Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №338/527/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/527/26

Провадження № 22-ц/4808/1760/26

Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

з участю секретаря Кузнєцова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на ухвалу Богородчанського районного суду від 24 липня 2026 року, у складі судді Шишка О. А., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року АТ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 30.12.2021 року у розмірі 42471,03 грн.

09 червня 2026 року представник позивача подала суду заяву про закриття провадження у справі, оскільки на даний момент відсутній предмет спору між сторонами.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 24 липня 2026 року провадження у справі за позовом АТ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 30.12.2021 року у розмірі 42471,03 грн – закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник АТ «Приват Банк» адвокат Істамова І. В. подала апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду незаконною, винесеною з неповним встановлення обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач повністю сплатив заборгованість після відкриття провадження у справі.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що фактичний зміст заяви свідчить про відмову від позову та самовільно змінив підстави поданої позивачем заяви про закриття провадження по справі, чим порушив принцип диспозитивності. Жодної заяви про відмову від позову АТ КБ «ПриватБанк» до суду не подавав.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідач повністю погасив борг під час розгляду справи, предмет спору припинив існування, а отже, правовідносини між сторонами врегульовані, що є класичною підставою для застосування саме пункту 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається в разі закриття провадження у справі (крім випадків відмови від позову).

Згідно з платіжною інструкцією, яка була надана до суду та досліджена, АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір у розмірі 2662,4 грн, який підлягає поверненню.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким провадження у цивільній справі № 338/527/26 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Повернути позивачу АТ КБ «ПриватБанк» з Державного бюджету України судовий збір у повному обсязі у сумі 2662.4 грн.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» подав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Суш Д. Д. в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що таке клопотання у зв`язку з відсутністю предмету спору є необґрунтованим, натомість суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з підстав відмови позивача від позову на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі у разі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Таким чином, відсутність неврегульованих питань, як факт, який став виконаним під час розгляду справи у суді, може бути підставою для закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04, а також у постановах Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі №910/23359/15, від 18 червня 2019 року у справі № 914/891/16, від 18 липня 2019 року у справі № 916/3147/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 920/240/18, від 18 липня 2023 року у справі № 906/1357/20 та від 16 серпня 2023 року у справі № 910/5571/22, від 10 квітня 2024 року у справі № 754/11753/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 204/1150/23 викладено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Момент припинення існування (зникнення) предмета спору має важливе значення для розгляду та вирішення справи та повинен ураховуватися судами при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, та з яких підстав.

У частині другій статті 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення, у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.

Наведене дає підстави для висновку про те, що відсутність предмету спору і відмова від позову є окремими різними підставами для закриття провадження у справі, а також різними є і правові наслідки вирішення таких заяв у контексті розподілу судового збору.

У постанові від 05 березня 2026 року у справі № 917/1161/25 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття, та виснував, що норми частини третьої статті 130 ГПК України (аналогічна норма ч. 3 ст. 142 ЦПК України) мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Згідно з матеріалами справи 07 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.12.2021 у розмірі 42 471,03 грн, сплативши судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується приєднаною до позову платіжною інструкцією.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 10 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.

09 червня 2026 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» Савіхіної А. М. через систему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, в якій одночасно заявлено про повернення сплаченого судового збору.

За змістом поданої заяви заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приват Банк» станом на 08.06.2026 повністю сплачена, що свідчить про відсутність предмету спору та є підставою для закриття провадження у справі.

Отже, у заяві представником чітко викладено зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, при цьому відсутнє посилання на відмову позивача від позову.

Ураховуючи визначені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі (відсутність предмета спору); визначене законом право позивача щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; розпорядження своїми правами та обов`язками на власний розсуд; обов`язок суду вирішити заяву із заявлених у ній підстав; у суду першої інстанції було відсутнє процесуальне право для закриття провадження у справі з підстав, які не заявлялися.

Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

Оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Ухвалу Богородчанського районного суду від 24 липня 2026 року скасувати, а справу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин