Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №520/5197/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 р. Справа № 520/5197/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д.) від 22.07.2026 по справі № 520/5197/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру виплачуваної пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 року, а саме виплаті пенсії в частині, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 року в повному нарахованому розмірі без застосування до виплати в частині, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення без обмеження максимальним розміром.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев`ятьсот шістдесят вісім) грн.96 коп.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду із зобов`язанням відповідача подати звіт про виконання рішення суду протягом 3- місяців.

На виконання ухвали суду від 20.04.2025 року ГУ ПФУ в Харківській області подало 10.07.2026 року звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду у справі №520/51976/25.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025р. по справі №520/5197/25, а саме три місяці з дня отримання даної ухвали. Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про звільнення від сплати штрафу задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та встановити новий строк для подання звіту згідно з ч. 11 ст. 382-3 КАС України, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду звіту.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що резолютивна частина рішення не містить посилання на постанову КМУ, а зобов`язує пенсійний орган взагалі не застосовувати інститут понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. Однак відповідач з 01.01.2026 знову застосовано до виплати в частині, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність понижуючі коефіцієнти до відповідних сум перевищення. Отже рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 по справі № 520/5197/25 відповідачем не виконано повністю, чим й обумовлений судовий контроль.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, ст. 312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру виплачуваної пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 року, а саме виплаті пенсії в частині, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 року в повному нарахованому розмірі без застосування до виплати в частині, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення без обмеження максимальним розміром.

- стягнути сплачений судовий збір.

Рішенням суду від 16.05.2025 року позов задоволено у повному обсязі.

Рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року встановлено судовий контроль за виконання рішення суду із зобов`язанням відповідача подати звіт про виконання рішення суду протягом 3- місяців.

На виконання ухвали суду від 20.04.2025 року ГУ ПФУ в Харківській області подало 10.07.2026 року звіт про виконання рішення суду, в якому зазначило, що головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025 без обмеження загальної суми пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (копія перерахунку додається).

Розмір пенсії після перерахунку склав 43917,88 грн.

З 01.07.2025 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду (витяг з ПВП ДКГ «Військові пенсії» перегляд виплати пенсії та відрахувань додається).

За результатом перерахунку головним управлінням нараховано різницю в пенсії за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року у розмірі 83695,20 грн. та внесено до Реєстру судових рішень.

Для виконання рішення суду по зазначеній справі у повному обсязі головним управлінням від 26.04.2026 за № 2000-0510-5/71522 зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період у розмірі 83695 гривень 20 копійок (копія запиту додається).

Листом Пенсійного фонду України № 2800-030101-9/38736 від 27.05.2026 (копія додається) головному управлінню повідомлено, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень.

Для виконання рішення суду по зазначеній справі у повному обсязі, головним управлінням повторно зроблено запит до Пенсійного фонду України від 02.07.2026 за № 2000- 0510-5/116408 щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період у розмірі 83695 гривень 20 копійок (копія запиту додається). Подальші заходи щодо виділення коштів із Державного бюджету на фінансування виконання вказаного судового рішення від діяльності головного управління не залежать, у зв`язку з чим неможливо зазначити строк виконання судового рішення у повному обсязі. Ситуація зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі.

Приймаючи звіт Головного управління ПФУ в Харківській області та встановлюючи відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення, та звільняючи відповідача від сплати штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені відповідачем обставини, які ускладнюють виконання судового рішення і заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, суд вважає за необхідне прийняти звіт про виконання рішення суду у даній справі. Відповідачем надано докази, які підтверджують здійснення керівником суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. За таких обставин, суд вважає, що наявні підстави для звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від сплати штрафу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП Фея та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду, викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 3 статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Частиною 1 статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Згідно з частиною 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Так, колегія суддів зазначає, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025 без обмеження загальної суми пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» /а.с. 73-74/.

З копії протоколу перерахунку пенсії вбачається, що розмір пенсії після перерахунку склав 43917,88 грн. З 01.07.2025 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду (витяг з ПВП ДКГ «Військові пенсії» перегляд виплати пенсії та відрахувань додається).

Крім того, за результатом перерахунку головним управлінням нараховано різницю в пенсії за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року у розмірі 83695,20 грн. та внесено до Реєстру судових рішень.

Для виконання рішення суду по зазначеній справі у повному обсязі головним управлінням від 26.04.2026 за № 2000-0510-5/71522 зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період у розмірі 83695 гривень 20 копійок (копія запиту додається).

Листом Пенсійного фонду України № 2800-030101-9/38736 від 27.05.2026 (копія додається) головному управлінню повідомлено, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень.

Для виконання рішення суду по зазначеній справі у повному обсязі, головним управлінням повторно зроблено запит до Пенсійного фонду України від 02.07.2026 за № 2000- 0510-5/116408 щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період у розмірі 83695 гривень 20 копійок (копія запиту додається). Подальші заходи щодо виділення коштів із Державного бюджету на фінансування виконання вказаного судового рішення від діяльності головного управління не залежать, у зв`язку з чим неможливо зазначити строк виконання судового рішення у повному обсязі. Ситуація зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі.

Посилання апелянта на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повинне виплачувати йому пенсію згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 520/5197/25 без застосування обмежувальних (понижувальних) коефіцієнтів та обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2026, колегія суддів вважає помилковим.

Так, по-перше, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише вже порушені права, свободи чи інтереси особи, а судове рішення не може прийматися на майбутнє та заздалегідь установлювати обов`язки для суб`єкта владних повноважень щодо виплат, які ще не нараховані та не виплачені.

По-друге, під час розгляду справи № 520/5197/25 судом взагалі не досліджувалося питання правомірності застосування до пенсії позивача обмежувальних коефіцієнтів визначених постановою КМУ № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", а тому в межах розгляду звіту про виконання судового рішення у справі № 520/5197/25 суд не надає оцінки цим діям відповідача.

У разі незгоди з діями відповідача, апелянт має право звернутися до суду з позовною заявою у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Поряд з цим в частині виплати заборгованості рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 520/5197/25 не виконано, що є підставою для встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 по справі № 520/5197/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко