Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №636/8496/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/8496/25 Провадження № 1-кп/636/881/26

Дата

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025221100002158 від 18.09.2025р. за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Панютине, Лозівського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуваючого, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого, м.т. НОМЕР_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Обставини, які встановлені судом

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, тобто з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Встановлено, що 16.09.2025 у вечірній час доби, ОСОБА_3 , 19.04.1967 разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували в кімнаті домоволодіння за місцем тимчасового мешкання останнього, за адресою: АДРЕСА_3 , де вживали спиртні напої.

За вказаних обставин ОСОБА_5 близько 22 год 00. хв. цього дня через надмірно випите спиртне ліг спати в даній кімнаті домоволодіння за даною адресою, а ОСОБА_3 продовжив сидіти за столом, а через деякий час теж ліг відпочивати.

Наступного дня 17.09.2025 приблизно о 6 годині ранку, ОСОБА_3 , скориставшись нагодою, що потерпілий ОСОБА_5 відпочиває, діючи на підставі раптово виниклого злочинного умислу спрямованого на викрадення чужого майна, переслідуючи ціль збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, навмисно із корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що його дії є таємними для оточуючих, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, взяв належну ОСОБА_5 сумку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 3340,00 грн., які належать потерпілому ОСОБА_5 та покинув територію домоволодіння із даним майном.

В подальшому ОСОБА_3 заволодівши вказаним майном, розпорядився викраденими коштами на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 завдав матеріального збитку ОСОБА_5 на суму 3340 грн.

2.Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочину та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

3. Позиція потерпілого

Потерпілий у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має у зв`язку із відшкодуванням заподіяної шкоди.

4. Докази, які досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений не заперечували.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позицій немає.

Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого і дослідив документи, які характеризують його особу.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

5.Висновок суду про винуватість обвинуваченого

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Загальні положення

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудним у розумінні ст. 19 КК України.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки, що проявилось в осуді вчиненого.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України - відсутні.

Призначення покарання

Призначаючи покарання суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчиненого злочину, останній віднесено до категорії тяжкого злочину.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, посередню характеристику з місця мешкання, погашену судимість.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, який має середньо-спеціальну освіту, розлучений, не працевлаштований, наявність місця реєстрації і проживання, погашену судимість, відшкодування завданої шкоди у повному обсязі, приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у вигляді позбавлення волі.

Між тим, суд виходячи з усіх обставин справи, думки прокурора, який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, наслідків вчиненого злочину, враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

6.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

7.Інші рішення, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід обвинуваченому не застосовувався. Клопотань про його застосування не надходило, а тому враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для його застосування.

Судові витрати відсутні.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 22.09.2025 року на барсетку потерпілого та його гроші, які визнано речовими доказами –підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 368-371,373-374, 615 КПК України, суд,–

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід не застосовувався.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази які знаходяться на зберіганні у потерпілого згідно зберігальної розписки – після набрання вироком законної сили повернути потерпілому.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Основ`янського районного суду м. Харкова від 22.09.2025 року на барсетку та грошові кошти потерпілого, які згідно постанови слідчого від18.09.2025 року визнано речовими доказами.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Суддя :