Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №346/6219/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/6219/25

Провадження № 22-ц/4808/1565/26

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів – Девляшевського В.А., Василишин Л.В.,

учасники справи

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія»

«Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Яремин М.П.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія Кредит-капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.03.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про споживчий кредит №692988, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні у розмірі 5000 грн на умовах, визначених кредитним договором. Товариство умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.

Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний в установлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (пункт 4.4 договору).

01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем укладено договір факторингу №01022024, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до відповідача за кредитним договором №692988 від 28.03.2023 року.

Станом на 14.11.2025 року загальний розмір заборгованості позивачем визначено як 32 579,99 грн, з яких: 4 999,99 грн – заборгованість за кредитом; 27 580 грн – заборгованість за відсотками.

Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №692988 від 28.03.2023 року в загальному розмірі 32 579,99 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин справи, просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №692988 від 28.03.2023 року.

У справі відсутні докази у розумінні ст.ст. 76, 100 ЦПК України на підтвердження зазначених у позові обставин про те, що ТОВ «Селфі Кредит» засобами електронного зв`язку направляв оферту позичальнику відповідачу, а відповідач у відповідь надіслав свою згоду акцепт. Відсутні також докази про порядок отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (некваліфікованого електронного підпису) та факту його накладення у електронному документі договору кредиту або відповідних доповнень до нього, як про це зазначено у рішенні та має відповідати порядку створення та підписання електронних документів, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Надані документи ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачці ОСОБА_1 . З наявних доказів, немає можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Надана позивачем довідка є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду першої інстанції перевірити викладену в ній інформацію.

Позивачем не було надано суду первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують суму заборгованості у розмірі 32 579,99 грн за кредитним договором, а також факт видачі кредитних коштів саме ОСОБА_1 .

Зазначає, що позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитом не долучено доказів, які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. Не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та неможливо встановити які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Вказує, що оскільки позивач не долучив до позову первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів тощо), відсутні докази виконання зобов`язань щодо надання кредиту.

Посилається на те, що при задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за кредитними договорами судом першої інстанції не застосовано норми Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки врозмірі 27 580 грн є несправедливим у розумінні Закону «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, згідно яких умови кредитного договору є несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитом є завищеним, вважає, що розмір процентів, визначений позивачем, є завищеним.

Також зазначає, що стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн є необґрунтованим, оскільки наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі, адже цей розмір має відповідати критеріям необхідності та реальності таких витрат.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит Капітал» зазначило, що укладення кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до письмової форми з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справі №127/33824/19 та №524/5556/19.

Доданий до позову розрахунок заборгованості за договором №692988 від 28.03.2023 року станом на 01.02.2024 року підтверджує здійснення ОСОБА_1 часткових платежів на його погашення.З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених постановах у справах №916/2403/18 та №911/3685/17, часткова сплата боргу свідчить про його визнання. Оскільки ОСОБА_1 здійснювала часткові платежі за кредитним договором №692988 від 28.03.2023 року, а укладення договору за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до письмової форми за Законом України «Про електронну комерцію», факт укладення правочину та погодження його умов є повністю доведеним. Надані докази та норми Закону України «Про електронну комерцію» підтверджують, що договір про споживчий кредит був належним чином укладений та підписаний відповідачкою із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до письмової форми договору.

Відповідно до умов договору та листа ТОВ «Пейтей» від 20.10.2025 року кредитні кошти були перераховані на картку споживача, що повністю підтверджує виконання товариством своїх зобов`язань. Наданий представником позивача лист, підтверджує перерахування коштів за кредитом №692988, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом.

Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Відсутність банківських виписок у матеріалах справи не спростовує наявності заборгованості з двох причин: оскільки кредитори ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банками, тому на них не поширюються вимоги Положення НБУ №75 щодо формування особових рахунків. Кредит перераховувався на вже існуючу платіжну картку споживача, а не на спеціально відкритий банківський рахунок, тому кредитор технічно не має доступу до таких виписок. Більше того, кредитор не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначена повідомлення не містить повних реквізитів банківської картки.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося правомірно, у межах строку кредиту та у розмірі, прямо визначеному кредитним договором №692988, укладеним з відповідачем у належній письмовій (електронній) формі. Умови щодо процентної ставки, порядку та періодичності її сплати були чітко погоджені сторонами, доведені до відома відповідача до укладення договору та відповідають вимогам цивільного законодавства України, у зв`язку з чим підстави вважати такі проценти неправомірними відсутні

Також позивач зазначив, що сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, а також доцільною в межах цієї справи. Позивач надав необхідні докази, на підставі яких можна зробити висновок, що обсяг наданих послуг і виконаних робіт є пропорційним сумі витрат на правову допомогу, що зазначена в позовній заяві і задоволена судом першої інстанції.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 32579,99 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн * 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач, уклавши електронний договір, взяв на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх використання. Умови кредитного договору відповідачка належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на яку набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу. Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 32 579,99 грн. Позивачем доведено видачу кредиту у розмірі 5 000 грн розрахунком заборгованості, листом ТОВ «Пейтек» про перерахування коштів та довідкою АТ «Універсал Банк», яка підтверджує, що картка, на яку зараховано гроші, належала ОСОБА_1 та повністю відповідала реквізитам із пункту 2.1 кредитного договору.

Суд зазначив, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як фінансова установа, не є банком та не може мати доступу до карткового рахунку відповідачки і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником, вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку. Водночас ОСОБА_1 , як власниця рахунку, мала можливість отримати таку виписку, проте не надала до суду жодних доказів на спростування факту зарахування коштів або на підтвердження того, що рахунок їй не належить. З огляду на принципи змагальності (ст.ст.12,81 ЦПК України), саме на відповідача покладено обов`язок спростувати обставини, на які посилається позивач.

Також суд визнав заявлені витрати позивача на правничу допомогу у розмір 8 000 грн завищеними та необґрунтованими з огляду на складність справи, обсяг послуг і критерій розумності, тому зменшив їх до 2 000 грн.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 28 березня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №692988, підписаний електронним підписом позичальника.

Згідно з пунктів 1.3 -1.5, 1.6-1.8 вказаного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 грн, строк кредиту 420 днів, періодичність процентів кожні 30 днів.

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Згідно пункту 1.5, 1.5.1, 1.5.2 договору сторонами визначено тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка становить 2,2 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,022 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач до 27.04.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник програми лояльності отримує від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Крім того, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить часткове/повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати часткового/повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних умовах), що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів,які не мають окремиї індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Згідно пунктів 1.6-1.8 договору метою кредиту є споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 47 541,10% річних, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 9382,87% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору: за стандартною ставкою – 44 600 грн, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 41 333 грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Згідно з пунктів 3.1., 3.4 договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Розмір процентної ставки, встановлений в п. 1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договором факторингу з будь-якою третьої особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення. Споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з пункту 5.1 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюватимуться згідно графіка платежів.

Згідно з пункту 9.2 договору останній вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін і діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Відповідно до пункту 9.8 кредитного договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що перед укладанням цього договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті; вона ознайомлена з Правилами, повністю їх розуміє і приймає ( погоджується ) з ними.

Згідно пункту 9.6 кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

28.03.2023 року під час укладення кредитного договору №692988 сторони також підписали електронним підписом додаток №1 - графік платежів,в якому зафіксовано графік виплат, чисту суму кредиту в розмірі 41 333 грн, проценти (36 333 грн), загальну вартість кредиту (41 333 грн) та реальну річну ставку 9 382,87%.

Факт належної ідентифікації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , як сторони за договором №692988 від 28.03.2023 року, підтверджено відповідною довідкою ТОВ «Селфі Кредит». Зокрема, підтверджено надсилання позичальнику одноразового ідентифікатора М788 у день укладення договору -28.03.2023.

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» №20251020-656 від 20.10.2025 року між ним та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.05.2022 року, відповідно до якого 28.03.2023 року о 09:12:17 год. перераховано кошти в розмірі 5 000 грн на платіжну картку клієнта НОМЕР_4 .

Згідно з даними інформації, наданої АТ «Універсал Банк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 28.03.2023 року зараховано платіж в сумі 5 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Селфі Кредит», станом на 01.02.2024 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №692988 складає 35 973 грн, з яких 4 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 27 580 грн - за відсотками.

Нарахування відсотків здійснювалося в межах строку кредитування - по 01.02.2024 року включно.

Відповідачка частково погашала кредитні зобов`язання. Так, 26.04.2023 року нею сплачено 0,01 грн тіла кредиту та 33 грн відсотків; 23.06.2023 року сплачено 3 300 грн в рахунок відсотків; 29.06.2023 року 30 грн нарахованих відсотків.

01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором від 28.03.2023 № 692988.

01.02.2024 року ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» здійснило ТОВ «Селфі Кредит» оплату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 року в сумі 2 262 377,25 грн, на виконання п. 7.1 договору, про що зазначено в платіжній інструкції №74875.

01.02.2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Селфі Кредит» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №01022024 від 01.02.2024 року, згідно з яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 11 562 боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 року позивач набув право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №692988 від 28.03.2023 року в розмірі 32 579,99 грн, з яких: 4 999,99 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 27 580 грн – заборгованість за відсотками.

Станом на 14.11.2025 року загальна заборгованість складає 32 579,99 грн, яка складається з 4 999,99 грн основного боргу (тіла кредиту) та 27 580 грн заборгованості за процентами.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Судом встановлено, що 28 березня 2023 року ОСОБА_1 підписала договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №692988.

Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М788 28 березня 2023року о 09:10:11, та направлений на номер телефону НОМЕР_5 .

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Пунктом 9.6 вказаного договору сторони передбачили, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом,в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання.

Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства.Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Згідно розділу договоро терміни та визначення в договорі Веб-сайт- інтернет-сторінка товариства з доменним ім`ям https://selfiecredit.com.ua, яка є частиною Інформаційно- телекомунікаційної системи товариства.

Інформаційно-телекомунікаційна система товариства (ІТС Товариства) - програмний комплекс, який включає Веб-сайт, облікову та реєструючу систему товариства та використовується товариством, в тому числі, але не виключно, для укладення договорів про надання кредитів фізичним особам (споживачу), доступ до якої забезпечується через Веб- сайт.

Особистий кабінет - захищена частина Веб-сайту, яка доступна споживачу для входу через Веб-сайт після його ідентифікації в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та/або за допомогою паролю до особистого кабінету, в якій споживач має можливість надати товариству свої персональні дані, доступ доних, укладати з товариством кредитні правочини.

Отже, даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток, шляхом входу споживача в особистий кабінет, при вході на який здійснюється ідентифікація споживача, передбаченим п. 1.1 договору способом та підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, який надісланий відповідачу на його номер мобільного телефону НОМЕР_5 .

Без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства та без отримання відповідного ідентифікатора на номер телефону НОМЕР_5 використання якого було необхідним для підписання договору, укладення договору було б неможливим.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не відповідачкою, а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, відповідачу не належить.

Такий висновок відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 провадження № 61-6066-св 23, де суд погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

На підтвердження ідентифікації позичальника та укладення договору позики з ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «Селфі кредит» надано довідку про ідентифікацію, у якій зазначено реквізити одноразового ідентифікатора М788, час відправки ідентифікатора позичальнику 28 березня 2023 року, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор та яка свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації.

Кредитний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету та пароля особистого кабінету.

Крім того, в реквізитах договору зазначено особисті дані ОСОБА_1 - реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Доказів про те, що персональні дані відповідачки (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «Селфі кредит» для укладення кредитного договору від її імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору. В цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису М788, відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту підписання відповідачем договору про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №692988.

Таким чином, у справі встановлено, що 28 березня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено споживчий кредитний договір №692988, за умовами якого позичальниці надано 5000 грн строком на 420 днів із щомісячною (кожні 30 днів) сплатою процентів.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи оригіналу кредитного договору, то апеляційний суд зазначає наступне.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статті 5 Закону Україн «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Відповідно до ч. 6 статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Частиною п`ятою статті 100 ЦПК України передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про витребування оригіналу кредитного договору.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою відповідачка клопотань про витребування доказів не заявляє.

Тому посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи оригіналу кредитного договору, є безпідставними.

Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що знижена процентна ставка 0,022% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 27.04.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

28.03.2023 року на картковий рахунок відповідачки було перераховано кредитні кошти у розмірі 5000, 00 грн

Відповідно до даних розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Селфі Кредит», станом на 01.02.2024 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №692988 складає 35 973 грн, з яких 4 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 27 580 грн заборгованість за відсотками.

З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось до 01.02.2024 року, тобто в межах строку кредитування.

З розрахунку також вбачається, що відповідачем здійснювалося погашення кредитної заборгованості.

01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 01022024, за яким ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №692988 від 28.03.2023 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції проте, що вимоги позивача є обгрунтованими.

Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання кредитного договору від 28 березня 2023 року, і що суд першої інстанції визнав доведеним факт надання кредиту без належних доказів руху коштів, та фактично без перевірки визнав правильним розрахунок позивача, що суперечить вимогам доказування.

Так, на підтвердження цих обставин позивачем надано документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, а саме лист ТОВ «Пейтек» від 20 жовтня 2025 року на адресу ТОВ «Селфі кредит», згідно якого товариство підтвердило перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі кредит» на суму 5000 грн, 28 березня 2023 року, призначення платежу: зарахування на картку НОМЕР_6 .

Крім того, листом АТ КБ «Універсал Банк» від 11 травня 2026 року на запит суду повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . 28.03.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_4 зараховано платіж в розмірі 5000 грн. Надані позивачем докази є достатніми для встановлення обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 5000 грн від позичальника ТОВ «Селфі кредит» на підставі кредитного договору від 28 березня 2023 року.

Доводи скаржника про те, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, колегія суддів відхиляє, оскільки розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом, розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору, а тому є належним доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Разом з тим, первісний кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність якого регулюється Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Тому такий доказ, як виписку з рахунку позичальника на підтвердження отримання нею кредитних коштів, позивач об`єктивно позбавлений можливості надати, оскільки не є емітентом банківських послуг в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підтвердження факту перерахування коштів надав докази перерахування коштів.

Разом із тим, заперечуючи факт отримання грошових коштів за кредитним договором №692988 від 28.03.2023 року відповідач не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема виписки з власного банківського рахунку, доступ до якої вона має як клієнт банку-емітента платіжної картки АТ «Універсал Банк», або довідки про відсутність у неї такого рахунку на момент укладення договору та перерахування коштів.

Що стосується доводів апеляційної скарги про стягнення непропорційно великої суми відсотків та покладення споживача у вкрай невигідне становище шляхом нарахування надмірних відсотків, колегія суддів зазначає наступне.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.13 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними окремих умов договору у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Договір №692988 про надання споживчого кредиту від 28.03.2023 року не визнаний недійсним.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачка не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог, вирішення питання щодо визнання положень кредитного договору несправедливими та зміну або визнання їх недійсними в межах даної справи є неможливим.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається, позивачем заявлялися вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «Кредит Капітал» надало суду: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, копію Акту №853 від 10.11.2025 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до якого обсяг наданих послуг «Апологет» складає 8000,00 грн.

При цьому, колегія звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про зменшення суми витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн. З цих підстав доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: Л.В. Василишин

В.А. Девляшевський