Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №480/155/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: А.І. Сидорук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 р. Справа № 480/155/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/155/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Сумській області) , в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №183450004726 від 30.12.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в податкових органах з 19.09.1995 до 01.12.2024, що становить 29 років 2 місяці 19 днів до стажу державної служби;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», провести її нарахування та виплату з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.12.2024 № 227/П/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі від 24.12.2024 № 228/П/18-28-10-02-06, довідку про стаж роботи у податкових органах від 24.12.2024 № 128/18-28-11-01-07, архівну довідку від 24.12.2024 № 127/18-28-11-01-07, починаючи з 24.12.2024, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби, оскільки неправомірно не зараховано до стажу державної служби деякі періоди.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.12.2024 № 183450004726.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 24.12.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та прийняти рішення, зарахувавши до її стажу державної служби період з 13.09.1995 до 01.05.2016, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у відсутності зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періоду з 02.05.2016 до 01.12.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період з 02.05.2016 до 01.12.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань, 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктами 2-4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів та дійшов висновку, що слід зарахувати позивачу до стажу державної служби період з 13.09.1995 до 01.05.2016, тому спірне рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним нормою ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі, обґрунтованості, отже, таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд зобов`язав повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні щодо наявності у позивача стажу державної служби за спірний період.

Суд встановив, що оскільки позивач просить суд зарахувати до стажу державної служби період її служби, в тому числі з 02.05.2016 до 01.12.2024, а перший відповідач стосовно такого періоду взагалі нічого не пояснив та не зазначив конкретної причини щодо такого незарахування, тому дійшов висновку, що першим відповідачем не спростовано свого обов`язку зарахувати такий період до стажу державної служби, оскільки позивач у зазначений період проходив службу в податкових органах, як особа зі спеціальним статусом.

Також суд визнав, що вимоги зобов`язати перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу'', провести її нарахування та виплату з урахуванням наданих довідок, починаючи з 24.12.2024, з урахуванням виплачених сум, задоволенню не підлягають, оскільки на момент розгляду справи є передчасними.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 1, ГУ ПФУ в Донецькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 по справі № 480/155/25 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що пунктом 17 частини 3 статті 3 Закону №889-VIII «Про державну службу» визначено, що дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Щодо врахування часу роботи позивача в органах державної податкової служби в спірний період, який надає їй право на призначення пенсії за віком згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», вказує, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889 VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Вважає, що управлінням правомірно зараховано ОСОБА_1 стаж після 01 травня 2016 року до страхового стажу, а не стажу державної служби, тому доводи які стосуються необхідності зарахування до спеціального стажу державної служби періодів роботи з 02.05.2016 по 01.12.2024 на відповідних посадах є необґрунтованими і суперечать положенням чинного законодавства.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 24.08.1982 року вона працювала в податкових органах на різних посадах з 19.09.1995 року по 01.12.2024 року. Станом на 01.05.2016 року мала безперервний стаж роботи в податкових органах 20 років 7 місяців та 18 днів. Оскільки посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Щодо посилань відповідача на те, що обійманні позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки йому як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, зазначає, що згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Вважає, що суд першої інстанції в повній мірі встановив всі обставини справи, як наслідок виніс законне та обґрунтоване рішення, з вірним застосуванням норм матеріального права та не порушуючи норми процесуального права. Просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду 04.06.2026 року по справі №480/155/25 – без змін .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог, апеляційним судом не надається оцінка рішенню суду в частині відмови.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 № 1058-IV.

24.12.2024 позивачка звернулась із заявою про переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком, передбачену Законом України "Про державну службу".

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №183450004726 від 30.12.2024 позивачці відмовлено у такому переведенні.

Відповідно до змісту вказаного рішення: "Статтею 90 ЗУ від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” (далі Закон № 889) передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з пунктами 10, 12, розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 ЗУ від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу” (далі Закон № 3723) мають особи, які на день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які на 01.05.2016 мають не менше як 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Гр. ОСОБА_1 для перерахунку пенсії надала довідки №228/П/18-28-10-02-06 від 24.12,2024, № 227/П/18-28-10-02-06 від 24.12.2024. Згідно довідки про стаж роботи № 128/18-28-11-01-07 від 24.12.2024, та наданої трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.08.1982, встановлено що гр. ОСОБА_1 займала посади у державній податковій інспекції.

Відповідно до ст.25 Закону №3723 визначені категорії посад державних службовців. Посади працівників державної податкової інспекції (які мають спеціальні звання) даною статтею не передбачені.

Враховуючи вищевикладене, право на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» №889, гр. ОСОБА_1 не має, оскільки відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців."

Не погодившись з таким рішенням позивачка звернулась до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту – Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 9, частини 1 статті 10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями частини 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 28.12.1993 №3723-XII (далі по тексту – Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, статтею 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).

За пунктом 4 Порядку №229 стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону №889-VIII.

У пункті 6 Порядку також зазначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону.

Відповідно до пункту 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Системний аналіз цих норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону України “Про державну службу”, є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Таким чином, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України “Про державну службу” №3723 та актами КМУ, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За матеріалами справи позивачка досягла 64-річного віку, проте ГУ ПФУ в Донецькій області не зараховано до стажу державної служби періоди роботи у державній податковій інспекції (з 13.09.1955 по 01.12.2024).

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 від 24.08.1982 позивачка працювала у спірні періоди на наступних посадах:

- запис №13 - 13.09.1995 - прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу податків та зборів з юридичних осіб управління податків та зборів Державної податкової інспекції у м. Суми (Нак. №58-ОС від 13.09.1995);

- запис №14 - 08.12.1995 - прийняла присягу «Державного службовця»;

- запис №15 - 01.11.1995 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби II рангу» (Нак. №53 від 01.11.1995);

- запис №16 - 02.12.1996 переведена на посаду старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування приватних підприємств управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової адміністрації у м. Суми (Указ Президента України від 22.08.1996 №760/96, Нак. № 3-ос від 02.12.1996);

- запис №17 - 05.02.1998 Сумська державна податкова адміністрація перейменована в державну податкову інспекцію в м. Суми;

- запис № 18 - 04.05.1998 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу прямих і непрямих податків приватних та колективних підприємств управління прямих і непрямих податків з юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Суми (Нак. №12-ОС від 04.05.1998);

- запис №19 - 26.11.1999 присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби І рангу» (Нак. №436-О від 26.11.1999);

- запис №20 - 20.11.2001 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу прямих і непрямих податків приватних та колективних підприємств управління прямих і непрямих податків з юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Суми (Нак. №126-О від 20.11.2001);

- запис №21 - 21.02.2002 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу справляння прямих і непрямих податків з юридичних осіб управління прямих і непрямих податків з юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Суми (Нак.№21-О від 21.02.2002);

- запис №22 - 14.06.2002 переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу справляння прямих і непрямих податків з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Суми (Нак. №74-О від 14.06.2002);

- запис №23 - 19.08.2003 переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу прямих і непрямих податків управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Суми (Нак. №99-О від 19.08.2003);

- запис №24 - 26.11.2003 присвоєно чергове спеціальне звання «Радник податкової служби третього рангу» (Нак. №385 від 26.11.2003);

- запис №25 - 01.09.2005 переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу податку на додану вартість Державної податкової інспекції у м. Суми (Нак. №144-О від 01.09.2005);

- запис №26 - 10.11.2005 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора сектору податку на додану вартість відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Суми (Нак. №143-О від 10.11.2005);

- запис №27 - 01.12.2006 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Суми (Нак. №176-О від 01.12.2006);

- запис №28 - 28.03.2012 призначено на посаду завідувача сектору адміністрування акцизного податку управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Сумах (Нак. №01-О від 28.03.2012);

- запис № 29 - 01.08.2013 призначена на посаду начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління Міндоходів у Сумській області (Нак. №8-О від 01.08.2013);

- запис №30 - 01.08.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця (Нак. №8-О від 01.08.2013);

- запис №31 - 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи II рангу (Нак. №128-О від 30.12.2013);

- запис №32 - 02.02.2015 призначено на посаду начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у м. Суми головного управління ДФС у Сумській області (Нак. №04-О від 02.02.2015);

- запис № 33 - 04.02.2016 призначено на посаду начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у м. Суми головного управління ДФС у Сумській області (Нак. № 21-О від 04.02.2016);

- запис №34 - 27.04.2016 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у м. Суми головного управління ДФС у Сумській області (Нак. №80-О від 27.04.2016);

- запис №35 - 06.12.2016 призначено на посаду заступника начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у м. Суми головного управління ДФС у Сумській області (Нак. №186-О від 06.12.2016);

- запис 36 - 18.04.2017 звільнена з посади заступника начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів у зв`язку з переведенням для подальшої роботи в ГУ ДФС у Сумській області (Нак. №36-О від 18.04.2017);

- запис №37 - 19.04.2017 призначено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку, контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Сумській області (Нак. №103-О від 18.04.2017);

- запис №38 - 01.02.2018 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку контролю за обігом марок акцизного податку, моніторингу та аналітичного супроводження контрольно-перевірочної роботи управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Сумській області (Нак. №34-О від 31.01.2018);

- запис №39 - 25.09.2018 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку, контролю за обігом марок акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Сумській області (Нак. №263-О від 25.09.2018);

- запис №40 - 14.11.2018 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Сумській області (Нак. №340-О від 14.11.2018);

- запис №41 - 20.08.2019 звільнена з посади по переведенню для подальшої роботи в ГУ ДПС у Сумській області;

- запис №42 - 21.08.2019 призначено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями тютюновими виробами та пальним управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Сумській області (Нак. №2-О від 20.08.2019);

- запис №43 - 21.08.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця (Нак. №2-о від 20.08.2019);

- запис №44 - 01.09.2020 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Сумській області (Нак. №108-О від 31.08.2020);

- запис № 45 - 11.01.2021 звільнено з посади по переведенню для подальшої роботи в ГУ ДПС у Сумській області як відокремленому підрозділі (Нак. №3-О від 11.01.2021);

- запис №46 - 12.01.2021 - призначена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями тютюновими виробами, рідинами що використовуються в електронних сигаретах та пальним управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Сумській області (Нак. №6-О від 11.01.2021);

- запис №47 - 02.04.2021 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного податку ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Сумській області (Нак. №99-О від 02.04.2021);

- запис №48 - 21.10.2021 посаду головного державного податкового ревізора-інспектора перейменовано в головного державного інспектора (Нак.№453-о від 27.10.2021).

Згідно з довідкою про стаж роботи у податкових органах від 24.12.2024 №128/18-28-11-01-01 ОСОБА_1 звільнено з посади 01.12.2024.

Зі спірного рішення вбачається, що відповідачем, враховуючи дані трудової книжки ОСОБА_1 , не було зараховано періоди її роботи в податкових органах в періоди, коли їй було присвоєно спеціальні звання, зокрема, відтак на думку відповідача, відсутній необхідний стаж на посадах віднесених до певної категорії, тому право на пенсію державного службовця відсутнє.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом, обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За пунктом 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону від 10.12.2015 №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За пунктом 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

В додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Зокрема, згідно з додатком до Порядку №283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби та на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі по тексту – Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 1, 4 статті 15 цього Закону).

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України № 509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Частиною 7 статті 15 Закону України № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Згідно з частиною 8 статті 15 Закону України № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до статті 341 ПК України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Як вже зазначалось судом, Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

В даних правовідносинах Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 року у справі №539/1855/17 встановив наступне: «Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) встановлено, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-ХІІ, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а зазначено, що доводи касаційної скарги про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ у зв`язку з тим, що їй присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому її посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст. 344 Податкового кодексу України та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 19.12.2023 у справі № 600/947/23-а посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ.

З огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Зі змісту оскаржуваного рішення пенсійного органу колегією суддів встановлено, що єдиною підставою для незарахування періодів роботи позивачки в податковій інспекції зазначено, що посади працівників державної податкової інспекції (які мають спеціальні звання) не передбачені статтею 25 Закону №3723, якою визначені категорії посад державних службовців. Однак, відповідно до раніше викладених висновків суду доводи пенсійного органу про те, що посадові особи державної податкової інспекції, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що періоди роботи позивачки з 13.09.1995 до 01.12.2024 мають бути зараховані до стажу державної служби ОСОБА_1 , у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.12.2024 № 183450004726.

Обираючи належний спосіб захисту свого порушеного права позивачки, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 24.12.2024 ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом.

Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо частини позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, тому апеляційний суд не надає оцінку рішенню суду першої інстанції в частині відмови.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 по справі № 480/155/25 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна