Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №581/435/26 — Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/435/26

Провадження № 2/581/361/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Кузьмінського О.В., за участю секретаря судового засідання Самілик Н.М., в присутності представника позивача Козін Т.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Синівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з дитиною та визначення порядку участі у її вихованні,

в с т а н о в и в :

22 червня 2026 року представник позивача адвокат Козін Т.В. звернулася до суду з позовом та просила:

1. зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоджати у спілкуванні позивача ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. визначити позивачу ОСОБА_2 спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина за графіком:

побачення позивача з сином кожної п`ятниці з 16.00 год до 20.00 год неділі з можливістю забирати дитину до місця проживання батька та виїзду дитини до інших населених пунктів у ці дні для відвідування дитячих розважальних закладів без присутності матері;

спільний відпочинок позивача з сином у період відпустки батька протягом 14 днів кожного року, без присутності матері, з можливістю перебування дитини за місцям проживання батька та відвідування інших місць для проведення його оздоровлення, з обов`язковим поверненням дитини до постійного місця проживання;

спілкування позивача із сином по телефону матері, без її участі, без обмежень у часі зі сторони відповідача, з урахуванням розпорядку дня дитини.

Мотивує свої вимоги тим, що з 15 червня 2022 року по 3 березня 2026 року сторони по справі перебували у шлюбу. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час вони проживають окремо, син проживає разом з відповідачем. Позивач сплачує аліменти на утримання сина за рішенням суду. Між сторонами, як батьками дитини, продовжують існувати спірні відносини з приводу участі у вихованні дитини кожного із батьків. З перших днів припинення спільного проживання і по даний час відповідач чинить йому різноманітні перешкоди у прийнятті ним участі у вихованні сина та спілкуванні з ним по телефону, забороняє йому бачитися з дитиною, нетривалі побачення з сином відбуваються лише в її присутності, не дозволяє забирати сина до будинку за місцем його проживання.

Позивач неодноразово вживав заходів щодо досудового врегулювання спору та намагався узгодити з відповідачем порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином, проте досягти згоди сторонам не вдалося через заперечення відповідача проти побачень батька з дитиною без її присутності, що підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням. Позивач сумлінно виконує обов`язок щодо утримання дитини та сплачує аліменти, які відповідач отримує в повному обсязі. Остання особиста зустріч позивача з сином відбулася восени 2025 року, а під час наданої у квітні 2026 року відпустки після оперативного втручання, пов`язаного з проходженням військової служби, позивач був позбавлений можливості побачити дитину через ігнорування відповідачкою телефонних дзвінків, чим порушено домовленість щодо порядку спілкування. Остання телефонна розмова батька з сином відбулася 18 квітня 2026 року у присутності відповідача, яка чинила психологічний тиск та висловлювала зауваження. Аналогічні перешкоди відповідач чинить у спілкуванні дитини з дідусем та бабусею – батьками позивача. Позивач позитивно характеризується за місцем проживання та військової служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем його проживання створено належні житлово-побутові умови для перебування та відпочинку дитини, а обставини, які б свідчили про можливість заподіяння шкоди дитині внаслідок спілкування з батьком, відсутні, у зв`язку з чим чинення відповідачем перешкод порушує права позивача як батька та суперечить найкращим інтересам дитини.

У поданому відзиві відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що відповідач належної участі у вихованні сина не бере, інтересу до його здоров`я та розвитку не виявляє, а твердження про створення з її сторони перешкод у спілкуванні спростовуються доданою перепискою, у якій саме вона - матір дитини ініціювала зустрічі, тоді як позивач блокував її в соцмережах. Категорично заперечує проти побачень батька з дитиною наодинці без її присутності. Малолітній вік дитини (3 роки), сучасні безпекові обставини (повітряні тривоги), а також схильність дитини заспокоюватися лише в присутності матері вимагають її постійного перебування поруч. Крім того, позивач раніше припускався недогляду, через який дитина ледве не потрапила під автомобіль. Також за місцем проживання відповідача мешкає його батько, який зловживає алкогольними напоями, що створює загрозу для морального та фізичного стану дитини. Також відповідач просить критично оцінити рішення Синівської сільської ради №127 від 13 травня 2026 року та доданий до нього акт обстеження житлових умов від 11 травня 2026 року, оскільки розгляд питання відбувся без повідомлення та участі матері, у складі комісії бере участь мати позивача ( ОСОБА_4 ), графік прийнято без урахування режиму дня дитини, а сам акт містить недостовірні відомості щодо наявності потрібного сезонного одягу та взуття за місцем проживання батька. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про побачення з дитиною наодинці, визначити порядок спілкування батька з дитиною виключно в присутності матері та відповідно до режиму дня й стану здоров`я дитини, постановити окрему ухвалу про проведення перевірки законності прийняття Синівською сільською радою рішення від 13 травня 2026 року.

У відповіді на відзив представник позивача адвокат Козін Т.В. наполягає на повному задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначенні порядку участі у її вихованні, зазначаючи про недоведеність та суперечливість заперечень відповідача. Вказує, що відповідач із одного боку повністю заперечує проти позову, а з іншого погоджується на побачення з дитиною в її присутності, чим фактично визнає позовні вимоги частково. Твердження відповідачка про те, що позивач не піклувався про дитину, а його батько зловживає алкоголем, є безпідставними домислами й не підтверджені жодними доказами, тоді як бабуся та дідусь дитини мають значний досвід роботи з дітьми у сфері освіти й місцевого самоврядування. Сам позивач із 2018 року перебуває на військовій службі, належно забезпечує дитину матеріально та має законне право й бажання виховувати сина й особисто з ним спілкуватися. Також наголошує, що орган опіки та піклування лише надав висновок про доцільність визначення участі батька у вихованні, а остаточний порядок спілкування встановлює суд, у зв`язку з чим просить задовольнити позов у повному обсязі.

У письмових поясненнях на відповідь на відзив відповідач виклала тези, що містяться у відзиву на позов.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 24 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Козін Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Додатково акцентувала увагу на тому, що позивач прагне до спілкування із сином, але через неприязні стосунки із відповідачем фактично позбавлений цього. Запропонований графік побачень є орієнтовним, оскільки позивач проходить військову службу та не має можливості часто приїздити до с. Синівка, однак встановлений судом графік побачень із сином дасть йому можливість планувати свій час з його урахуванням.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги фактично частково визнала, не заперечуючи проти права позивача на спілкування із дитиною. Погодилась із можливістю надання зустрічей позивача із дитиною протягом декількох годин на вихідних без спільної ночівлі з обов`язковою її присутністю. Обов`язковість своєї присутності окрім доводів, викладених у відзиві, обґрунтувала тим, що дитина не звикла проводити час із батьком. Також не заперечувала щодо можливості спілкування позивача із дитиною по телефону.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, судом встановлені такі фактичні обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що з 15 червня 2022 року по 3 березня 2026 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 11-13).

Відповідно до актового запису про народження батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 14).

Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю в АДРЕСА_1 , хоча зареєстрований за місцем проживання позивача, цей факт сторонами не оспорюється.

24 жовтня 2025 року судовим наказом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 22 вересня 2025 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15).

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №351/02-26 від 8 травня 2026 року, виданих відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Синівської сільської ради, позивач ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_2 разом з батьками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та сином ОСОБА_3 (а.с. 16).

Відповідно до довідки №01-16/410 від 23 липня 2026 року, виданої КЗ СОР «Синівський ПАЛ», ОСОБА_5 (батько позивача) з 1 березня 1994 року працює в даному закладі на посаді керівника гуртка (а.с. 66).

Відповідно до довідки №02-46/109 від 23 липня 2026 року, виданої Синівською сільською радою, ОСОБА_4 (мати позивача) працює в Синівській сільській раді на посаді начальника відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Синівської сільської ради (а.с. 67).

Відповідно до довідки №1125 від 21 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 з 6 червня 2019 року по дату видачі довідки перебуває на військовій службі за контрактом (а.с. 18).

Згідно з довідками КНП «Липоводолинська лікарня» від 7 березня 2026 року, ОСОБА_2 на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 19).

Відповідно до характеристики, виданої Синівською сільською радою, ОСОБА_2 по сільській раді характеризується позитивно, користується авторитетом та повагою серед мешканців села, веде здоровий спосіб життя, шкідливих звичок, що заважають оточенню, не має, в побуті ввічливий, тактовний, доброзичливий, добропорядний громадянин, хороший батько (а.с. 20).

