Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №592/6364/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/6364/26

Провадження №2-др/592/40/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

31 серпня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Костенка В.Г., з участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, третя особа ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

20.04.2026 позивачка звернулася з позовом та просила стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчатися, у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 грн 00 коп. щомісячно починаючи від дня пред`явлення позову та до закінчення ним навчання, чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку - з огляду на те, яка з цих обставин настане першою.

22.06.2026 Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено рішення по справі за даним позовом. Позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн 00 коп. щомісячно до закінчення навчання, чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку - з огляду на те, яка з цих обставин настане першою, починаючи стягнення з 20.04.2026. Відмовлено у задоволенні позову у іншій частині.

При ухваленні рішення суд встановив, що позивачка проживала за межами України та мала дохід після сплати податків у сумі 2 069,52 євро у місяць. Відповідач живе в Україні та отримує в середньому заробітну плату після сплати податків і зборів у сумі 11 312,53 грн.

26.06.2026 представник позивачки через електронний кабінет подав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив стягнути з відповідача на користь позивача 45 000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу. На підтвердження витрат подав договір про надання правничої допомоги від 13.03.2026 № 6 з адвокатом Старовойтом Віталієм Петровичем, додаток № 1 від 13.03.2026 до цього договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 26.06.2026, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 6-1 від 13.03.2026, ордер.

Згідно з Договором та п. 2.1. Додатку № 1 сторони дійшли згоди про розмір гонорару 45 000 грн. за правничу допомогу в суді першої інстанції, включаючи підготовку до судового розгляду справи, збір доказів, підготовку та подання до суду заяв по суті справи, а також заяв/клопотань з процесуальних питань, отримання копій судових рішень, участь в 3-х судових засіданнях.

Оплата отриманих позивачкою послуг підтверджується на суму 45 000.00 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 6-1 від 13.03.2026, копія якої долучена до цієї заяви.

Відповідно до п.2 Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.06.2026, клієнтка підтвердила, що послуги з надання професійної правничої допомоги на суму 45 000 грн 00 коп. отримані, усі послуги надані якісно, у повному обсязі та в обумовлений строк, та заявляє про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їх вартості.

Ухвалою суду від 21.07.2026 призначено судове засідання для вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі о 10-20 год. 26.08.2026.

В судове засідання сторони не з`явилися. Представник позивача при зверненні з заявою про ухвалення додаткового рішення просив розгляд справи проводити без його участі. Відповідач не з`явився, про причини неявки суду не повідомляв.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 137 ЦПК України)

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі комплексного аналізу зазначених норм суд констатує, що суд розподіляє судові витрати, зокрема додатковим рішенням. Розмір витрат на адвоката не може бути довільним, а суворе дотримання принципу співмірності є обов`язковим для їхнього повного відшкодування.

Позивач просив стягнути з відповідача аліменти у розмірі 15 000 грн. у місяць, тобто сума заявленого позову становила 90 000 грн 00 коп. (розмір аліментів за 6 місяців). Позов задоволений частково у розмірі 3000 грн 00 коп, тобто на суму позову 18 000 грн 00 коп. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу становить 45 000 грн 00 коп., що майже у тричі перевищує розмір задоволених позовних вимог, тож зазначена сума витрат є непропорційною та занадто завищеною.

З матеріалів справи вбачається, що справа слухалася в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивачки приймав участь у одному судовому засіданні 17.06.2026.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 19 листопада 2021 року у справі № 752/16038/19 (провадження № 61-7905св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Окрім того, виконуючи норми процесуального закону, суд вважає правильним зазначити, що вимоги про відшкодування судових витрат не відносяться до позовних вимог і не оплачуються судовим збором, а відтак до процесуальних обов`язків суду належить розподіл витрат незалежно від позовних вимог та вирішення чи підлягають судові витрати відшкодуванню, а якщо так, то якою саме стороною.

Отже, суд вважає, що надані стороною позивача документи є належними та допустимими в розумінні статей 137-138 ЦПК України.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуватися принципами справедливості, пропорційності та верховенством права. Якщо суд установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Суд зазначає, що адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

З наданих доказів вбачається, що заявлені витрати фактично понесені позивачкою. Зі змісту позову та ухваленого рішення вбачається, що позивачка потребувала правової допомоги для звернення до суду.

Разом з цим суд вважає, що розумність розміру витрат викликає сумніви.

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в цій справі, виходячи зі змісту і смислового наповнення позовної заяви та обсягу додатків до них, тобто виконаної роботи адвоката. Стягнення аліментів не становить значної складності. Докази у обґрунтування позову були надані самою позивачкою, а не отримувалися завдяки роботи адвоката.

Ураховуючи наведене суд вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 45 000 грн 00 коп., що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання. З огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума є надмірною, і такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 5 000 грн 00 коп..

Підстав для стягнення з відповідача ще 40 000 грн 00 коп. суд не вбачає.

Ураховуючи наведене та на підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію витрат у сумі 5 000 грн 00 коп..

Керуючись ст. 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, третя особа ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) 5 000 грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.09.2026.

Суддя Владислав КОСТЕНКО