Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №938/446/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/446/26

Провадження № 22-ц/4808/1446/26

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів – Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

за участю секретаря –

учасники справи

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України)

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року, ухвалене судом у складі судді Бачинського А.Б.,

у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої пенсії,,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 з вищезазначеним позовними вимогами, в обґрунтування яких вказало, що ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.08.2023 року.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2025 № ЦО 12267, виданого «Українським державним науково-дослідним інститутом медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», що надійшов до територіальних органів Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 з 01.09. 2024 року скасовано групу інвалідності.

Головне управління зверталось із відповідним запитом до АТ КБ «Приватбанк» про повернення коштів у сумі 21203, 00 грн.

Відповідно до листа банку від 29.07.2025 № 10927/8 кошти повернуто в межах наявного залишку у сумі 290,00 грн, залишок переплати склав - 20913,00 грн.

ОСОБА_1 29.07.2025 року позивачем надсилалось повідомлення щодо факту виникнення переплати пенсії в сумі 20913, 00 грн за період з 01.09.2024 по 31.03.2025 року та пропозиції повернути зайво виплачені кошти в добровільному порядку.

26 вересня 2025 року ОСОБА_1 була надіслана претензія щодо відшкодування Головному управлінню матеріальної шкоди у зв`язку із зайво виплаченою пенсією в сумі 20913,00 гривень. Станом на березень місяць 2026 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 кошти не відшкодовано та обліковується переплата пенсії на суму 20913, 00 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області безпідставно отриману суму пенсії за період з 01.09.2024 по 31.03.2025 року в розмірі 20913,00 грн.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої пенсії відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, 22 червня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області через систему «Електронний суд» звернулось з апеляційною скаргою, яка підписана ОСОБА_2 .

Також, 22 червня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України через засоби поштового зв`язку в Івано-Франківській області звернулось до Івано-Франківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, яка підписана ОСОБА_3 , такого ж змісту.

Оскільки ці скарги є аналогічними, колегія суддів розглядає їх як одну.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України посилаючись на неповне з`ясування обставини, що мають значення для вирішення справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що Головному управлінню з Акту приймання передачі Витягів з рішення експертної команди № НОМЕР_2 Центру оцінювання функціонального стану особи стало відомо про факт не встановлення інвалідності ОСОБА_1 . Проте ОСОБА_1 не надав до Головного управління інформацію щодо перегляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи обґрунтованості винесення рішення медико-соціальної експертної комісії від 02.09.2024 № 057896 та відмови йому у встановленні інвалідності ІІІ групи.

Скаржник вважає, що своїми діями фактично погодився з висновком експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо рішення про відмову у встановленні інвалідності та припиненні виплати пенсії.

Станом на червень місяць 2026 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 обліковується переплата пенсії на суму 20913, 00 грн, яка в добровільному порядку не відшкодована.

Вважає, що висновок суду про те, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів щодо подання ОСОБА_1 недостовірних відомостей про стан здоров`я не відповідає дійсності, оскільки позивачем до позовної заяви було долучено копію виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісією від 02.09.2024 № 057896 та копію витягу з рішення експерної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2025 № ЦО 12267, яка оскаржила рішення медико-соціальної експертної комісії та відмовила ОСОБА_1 у встановленні інвалідності

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 20913 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн * 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії по інвалідності з 01.09.2024 року.Суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей на підтвердження обставин щодо прийняття рішення про призначення пенсії та здійснення виплати пенсії, внаслідок неправильності здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата та недобросовісної поведінки відповідача, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача надмірно отриманих коштів у вигляді нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01.09.2024 по 03.03.2025 у розмірі 20903,00 грн.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.2024 року встановлено ІІІ групу інвалідності, загального захворювання. Групу інвалідності встановлено до 01.10.2026 року, дата чергового переогляду 02.09.2026 року, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААД № 057896 від 02.09.2024.

З Витягу рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України Центру оцінювання функціонального стану особи №ЦО 12267 від 03.03.2025 вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 не було встановлено групу інвалідності з 01.09.2024. Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято 03.03.2025 року.

З розрахунку переплати по пенсійній справі №092250005735 ОСОБА_1 , за період з 01.04.2024 по 31.05.2025 вбачається, що залишок переплати складає 21203,00грн, з яких суму 290,00 грн повернуто банківською установою в межах наявного залишку на рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк». Сума переплати по пенсії становить 20913,00 грн.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на адресу відповідача ОСОБА_1 , 29.07.2025 надіслано лист-повідомлення № 0900-0401-8/38256, в якому повідомлено, що в пенсійній справі встановлено переплата пенсії в сумі 20913,00 грн за період з 01.04.2024 по 31.05.2025.

В подальшому, 26.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на адресу відповідача ОСОБА_1 , надіслано претензію щодо відшкодування матеріальної шкоди по зайво виплаченій пенсії на суму 20913,00 грн., на яку відповідач також не відреагував.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях районах, містах і районах у містах.

Отже, Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п.3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Колегія суддів зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи». Вказаною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. Відповідно до пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою № 1338. Пунктом 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Згідно пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно норм статті 35 Закону № 1058 державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.

З матеріалів справи вбачається, що підстави для скасування відповідачу групи інвалідності встановлено у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2025 року ЦО 12267.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не навів належних та допустимих доказів, що переплата пенсії виникла внаслідок зловживань з боку ОСОБА_1 , чи того, що відповідач допустив недобросовісну поведінку.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2025 року ЦО 12267 не доводить недобросовісності дій зі сторони відповідача.

З огляду на викладене, саме по собі скасування рішення медико-соціальної експертної комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО, не може бути достатньою підставою для покладення на відповідача обов`язку повернути отримання кошти.

Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 , його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надав до суду будь-які докази наявності вини чи зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії та до позовної заяви не надано належні та допустимі докази вчинення відповідачем неправомірних дій для отримання пенсії.

Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплаченої пенсії не допускається.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).

Встановивши відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України та ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача), суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді В.А. Девляшевський

І.О. Максюта