Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №613/37/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Суд: Основ’янський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 08 вересня 2026 р.

Справа: №613/37/26

Суддя: Іщенко О. В.

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 613/37/26

№ провадження 2/646/2743/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС» Сердійчук Я. Я.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Ярослави Ярославівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова з Богодухівського районного суду Харківської області за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Я. Я. до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № 3565496 від 15 листопада 2021 року у розмірі 58 300,00 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3565496.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» умови кредитного договору виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит на потрібну йому суму, а відповідач, у свою чергу, умов кредитного договору не виконав.

Сума заборгованості відповідача станом на дату звернення до суду становить 58 300,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 41 800,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1 500,00 гривень - заборгованість за комісіями.

Ураховуючи викладені вище обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 3565496 від 15 листопада 2021 року у розмірі 58 300,00 гривень, судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином; у позовній заяві просив розглянути справу без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв/клопотань від нього до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

15 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3565496, який підписано сторонами договору у електронному вигляді.

Відповідно до положень розділу 1. зазначеного вище кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно із пунктом 1.4. договору, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000,00 гривень.

Кредит надається загальним строком на 30 днів з 15.11.2021 (строк кредитування).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) – 15.11.2021.

Комісія за надання кредиту – 1 500,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом – 9 000,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом – 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки – фіксована.

У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року наведено графік платежів.

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року є паспорт споживчого кредиту, із змісту якого встановлено, що основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту – кредит, сума кредиту – 15 000,00 гривень, строк кредитування – 30 днів.

У якості інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: процентна ставка – 2,00 відсотків за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, вказаного у пункті 1.3. договору. Стандартна (базова) ставка – 5,00 відсотків за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного у пункті 1.3. договору, на стандартних (базових) умовах. Комісія за надання кредиту - 1 500,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Як зазначає позивач, договір про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року та додатки до нього були підписані ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного ідентифікатора, відправленого на його номер телефону.

На підтвердження цього факту до матеріалів позовної заяви додано довідку, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», згідно із якою ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року, був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Z44608», дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 15.11.2021, номер телефона, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 у графі «Позичальник» зазначені персональні дані ОСОБА_1 , а у додатках до нього у графі «Позичальник» зазначено « ОСОБА_1 ».

У якості підтвердження перерахування кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 15 000,00 гривень на виконання умов, укладеного між ними 15 листопада 2021 року договору про споживчий кредит № 3565496, до матеріалів позовної заяви додано квитанцію № 1823527149 від 15 листопада 2021 року.

Матеріали позовної заяви також містять відомості, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 3565496 за період з 15 листопада 2021 року по 13 лютого 2022 року включно.

Із змісту вказаного вище документа встановлено, що ОСОБА_1 станом на 13 лютого 2022 року мав заборгованість за договором про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року у загальному розмірі 58 300,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень – заборгованість за кредитом (залишок по кредиту), 41 800,00 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 500,00 гривень – заборгованість за комісією за надання кредиту.

26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповіальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 26-07/2024.

Відповідно до пункту 6.1. вказаного вище договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку, згідно із додатком № 4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників для друку підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

У пункті 7.1. договору сторони погодили, що розмір фінансування за цим договором згідно із реєстром боржників складає 3 310 395,81 гривень.

У той же день Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» суму фінансування у розмірі 3 310 395,81 гривень, визначену пунктом 7.1 договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 448090005 від 26 липня 2024 року.

Окрім того, 26 липня 2024 року уповноважені представники Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі реєстру боржників для друку.

Із змісту зазначеного акта убачається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року на загальну суму 58 300,00 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-07/2024.

Відповідно до пункту 6.1 договору перехід прав вимоги від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає новим кредитором щодо відповідних боржників.

На виконання умов договору 26 липня 2024 року позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» суму фінансування у розмірі 3 310 395,81 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 448090005.

У той же день сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, до якого включено, зокрема, право вимоги до ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року.

Отже, оскільки сторонами підписано відповідний акт, до якого включено вимогу до відповідача, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року в розмірі 58 300,00 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3565496 від 15 листопада 2021 року у розмірі 58 300,00 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ним та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», було укладено кредитний договір, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на його номер телефону.

За твердженням позивача, договір про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року було укладено ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора «Z44608», який було направлено на номер телефону НОМЕР_1 . На підтвердження зазначених обставин позивач надав довідку, складену первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

Разом із тим, суд критично оцінює такі доводи, оскільки сам факт зазначення у кредитному договорі персональних даних відповідача, номера телефону та інформації про використання одноразового ідентифікатора не є достатнім підтвердженням того, що правочин в електронній формі був вчинений саме ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що номер телефону НОМЕР_1 на момент укладення договору належав відповідачу або перебував у його користуванні як абонентський чи фінансовий номер.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем докази не дають підстав достовірно встановити факт укладення договору про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року саме ОСОБА_1 .

Окрім того, суд критично оцінює посилання позивача на платіжну квитанцію № 1823527149 від 15 листопада 2021 року як на доказ надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 15 000,00 гривень. Зазначена квитанція підтверджує факт ініціювання первісним кредитором відповідної платіжної операції, однак сама по собі не свідчить про її успішне виконання та фактичне зарахування коштів отримувачу.

Матеріали справи не містять доказів того, що банківська картка № НОМЕР_2 , на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти, належала ОСОБА_1 або перебувала в його користуванні.

Також відсутні банківська виписка за відповідним картковим рахунком, підтвердження успішного виконання платіжної операції чи інші докази, які б підтверджували фактичне зарахування 15 000,00 гривень та отримання їх відповідачем.

Із наданого позивачем розрахунку встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість за договором про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року у загальному розмірі 58 300,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень – заборгованість за кредитом (залишок по кредиту), 41 800,00 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 500,00 гривень – заборгованість за комісією за надання кредиту.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку про недоведеність факту укладення договору про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року саме ОСОБА_1 та отримання ним кредитних коштів у розмірі 15 000,00 гривень, тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченою сумою кредиту задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, а також заборгованості за комісіями суд зазначає таке.

Із змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість за договором про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року у загальному розмірі 58 300,00 гривень, з яких: 15 000,00 гривень – заборгованість за кредитом (залишок по кредиту), 41 800,00 гривень – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 500,00 гривень – заборгованість за комісією за надання кредиту.

Разом із тим, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення саме відповідачем договору про споживчий кредит № 3565496 від 15 листопада 2021 року в порядку, встановленому законом, а також факту отримання ним кредитних коштів, відсутні правові підстави уважати доведеним виникнення у відповідача зобов`язань зі сплати будь-яких платежів, передбачених цим договором, зокрема, відсотків за користування кредитом, комісій, які є похідними від основного зобов`язання.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі представника Сердійчук Ярослави Ярославівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3565496 від 15 листопада 2021 року у розмірі 58 300,00 гривень – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09 вересня 2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150;

Представник позивача: Сердійчук Ярослава Ярославівна, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Іщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua