Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №636/2552/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

09 вересня 2026 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 636/2552/26

Провадження № 2/642/1722/26

09 вересня 2026 року

м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Петрової Н.М.,

секретар судового засідання - Вольвич Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова з Чугуївського міського суду Харківської області за підсудністю з надійшла цивільна справа за позовною заявою ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій директор ТОВ «Коллект центр» - Ткаченко М. просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2725424228-72349 від 09.05.2021 та за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 у загальному розмірі 40 695,25 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та понесені судові витрати у розмірі 16 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09.05.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2725424228-72349, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором (X3SBUA7P) на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем перераховано грошові кошти.

Відповідно до умов договору, дата видачі кредиту 09.05.2021, дата повернення кредиту 29.05.2021 (включно), термін користування кредитом 20 діб; за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 до цього договору); плата за користування Кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування Кредитом; плата за користування Кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів, користування Кредитом, визначену у п.п. 2.3. цього Договору та починається у дату списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства й закінчується у дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства.

07.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 №2112762342872, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3 400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.9. договору 2 граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Згідно з п. 1.4. договору 2 проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2,00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6);г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в), д) тип процентної ставки фіксована.

Договір підписано зі сторони позичальника одноразовим ідентифікатором Y1.

07.09.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №07-09/21, за яким ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2725424228-72349.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2725424228-72349.

Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором

№2725424228-72349.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2112762342872.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № №2112762342872.

Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором

№2112762342872.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2725424228-72349 від 09.05.2021 становить 16 691,25 грн., з яких: 2 500,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 14 191,25 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 становить 24 004,00 грн., з яких: 3 400,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 20 604,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Вказані обставини змусили представника позивача звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 08.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.05.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх такими, що потребують належного доказування та перевірки, просила суд надати доступ до матеріалів справи шляхом їх завантаження до системи «Електронний суд» з метою реалізації права на захист та підготування повноцінного відзиву на позов.

Представник позивача ТОВ «Коллект центр» - директор Костіна Н. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання (08.06.2026, 09.07.2026, 20.08.2026, 09.09.2026) неодноразово не з`являлась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, не скористалась своїм правом на подання відзиву на позов, хоча копія позовної заяви з додатками доставлена до її електронної скриньки 16.07.2026 о 12:13:18 год., що підтверджується копією довідки про доставку електронного листа, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст.131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки або не надання належних доказів неявки, вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд також зауважує, що відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви), що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Аналіз норм цивільно-процесуального законодавства вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки відповідача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Крім того, суд звертає увагу, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідно до положень ст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Таким чином, враховуючи, що відповідач безпідставно затягує розгляд справи, не надав суду відзив на позовну заяву чи будь-які заперечення з приводу позовних вимог ТОВ «Коллект центр», суд, керуючись положеннями ст.279 ЦПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 09.05.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики «Проста позика» №2725424228-72349, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «X3SBUA7P».

Відповідно до п. 2.1. Договору позики, за цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування Кредитом, у порядку встановленому цим Договором.

Згідно п.2.2 Договору позики, кредит надається в загальному розмірі: 2 500,00 грн.

Строк користування кредитними коштами складає: 20 дiб, з 09.05.2021 по 29.05.2021 (п.2.3 Договору позики).

Пунктом 2.4 Договору позики встановлено, що цільове призначення кредиту (мета використання): придбання позичальником будь яких товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п. 2.5 Договору позики, за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.9.4 Договору позики, позичальник сплачує Товариству плату за користування кредитом у розмірі 702,00 % річних.

Сторони домовились, що після закінчення строку дії цього договору, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані згідно ч.2 ст.625 ЦПК України, у розмірі передбаченому п.9.4. цього договору (п.9.7 Договору позики).

Відповідно до Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною до Договору позики №2725424228-72349 від 09.05.2021, сторони узгодили дату отримання кредиту - 09.05.2021, дату повернення кредиту - 29.05.2021, кількість днів користування - 20, розмір отриманого кредиту - 2500,00 грн., процентна ставка за користування кредитом - 1,95%, сукупна вартість кредиту 3 480,00 грн.

Також, 09.05.2021 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту продукту «Проста позика» електронним підписом одноразовим ідентифікатором «X3SBUA7P», в якому зазначено, що відповідно до основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, тип кредиту - кредит (позика), сума/ліміт кредиту - 500,00 грн. до 25 000,00 грн. (в залежності від суми, яка погоджена в заявці на кредит), строк кредитування - від 1 до 30 днів, мета отримання кредиту - без визначення конкретної мети його використання, спосіб та строк надання кредиту - протягом одного банківського дня з моменту прийняття рішення про видачу кредиту шляхом безготівкового зарахування на банківську карту споживач, загальні витрати за кредитом - 21 700, 00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч., тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), грн. (розрахунок здійснено для отримання кредиту на наступних умовах: сума кредиту 10 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, ставка 3,90 % за день) 11 700, 00 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 1404 %.

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2873_260108194410 від 08-01-2026 через сервіс онлайн платежіж «iPay.ua» встановлено, що 09.05.2021 о 13:46:25 ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» здійснено переказ коштів у розмірі 2 500,00 грн. на карту НОМЕР_1 , маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua №89052262.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2725424228-72349 від 09.05.2021 станом на 07.09.2021 становить 3 480,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт-капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2725424228-72349 від 09.05.2021 станом на 10.01.2023 становить 16 691,25 грн., з яких: 2 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 5 903,75 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 8 287,50 грн. - нараховані відсотки за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект центр», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2725424228-72349 від 09.05.2021 станом на 04.02.2026 становить 16 691,25 грн., з яких: 2 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 14 191,25 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимогию

07.09.2021 ТОВ "ФК "Інкасо Фінанс" та ТОВ "Вердикт Капітал" уклали договір № 07-09/21, за яким ТОВ "ФК "Інкасо Фінанс" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2725424228-72349.

Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 07-09/21 від 07.09.2021, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2725424228-72349 від 09.05.2021 становить 3 480,00 грн., з яких: 2 500,00 грн - залишок по кредиту, 980,00 грн. - залишок по відсотках.

Згідно платіжного доручення №315590001 від 24.12.2021, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатило ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» у розмірі 685 829,32 грн.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2725424228-72349.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2725424228-72349 від 09.05.2021 становить 64 946,40 грн., з яких: 3 400,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 61 541,46 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами.

Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2725424228-72349 від 09.05.2021.

Крім того, 07.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено №2112762342872 «Стандартний», за яким останній надано кредит в розмірі 3 400,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Y1».

Згідно п. 1.1. договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3 400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Кредит №2112762342872 «Стандартний» надається на строк, зазначений в заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною (п.1.2 договору).

Орієнтовний строк повернення кредиту - 18 днів з моменту отримання кредиту (п. 1.3 договору).

Згідно п.1.4 договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми в наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4.а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4.б);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4. в); д) тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п.1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії договору) - 1 рік.

Пунктом 4.1 Договорів передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛУЖБА МІТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ». Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.ua.

Відповідно до п.4.2 договору, реальна процента ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає:

- при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4.а договору 730 відсотків річних (або 732 відсотків, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);

- при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4.б договору 1 302,36 відсотків річних (або 1 306 відсотків, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);

- при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4.в договору 1 711,7 відсотків річних (або 1 769,68 відсотків, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);

- при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4.г договору 2735,45 відсотків річних (або 2743,05 відсотків, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік).

Згідно п.4.3 договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має юридичну силу як і власноручний підпис.

Крім того, 07.05.2021 ОСОБА_1 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «Y1» підписала анкету-заяву (для отримання кредиту), яка є Додатком №1 до кредитного договору, відповідно до якої просила ТОВ «СЛУЖБА МІТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» надати кредит на особисті потреби у розмірі 3 400,00 грн., строк повернення - 18 днів, зобов`язалась повернути кредит у розмірі 3 400,00 грн. та сплатити відсотки у розмірі 1 224,00 грн.

Відповідно до графіку платежів, який є Додатком №2 до кредитного договору, дата надання кредиту - 07.05.2021, чиста сума кредиту - 3 400,00 грн., дата платежу - 24.05.2021, сума платежу за розрахунковий період - 4 624, 00 грн., з яких: сума кредиту - 3 400,00 грн., проценти за користування кредитом - 1 224,00 грн.

Згідно паспорту споживчого кредиту, який є Додатком №3 до кредитного договору, та підписаний ОСОБА_1 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «Y1», тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 3 400,00 грн., строк кредитування - 18 днів, спосіб та строк надання кредиту - безготівковим/готівковим шляхом, у день укладення договору, тип процентної ставки - фіксована, процентна ставка, відсотків річних - при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4.а) договору 730 відсотків річних (або 732 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. б) договору 1302,36 відсотків річних (або 1306 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. в)договору 1711,7 відсотків річних (або 1769,68 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);при нарахуванні відсотків згідно п.п. 1.4. г)договору 2735,45 відсотків річних (або 2743,05 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік), загальні витрати за кредитом - 1 224,00 грн. + 476,00 грн. - комісія, орієнтовна загальна вартість кредиту - 3 400,00 грн. - тіло кредиту, 1 224,00 % по договору, 476,00 грн. - комісія.

З інформації щодо дій позичальника ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Служба миттєвого Кредитування» вбачається хронологію дій позичальника щодо укладення електронних кредитних договорів.

Як вбачається з інформації, наданої ТОВ ФК «Вей Фор Пей», 07.05.2021 о 20:20:23 на виконання кредитного договору № 2112762342872 здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 в розмірі 3 400,00 грн.

З наданого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2112762342872 від 07.05.2021 становить 24 004,00 грн., з яких: 3 400,00 грн. - тіло кредиту, 20 604,00 грн. - відсотки.

З розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором №2112762342872 від 07.05.2021 станом на 10.01.2023 становить 64 946,46 грн, з яких 3 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20 604,00 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 61 546,46 грн - нараховані відсотки за період з 01.12.2021 по 06.05.2022.

З наданого ТОВ «Коллект центр» розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 станом на 04.02.2026 становить 64 946,46 грн., з яких: 3 400,00 грн. - сума кредиту, 61 546,46 грн. - заборгованість по процентам.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором №№2112762342872 від 07.05.2021 у розмірі 24 004,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3400,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 20 604,00 грн.

01.12.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2112762342872.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги №1-12 від 01.12.2021, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 становить 24 004,00 грн., з яких: 3 400,00 грн. - сума виданого кредиту, 20 604,00 грн. - заборгованість по процентам.

Згідно платіжного доручення №307600018 від 03.12.2021, ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" сплатило ТОВ "Служба миттєвого кредитування" згідно договору факторинга № 1-12 від 01.12.2021 грошові кошти у розмірі 5 535 543,12 грн.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором № 2112762342872.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 боржник ОСОБА_1 ОСОБА_1 за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 становить 64 946,46 грн., з яких: 3 400,00 грн. - сума кредиту, 61 546,46 грн. - заборгованість по процентам.

Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2112762342872 від 07.05.2021.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитні договори укладені в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , уклавши кредитні договори №2725424228-72349 та № 2112762342872 в електронній формі, шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилась з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Оскільки кредитні договори укладені шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним.

При цьому, суд зазначає, що спірні договори відповідачем в судовому порядку не оскаржувалися, недійсним не визнавалися.

Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідач не надала суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів.

Оскільки кредитні договори були укладені на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовими ідентифікаторами, отриманим у SMS-повідомленнях, тому без отримання SMS-повідомлень, без здійснення входу на сайт товариства договори між ОСОБА_1 та товариством не були б укладені.

Номер мобільного телефону за допомогою якого отримано одноразовий ідентифікатор та номер картки, на яку надіслані запозичені кошти співпадають з інформацією, що міститься в Заяві-Анкеті, яка містить особисту інформацію відповідача.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в Постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року 234/7159/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20087, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Отже, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд вважає доведеним той факт, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договорів, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі обидва кредитні договори.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №2725424228-72349 від 09.05.2021 у розмірі 2 500,00 грн. та за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 у розмірі 3 400,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитними договорами, ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Відповідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Дотепер, як випливає з позову, заборгованість за тілом кредиту не погашена не погашена і складає за кредитним договором №2725424228-72349 від 09.05.2021 - 2 500,00 грн., за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 - 3 400,00 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами не виконала, в передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основним зобов`язанням за кредитним договором №2725424228-72349 від 09.05.2021 у розмірі 2 500,00 грн., за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 у розмірі 3 400,00 грн.

Щодо стягнення процентів за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 у розмірі 20 604,00 грн. та за кредитним договором №2725424228-72349 від 09.05.2021 у розмірі 14 191,25 грн., суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, а саме не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами, тому суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума процентів у розмірі 20 604,00 грн. за договором №2112762342872 від 07.05.2021.

Разом із тим, згідно п.2.3 договору позики №2725424228-72349 від 09.05.2021, строк користування кредитними коштами складає 20 днів та починається з 09.05.2021 по 29.05.2021 включно.

Пролонгація умовами договору не передбачена.

Проте, згідно п.9.7 Договору позики, сторони домовились, що після закінчення строку дії цього договору, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані згідно ч.2 ст.625 ЦПК України, у розмірі передбаченому п.9.4. цього договору, тобто у розмірі 702,00 % річних.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за нарахованими процентнами за кредитним договором №2725424228-72349 від 09.05.2021 у розмірі 14 191,25 грн.

Щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 512,513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979 цс15.

На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за вищевказаними кредитними договорами, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 та за договором позики №2725424228-72349 від 09.05.2021, а також набуття такого права ТОВ «Коллект центр» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн., суд приходить до наступного.

Як передбачено ст.15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч.1 ст.133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом ст.137 ЦПК України (1) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (2) За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (4) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (5) У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (6) Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного встановлено, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, або розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме не надано: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року №760/34441/19 та від 07.04.2021 року № 545/3748/17.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, представником позивача додано надано копію договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, заявка на надання юридичної допомоги, витяг з акту №18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, з детальним описом робіт (наданих послуг).

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; є типовою; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження за відсутності представника позивача; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 16 000,00 грн. до 6 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 622,40 грн., тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №2725424228-72349 від 09.05.2021 у розмірі 16 691,25 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто одна грн., 25 коп.) грн., з яких: 2 500,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 14 191,25 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №2112762342872 від 07.05.2021 у розмірі 24 004,00 (двадцять чотири тисячі чотири грн., 00 коп.) грн., з яких: 3 400,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 20 604,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 6 000,00 (шість тисяч грн., 00 коп.) грн.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133 м. Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 09.09.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА