичною допомогою з приводу нападів сильного головного болю та розладів здоров`я, проходила лікування, у неї суттєво знизилась працездатність внаслідок захворювання; з червня 2012 року вона не працювала та доходи не отримувала.

Поряд з цим встановлено, що цивільний чоловік заявниці ОСОБА_2 проживав разом з нею за однією адресою та вів спільне господарство, також з 04.04.2019 по 01.08.2022 неодноразово здійснював перекази грошових коштів на її картковий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк» різними сумами, що підтверджується відповідними виписками; загальна сума – 130 827,00 грн. Мав можливість утримувати дружину, так як мав постійний дохід, працював, був військовослужбовцем та згодом ветераном військової служби, що підтверджується матеріалами справи.

Також зазначені обставини спільного проживання та утримання чоловіком заявниці доводяться актами про обстеження умов проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , довідками Гвіздського старостинського округу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 фактично перебувала на утриманні свого цивільного чоловіка ОСОБА_2 на час його смерті, так як надана ним допомога була основним і постійним джерелом засобів до її існування.

І наведене спростовує доводи апелянта, що суд першої інстанції суд помилково ототожнив факт проживання однією сім`єю із фактом перебування на утриманні, не з`ясував систематичність, розмір, періодичність і призначення допомоги, її співвідношення з доходами заявниці та її об`єктивними потребами.

Матеріалами справи підтверджено надання ОСОБА_2 допомоги ОСОБА_1 не одноразово, а систематично, протягом тривалого періоду часу. А доказів, що вона мала в цей період доходи з інших джерел, які б забезпечували її існування і перевищували надану чоловіком допомогу, матеріали справи не містять і судом не встановлено, і такі спростовуються данимиз Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України з 2012 року (а.с. 16-18).

Крім того, під час розгляду справ в суді апеляційної інстанції представницею заявниці надано також копію Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 18.08.2026, яким підтверджено, що інформація щодо доходів ОСОБА_1 за період з січня 2022 року по лютий 2023 року (по день смерті ОСОБА_2 ) відсутня.

Також довідкою сімейного лікаря терапевта ОСОБА_6 від 28.12.2023 підтверджено, що після поранення 14.07.2022 ОСОБА_2 приїхав додому в с. Гвізд Надвірнянського району Івано-Франківської області із численними складними діагнозами, перебував вдома та на стаціонарному лікуванні; супровід та догляд за ним з цього часу до смерті ІНФОРМАЦІЯ_13 здійснювала ОСОБА_1 .

Відповідно, із серпня 2022 року чоловік не здійснював переказів коштів на карту дружини, так як важко хворів, потребував догляду і супроводження згідно наданого свідоцтва ВЛК; ведення бюджету з використанням рахунку чоловіка і догляд за ним до дня його смерті здійснювала сама заявниця, як і пояснила в судовому засіданні апеляційного суду.

Апеляційний суд ухвалив долучити вказані документи до матеріалів справи, оскільки потреба в поданні таких виникла саме на спростування доводів апеляційної скарги.

Таким чином, із сукупності наданих доказів вбачається, що допомога ОСОБА_2 була постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 , дані про отримання нею будь-яких інших доходів в цей період до дня смерті чоловіка за відомостями ДПС відсутні. Відповідно, безпідставні твердження апелянта, що окрім офіційного працевлаштування заявниця могла отримувати пенсійні, соціальні чи інші виплати.

Посилання апелянта, що вона могла отримувати допомогу також від дорослих дітей, є домислами, і нічим не підтвердженими, в тому числі систематичний характер такої допомоги.

Що стосується зазначеного апелянтом, що в рішенні місцевого суду вказано про здійснення перерахунків коштів «у період з 04.04.2029 по 01.08.2022», що є хронологічно неможливим, то таке є опискою, і не впливає на зміст рішення суду.

Доводи апелянта про те, що надані заявницею медичні документи про її захворювання не доводять непрацездатності чи об`єктивної неможливості самостійно себе забезпечувати, безпідставні.

Частиною першою статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Що і було встановлено. А також встановлено, що до моменту смерті заявниця здійснювала догляд за ОСОБА_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, у тому числі витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 09 вересня 2026 року.