Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №650/4211/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Суд: Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 27 серпня 2026 р.

Справа: №650/4211/26

Суддя: Сікора О. О.

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4211/26

провадження № 2/650/3722/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікора О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Бериславської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Бериславської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 березня 2008 року відділом містобудування та архітектури Бериславської районної ради позивачу погоджено будівельний паспорт на житловий будинок за вказаною адресою, яким передбачалося будівництво житлового будинку з допоміжною спорудою - сараєм.

Рішенням Зміївської сільської ради № 175 від 15 серпня 2007 року позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості Державного земельного кадастру підтверджують належність позивачу земельної ділянки кадастровий номер 6520681200:01:001:0216 з цільовим призначенням 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Упродовж 2008-2010 років позивач завершила будівництво житлового будинку, після чого постійно проживала в ньому разом із сім`єю. За твердженням позивача, документи, пов`язані з оформленням та введенням будинку в експлуатацію, були втрачені внаслідок окупації та бойових дій на території Херсонської області.

З метою оформлення права власності на житловий будинок позивач звернулася до державного реєстратора, однак у проведенні державної реєстрації їй було відмовлено з підстав того, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що будинок зведено на належній їй земельній ділянці на підставі погодженого будівельного паспорта, відкритого спору щодо прав на цей об`єкт нерухомості немає, а втрата документів позбавляє її можливості підтвердити та зареєструвати належне їй право в позасудовому порядку.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований спірний житловий будинок, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та має кадастровий номер 6520681200:01:001:0216. Цільове призначення земельної ділянки відповідає використанню її для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Наявний у матеріалах будівельний паспорт від 26 березня 2008 року підтверджує погодження будівництва житлового будинку та допоміжної споруди за адресою: АДРЕСА_1 . Подані матеріали також свідчать про фактичне існування будинку та тривале володіння ним позивачем.

Відмова державного реєстратора свідчить про наявність для позивача перешкоди у реалізації права власності шляхом державної реєстрації через відсутність документів, які у звичайному порядку підтверджують виникнення такого права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 331 ЦК України право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з урахуванням установленого законом порядку завершення будівництва, прийняття об`єкта в експлуатацію та державної реєстрації права.

Статтею 392 ЦК України передбачено право власника майна пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення таких прав законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація речових прав не є самостійною підставою набуття права власності, а є офіційним визнанням і підтвердженням державою вже набутого права за наявності відповідного юридичного факту. Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд враховує, що будівництво житлового будинку здійснювалося позивачем на земельній ділянці, яка була надана їй саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, за наявності погодженого будівельного паспорта. Відомості про самочинність будівництва, претензії інших осіб на спірний будинок або існування спору щодо належності земельної ділянки у матеріалах справи відсутні.

З огляду на втрату документів унаслідок обставин, пов`язаних з окупацією та бойовими діями, та відмову державного реєстратора, позивач позбавлена можливості оформити право власності у позасудовому порядку. Водночас надані докази в їх сукупності підтверджують законність підстав набуття та тривале здійснення позивачем повноважень власника щодо спірного житлового будинку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що право позивача підлягає судовому захисту шляхом його визнання відповідно до статті 392 ЦК України, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві зазначила, що не бажає стягувати з відповідача понесені нею судові витрати, тому питання про їх розподіл судом не вирішується на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 328, 331, 392 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Бериславської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати з відповідача не стягувати.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Суддя: О.О. Сікора

Оригінал: reyestr.court.gov.ua