Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №520/1232/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 р. Справа № 520/1232/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/1232/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 20 від 09.01.2026, повідомлення № 20260109-279851 від 12.01.2026, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву про надання відстрочки з урахуванням вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із загибеллю матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Горлівка Донецької області. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, у розділі «місце й обставини, при яких відбулася травма», зазначено: «загинула під час артобстрілу», а причиною смерті вказано ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій. Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформленим повідомленням № 20260109-279851 (протокол № 20 від 09.01.2026), позивачу було відмовлено у наданні відстрочки з формулюванням у зв`язку з тим, що не надані документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки надані ним документи підтверджують, що смерть його матері настала внаслідок бойових дій у період здійснення таких заходів. Зазначає, що фактично відповідач неправомірно звузив зміст норми закону, ототожнивши поняття «під час здійснення заходів» з поняттям «безпосередня участь у заходах», що прямо не передбачено пунктом 4 частини 3 статті 23 Закону. Вимога про надання додаткових документів, які б підтверджували участь загиблої особи у заходах із забезпечення національної безпеки, не ґрунтується на нормах закону та виходить за межі повноважень ТЦК.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, ненадання належної оцінки поданим доказам, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі № 520/1232/26 та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 20 від 09.01.2026 та повідомленням № 20260109-279851 від 12.01.2026; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву про надання відстрочки відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки та висновків суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, фактично погодившись із позицією відповідача про те, що право на відстрочку може бути підтверджене виключно документами, переліченими у додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560. Однак предметом спору у цій справі є не лише питання наявності чи відсутності певного документа, а насамперед питання правильного застосування пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та встановлення факту наявності права на відстрочку, передбаченого законом. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» право на відстрочку мають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Зазначена норма закону не містить вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися відповідна обставина, а також не передбачає, що право на відстрочку виникає виключно за наявності конкретного документа певної форми чи змісту. Натомість суд першої інстанції фактично звів вирішення спору виключно до перевірки відповідності поданих документів переліку, наведеному у додатку 5 до Порядку № 560, залишивши поза увагою питання достатності та належності поданих позивачем доказів для підтвердження фактичних обставин загибелі матері позивача.

Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки лікарському свідоцтву про смерть, у якому прямо зазначено, що смерть настала внаслідок артилерійського обстрілу та воєнних операцій, а також не встановив, з яких підстав такий документ не може підтверджувати відповідні обставини. Зазначений документ безпосередньо підтверджує, що смерть настала внаслідок бойових дій та збройного конфлікту. Фактично суд обмежився лише констатацією відсутності документів, передбачених додатком 5 до Порядку №560, не здійснивши оцінки доказів, які вже були надані позивачем.

Крім того, на переконання апелянта суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки його доводам про те, що пункт 3 частини 3 статті 23 Закону стосується випадків загибелі або зникнення безвісти осіб, які безпосередньо брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а пункт 4 частини 3 статті 23 Закону сформульований законодавцем інакше та не містить вимоги щодо безпосередньої участі загиблої особи у таких заходах; законодавець свідомо використав різні правові конструкції та різне нормативне формулювання у пунктах 3 та 4, що свідчить про різний предмет їх правового регулювання. Суд також не пояснив, чому смерть цивільної особи внаслідок артилерійського обстрілу на території проведення антитерористичної операції не може вважатися загибеллю під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у розумінні пункту 4 частини 3 статті 23 Закону.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач не надав документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, а тому Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_8 за результатом розгляду заяви позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ухвалила обґрунтоване рішення про відмову щодо оформлення позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке відповідає нормам та вимогам законодавства.

Апелянтом було подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Поданий відзив не містить належного спростування доводів апеляційної скарги. Натомість відповідач переважно відтворює положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, не надаючи належної правової оцінки конкретним обставинам цієї справи, поданим позивачем доказам та доводам, викладеним в апеляційній скарзі. У зв`язку із зазначеним апелянт просить його апеляційну скаргу задовольнити.

Також ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що матеріали справи підтверджують юридичні факти, необхідні для застосування пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Подане лікарське свідоцтво про смерть, складене судово-медичним експертом, містить прямі відомості про причину смерті та обставини її настання, а саме те, що смерть настала внаслідок воєнних операцій, а травма була отримана під час артилерійського обстрілу. Відповідач не спростував достовірності зазначеного документа, не навів мотивів його неврахування та не пояснив, які саме юридично значимі обставини залишилися непідтвердженими. Натомість відмова у наданні відстрочки фактично ґрунтується на формальному підході, за якого відсутність документа певної назви була ототожнена із відсутністю доказів як таких.

На підставі положень ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Підставою для надання відстрочки позивач зазначив загибель своєї матері — ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Горлівка Донецької області. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, у розділі «місце й обставини, при яких відбулася травма», зазначено: «загинула під час артобстрілу», а причиною смерті вказано ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій.

Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленим повідомленням № 20260109-279851 (протокол № 20 від 09.01.2026), позивачу відмовлено у наданні відстрочки з формулюванням про те, що не надані документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану. Таким чином, Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_9 за результатом розгляду заяви позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п.1 ч.3 ст.23 Закону ухвалила обґрунтоване рішення про відмову щодо оформлення позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке відповідає нормам та вимогам законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з такого.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 5:30 год в Україні введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

За змістом частин 1, 3, 7 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) (тут і далі – в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Відповідно до частин 7-9 ст. 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

За змістом п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення № 154 передбачено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, зокрема із застосуванням системи електронної черги (у порядку, визначеному Міноборони), видають необхідні довідки та інші документи.

У силу п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки проводять заходи щодо взяття громадян України на військовий облік, здійснюють призов громадян на військову службу, який полягає у встановленому законом процесі відбору та залученні громадян України для виконання ними військового обов`язку шляхом проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також розглядають звернення, зокрема, з питань, які стосуються надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Положеннями п. 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Додаток 5 Порядку № 560 визначає перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до додатку 5 Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII є: документи, що підтверджують родинні зв`язки (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленим повідомленням № 20260109-279851 (протокол № 20 від 09.01.2026), позивачу відмовлено у наданні відстрочки з формулюванням про те, що не надані документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» право на відстрочку мають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії. Зазначена норма закону не містить вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися відповідна обставина, а також не передбачає, що право на відстрочку виникає виключно за наявності конкретного документа певної форми чи змісту. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки лікарському свідоцтву про смерть, у якому прямо зазначено, що смерть настала внаслідок артилерійського обстрілу та воєнних операцій, а також не встановив, з яких підстав такий документ не може підтверджувати відповідні обставини. Зазначений документ безпосередньо підтверджує, що смерть настала внаслідок бойових дій та збройного конфлікту.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Зазначена норма визначає лише підставу для отримання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період, натомість вказівок щодо документів, які підтверджують наявність відповідної підстави, вона не містить.

Водночас процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок № 560, згідно з п. 58 якого за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Додаток 5 Порядку № 560 визначає перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Аналіз вищезазначених норм дозволяє зробити висновок, що законодавством визначений чіткий перелік документів, які мають бути надані особою на підтвердження наявності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Лікарське свідоцтво про смерть в додатку 5 Порядку № 560 не зазначене, тобто воно не є документом, який підтверджує наявність підстав для отримання відстрочки на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII.

При цьому колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем надавались відповідачу документи, які передбачені додатком 5 Порядку № 560, і які подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII, а саме документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).

Отже, врахуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надав документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) його матері під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, а тому Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_9 за результатом розгляду заяви позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ухвалила обґрунтоване рішення про відмову щодо оформлення позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки його доводам про те, що пункт 3 частини 3 статті 23 Закону стосується випадків загибелі або зникнення безвісти осіб, які безпосередньо брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а пункт 4 частини 3 статті 23 Закону сформульований законодавцем інакше та не містить вимоги щодо безпосередньої участі загиблої особи у таких заходах; законодавець свідомо використав різні правові конструкції та різне нормативне формулювання у пунктах 3 та 4, що свідчить про різний предмет їх правового регулювання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 3 статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що пункт 3 стосується осіб, близькі родичі яких загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції чи під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, натомість пункт 4 стосується осіб, близькі родичі яких загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Тобто різниця полягає в обставинах, за яких особи загинули чи зникли безвісти, а не в статусі таких осіб (військовослужбовці чи цивільні).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 28.04.2026 у справі № 160/13713/25, п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII передбачає чотири підстави для надання відстрочки від призову, а саме у разі якщо близький родич, зазначений у переліку цієї норми:

загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях,

загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

зник безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях;

зник безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Отже, обставини смерті військовослужбовця або обставини зникнення військовослужбовця безвісти мають ключове значення для надання відстрочки близькому родичу від призову на військову службу.

Введення законодавцем відповідної підстави для звільнення від мобілізації розцінюється як розуміння необхідності забезпечення певної міри соціальної справедливості для сімей, які вже втратили близьких внаслідок війни, під час якої їх близькі захищали Батьківщину.

Таким чином, суд зазначає, що законодавець пов`язує право особи на відстрочку від мобілізації з тим, що близькі родичі такої особи загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Тобто, законодавець чітко пов`язав право на відстрочку на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону не з будь-яким фактом смерті чи загибелі близького родича, а з обставиною загибелі родича саме під час виконання заходів із забезпечення оборони держави, тобто у зв`язку з виконанням ним функцій, спрямованих на захист України від збройної агресії, тобто з наявністю причинного зв`язку між загибеллю такої особи та здійсненням нею заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Якщо ж смерть настала внаслідок збройної агресії, але при цьому особа не брала участі у таких заходах - наприклад, перебувала на цивільному об`єкті або не виконувала завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони, - то формальні підстави для застосування п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII відсутні.

Сам факт загибелі близького родича під час антитерористичної операції чи збройного конфлікту, хоча і є безумовно трагічною обставиною, однак не створює юридичної підстави для надання відстрочки його родичам, якщо не виконано умову щодо загибелі під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Колегія суддів також зазначає, що суд не наділений повноваженнями змінювати зміст закону або розширювати коло осіб, яким може бути надана відстрочка, поза межами прямого нормативного регулювання.

Докази, надані позивачем, беззаперечно підтверджують факт смерті його матері внаслідок артилерійського обстрілу, однак не свідчать про те, що вона загинула під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, що є необхідною умовою для надання військовозобов`язаному відстрочки відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року по справі № 520/1232/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов