Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №524/6102/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р.Справа № 524/6102/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Сорокіна М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Рибалка Ю.В., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600, по справі № 524/6102/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 (далі – Позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі – відповідач, апелянт, ДПП), у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7089132 від 26.04.2026 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і закрити справу про адміністративне правопорушення.

23.06.2026 Автозаводський районний суд міста Кременчука позов ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував постанову поліцейської 1 взводу 2 роти УПП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Кохно Ю.А. серії ЕНА № 7089132 від 26.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження в адміністративній справі – закрив.

Стягнув з ДПП на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на законності та обґрунтованості спірної постанови. Вказав на належності та достатності зібраних доказів, якими підтверджується інкриміноване позивачеві правопорушення у вигляді незавчасного подання сигналу світловим покажчиком повороту до початку маневру, а саме не менше як за 50-100 м в населеному пункті.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін .

Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, відповідно до положень ст. 268 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорено сторонами.

26.04.2026 поліцейською 1 взводу 2 роти УПП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Кохно Ю.А. винесено постанову серії ЕНА № 7089132 згідно з якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 510,00 грн за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 26.04.2026 близько 09 год. 15 хв. керував транспортним засобом Ford Galaxy, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Кременчуці по вул. Шевченка, 2А не вчасно подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороту, чим порушив п.9.4 ПДР України.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин того, що спірна постанова винесена в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, згідно з п. 9.2 ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до п. 9.4 ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Крім того, згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ст. 7 Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 справа №П/811/76/17.

Як встановлено під час судового розгляду справи, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн, внаслідок порушення вимог п. п. 9.4 ПДР України, а саме не подання завчасно сигнал світловим показником повороту до початку маневру.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано диск з відеозаписами подій, зроблених за допомогою бодікамер № 476483, 476337, відеореєстратора службового ТЗ ДНЗ 6742.

Дослідивши надані сторонами докази колегія суддів встановила такі обставини.

На відеозаписі «відео з реєстратора службового ТЗ ДНЗ 6742» зафіксовано, що позивач, наближаючись до Y-подібного перехрестя, поруч зі знаком 2.3 «Головна дорога» увімкнув лівий покажчик повороту та здійснив поворот ліворуч.

Тобто, до початку маневру позивач виконав вимоги передбачені п.п. 9.4 ПДР України.

Зважаючи на вище зазначені правові норми та обставини справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності заявлених позовних вимог та наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови від 26.04.2026.

Посилання апелянта на те, що позивач не завчасно увімкнув показчик повороту ліворуч, оскільки відстань до перехрестя була менша ніж 50 м., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки п. 9.4 ПДР України зобов`язує водія подавати сигнал покажчиками повороту до початку маневру у відповідну сторону, а не до початку перехрестя. Відеозаписом підтверджено, що поворот ліворуч, з урахуванням розмітки, можливо зробити набагато далі від початку заокруглення дороги в протилежний бік від здійсненого позивачем маневру.

Посилання апелянта, як на доказ правомірності винесеної постанови, на те, що відповідно до схеми контрольних замірів перехрестя вулиці Шевченка, Великої Набережної, Української в м. Кременчуці, було встановлено, що відстань від місця увімкнення показчика повороту ( перед знаком 2.30) до перехрестя становить 16.1 м., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначений доказ не існував на час винесення оскаржуваної постанови поліцейським.

Також, посилання апелянта на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Посилання апелянта на те, що водій не заперечував вчинення інкримінованого йому правопорушення, не надавав письмових пояснень та доказів невинуватості, не заявляв клопотань є юридично неспроможними з огляду на приписи ст. 62 Конституції України.

Щодо клопотання представника позивача, зазначене у відзиві на апеляційну скаргу, про закриття апеляційного провадження колегія суддів зазначає, що воно є безпідставними, оскільки відсутні підстави для закриття апеляційного провадження, відповідно до ст. 305 КАС України.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 червня 2026 року по справі № 524/6102/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко