Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №946/3309/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/3309/26

Провадження № 2/946/3503/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бортейчука Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Бучанського (Києво – Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 51547, виданого 24.05.2021 року приватним нотаріусом Бучанського (Києво – Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»заборгованості за кредитним договором в сумі 160 656,00 грн. та повернення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.05.2021 приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 51547 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором у розмірі 160 656,00 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 65867562 та розпочато примусове стягнення коштів із позивача. Постановою державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазуранчик А.О. від 05.03.2024 року виконавче провадження № 65867562 було закінчене, у зв`язку з повним погашенням боргу. Позивач зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а саме: оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, однак нотаріус не врахував, що вчинення виконавчого напису було можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, сума заборгованості не є безспірною, проте нотаріус не перевірив безспірність вимог стягувача, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення стягувачем та отримання боржником повідомлень щодо наявності заборгованості за кредитним договором та вимог про виконання зобов`язань за цим договором, кредитний договір на підставі якого вчинявся напис, який був нібито укладений між позивачем та відповідачем - нотаріально не посвідчувався, а доказів існування та належного укладення такого договору позивач не визнає. У зв`язку з тим, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису з позивача було фактично стягнуто грошові кошти, останній просить повернути їх як безпідставно набуті відповідачем. З огляду на викладене позивач просить визнати виконавчий напис нотаріуса № 51547 таким, що не підлягає виконанню, стягнути з ТОВ «ВЕЛЛФІН» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 160 656,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2026 року справу передано на розгляд судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бортейчука Ю.Ю.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року провадження у справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 18.08.2026 року. У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Третя особа – приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, в судове засідання не з`явилася, причина неявки суду не відома.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Постановою державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазуранчик А.О. від 23.06.2021 року відкрито виконавче провадження № 65867562 з виконання виконавчого напису № 51547, виданого 24.05.2021 року приватним нотаріусом Києво – Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за кредитним договором в розмірі 160 656,00 грн. (а.с. 3,6)

Постановою державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазуранчик А.О. від 23.06.2021 року виконавче провадження № 65867562 було закінчене, у зв`язку з повним погашенням боргу. (а.с.4)

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту: «Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та не чинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 24.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Отже, станом на 24.05.2021 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.

Доказів укладення нотаріально посвідченого договору з ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.

Крім того, відсутні відомості про подані нотаріусу документи для вчинення виконавчого напису, зокрема виписка з розрахунку заборгованості, що не може свідчити про безспірність такої заборгованості, докази зворотного відповідачем не надані.

Таким чином, вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Грисюк О.В. не дотримав встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача, яке підлягає поновленню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, зазначене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. Тому суд доходить висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу безпідставно стягнуті кошти в сумі 160 656,00 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно квитанції №677425 від 06.02.2024 року ОСОБА_1 сплатив 158 000,00 грн. на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» у погашення заборгованості за кредитним договором №238821 (а.с. 7)

Оскільки судом встановлено незаконність одержання коштів на підставі виконавчого напису №51547, вчиненого приватним нотаріусом Києво – Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., то грошові кошти, фактично сплачені позивачем на користь відповідача, підлягають поверненню, як безпідставно набуті. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в розмірі підтвердженому квитанцією №677425 від 06.02.2024, а саме - 158 000,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має інвалідність ІІ групи, у зв`язку з чим відповідно до вимог законодавства звільнений від сплати судового збору. Відтак судовий збір при зверненні до суду з даним позовом позивачем не сплачувався.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволенні позовних вимог частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 174, 235, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (адреса юридичної особи: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, ЄДРПОУ: 39952398), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Бучанського (Києво – Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та про стягнення безпідставно набутих грошових коштів– задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, виданий 24.05.2021 року приватним нотаріусом Бучанського (Києво – Святошинського) районного нотаріального округу Київської областіГрисюк Оленою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за № 51547 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (адреса юридичної особи: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, ЄДРПОУ: 39952398), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )безпідставно набуті грошові кошти в сумі 158 000 (сто п`ятдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (адреса юридичної особи: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, ЄДРПОУ: 39952398)в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук