Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №643/4030/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/4030/26

Провадження № 2/643/4532/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Олійника О.О.,

за участю секретаря судових засідань – Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Король В.А. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024 року у розмірі 12 189,36 гривень; заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024 року у розмірі 20 660 гривень; понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, 16.12.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено за Договір про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024 року, а 28.10.2024 між ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024. 28.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024 року укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». 18.09.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 18092025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Всі нарахування, що відбувалися до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювалися безпосередньо ТОВ «МІЛОАН» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалися жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024 року у розмірі 12 189,36 гривень, та заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024 року у розмірі 20 660 гривень. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024 року у розмірі 12 189,36 гривень, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024 року у розмірі 20 660 гривень, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 13.03.2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 по електронній пошті надіслала листа в якому повідомила суд про те, що їй відоме про судове засідання, яке заплановано на 16.04.2026 о 09 год. 30 хв., їй дуже смішно та вона знаходиться на дев`ятому тижні вагітності і не проживає в місті Харкові.

Для надання можливості відповідачу ОСОБА_1 реалізувати надані їй законом процесуальні права, суд 16.04.2026 року відклав розгляд справи на 10.06.2026.

В судове засідання призначене на 10.06.2026 відповідач не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, через що суд відклав розгляд справи на 23.07.2026.

В судове засідання призначене на 23.07.2026 відповідач знову не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, через що суд відклав розгляд справи на 09.09.2026.

Відкладаючи розгляд справи суд виходив із необхідності забезпечення балансу між правом відповідача на участь у судовому розгляді та обов`язком суду забезпечити розгляд справи у розумні строки.

У судове засідання призначене на 09.09.2026 представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання призначене на 09.09.2026 повторно не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Крім того, повідомлялась шляхом направлення повісток на останню відому адресу реєстрації відповідача, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне її повідомлення. Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подала.

Згідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Неодноразове відкладення розгляду справи за відсутності об`єктивних та поважних причин суперечить завданню цивільного судочинства.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.10.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу грошові кошти у кредит, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежі та виконати інші зобов`язання на умовах, визначених в Кредитному договорі.

Сторони погодили такі умови: сума (загальний розмір) кредиту 12 000 грн; строк кредитування 360 дів; комісія за надання кредиту 36 грн, яка нараховується за ставкою 0,3027 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту 36960 грн, що розраховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту.

Кредитний договір підписаний з боку відповідача ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 678531.

На виконання Кредитного Договору Товариство надало відповідачу кредит в сумі 12 000 грн на картковий рахунок позивача за реквізитами банківської картки НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням 142188069 від 28.10.2024 року, та відомістю про щодення нарахування та погашення.

Отже, 28.10.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про споживчий кредит № 7999018 (індивідуальна частина).

18.09.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 18092025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024 року в сумі в сумі 20 660 грн.

16.12.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024 року, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалась надати відповідачу грошові кошти у кредит, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежі та виконати інші зобов`язання на умовах, визначених в Кредитному договорі.

Сторони погодили такі умови: сума (загальний розмір) кредиту 7000 грн; строк кредитування 360 дів; комісія за надання кредиту 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,0 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту 10780 грн, що розраховується за ставкою 7 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 3,65 % річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Кредитний договір підписаний з боку відповідача ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 637848.

На виконання Кредитного Договору Товариство надало відповідачу кредит в сумі 7000 грн на картковий рахунок позивача за реквізитами банківської картки НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням 98135637 від 16.12.2024 року, та відомістю про щодення нарахування та погашення.

Отже, 16.12.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про споживчий кредит № 100292413 (індивідуальна частина).

28.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024 року в сумі в сумі 12 189,36 грн.

Тож, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд встановив, що Кредитні договора укладені за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС), у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні договора підписані з боку відповідача одноразовими ідентифікаторами, що були надіслані на вказаний відповідачем при реєстрації телефонний (фінансовий) номер, як це визначено Кредитним договором, що відповідає приписам п. 6 ст. 3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 12 ч. 1 ст. 1, ст.17 Закону «Про електронні довірчі послуги». Отже, оскільки Кредитні договора підписані відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, вони укладені з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

На виконання Кредитних договорів ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит. Отже, ТОВ «МІЛОАН» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов Кредитних договорів.

На підставі договорів факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за Кредитними договорами. Відступлення права вимоги відповідає положенням п.3.2.6 Кредитних договорів, а також ст.1077, 1080, 1082 ЦК України. В силу вимог ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за Кредитними договорами відбулася заміна кредитора, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заборгованості за сумою отриманого кредиту в розмірі 6020 грн. та 11 000 грн.

Щодо суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) суд зазначає таке.

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, позивач не надав суду докази витрат первісного кредитора та позивача як нового кредитора на обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) поза межами, встановленими зазначеними нормами закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості за Кредитним договором суперечить положенням ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України, оскільки не є платою за послуги, що об`єктивно надаються позичальнику, а тому положення Кредитного договору про сплату позичальником комісій за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою, суд зазначає таке.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Указом Президента України № 64/2022 від 22.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та станом на день розгляду справи не закінчився та не скасовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 роз`яснила, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Заначений принцип відображений також у Рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012. Відтак, хоч зміни в Закону України «Про споживче кредитування» прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно. Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024 року підлягають задоволенню в сумі 11 000 грн (заборгованості за сумою кредиту), а також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024 року в сумі 6020 грн (заборгованості за сумою кредиту).

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7999018 від 28.10.2024 року у розмірі 11 000 гривень, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100292413 від 16.12.2024 року у розмірі 6020 гривень, та судовий збір у розмірі 1724,31 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя - О.О. Олійник