Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №643/22718/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/22718/25

Провадження № 2/643/2855/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Новакової Т.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Молчанової Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Харківська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований наступним.

У 1971 році на підставі рішення органу місцевого самоврядування у встановленому порядку ОСОБА_7 та членам її сім?ї надано у користування трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до наданого ордеру станом на 1971 рік ОСОБА_7 була визначена основним наймачем, до складу ії сім?ї входили: ОСОБА_8 (чоловік), ОСОБА_3 (син) та ОСОБА_9 (донька). Наданий ордер був підставою для вселення в надане жиле приміщення усієї родини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла. У зв?язку із смертю наймача ОСОБА_7 рішенням виконавчого комітету Московської районної ради міста Харкова від 18 травня 1999 року № 123/19 ОСОБА_8 визнано наймачем трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 на сім?ю з чотирьох осіб. Квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду, не є приватизованою. Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.10.2025 року у вказаній квартирі станом на 23.10.2025 року зареєстровані: ОСОБА_1 - позивач у справі, ОСОБА_2 - неповнолітня донька позивача у справі, ОСОБА_6 - третя особа у справі, ОСОБА_5 - третя особа у справі, ОСОБА_3 - відповідач у справі, ОСОБА_4 - відповідач у справі. Відповідачі у справі тривалий час без поважних причин у даному житловому приміщенні не проживають, жодних витрат, пов?язаних із його утриманням, не несуть, добровільно покинули житлове приміщення і місце їх знаходження невідоме. Втрата інтересу до даного житла була добровільна, особисті речі відповідачів в квартирі відсутні, що свідчить про відсутність інтересу відповідачів до вказаного житла. Де перебувають зазначені особи наразі позивачу невідомо, за інформацією, наданою батьками позивача, ОСОБА_3 перебуває десь у Воронезькій області рф. Наявність реєстрації відповідачів у квартирі тягне для позивача додаткові витрати з оплати комунальних послуг, крім того, це позбавляє можливості позивача ініціювати питання щодо приватизації відповідного житла. Дана поведінка дає право позивачу щодо захисту своїх прав та законних інтересів, щодо звернення до суду з позовною заявою про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 23.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

03 лютого 2026 року ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова клопотання позивача про виклик свідків та витребування доказів задоволено. Викликано свідків. Витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо перетинання державного кордону України (у межах строків зберігання такої інформації) наступними особами: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянство невідоме. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Харківську міську раду.

17 березня 2026 року на адресу суду від Державної прикордонної служби України надійшли відомості щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою суду від 15.04.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засідання позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, надала пояснення.

У судовому засідання представник позивача також підтримала позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити, надала пояснення.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні поштові конверти з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не подали.

Треті особи – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання також не з`явились, через канцелярію суду подали заяву, у якій зазначили, що підтверджують обставини, викладені у позовній заяві. Просять справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, пояснення на позовну заяву не надав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Крім того, направлені за місцем реєстрації відповідача судові виклики відділенням поштового зв`язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

За таких обставин, суд вважає про належне повідомлення відповідачів у справі. Відповідачі не використали наданого їм законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило. Відповідачами не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача. Відзив на позов не подали.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлялись про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідачів та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди позивача постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, допитавши свідків, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 , є неприватизованою.

У грудні 1971 року на підставі рішення виконкому у встановленому порядку ОСОБА_7 та членам її сім?ї надано у користування трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , до підтверджується копією ордера.

Відповідно до наданого ордеру станом на 1971 рік ОСОБА_7 була визначена основним наймачем, до складу її сім?ї входили: ОСОБА_8 (чоловік), ОСОБА_3 (син) та ОСОБА_9 (донька). Наданий ордер був підставою для вселення в надане жиле приміщення усієї родини.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.07.1960 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 уклали шлюб 24.07.1960, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_11 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 01.11.1989.

У зв`язку зі смертю наймача ОСОБА_7 рішенням виконавчого комітету Московської районної ради міста Харкова від 18 травня 1999 року № 123/19 ОСОБА_8 визнано наймачем трьохкімнатної квартири АДРЕСА_3 на сім?ю з чотирьох осіб: ОСОБА_8 - наймач; ОСОБА_3 - син; ОСОБА_6 – дочка; ОСОБА_12 – онука.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками є: ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 08.11.2004 року, 09 жовтня 1992 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклала шлюб із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_13 ».

12 жовтня 2006 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 . Після розірвання шлюбу дружині залишено прізвище « ОСОБА_13 ». Таким чином, документально підтверджується, що ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_8 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є: ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Таким чином підтверджується, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_8 , та відповідно рідним братом ОСОБА_6 .

Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , її батьками є: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

18 грудня 2015 року ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_14 . Після шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_15 »

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 розірвано. Після розірвання шлюбу дружині залишено прізвище « ОСОБА_15 ». Таким чином підтверджується, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 04.11.2009 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.11.2025, квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду, є не приватизованою.

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.10.2025 року у вказаній квартирі станом на 23.10.2025 року зареєстровані: ОСОБА_1 - позивач у справі, зареєстрована з 20 березня 1993 року; ОСОБА_2 - зареєстрована з 26.06.2013 року; ОСОБА_6 - мати позивача, зареєстрована з 25.12.1986 року; ОСОБА_5 - батько позивача, зареєстрований з 15.02.2005 року; ОСОБА_3 - відповідач у справі; ОСОБА_4 - відповідач у справі.

Як зазначає позивач у справі, відповідачі тривалий час без поважних причин у даному житловому приміщенні не проживають, жодних витрат, пов?язаних із його утриманням не несуть, добровільно покинули житлове приміщення і місце їх знаходження невідоме. Так, у ще у 1999 році ОСОБА_3 у м. Душанбе (Таджикистан) уклав шлюб із ОСОБА_16 , 1972 року народження. Вказане підтверджується відповідною відміткою у паспорті ОСОБА_3 . У м. Душанбе (Таджикистан) народився і син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження дитини ОСОБА_3 разом із дружиною та дитиною, якій на той час не було ще року, переїхали до міста Харків, Україна. Але сімейне життя в них не склалося, у 2000 році дружина забрала сина, ОСОБА_17 (відповідача 2), та виїхала із ним до Таджикистану. Після цього ОСОБА_17 ніхто не бачив. Відповідач ОСОБА_3 після того, як його покинула дружина, фактично переїхав до російської федерації, він час від часу приїздив до міста Харкова, навідував членів родини, але такі приїзди були нетривалими (раз - два на рік, тривалістю пару тижнів), мали характер гостювання, після чого відповідач ОСОБА_3 знову виїжджав до російської федерації. Останній раз відповідач ОСОБА_3 приїздив у 2021 році.

Жодних перешкод у користуванні даним житловим приміщенням відповідачам не чинилося, що підтверджується відповіддю ХРУП № 2 ГУ НПІ в Харківській області від 07.11.2025 року, згідно якої убачається, що згідно наявних облікових даних Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області інформація щодо перешкоджання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у праві на користування ними житлом за адресою: АДРЕСА_4 , в період часу з 01.01.2020 по 07.11.2025, не надходила.

Судом були допитані свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Та, свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що вона з 2000 року мешкає в квартирі АДРЕСА_5 . ЇЇ донька товаришує з ОСОБА_21 , тому їй добре відома ця родина. Відповідачів в квартирі вона ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що вона з 1972 року мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , та з цього часу є сусідкою позивача у справі. З 2021 року відповідач ОСОБА_22 не мешкає в квартирі. До 2021 року ОСОБА_22 періодично приїзжав, один раз вона бачила його з дитиною, але після 2021 року вона його не бачила.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , з того час як тримала цю квартиру. Позивач ОСОБА_23 також мешкає в цьому будинку, вони є сусідами. Повідомила, що вона знає цю сім`ю з 1972 року, як тільки отримала квартиру, а то навіть і раніше, бо працювала разом з батьками позивача. Відповідач ОСОБА_22 не мешкає в квартирі приблизно з 2020 року, а ОСОБА_17 не мешкає в спірній квартирі давно, останній раз вона бачила його ще маленьким.

Отже, допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тривалий час не проживають у квартирі, перешкод у користування квартирою не здійснюється.

Суд вважає покази свідків належними, допустимими та достовірними доказами.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом (частини перша та друга статті 71 ЖК).

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (стаття 72 ЖК).

У статті 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 755/1139/18 (провадження № 61-6632св22)).

Системне тлумачення статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від16 червня 2021 року в справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 759/19579/17 (провадження № 61-4520св21), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року в справі № 554/3289/20 (провадження № 61-2951св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20) зазначено, що: «системне тлумачення статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 759/19579/17 (провадження № 61-4520св21) вказано, що: «аналіз статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2024 року у справі № 404/9215/19 (провадження № 61-4042св24) зазначено: «у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо). У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів. Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України)».

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3 приблизно з 2021 року, а відповідач ОСОБА_4 2000 році, добровільно вибули із спірного житлового приміщення, фактично у ньому не проживають, особистих речей у квартирі не мають, витрат на її утримання та оплату житлово-комунальних послуг не несуть, наміру повернутися до спірного житла не виявляють, а свідома поведінка відповідачів щодо нез`явлення за зареєстрованим в Україні місцем проживанням свідчить про втрату ними інтересу до спірного житлового приміщення. Будь-яких доказів, які б свідчили про наявність поважних причин їх тривалої відсутності або про збереження фактичного зв`язку із спірним житлом, суду не надано.

Окрім того, згідно відповіді Державної прикордонної служби України № 19.5.1/19919-26-Вих від 17.03.2026 убачається, що 02.10.2021 в п.п. «Бачівськ» відповідач ОСОБА_24 перетнув державний кордон України (напрям виїзд). Щодо надання інформації про перетинання державного кордону України ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Головний центр обробки спеціальної інформації не може надати таку інформацію, оскільки не зазначено громадянство особи, що унеможливлює проведення її однозначної ідентифікації.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову, адже судом враховано баланс інтересів відповідачів з одного боку та позивача та третіх осіб на стороні позивача з іншого, так як наявність права користування спільним житлом у відповідачів за їх відсутності у цьому житлі призводить до порушення прав мешканців квартири за відсутні за місцем мешкання відповідачів, що створює не виправдуваний тягар для позивачів.

Відповідачами не надано доказів на спростування доводів позовної заяви.

Дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, питання щодо розподілу судових витрат суд не вирішував.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 90, 92, 95, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_4 .

Третя особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_4 .

Третя особа - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_4 .

Третя особа - Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, майдан Конституції, 7.

Суддя - О.О. Олійник