Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №520/13780/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 р. Справа № 520/13780/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 16.07.26 по справі № 520/13780/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд :

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.11.2020 включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3 881.07 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 18.11.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Постанова № 1078) у загальній сумі 126 522.88 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за період з 01.03.2018 по 18.11.2020 у порушення абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Постанови № 1078 не виплачено на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позов.

Суд вийшов за межі позову.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 - 18.11.2020 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 -31.12.2019 у фіксованому розмірі 3 881.07 грн щомісячно співвідносно з часом публічної служби відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше проведених платежів та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку № 44.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2020 - 18.11.2020 у фіксованому розмірі 219.24 грн щомісячно співвідносно з часом публічної служби відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше проведених платежів та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку № 44.

Позов у решті вимог залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що передусім помилковими та внутрішньо суперечливими є висновки суду щодо наявності в позивача права на індексацію-різницю у розмірі 219.24 грн щомісячно за період з 01.01.2020 до 18.11.2020. Харківський окружний адміністративний суд зазначив, що з 01.01.2020 або з 29.01.2020 відбулася подія підвищення посадових окладів військовослужбовців унаслідок необхідності застосування під час визначення посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 102.00 грн замість 1 762.00 грн. Саме із цією обставиною суд пов`язав припинення права позивача на індексацію-різницю, визначену станом на березень 2018 в розмірі 3 881.07 грн. Водночас, визначаючи розмір підвищення доходу позивача у січні 2020, суд указав, що грошове забезпечення за грудень 2019 становило 17 155.59 грн, а грошове забезпечення за січень 2020 також становило 17 155.59 грн, тобто розмір підвищення доходу дорівнював нулю. Наведені висновки взаємно виключають один одного. Якщо суд виходив із того, що в січні 2020 посадовий оклад та оклад за військовим званням мали бути обчислені із застосуванням розрахункової величини 2 102.00 грн замість 1 762.00 грн, то розмір правильно обчисленого грошового забезпечення за січень 2020 об`єктивно не міг залишитися тотожним розміру грошового забезпечення за грудень 2019. У матеріалах справи та самому судовому рішенні зазначено, що посадовий оклад позивача, обчислений із застосуванням показника 1 762.00 грн, становив 4 370.0 грн, а оклад за військовим званням 1 270.00 грн. У разі пропорційного збільшення цих складових відповідно до співвідношення 2 102.00 грн до 1 762.00 грн збільшення лише посадового окладу та окладу за військовим званням орієнтовно становило б понад 1 080.00 грн. При цьому підлягали б відповідному збільшенню також надбавка за вислугу років та інші постійні виплати, розміри яких визначаються залежно від посадового окладу й окладу за військовим званням. Отже, навіть мінімальний розмір підвищення грошового доходу, який випливає з правової позиції, застосованої самим судом, перевищував би визначену судом суму можливої індексації за січень 2020 219.24 грн. У такому разі відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078 індексація-різниця у січні 2020 взагалі не повинна була нараховуватися, оскільки розмір підвищення доходу перевищував суму можливої індексації. Правила пункту 5 Порядку № 1078 вимагають порівняти фактичний розмір підвищення доходу в місяці підвищення тарифних ставок із сумою індексації, яка склалася в цьому місяці. Отже, Харківський окружний адміністративний суд одночасно використав припущення про підвищення посадового окладу для припинення виплати індексації-різниці в розмірі 3 881.07 грн та фактичну відсутність такого підвищення для присудження нової індексації-різниці в розмірі 219.24 грн. Така методика не відповідає абзацам 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 і призвела до необґрунтованого покладення на військову частину обов`язку здійснити виплату за 2020. Посилання суду на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, саме по собі не звільняло суд від обов`язку визначити конкретний розмір посадового окладу, окладу за військовим званням та усіх пов`язаних із ними постійних складових грошового забезпечення позивача за січень 2020. Правова позиція Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 стосується застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, однак для вирішення спору про індексацію суд повинен був додатково провести передбачене пунктом 5 Порядку №1078 порівняння конкретних сум доходу. Також, вказує, що суд не визначив конкретної дати наступного підвищення посадових окладів. У мотивувальній частині рішення суд одночасно зазначає дві можливі дати 01.01.2020 та 29.01.2020, однак у резолютивній частині без належного обґрунтування присуджує індексацію у розмірі 219.24 грн уже з 01.01.2020. Застосування альтернативних дат настання однієї юридично значимої події свідчить про те, що суд не встановив фактичні та правові обставини, від яких залежить вид і розмір належної виплати. У рішенні не пояснено, з яких причин суд у резолютивній частині обрав саме 01.01.2020, хоча в мотивувальній частині допускав можливість настання події підвищення доходу лише з 29.01.2020. Крім того, суд назвав суму 219.24 грн «поточною сумою індексації», але надалі без належного правового обґрунтування присудив її як фіксовану індексацію - різницю за весь період до 18.11.2020. Поточна індексація та індексація-різниця мають різні підстави виникнення і порядок виплати. Для перетворення суми можливої поточної індексації в індексацію-різницю необхідно встановити розмір фактичного підвищення грошового доходу та провести порівняння, передбачене абзацами третім і четвертим пункту 5 Порядку № 1078. Такого належного порівняння суд не здійснив. Зазначає, що для правильного застосування абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 недостатньо механічно порівняти загальні підсумкові суми. Суд повинен був установити правову природу кожної виплати, підстави її нарахування, період, за який вона виплачувалася, та наявність або відсутність разового характеру. Зокрема, суд не дослідив накази та інші первинні документи, якими встановлювалися розміри премії, щомісячної додаткової грошової винагороди й інших надбавок за лютий та березень 2018, не встановив, чи були ці виплати нараховані за повні календарні місяці, чи містили перерахунки за попередні періоди та чи можуть вони порівнюватися між собою на однакових правових і фактичних умовах. Зазначення в інформаційному листі назв і загальних сум виплат не замінює оцінки первинних розрахунково-платіжних документів та наказів про встановлення відповідних виплат. Без з`ясування цих обставин висновок про те, що розмір підвищення доходу дорівнював саме 582.08 грн, а індексація-різниця саме 3 881.07 грн, є передчасним. Суд першої інстанції фактично визнав усі складові грошового забезпечення за лютий та березень 2018 постійними та порівнюваними виключно на підставі їх найменувань, не надавши оцінки документам, якими визначалися умови і періодичність таких виплат. Посилається на те, що вимога щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 44 є похідною від основного зобов`язання щодо нарахування і виплати індексації. Тому в разі скасування рішення в частині основної виплати підлягає скасуванню і рішення в частині компенсації сум податку. Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 у задоволеній частині не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та правової визначеності, а викладені в ньому висновки частково суперечать один одному та не підтверджені повним дослідженням первинних доказів.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.06.2006 по 18.11.2020.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.11.2020 № 222, капітана ОСОБА_1 , командира аеродромно-експлуатаційної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.09.2020 № 611 на посаду начальника служби авіаційного озброєння Харківського національного університету Повітряних Сил, з 18.11.2020 вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 18.11.2020 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Представник заявника адвокатським запитом від 23.04.2026 № 23/04-2026-7 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою надати відомості щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, зокрема індексації-різниці у розмірі 4 463.15 грн на місяць за період з моменту зарахування по дату виключення зі списків особового складу.

Листом від 12.05.2026 № 1200/148/01/48/527пс Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що нарахування та виплата грошового забезпечення за період проходження заявником військової служби здійснювались відповідно до чинного законодавства та наказів Міністерства оборони України на момент нарахування та виплат, надавши копію картки особового рахунку та інформацію щодо нарахованого і виплаченого грошового забезпечення лише за період з 01.01.2018 по 30.04.2018.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.11.2020, заявник ініціював даний спір.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.03.2018 заявник набув право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі, обчисленому як 4 463.15 грн (з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін – січень 2008) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення березня 2018 порівняно з лютим 2018, тобто у сумі 3 881.07 грн (4 463.15 грн – 582.08 грн), котре здатне правомірно існувати у часі до настання події підвищення грошового доходу заявника за рахунок усіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру (тобто розміру окладу за посадою (посадового окладу), а також решти постійних та регулярних видів грошового забезпечення, котрі обчислюються від розміру окладу за посадою). Суд зазначив, що станом на 29.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 відбувається зростання доходу за рахунок підвищення грошового виразу окладу за посадою і, як наслідок, підвищення окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших видів (складових грошового доходу), які не мають разового характеру. Указана обставина виключає продовження існування після 01.01.2020/29.01.2020 права учасника суспільних відносин на отримання у порядку абз.4-абз.6 п.5 Порядку № 1078 фіксованого розміру індексації грошового забезпечення, обчисленого станом на 01.03.2018 – 4 463.15грн, обчисленого із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008. Суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення за період 01.01.2020-18.11.2020 у фіксованому розмірі 219.24 грн щомісячно співвідносно з часом публічної служби відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Також, суд зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Частково погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

У силу статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон України № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом статті 19 Закону України № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України № 1282-ХІІ).

Згідно зі ст.1 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Приписами ст. 2 Закону України № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частинами першою-другою статті 5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України № 1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-XII).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З метою реалізації Закону України № 1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 (справа № 638/9697/17), від 30.09.2019 (справа № 750/9785/16-а), від 20.11.2019 у справі № 522/11257/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Отже, грошове забезпечення підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі № 610/1175/17.

За визначенням, наведеним у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078), що було вище розглянуто судом апеляційної інстанції.

Водночас щодо фіксованої суми індексації, то Верховний Суд зазначає, що Закон України № 1282-XIІ і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте, постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток викладено у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Беручи до уваги, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З системного тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 слідує, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 доходу позивача суду належить вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 30.11.2023 у справі № 420/5384/23 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи.

Тобто, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач з 01.03.2018 має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі № 380/13847/22 зазначив, щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення у лютому 2018.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків, що передбачено положеннями абз. 5 п. 4 Порядку № 1078.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Стосовно вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з інформацією Військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2026 №1200/148/9/63/636, розмір грошового забезпечення заявника за лютий 2018 складав 11 704.40 грн (посадовий оклад – 1 030.00 грн; оклад за військовим званням – 120.00 грн; надбавка за вислугу років – 345.00 грн; надбавка за таємність – 103.00 грн; надбавка за кваліфікацію – 25.75 грн; надбавка – 747.50 грн; премія – 4 944.00 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода – 4 389.15 грн).

Розмір грошового забезпечення заявника за березень 2018, згідно з тією самою інформацією, складав 12 286.48 грн (посадовий оклад – 4 370.00 грн; оклад за військовим званням – 1 270.00 грн; надбавка за вислугу років – 2 256.00 грн; надбавка за таємність – 437.00 грн; надбавка за кваліфікацію – 131.10 грн; надбавка – 789.60 грн; премія – 3 032.78 грн).

Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 становив 582.08 грн (12 286.48 грн – 11 704.40 грн).

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка з урахуванням положень Порядку № 1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) розраховується наступним шляхом: лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0% (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014); квітень 2014 року - 103,3% = 1,033; травень 2014 року - 103,8 = 1,038; липень 2014 року - 101,4% = 1,014 (101,0% (червень 2014) х 100.4% (липень 2014); вересень 2014 року - 103,72%= 1,037 (100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014); жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року - 101,9% = 1,019; грудень 2014 року - 103,0% = 1,030; січень 2015 року - 103.1% = 1,031; лютий 2015 року - 105,3 %= 1,053; березень 2015 року - 110,8% = 1,108; квітень 2015 року - 1.14% = 1,140; травень 2015 року - 102,2% = 1,022; листопад 2015 року - 101,55% = 1,016 (100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 201.5) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015); квітень 2016 - 105,79% = 1,058 (100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0% (березень 201.6) х 103,5 (квітень 2016); жовтень 2016 року - 104,0% = 1,040 (100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016); січень 2017 року - 103,85% = 1,038 (101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101.1% (січень 2017) ; квітень 2017 року - 103,74% = 1,037 (101,0% (лютий 201.7) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017); липень 2017 року - 103,1.3% = 1,031 (101,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 20.17) - 1,031; жовтень 2017 року - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017); січень 2018 року - 103,44% = 1,034 (100,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 201.7) х. 101,5% (січень 2018).

Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) отримуємо наростаючий індекс споживчих цін - 353,3%.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку № 1078, розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін з січня 2008 по березень 2018 : 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.

Відповідно до статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2018 - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Отже, у березні 2018 прожитковий мінімум складав 1 762.00 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.

Керуючись вищенаведеними положеннями отримуємо суму можливої індексації у березні 2018: 1 762.00 грн * 253.30%/ 100 = 4 463.15 грн.

Оскільки у березні 2018 сума на яку збільшилось грошове забезпечення позивача у березні 2018 (582.08 грн) порівняно з лютим 2018 є меншою ніж 4 463.15 грн, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання індексації - різниці за періоди з 01.03.2018 - 31.12.2019.

При цьому, сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачу складає 3 936.28 грн щомісячно (4 463.15 грн – 526.87 грн).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 -31.12.2019відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 - 31.12.2019 у фіксованому розмірі 3 881.07 грн щомісячно співвідносно з часом публічної служби відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше проведених платежів.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.01.2020 - 18.11.2020 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2020 - 18.11.2020 у фіксованому розмірі 219.24 грн щомісячно співвідносно з часом публічної служби відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше проведених платежів, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи рішення в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи із 2020 підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Указана обставина виключає продовження існування після 01.01.2020/29.01.2020 права учасника суспільних відносин на отримання у порядку абз.4-абз.6 п.5 Порядку № 1078 фіксованого розміру індексації грошового забезпечення, обчисленого станом на 01.03.2018 – 4 463.15грн, обчисленого із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008. Суд зазначив, що з 01.01.2020 (у разі незастосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 у силу правового висновку постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 по справі № 520/5814/24) або з 29.01.2020 (у разі застосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 до моменту визнання нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб – «2 102.00.00 грн» згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» замість – «1 762.00 грн») настала подія підвищення грошового забезпечення саме за рахунок збільшення розміру окладу за посадою. Указана обставина припиняє існування права: на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – березень 2018 для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 Постанови № 704 з 01.01.2020/29.01.2020; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2020 для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 з 01.01.2021 безвідносно до подання учасником суспільних відносин позову з приводу перерахунку грошового забезпечення за будь-який з періодів 01.01.2020 - 31.12.2022 та стану виконання постановленого у такій справі судового акту.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Як вже було зазначено вище абзацами третім, четвертим, п`ятим та шостим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) роботодавець повинен визначити розмір підвищення доходу та суму можливої індексації, а у разі якщо розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, працівнику (військовослужбовцю) виплачується індексація-різниця, яка визначається як різниця між цими величинами.

