Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №735/182/26 — Коропський районний суд Чернігівської області

Справа №735/182/26

Провадження по справі № 2/735/169/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 вересня 2026 року селище Короп

Коропський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Балаби О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Редько А.О.,

позивача, представника позивача адвоката – Годун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Короп в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коропської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову – ОСОБА_2 про зміну правового режиму нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Коропського районного суду Чернігівської області з позовом до відповідача та просить змінити правовий режим (статус) нерухомості, а саме квартири на індивідуальний садибний житловий будинок, як самостійний об`єкт нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.03.1992 він купив у власність 12/25 частини будинку та 1/2 частину господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.1992, посвідченого начальником бюро технічної інвентаризації та скріплено печаткою установи. 21.11.2013 право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем. Відповідно рішення № 40 від 31.03.1992 Коропської селищної ради позивач є власником земельної ділянки площею 0,0719 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговуваня житлового будинку, господарських будівель та споруд та отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку. Фактично, належна йому квартира не відповідає ознакам багатоквартирного житлового будинку, а є частиною житлового будинку, оскільки у даному будинку немає приміщень загального користування і спільної власності. Належні позивачу та його сусідам об`єкти нерухомості повністю ізольовані між собою, мають окремі входи, самостійні комунікації, а отже повинні мати самостійні поштові адреси. Про те, що квартира, як об`єкт нерухомості, є житловим садибним будинком, свідчить технічний паспорт, виготовлений 20.11.2013, в якому схематично зображено подвір`я та господарські споруди, що розташовані за його адресою. Він звертався до виконавчого комітету Коропської селищної ради із заявою про зміну статусу житлового будинку квартирного типу на житловий будинок садибного типу, але отримав відповідь, що змінити статус нерухомого майна можливо за умови проведення реконструкції будинку, рекомендовано звернутися до суду.

Просить суд змінити статус нерухомого майна з квартири, що належить йому на індивідуальний житловий будинок садибного типу.

18.03.2026 третя особа ОСОБА_2 подала письмові заперечення проти позову та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки фактично ОСОБА_1 просить суд здійснити виділ частини зблокованого житлового будинку та створити новий самостійний об`єкт нерухомого майна. Проте, даний будинок є єдиним об`єктом нерухомого майна, який має спільні конструктивні елементи, зокрема: фундамент, несучі стіни та покрівлю. Отже, позивач просить створити новий об`єкт нерухомого майна без будь-якого технічного обгрунтування. Водночас право власності є непорушним, а здійснення права власності однією особою не може порушувати права інших власників.

Позивач та представник позивача адвокат Годун І.В. у судовому засіданні позов підтримали та просять задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позов визнає у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, проте подала заяву про розгляд справи за її відсутності і просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.1992, посвідченого державним нотаріусом Прохоренко Т.Ю. за реєстровим номером 315.

Право особистої приватної власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за позивачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 13217922 від 21.11.2013. Обєкт нерухомого майна: квартира, загальною площею 72,4 кв.м, житловою площею 44,8 кв.м. Складові частини об`єкта нерухомого майна: сарай частина, погріб.

Копією технічного паспорту спірного нерухомого майна, що належить позивачу, підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 розташовані: житловий будинок, сарай частина, погріб.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 254249 від 07.03.2006, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0719 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Коропська селищна рада Чернігівської області листом від 13.12.2024 на заяву ОСОБА_1 щодо зміни статусу житлового будинку квартирного типу на житловий будинок садибного типу, надала відповідь, що чинним законодавством України не передбачена процедура зазначених змін, переведення житлового будинку квартирного типу в житловий будинок садибного типу, можливе за умови проведення реконструкції такого будинку.

Відповідно до частини п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придані для постійного проживання в них.

Житло є специфічним об`єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та не порушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку.

Відповідно до частини другої статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. 17.

Відповідно до статті 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Згідно Додатку Б до ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення": Одноквартирний житловий будинок - одноквартирний (садибний) житловий будинок - індивідуальний, як правило, малоповерховий житловий будинок, що має прибудинкову (присадибну) ділянку. У містах, позаміських зонах та сільській місцевості із одноквартирних житлових будинків формується садибна забудова згідно з 3.4 і 3.18-3.35 ДБН 360.

Зблокований житловий будинок - будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю.

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000) Клас 1110 групи 111 підрозділу 11 розділу 1. Будинки одноквартирні. Цей клас включає: відокремлені житлові будинки садибного типу (міські, позаміські, сільські), вілли, дачі, будинки для персоналу лісового господарства, літні будинки для тимчасового проживання, садові будинки та т. ін. Цей клас включає також: - спарені або зблоковані будинки з окремими квартирами, що мають свій власний вхід з вулиці. Цей клас не включає: - нежитлові сільськогосподарські будинки (1271).

Питання про те, на які будинки поширюється правове регулювання, встановлене законом для багатоквартирних будинків, вирішувалось у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду наводились мотиви про те, що в розумінні статей 377, 382, 385, 812 Цивільного кодексу України багатоквартирним слід вважати житловий будинок, який складається з двох чи більше квартир.

Зазначено, що у приміщень, розташованих у дво- та багатоквартирних будинках, однаковий правовий статус, і на приміщення у двоквартирних будинках розповсюджуються правові норми про приміщення в багатоквартирних будинках. Опосередковано це підтверджує частина друга статті 382 Цивільного кодексу України, яка визначає спільним майном багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), а також різного роду конструкції та обладнання, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (Закон № 417-УІІІ) визначено: багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Статтею 4 Закону № 417-VIII установлено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 5 Закону № 417-VIII резюмовано, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Об`єкти нерухомого майна такі, як квартира у будинку квартирного типу та індивідуальний житловий будинок, є різними за типом об`єктами, що не можуть існувати фізично одночасно. При цьому, слід звернути увагу на правову сторону в цих питаннях - об`єкт цивільних прав. У випадку, коли об`єктом цивільних прав є індивідуальний житловий будинок, то щодо цього будинку виникають права та обов`язки. Якщо об`єктом цивільних прав є квартира, то саме квартира, як частина від цілого, є самостійним об`єктом цивільних прав. Водночас сам житловий будинок, у якому є самостійні об`єкти цивільних прав, не може бути об`єктом цивільного обороту.

У випадку, коли мова йде про наявність квартир як об`єктів цивільних прав та бажання власника такої квартири «перевести» її в індивідуальний житловий будинок, потрібно вирішувати питання про «переведення» в цілому житлового будинку з усіма квартирами, розміщеними у ньому, у декілька (залежно від кількості квартир) індивідуальних житлових будинків.

З точки зору дієвих законодавчо визначених механізмів у сфері будівництва оптимальним шляхом цього переведення є реконструкція. Її результатом буде створення декількох індивідуальних житлових будинків - блокованих будинків (два та більше житлових (садибного типу, садові, дачні) будинки, у яких є хоча б одна спільна стіна, збудовані на межі окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами). (Постанова Верховного Суду від 21 травня 2024 року, справа № 300/2708/21адміністративне провадження № К/990/8115/24).

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 20 грудня 2010 року № 22-22/3622/0/6-10 роз`яснено, що терміни "несучі конструкції", "огороджувальні конструкції" застосовуються у багатьох нормативних документах (ДБН 13.2.6-31:2006 "Теплова ізоляція будівель", ДБН В.2.6-33:2008 "Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Вимоги до проектування, улаштування та експлуатації" тощо) зазначено, що несучі конструкції - це будівельні конструкції, що становлять несучий остов (каркас) будинку або споруди, забезпечуючи їх надійність і довговічність. Несучі конструкції сприймають основні навантаження (власну масу, масу устаткування, людей, снігу, напір вітру, тиск ґрунту на підземні частини будинку або споруди тощо) і передають їх на основу.

Огороджувальні конструкції - будівельні конструкції, що обмежують об`єм будівлі або споруди, розділяють його на окремі приміщення та призначені для захисту приміщень від температурних дій, вітру, вологи, шуму, радіації тощо.

Рішення щодо реконструкції вищевказаного спільного майна багатоквартирного будинку може бути прийнято лише його співвласниками, а не окремим власником квартири чи нежитлового приміщення, що вбачається з положень статті стаття 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Такі правові позиції наводились в окремій ухвалі Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/22599/19.

Суд критично оцінює доводи позивача про належність його квартири до одноквартирного індивідуального житлового будинку, оскільки цей будинок не є окремим об`єктом нерухомості, на нього, або на його частини, не зареєстровано право власності за жодною особою, в тому числі й за учасниками цієї справи.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що правове регулювання, передбачене законодавством України для багатоквартирних житлових будинків, розповсюджується на житловий будинок у разі, якщо:

- право власності у такому будинку зареєстровано на квартири, а не на будинок чи його частини;

- у вказаному будинку наявні спільні для усіх квартир конструктивні елементи (несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні), або приміщення (місця) загального користування (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), або спільні інженерні мережі, обладнання або інше майно, яке призначене для задоволення потреб усіх власників квартир у будинку й за законом є їх спільною сумісною власністю;

- будинку присвоєно єдину поштову адресу незалежно від його розміщення на одній або декількох земельних ділянках.

У справі, яка розглядається, встановлено, що в будинку за адресою: АДРЕСА_2 розміщено дві окремі квартири, на кожну з яких зареєстровано право власності.

Процедура поділу (виділу) квартири у багатоквартирному будинку повинна відповідати інтересам всіх співвласників такого будинку, крім того, така процедура виділу квартири у багатоквартирному будинку, у якому несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, допоміжні приміщення, комунікації є системно ув`язаними не може бути застосована, оскільки таке майно не може бути поділено між співвласниками або виділено із спільної власності відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про зміну статусу житлового будинку квартирного типу на житловий будинок садибного типу, однак йому було роз`яснено, що чинним законодавством не передбачена процедура зазначених змін і роз`яснено, що зміна статусу нерухомого майна можлива за умови реконструкції будинку, але при наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням.

При цьому, доказів того, що позивач вчиняв дії щодо процедури реконструкції квартири, що належить йому на праві особистої приватної власності, суду не надано.

Аналізуючи наведені обставини справи, суд зазначає, що фактично вирішення даного питання позивач переклав на суд.

За таких обставин, керуючись ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд відхиляє визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання суперечить чинному законодавству, порушує права та охоронні інтереси третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-5, 10, 11-13, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Коропської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову – ОСОБА_2 про зміну правового режиму нерухомості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Коропська селищна рада Чернігівської області, юридична адреса: вул. Кибальчича, буд. 1, с-ще Короп, Чернігівської області, ЄДРПОУ: 04412426.

Третя особа: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 08.09.2026.

Суддя: О.А. Балаба