Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №592/9087/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/9087/26

Провадження №3/592/1563/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Алфьоров Андрій Миколайович, за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Крамаренко І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ТОВ «Агропродукт»

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

23.05.2026 р. о 23 год. 35 хв. в м. Суми по пров. Зіновія Красовицького, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електросамокатом JET, без реєстраційного номеру, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився в категоричній формі, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав, зазначив, що він не керував електросамокатом, перебував вдома, електросамокатом керував його брат-близнюк.

Захисник Крамаренко І.В. у судовому засіданні просила закрити провадженні у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не керував електросамокатом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Установленим порядком проходження медичного огляду, є визначена у ст. 266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ України 10.11.2015 р. № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 р. № 1452/735 та зареєстрована в МЮ України 11.11.2015 р. за № 1413/27858) і п.п.3-8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 р. № 1103, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння і безпосередньо порядок проведення такого огляду.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закону) передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

На підтвердження правомірності своїх дій інспектор поліції надав суду відеозапис з нагрудної камери інспектора та зі службового транспортного засобу.

З наданого до суду відеозапису з форменого одягу поліцейського та службового автомобіля вбачається, що 23.05.2026 р. о 23 год. 35 хв. в м. Суми по пров. Зіновія Красовицького, 1 був виявлений та зупинений ОСОБА_1 , який керував електросамокатом. Під час перевірки документів, інспекторами поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння. З метою підтвердити або спростувати даний факт, інспекторами поліції було роз`яснено ОСОБА_1 процедуру проведення даного огляду, як на місці зупинки та і в медичному закладі, а також запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального приладу, однак ОСОБА_1 відмовився. Після відмови пройти даний огляд на місці зупинки, інспекторами поліції було запропоновано прослідувати у медичний заклад для проведення огляду, проте ОСОБА_1 також відмовився у категоричній формі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, а також встановлення факту керування саме транспортним засобом, приходить до наступного переконання.

Визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП сам КУпАП не містить, тому для вказаних цілей, суд керується нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху (далі Правил).

Згідно п. 1.10 Правил – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб – це дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, які керують такими транспортними засобами, як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

При цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підпунктом «б» ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 2.9-а Правил визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Тобто, водій реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами.

Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 673929 від 24.05.2026 р., Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 – судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 283 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Андрій АЛФЬОРОВ