Сума індексації, визначена відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу, має щомісячний характер та виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів), за наслідками якого роботодавець зобов`язаний повторно здійснити розрахунок відповідно до вимог цього Порядку.

У постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 02.11.2023 у справі № 420/21528/21, від 10.04.2024 у справі № 200/564/23, від 19.02.2025 у справі № 420/2653/24 та від 07.01.2026 у справі № 200/65/25, від 25.02.2026 у справі № 240/34240/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого індексація-різниця є обов`язковою складовою грошового забезпечення військовослужбовця, яка підлягає щомісячному нарахуванню та виплаті до настання передбачених Порядком № 1078 підстав для припинення або перегляду її розміру.

Аналіз наведених постанов Верховного Суду, зокрема постанов від 10.04.2024 у справі № 200/564/23, свідчить, що після визначення конкретного розміру індексації-різниці така виплата підлягає щомісячному нарахуванню та виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до звільнення військовослужбовця зі служби. Переведення військовослужбовця до іншої військової частини чи призначення на іншу посаду саме по собі не є підставою для припинення виплати індексації-різниці, якщо її розмір був визначений у встановленому законом порядку та не настали передбачені Порядком № 1078 підстави для припинення такої виплати.

Матеріали справи не містять доказів того, що після визначення розміру індексації-різниці у березні 2018 (3 881.07 грн) відбулося наступне підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 припинило б право позивача на отримання цієї виплати.

Колегія суддів зазначає, що саме факт підвищення тарифної ставки (посадового окладу), який відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 змінює порядок обчислення індексу споживчих цін.

За відсутності доказів такого підвищення у січні 2020 відсутні правові підстави для визнання даного місяця новим місяцем підвищення доходу.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до інформації від 05.06.2026 № 1200/148/9/63/687, щодо нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших видів виплат за період з 01.01.2018 по 18.11.2020 єдиний місяць у якому підвищився посадовий оклад позивача є березень 2018, тобто колегією суддів з матеріалів справи не вбачається того, що з 29.01.2020 у позивача підвищилося грошове забезпечення, зокрема, посадовий оклад. Так, відповідно до наявної інформації у період з березня 2018 по жовтень 2020 посадовий оклад ОСОБА_1 становив 4 370.00 грн та протягом цього періоду не змінювався.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що не здійснення відповідачем перерахунку грошового забезпечення позивача у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму з 29.01.2020 не є предметом даного спору.

З урахуванням вищенаведеного, висновки суду першої інстанції стосовно того, що з 01.01.2020 у позивача підвищився розмір грошового забезпечення у порядку Постанови № 704, з причини збільшення розміру окладу, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 18.11.2020 у розмірі 3 881.07 грн, є помилковими.

Отже, у період з 01.01.2020 по 18.11.2020 ОСОБА_1 зберігав право на щомісячне отримання індексації-різниці у розмірі 3 881.07 грн, а Військова частина НОМЕР_1 , яка здійснювала виплату його грошового забезпечення у цей період, була зобов`язана нарахувати та виплатити зазначені суми, а також здійснити похідні виплати, пов`язані з їх неврахуванням.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення, визначеної відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078, у розмірі 3 881.07 грн на місяць за період з 01.01.2020 по 18.11.2020 включно.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, колегія суддів зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного вище правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 31.01.2024 у справі № 320/6441/22, від 20.03.2025 у справі № 990/317/23.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення у загальній сумі із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку № 44.

При цьому як вже зазначалося вище, відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог. Позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оскаржене, а тому відповідно до приписів ст. 308 КАС України, не є предметом апеляційного перегляду.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, з частковим скасуванням рішення суду.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 520/13780/26 скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2020 -18.11.2020 у фіксованому розмірі 219.24 грн щомісячно співвідносно з часом публічної служби відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше проведених платежів та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2020 по 18.11.2020 у фіксованому розмірі 3 881.07 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням раніше проведених платежів та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 520/13780/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко