Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №643/3973/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/3973/26

Провадження № 2/643/4505/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судових засідань - Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвокат Огнев`юк Я.В. звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача шкоду в порядку регресу у розмірі 200 000 гривень, та судові витрати у розмірі 3328 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.06.2025, близько 14 год. 45 хв. в населеному пункті м. Харків, по просп. Ювілейний, 67, ввдповідач, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.3. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці події. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Своїми діями відповідач порушив вимоги п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, що призвело до настання ДТП. Наведені обставини було перевірено та достовірно встановлено Салтівським районним судом міста Харкова при розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000000818 від 27.06.2025 (справа №? 643/14114/25). Так, вироком Салтівського районного суду міста Харкова від 19.12.2025, вина відповідача у скоєнні ДТП була повністю доведена судом, відповідач свою вину визнав, і його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. ОСОБА_3 є донькою померлої ОСОБА_2 . 16 липня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шелепінський О.М. подав до МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування, разом з копіями документів, необхідних для виплати страхового відшкодування. Наказом МТСБУ про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 18.09.2025, прийнято рішення сплатити ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 200 000 грн. за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до копії платіжної інструкції № 29342 від 19.09.2025 року, МТСБУ перерахувало на користь ОСОБА_3 виплату по справі № 128472, згідно наказу № 3.1/27858 від 18.09.2025, у розмірі 200 000 грн. МТСБУ, відшкодувавши потерпілому суму регламентної виплати, отримало право вимоги до винуватця ДТП, який не застрахував цивільно-правову відповідальність в розмірі понесених фактичних витрат, в порядку зворотної вимоги (регресу). На сьогоднішній день витрати (збитки) МТСБУ складають 200 000 грн, які відповідачем позивачу в добровільному порядку не відшкодовані, що порушує законні права та інтереси позивача, які підлягають захисту в суді.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 13.03.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

17 березня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 24.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності. У своїй заяві зазначив про підтримання позовних вимог у повному обсязі та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації, які були повернути органом поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.

До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1, 2 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.06.2025 убачається, що 27.06.2025, близько 14 год. 45 год. в районі буд. 67 по пр. Ювілейному, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 від отриманих травм загинула на місці події.

Як зазначає позивач, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вироком Салтівського районного суду міста Харкова від 19.12.20025 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 (два) роки. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 , від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки. Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 , обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Зараховано в строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 27.06.2025 по 30.06.2025. Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта у розмірі 30009,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави. Скасовано арешт накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.07.2025 на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», р.н. НОМЕР_1 . Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: транспортний засіб «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», р.н. НОМЕР_1 - повернуто власнику; оптичні диски - залишено зберігати в матеріалах кримінального провадження; 2 фрагменти каміння з плямами речовини бурого кольору знищено. Заставу у розмірі 151400 грн. повернуто заставодавцю.

У відповідності до ч. 6, 7 ст. 82 Цивільно-процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вина відповідача ОСОБА_1 у ДТП встановлена вироком суду, який набрав законної сили 20.01.2026, та не повинна доказуватися при розгляді іншої справи.

Як було вже встановлено судом, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 01 липня 2025 року складено відповідний актовий запис про смерть № 1482, та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 є донькою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 25, 26, 27).

16 липня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шелепінський О.М. подав до МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування, разом з копіями документів, необхідних для виплати страхового відшкодування (а.с. 21).

Наказом МТСБУ про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 18.09.2025, беручи до уваги довідку № 1 від 26.08.2025 МТСБУ про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих у справі № 128472, прийнято рішення сплатити ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 200 000 грн. за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до копії платіжної інструкції № 29342 від 19.09.2025 року, 19.09.2025 МТСБУ перерахувало на користь ОСОБА_3 виплату по справі № 128472, згідно наказу № 3.1/27858 від 18.09.2025, у розмірі 200 000 грн (а.с.32).

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Спеціальним законом, що встановлює обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ст. 4 Закону, предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.

Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Статтею 18 Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

За змістом ч. 1 ст. 20 Закону, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з: смертю потерпілої фізичної особи.

Частиною 3 ст. 20 Закону визначено, що загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.

За змістом ч. 3 ст. 25 Закону страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону, страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 43 Закону визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України: транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Регламентні виплати, передбачені цією частиною, здійснюються виключно безпосередньо потерпілій особі, її законним представникам або спадкоємцям, правонаступнику потерпілої юридичної особи, погодженим з потерпілою особою особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, особам, які проводять лікування потерпілої фізичної особи, або особам, які здійснили витрати з лікування потерпілої фізичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, серед яких зокрема є - завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону, МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, з наведених приписів законодавства суд вбачає, що відповідач в порядку регресу повинен відшкодувати завдану майнову шкоду позивачу, пов`язану з виплатою останнім сум страхового відшкодування, та ці витрати перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з подією ДТП і виною відповідача в ній.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи викладене, на підставі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наданих суду доказів, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, та у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, стягує з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3328 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 265, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України шкоду в порядку регресу, пов`язану з регламентною виплатою у розмірі 200 000 гривень та судовий збір в розмірі 3328 гривень.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар 8.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя - О.О. Олійник