Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №726/946/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 726/946/25

Провадження № 2/727/1619/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, —

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі — відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.01.2024 року між позивачем та відповідачем за допомогою веб-сайту https://creditkasa.com.ua укладено в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії № 1335-8202, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 14 400,00 грн строком на 14 днів зі сплатою процентів за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом. Відповідач зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконав. Станом на 13.02.2025 року загальний розмір заборгованості становив 122 400,00 грн, з яких 14 400,00 грн — заборгованість за кредитом, 108 000,00 грн — заборгованість за нарахованими процентами. Позивачем застосовано до відповідача програму лояльності зі списанням частини нарахованих процентів у розмірі 50 400,00 грн, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 14 400,00 грн заборгованості за кредитом та 57 600,00 грн заборгованості за процентами, а всього 72 000,00 грн, а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 листопада 2025 року (провадження № 2/727/1228/25) позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено у повному обсязі. Ухвалою цього ж суду від 12 лютого 2026 року за заявою відповідача заочне рішення від 25.11.2025 року скасовано з мотивів неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; справі присвоєно провадження № 2/727/1619/26.

05.03.2026 року представник відповідача — адвокат Лабік Г.І. подав до суду письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення позову, посилаючись на: неналежне повідомлення відповідача про попередній (заочний) розгляд справи; недоведеність факту укладення саме відповідачем електронного кредитного договору через відсутність, на його думку, технічних доказів ідентифікації особи (одноразового ідентифікатора, електронного підпису, IP-адреси пристрою); недоведеність належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 , на яку перераховано кредитні кошти; несправедливість умови договору про процентну ставку 2,5 % на день (що в перерахунку становить понад 900 % річних); порушення позивачем вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання споживачу повної інформації про кредит; необґрунтованість і незрозумілість розрахунку заборгованості; неспівмірність заявлених до стягнення сум. На підставі викладеного відповідач просив відмовити ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку з доводами відповідача щодо недоведеності належності банківської картки, на яку перераховувались кредитні кошти, представник позивача 08.04.2026 року звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів, у якому просила витребувати в АТ «Ощадбанк» підтвердження належності банківської картки № НОМЕР_1 та банківської виписки щодо зарахування коштів у сумі 14 400,00 грн. Ухвалою суду від 09.04.2026 року вказане клопотання задоволено, у АТ «Ощадбанк» витребувано відповідні відомості.

На виконання ухвали суду АТ «Ощадбанк» надано відповідь, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_3 , який обслуговується банківською платіжною карткою № НОМЕР_4 , та надано платіжну інструкцію від 23.01.2024 року, якою підтверджено зарахування на вказаний рахунок відповідача грошових коштів у сумі 14 400,00 грн. Зазначені документи долучено до матеріалів справи.

14.07.2026 року представник відповідача — адвокат Лабік Г.І. звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільної справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), у межах якої, на думку заявника, підлягають вирішенню питання щодо права суду перевіряти справедливість умов договорів споживчого мікрокредитування та зменшувати розмір нарахованих процентів. Клопотання обґрунтовано посиланням на пункт 10 частини першої статті 252, пункт 14 частини першої статті 253 ЦПК України.

Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на те, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи або з власної ініціативи зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду. Застосування цієї норми належить до дискреційних повноважень суду, реалізація яких має узгоджуватися із завданням цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України, — справедливим, неупередженим та своєчасним розглядом і вирішенням цивільних справ, а також принципом неприпустимості зловживання процесуальними правами (стаття 44 ЦПК України).

Судом установлено, що клопотання про зупинення провадження подано представником відповідача після надходження до суду відповіді АТ «Ощадбанк», якою спростовано один із ключових доводів відповідача — про недоведеність належності йому банківської картки та рахунку, на які перераховувались кредитні кошти, тобто вже після усунення судом невизначеності в обставинах справи, на з`ясуванні яких відповідач наполягав. За таких обставин та з урахуванням змісту і моменту подання клопотання суд розцінює його як таке, що спрямоване не на забезпечення правильного вирішення спору, а на невиправдане затягування розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що предметом майбутнього перегляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду є питання загального (абстрактного) характеру щодо меж дискреції суду в оцінці справедливості умов договорів споживчого мікрокредитування, тоді як конкретні обставини цієї справи — факт укладення договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів та розмір заборгованості — встановлюються судом самостійно на підставі наявних у справі доказів і не залежать від висновків, які будуть сформульовані Верховним Судом в іншій справі. Суд є спроможним самостійно надати правову оцінку умовам спірного договору та застосувати до встановлених обставин чинні норми матеріального права, не очікуючи завершення касаційного перегляду в іншій справі. З огляду на викладене, у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі суд відмовляє.

Учасники справи про дату, час і місце розгляду справи, повідомлені судом належним чином. Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданих до суду заявах просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання також не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли. Оскільки відповідач до цього часу подавав до суду письмові пояснення по суті позовних вимог та заявляв клопотання, тобто фактично реалізував право на участь у розгляді справи, підстави для повторного заочного розгляду справи відсутні. За таких обставин, керуючись частиною третьою статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, письмових поясненнях та інших процесуальних документах, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, суд встановив :

22.01.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1335-8202, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 14 400,00 грн строком на 14 днів зі сплатою процентів за ставкою 2,5 % на день (а.с. 11–29).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до частини дванадцятої цієї ж статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом є оригіналом такого документа.

Доводи відповідача про недоведеність факту укладення ним договору та отримання кредитних коштів спростовуються наявними у справі доказами. Відповідно до довідки платіжної системи LiqPay кредитні кошти в сумі 14 400,00 грн перераховані 22.01.2024 року на банківську картку № НОМЕР_1 (а.с. 30–34). Відповідно до відповіді АТ «Ощадбанк», отриманої судом на виконання ухвали про витребування доказів, зазначена банківська картка та банківський рахунок № НОМЕР_3 відкриті саме на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а платіжною інструкцією від 23.01.2024 року підтверджено фактичне зарахування коштів у сумі 14 400,00 грн на вказаний рахунок відповідача. Таким чином, факт отримання відповідачем кредитних коштів у повному обсязі підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, а доводи відповідача в цій частині суд відхиляє як спростовані матеріалами справи.

Оцінюючи довід відповідача про несправедливість умови договору щодо розміру процентної ставки, суд виходить з того, що відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Умови кредитування, у тому числі розмір процентної ставки, порядок нарахування процентів та строк кредитування, розміщені у вільному доступі на офіційному веб-сайті позивача, з якими відповідач мав можливість ознайомитися до укладення договору. Позивачем добровільно застосовано до відповідача програму лояльності, унаслідок якої розмір нарахованих процентів зменшено зі 108 000,00 грн до 57 600,00 грн. Відповідач з окремим позовом (зустрічним позовом) про визнання умов договору недійсними до суду не звертався. За таких обставин, а також з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення суму, вже добровільно зменшену позивачем, суд не встановив підстав для відмови у стягненні заявленої суми процентів.

Крім того, суд перевірив розмір нарахованих процентів на відповідність вимогам Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX, яким запроваджено поетапне обмеження граничного розміру денної процентної ставки за договорами споживчого мікрокредитування: не більше 2,5 % на день — протягом перших 120 днів з дня набрання чинності зазначеного закону (24.12.2023 року), не більше 1,5 % на день — протягом наступних 120 днів, та не більше 1 % на день — після завершення вказаних періодів.

Кредитний договір № 1335-8202 укладено 22.01.2024 року, тобто в межах першого з установлених законом перехідних періодів, протягом якого гранична денна ставка становила 2,5 %. Отже, погоджена сторонами процентна ставка на момент укладення договору не перевищувала максимального розміру, встановленого законом на відповідну дату.

Здійснивши перерахунок граничної суми процентів, яка могла бути нарахована за весь період користування кредитом (з 22.01.2024 року до 13.02.2025 року) із застосуванням установлених законом граничних ставок за кожним з відповідних періодів (2,5 % на день — за 91 день, 1,5 % на день — за 120 днів, 1 % на день — за 177 днів), суд установив, що максимально допустима сума процентів за вказаний період становить орієнтовно 84 168,00 грн, що перевищує суму 57 600,00 грн, заявлену позивачем до стягнення після добровільного застосування програми лояльності. Таким чином, заявлена позивачем сума процентів не перевищує граничного розміру, встановленого законодавством про споживче кредитування, а тому додаткових підстав для її зменшення судом не встановлено.

Довід відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо повноти надання інформації про умови кредитування спростовується тим, що на офіційному веб-сайті позивача у вільному доступі розміщено договір кредиту, правила надання грошових коштів у кредит, згоду на обробку персональних даних та іншу довідкову інформацію щодо порядку й умов надання кредитних послуг, з якими відповідач погодився під час укладення договору в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Належних доказів на спростування цієї обставини відповідач суду не надав.

Довід відповідача про необґрунтованість розрахунку заборгованості суд відхиляє, оскільки наданий позивачем розрахунок відповідає умовам укладеного договору щодо суми кредиту, строку кредитування та розміру процентної ставки, а заявлена до стягнення сума є меншою за суму заборгованості, яка існувала до застосування програми лояльності. Контррозрахунку або інших доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідач суду не надав.

Довід відповідача про неспівмірність заявлених вимог суд враховує в тій частині, в якій позивач самостійно зменшив первісний розмір нарахованих процентів зі 108 000,00 грн до 57 600,00 грн у межах програми лояльності, що свідчить про врахування позивачем інтересів відповідача ще до звернення до суду.

За результатами оцінки доказів у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини, відповідач отримав кредитні кошти, проте в порядку та строки, встановлені договором, кредит і проценти не повернув, а тому позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1335-8202 від 22.01.2024 року в розмірі 72 000,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними й допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 44, 76, 81, 89, 141, 223, 252, 253, 258, 259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 6, 526, 627, 628, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування» (у тому числі з урахуванням змін, внесених Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX), Законом України «Про електронну комерцію», суд, —

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407) заборгованість за Кредитним договором № 1335-8202 від 22.01.2024 року у розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 — адвоката Лабіка Генадія Івановича про зупинення провадження у справі — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на загальних підставах, установлених статтею 354 ЦПК

Суддя Н.М. Танасійчук