Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №750/5095/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5095/26

Провадження № 2/750/2845/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді – Кузюри М.М.,

секретар судового засідання – Сіра П.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

04 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у сумі 35703 грн 60 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 18 лютого 2022 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/14546075-CK_SB, підписанням якого відповідач акцептувала Публічну пропозицію Акціонерного товариства «Таскомбанк», яка розміщена на сайті банку: www.taskombank.com.ua. та беззастережно приєдналася до умов договору.За умовами укладеного між сторонами договору строк дії кредитного ліміту становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту, після закінчення якого строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується, крім випадків, якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту, направлення клієнтом банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредитної лінії та/або закриття поточного рахунку. 25 грудня 2025 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/34-Ф, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором у сумі 35703 грн 60 коп., до якої входить 24073 грн 88 коп. – заборгованість по тілу кредиту та 11629 грн 72 коп. – заборгованість за процентами. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки в строки і на умовах, передбачених договором. Враховуючи, що відповідач не повернула наданий їй кредит у строки, передбачені кредитним договором, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві висловив прохання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщалася завчасно і належним чином. До початку судового засідання через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, просила відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

18 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписала заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування, де просить банк відкрити поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 , оформити на її ім`я платіжну картку Master Card World.

У підписаній заяві вказано, що ця заява-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування разом з Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами банку, таблицею обчислення загальної вартості кредитного ліміту та паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті АТ «Таскомбанк» складають договір про комплексне банківське обслуговування в мобільному додатку izibank.

25 грудня 2025 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено договір факторингу № НІ/11/34-Ф, за яким фактор зобов`язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язався відступити факторові право вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимоги, які формуються згідно додатку № 1 та є невід?ємною частиною цього договору.

Згідно з копією акта прийому-передачі Реєстру прав вимоги за Договором факторингу № НІ/11/34-Ф від 25 грудня 2025 року клієнт передав, а фактор прийняв: Реєстр Прав Вимоги кількістю 2206 кредитних договорів, після чого з урахуванням пункту 2.1. договору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги боргу від позичальників і фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх боргів.

З витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу № НІ/11/34-Ф від 25 грудня 2025 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № 002/14546075-CK_SB у сумі 35703 грн 60 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 002/14546075-CK_SB, наданим позивачем, за період з 25 грудня 2025 року по 31 березня 2026 року заборгованість відповідача становить 35703 грн 60 коп., до якої входить 24073 грн 88 коп. – заборгованість по тілу кредиту та 11629 грн 72 коп. – заборгованість за процентами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 2, ч. 6 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

З матеріалів справи вбачається, що крім виписки по особовому рахунку за договором № 002/14546075-СК_SB від 18.02.2022 банк не надав суду доказів укладення цього кредитного договору.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Сама Заява-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank» не містить номеру договору, не зазначено, що він є кредитний, не вказані сума кредиту та інші умови кредитування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Посилання банку на те, що підписавши заяву-Договір від 18.02.2022, відповідач таким чином уклав з банком кредитний договір № 002/14546075-СК_SB від 18.02.2022, за яким позичальнику відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт, є безпідставними, оскільки така заява не містять умов про надання банківських послуг за договором № 002/14546075-СК_SB від 18.02.2022. Тобто 18.02.2022 сторони не узгоджували умову про виникнення кредитних правовідносин.

Виписка по особовому рахунку є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, взагалі зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору.

З доданих банком до позову доказів взагалі неможливо встановити, які саме умови договору порушені відповідачем.

За вказаних обставин, підстав для стягнення з відповідача заборгованості суд не знаходить.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 35625014) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя