Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №641/1087/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/1827/2026 Справа № 641/1087/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Колєсніченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі – ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 525690-КС-002 від 09.03.2025 року в розмірі 34 627,99 грн., з яких 11 729,69 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 14 300,90 грн. – суму прострочених платежів по процентах, сума заборгованості по відсотках до ст. 625 ЦК України в розмірі 7000 грн., 1597,40 грн. – сума прострочених платежів за комісією, а також судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.03.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 525690-КС-002, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплати процентів за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Відповідач не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором № 525690-КС-002 від 09.03.2025 року, у зв`язку із чим у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 34 627,99 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 11 729,69 грн., суми прострочених платежів по процентах в розмірі 14 300,90 грн., суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 7000 грн., суми прострочених платежів за комісією в розмірі 1597,40 грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 34 627,99 грн., а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 13.02.2026 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, надала до суду заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вона також зазначила, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини своєї не явки суду не повідомила та відзив до суду не надала.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони 09.03.2025 уклали договір про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) № 525690-КС-002, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 14 000 грн., на строк 24 тижнів, зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1 % в день (фіксована), зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 2800 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 34 625,16 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка 6918,36 процентів. Строк дії договору до 24.08.2025 року.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 14 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

Згідно до п. 2.12 договору передбачено, що денна процента ставка: 0,87 процентів.

В період дії договору, відповідач належним чином не дотримувалася умов договору та додаткової угоди, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 34 627,99 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 11 729,69 грн., суми прострочених платежів по процентах в розмірі 14 300,90 грн., суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 7000 грн., суми прострочених платежів за комісією в розмірі 1597,40 грн.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та умовами договору укладеного між сторонами.

Крім того згідно листа АТ «Сенс Банк» вих. № 5804-БТ-32.3/2026 від 16.04.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 клієнт банку, на її ім`я відкрито запитувану карту, маска якої № НОМЕР_2 , рахунок до картки № НОМЕР_3 (валюта Українська гривня). Відповідно до виписки про рух коштів по рахунку/карті за період з 09.03.2025 по 24.08.2025 вбачається, що 09.03.2025 року на банківську картку ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти в розмірі 14 000 грн., в графі «Код операції» зазначено «payway1*tr4av (E0100120)».

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Новіково. Ю.В. 09.03.2025 року укладено кредитний договір № 525690-КС-002, позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 14 000 грн., на строк до 24.08.2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконала, отримані кредитні кошти та проценти за користування ними у повному обсязі не сплатила, в зв`язку з чим заборгованість в розмірі 11 729,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14 300,90 грн. - заборгованість за простроченими процентами є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо пред`явленої до стягнення заборгованості за процентами, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, у розмірі 7000 грн. суд враховує, що з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, а тому на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Враховуючи, що проценти відповідно до ст. 625 ЦК України нараховані позивачем за період з 05.05.2025 року по 03.07.2025 року, а тому ОСОБА_1 звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у розмірі 7000 грн. задоволенню не підлягають.

З приводу позовних вимог в частині стягнення прострочених платежів за комісією в розмірі 1597,40 грн., суд зазначає наступне.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Так з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 525690-КС-002 від 09.03.2025 року вбачається, що товариством нараховано позичальнику комісію в розмірі 2800 грн. за видачу кредиту, та з урахуванням здійснених платежів товариство просить стягнути з відповідача прострочену комісію в розмірі 1597,40 грн.

Суд зазначає, що умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які ТОВ «Бізнес Позика» здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що товариством неправомірно нараховано позичальнику комісію за кредитним договором № 525690-КС-002 від 09.03.2025 року на суму 1597,40 грн., а тому позовні вимоги про стягнення комісії в розмірі 1597,40 грн. задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010 року).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 525690-КС-002 від 09.03.2025 року в розмірі 26 030,59 грн., в межах пред`явлених позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1996,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265,280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 525690-КС-002 від 09 березня 2025 року в розмірі 26 030,59 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1996,80 грн., а всього в розмірі 28 027 (двадцять вісім тисяч двадцять сім) грн. 39 коп.

В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», юридична адреса: м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, оф. 411, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Суддя М.Ю.Онупко