Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №645/95/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/95/26

Провадження № 3/645/252/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Шарко О.П. розглянув матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КупАП:

-ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Немишлянського районного суду м. Харкова знаходиться матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції м.Харкова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 556035 від 31.12.2025 року, ОСОБА_1 , 31.12.2025 року приблизно о 20.32 год. м.Харків, вул.Харківських Дивізій, 17, керуючи ТЗ ПЕЖО 206 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Х.Дивізій біля буд 17 перед поворотом ліворуч у заїзну кишеню, не врахувала дорожньої обстановки, не надала перевагу у русі ТЗ Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку у бік проспекту Героїв Харкова. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічну ушкодження, чим заподіяна матеріальна шкода.

У ході судового розгляду ОСОБА_1 та її захисник не погодилися з оцінкою її дій співробітниками поліції, просили закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, зазначили, що 31.12.2025 близько 20 години 30 хвилин вона рухалася на автомобілі Пежо 206 р.н. НОМЕР_1 по вул. Харківських Дивізій, у м.Харкові, в ході руху, біля будинку № 17, їй необхідно було зупинитися для паркування, тому вона завчасно включила відповідний покажчик повороту та зупинилася для того щоб пропустити зустрічні автомобілі. Надавши переваги у русі зустрічним автомобілям, ОСОБА_1 потрохи почала повертати, з малою швидкістю. Перед поворотом вона бачила автомобіль в районі зупинки громадського транспорту (тролейбуса №13). Цей автомобіль стояв з увімкненим світлом фар та перебував в нерухомому стані. Після того, як ОСОБА_1 вже знаходилися в русі та повертала, цей автомобіль несподівано, різко відновив рух та почав рух на великій швидкості в сторону її автомобіля. Після чого відбулося зіткнення автомобілів при цьому її автомобіль залишився в районі місця ДТП, а автомобіль Шкода, проїхав далі. Вказати точно швидкості автомобілів, або відстань яку подолав її автомобіль в маневрі до зіткнення, або відстань яку подолав автомобіль Шкода від моменту початку руху до зіткнення ОСОБА_1 не може, оскільки все відбулося на її погляд відносно швидко. На думку ОСОБА_1 в ДТП її провини не має, оскільки коли вона почалаповертати, автомобіль Шкода знаходився в нерухомому стані, тому обов`язку надати йому переваги в неї не було. Подія мала місце в темний час доби на горизонтальній асфальтобетонній ділянці дороги, що була вкрита снігом. На момент подій її автомобіль перебував в технічно справному стані. Працювало міське освітлення. Доводи ОСОБА_1 підтверджуються даними Схеми ДТП, а також показами свідків.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Статтею 7 КУАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У відповідності до ст.ст. 251,252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст.ст. 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

У справі ОСОБА_1 та її захисником було заявлене клопотання про проведення судової автотехнічної експертизи.

Як вбачається з висновку судової авто технічної експертизи №Е-19/121-26/11009-ІТ від 16.07.2026 року - Згідно пояснень водія ОСОБА_1 1. В даній дорожній обстановці водій автомобіля Пежо 206 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , повинна була діяти згідно з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці водій автомобіля ТЗ Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху. 2. відповісти на запитання: «Чи мали водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 технічну можливість попередити ДТП діючи відповідно до вимог Правил

дорожнього руху?», у відношенні водія ОСОБА_1 , не є можливим. В умовах

даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ТЗ Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , мав технічну можливість запобігти зіткнення шляхом

виконання вимог п.10.1 Правил дорожнього руху. 3. відповісти на запитання: «Чи

маються в діях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил

дорожнього руху, що з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з

ДТП?», у відношенні водія ОСОБА_1 , не є можливим. В діях водія автомобіля

ТЗ Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , вбачаються невідповідності вимогам п.

10.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному

зв`язку з настанням даної події.

З положень ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При вирішенні питання чи потрібно встановлювати вину та фактичні обставини вчиненого правопорушення при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП слід застосовувати системний аналіз положень КУпАП, зокрема зміст і мету відповідних норм.

Стаття 247 КУпАП передбачає виключний перелік підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, який включає в себе: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Як зазначив Верховний суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Слід зазначити, що на даний час немає сформованої правової позиції Верховного Суду (Великої Палати чи Касаційного адміністративного суду), про необхідність суду визнання винуватим або без встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наявність вищевказаної юридичної невизначеності, суддя звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та висновок експерта, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, зокрема висновку експерта, керуючись законом і правосвідомістю, суд не може прийти до однозначного висновку, про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адімінстративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Законодавче регулювання питання закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення здійснюється, зокрема, ст.38, п. 7 ч 1 ст.247 КУпАП.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення до моменту розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

При цьому, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, формулювання абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Судом прийнято до уваги, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття провадження в справі свідчить про порушення права людини і основоположних свобод. За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визнання вини.

Наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Отже, виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності, що дає підстави стверджувати про відсутність у суду необхідності встановлювати в резолютивній частині постанови вину.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства»). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що подія правопорушення мала місце 31.12.2025 року, а тому на момент розгляду справи сплинув передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення, у зв`язку з чим провадження у праві підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, суд вважає за необхідне додатково роз`яснити, що учасники дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 31.12.2025 не позбавлені можливості звернутись за захистом своїх прав у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 27, 34, 35, 247, 248, 252, 268, 283, 284, ст. 124 КупАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КупАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2026 року.

Суддя Немишлянського районного суду О. П. Шарко