Відповідно до службової характеристики, виданої командиром військової частини, ОСОБА_2 до виконання службових обов`язків ставиться добросовісно, має високу емоційну стійкість, врівноваженість, завзятість у подоланні труднощів, готовність приймати на себе відповідальність, у відношенні до командирів стриманий, ввічливий, проявляє готовність беззаперечно виконувати накази і надавати допомогу (а.с. 21)

З акту обстеження умов від 11 травня 2026 року житлового будинку за місцем проживання позивача по АДРЕСА_2 вбачається, що житловий будинок складається з одного поверху та чотирьох кімнат, умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, є всі необхідні предмети для проживання дитини, зокрема, окреме ліжко, сезонний одяг та взуття, іграшки (а.с. 22-23).

Висновком органу опіки та піклування Синівської сільської ради щодо доцільності визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, затвердженого рішенням виконавчого комітету Синівської сільської ради №127 від 13 травня 2026 року, встановлено графік спілкування батька ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 : кожної п`ятниці з 16 год до 20 год неділі бачитись з сином з можливістю забирати дитину до місця проживання без присутності матері та виїзду дитини в інші населені пункти в ці дні для відвідування ним дитячих розважальних закладів; два тижні спільно проводити відпочинок з сином в період відпустки кожного року, без присутності матері, з можливістю перебування дитини за місцям проживання батька та відвідування інших місць для проведення його оздоровлення, з обов`язковим повернення дитини до постійного місця проживання; спілкування з дитиною по телефону матері, без її участі, без обмежень у часі зі сторони відповідача, з урахуванням розпорядку дня дитини; рекомендовано батькові дотримуватись режиму дня дитини, належних умов безпеки та враховувати стан здоров`я і бажання дитини (а.с. 24-26).

Із матеріалів електронного листування сторін (скріншоти з месенджерів), суд встановив наступне.

Зі змісту повідомлень вбачається, що батько дитини висловлює чітке та послідовне бажання брати участь у вихованні та дозвіллі сина ОСОБА_6 . Зокрема, ОСОБА_2 зазначає про рівність прав батьків та прагнення особисто спілкуватися з дитиною (далі цитати):

«Забирати дитину ніхто не буде, я хочу нормально спілкуватись і брати дитину нормально гуляти» (а.с. 26);

«Я забиратиму сина і буду гуляти. У нас одинакові права» (а.с. 27);

«Я не кажу що я його заберу мені суд не віддасть сина я хочу його брати і гуляти з ним» (а.с. 28);

«Приймав і буду приймати, у нас однакові права…» (а.с. 28).

Водночас матеріали листування свідчать про чинення з боку відповідача категоричних перешкод у реалізації батьком його прав на особисте спілкування з дитиною наодинці. Матір одноосібно обмежує формат зустрічей та висуває категоричні заборони щодо самостійних прогулянок батька з сином (далі цитати):

« ОСОБА_6 з тобою сам не буде гуляти без мене я з ним 24/7 а ти приїхав на три 3 дні поїхав» (а.с. 26);

«Він сам з тобою не буде один на один» (а.с. 27);

«Ти його не будеш брати і гуляти з ним один на один. Захочеш гуляти і я буду з вами. Я тобі не віддам один на один з ним гуляти не довіряю я тобі» (а.с. 29);

«До 18 років ти не будеш бачитися без моєї присутності з дитиною» (а.с. 30);

«Ні не будеш з ним один на один (а.с. 31)».

Окрім цього, з боку матері виявляється суб`єктивний контроль та встановлення обмежень щодо телефонного спілкування батька з дитиною та його тону мовлення:

«Що не зрозуміло що написала що лежить в кроваті? Він готується до сну ти подзвониш розтормошиш його» (а.с. 32);

«Балакай з Матвієм нормальними словами а не ласкаво пискливими. ОСОБА_6 хлопець з ним треба нормально говорити. Тобі то все одно на дитину від тебе 0 толку в вихованні. Балакати нормально хоть можеш з ним. Ти чогось хорошого навчив ОСОБА_6 ? І робити мені на зло не треба і дратувати» (а.с. 32).

Поряд із цим, у листуванні матір вдається до дискредитації намірів батька та ставить під сумнів його бажання спілкуватися з дитиною, називаючи це «показухою» (далі цитата):

«Ти ще раз довів, що тобі дитина взагалі не потрібна. Брехати Матвію, що ти нібито їдеш у неділю, тільки щоб не провести з ним час - це низько. Усе, що ти пишеш про «хочу гуляти з дитиною», виявилось просто показухою. Сьогодні все стало зрозуміло»;

«Сиди й збирай свої речі, чи мабуть є справи важливіші за дитину. З ранку збирався їхати яке ти брехло... Та в тебе просто як ти казав діло принципу. Ти був брехуном ним і залишишся»;

«От і доказ - дитина тобі взагалі не треба» (а.с. 59).

При вирішенні справи суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частинами 1-3 статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

На виконання статті 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Крім того, у справі «Йогансен проти Норвегії» від 7 серпня 1996 року ЄСПЛ у рішенні вказав, що стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Положеннями статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, вирішуючи спір щодо визначення способу участі того з батьків, який проживає окремо від дитини, у її вихованні та спілкуванні з нею, суд повинен виходити із забезпечення найкращих інтересів дитини, дотримуючись принципу рівності прав та обов`язків батьків і забезпечуючи розумний баланс між правом кожного з них на участь у вихованні дитини. При цьому встановлений сімейним законодавством принцип рівності прав батьків може бути обмежений лише тією мірою, якою це необхідно для забезпечення найкращих інтересів дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Висновки суду по суті спору.

Судом встановлено наявність між сторонами глибоких конфліктних взаємин, супроводжуваних неприйняттям відповідачем права позивача на самостійне спілкування з дитиною без її нагляду, одноосібним встановленням ультимативних умов зустрічей та намаганням знецінити батьківську позицію, що в своїй сукупності ускладнює та обмежує участь батька у вихованні та розвитку дитини.

Після розірвання шлюбу між сторонами спільна дитина залишилась проживати з матір`ю, спір щодо місця проживання дитини відсутній, водночас сторони самостійно не можуть дійти згоди щодо участі батька в житті дитини.

Також судом встановлено, що відповідач не заперечує проти зустрічей позивача з дитиною, однак бажає, щоб зустрічі проходили лише за її присутності, що зумовлено віком дитини та сучасними безпековими обставини. Занепокоєння відповідача також викликані тим, що позивач раніше припускався недогляду, через який дитина ледве не потрапила під автомобіль. Також за місцем проживання відповідача мешкає його батько, який зловживає алкогольними напоями.

Позивач є військовослужбовцем, а отже він дійсно не може в повній мірі бути присутнім у житті сина, повноцінно приймати участь у його вихованні та спілкуватися з ним.

Востаннє позивач бачився із дитиною восени 2025 року, остання телефонна розмова між ними відбулася під час розгляду справи судом.

Судом враховано, що на теперішній час дитині виповнилося 3 з половиною роки, вона постійно проживає разом із матір`ю, яка забезпечує її повсякденний догляд, режим дня та створює для неї звичне середовище. Водночас судом установлено, що батько дитини сплачує аліменти на утримання дитини, проходить військову службу за контрактом, позитивно характеризується за місцем служби, цікавиться життям сина, прагне бачитись із дитиною, контактувати, брати безпосередню участь у його вихованні та підтримувати з ним постійний зв`язок.

Матеріали справи не містять доказів наявності негативного впливу батька на дитину, наявності обставин, які б свідчили про небажання дитини спілкуватися з батьком, виникнення у неї страху, психологічного дискомфорту чи інших негативних реакцій під час такого спілкування. Також судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, у зв`язку з чим суд приходить до переконання, що спілкування позивача із дитиною буде сприяти його повноцінному вихованню, розвитку, задоволенню життєво важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості. Відомостей про те, що проведення дитиною часу з батьком становить ризик для благополуччя чи безпеки дитини, судом не здобуто.

Системний аналіз статей 141, 153, 157, 159 СК України дає підстави для висновку, що той із батьків, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею та участь у її вихованні, а інший із батьків не вправі перешкоджати реалізації цього права, якщо таке спілкування не має негативного впливу на життя, здоров`я та нормальний розвиток дитини.

Враховуючи наведене, а також принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, суд вважає, що зустрічі батька з сином кожної п`ятниці та суботи з 16 год до 19 год без присутності матері в межах с. Синівка а також спілкування позивача з дитиною за допомогою телефонного, електронного чи відеозв`язку кожного понеділка та середи з 18 год до 19 год забезпечать реалізацію його батьківських прав, сприятимуть подальшому зміцненню емоційного зв`язку між батьком і дитиною та повною мірою відповідатимуть найкращим інтересам дитини.

Водночас, оскільки позивач не мав змоги періодично бачитись із сином та проводити з ним час, а спілкування періодично відбувається в телефонному режимі, суд вважає, що на даний час між ними не сформований стійкий емоційний зв`язок, то з метою встановлення тіснішого психоемоційного контакту батька та дитини, який може бути сформований поступово, адаптації дитини до самостійного перебування з батьком, перші 3 зустрічі позивача із сином мають відбутися у присутності матері.

Щодо доводів відповідача на обґрунтування неможливості особистого спілкування дитини з позивачем суд зазначає, що судом враховано вік дитини та вирішено, що перші 3 зустрічі позивача із сином мають відбутися у присутності матері, безпекові обставини, пов`язані з воєнним станом, існують весь час і як мати дитини, так і батько мають ці обставини враховувати та вживати необхідних заходів у випадку небезпеки.

Доказів того, що позивач раніше припускався недогляду за дитиною, матеріали справи не містять, а щодо того, що батько позивача (дід дитини) зловживає алкогольними напоями, то суд у даній справі не вирішує питання про надання зустрічей дитини з дідом.

Суд повторно наголошує, що мати та батько дитини мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані поважати дитину, піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини. На обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, саме батьки повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їхньої дитини виникало прагнення бути як із матір`ю, так і з батьком.

Щодо позовних вимог в частині надання можливості побачень позивача з сином кожної п`ятниці з 16 год до 20 год неділі, тобто із залишенням на ночівлю, виїзду дитини до інших населених пунктів у ці дні для відвідування дитячих розважальних закладів без присутності матері, спільний відпочинок позивача з сином у період відпустки батька протягом 14 днів кожного року, без присутності матері, з можливістю перебування дитини за місцям проживання батька та відвідування інших місць для проведення його оздоровлення, то суд не вбачає підстав для їх задоволення враховуючи при цьому вищевстановлені обставини, малолітній вік дитини, а також те, що матеріали справи не містять доказів того, що дитина з батьком раніше ночували, подорожували разом, доказів того, що дитина була окремо від матері протягом декількох днів, оскільки задоволення цих вимог може зашкодити дитині.

Щодо наданого висновку органу опіки та піклування Синівської сільської ради №127 від 13 травня 2026 року, то суд не бере його до уваги через те, що він є недостатньо обґрунтованим, оскільки був складений без урахування всіх необхідних обставин, зокрема, не було з`ясовано взаємин батька з дитиною, їхнього спілкування, взагалі не була з`ясована і не була надана оцінка думці матері дитини.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити про те, що дане рішення не є перешкодою надалі визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб, враховуючи, зокрема, її вік, бажання самої дитини, до того ж рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів та місць для побачень позивача з дитиною.

Щодо клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали з метою проведення перевірки законності дій посадових осіб органу опіки та піклування, суд зазначає, що відповідно до статті 262 ЦПК України окрема ухвала постановляється у разі виявлення судом під час розгляду справи порушень закону з метою їх усунення, а не для ініціювання або доручення іншим органам проведення позасудових перевірок. Суд не наділений повноваженнями давати вказівки щодо проведення перевірок діяльності органів місцевого самоврядування на прохання учасників справи.

Розподіл судових витрат по справі.

Позивач просив залишити за ним понесені судові витрати, докази та розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем у справі не надавались, у зв`язку з чим судом не проводиться розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Синівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з дитиною та визначення порядку участі у її вихованні задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити способи участі позивача ОСОБА_2 у спілкуванні з сином ОСОБА_3 шляхом:

- встановлення періодичних побачень кожної п`ятниці та суботи з 16 год до 19 год без присутності матері дитини ОСОБА_1 за місцем проживання дитини, батька або в місцях загального відпочинку та дозвілля в межах с. Синівка з обов`язковим урахуванням розпорядку дня, зайнятості та стану здоров`я дитини. Перші 3 побачення провести у присутності матері дитини ОСОБА_1 ;

- особистого спілкування за допомогою телефонного, електронного чи відеозв`язку та/або месенджерів (Skype, Viber, Telegram, Zoom, Mett тощо) кожного понеділка та середи з 18 год до 19 год без присутності матері дитини ОСОБА_1 , з обов`язковим урахуванням розпорядку дня, зайнятості та стану здоров`я дитини.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа: орган опіки та піклування Синівської сільської ради (с. Синівка Роменського району Сумської області, вул. Спортивна, 2, код ЄДРПОУ 04388455).

Суддя О. В. Кузьмінський