Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №200/9783/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року справа №200/9783/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року (головуючий суддя І інстанції – Стойка В.В.), складене в повному обсязі 02 березня 2026 року у справі № 200/9783/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просила:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 01 вересня 2025 року без урахування довідки про середню заробітну плату від 24 жовтня 2005 року № 6/18;

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування при розрахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 11 червня 2025 року коефіцієнтів зменшення, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03 січня 2025 року № 1;

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 11 червня 2025 року із застосуванням обмеження максимальним розміром;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника з 01 вересня 2025 року з урахуванням довідки про середню заробітну плату від 24 жовтня 2005 року № 6/18;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 11 червня 2025 року без застосування коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03 січня 2025 року № 1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 11 червня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 01 вересня 2025 року без урахування довідки про середню заробітну плату від 24 жовтня 2005 року № 6/18.

Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування при розрахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 11 червня 2025 року коефіцієнтів зменшення, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03 січня 2025 року № 1.

Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 11 червня 2025 року із застосуванням обмеження максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника з 01 вересня 2025 року з урахуванням довідки про середню заробітну плату від 24 жовтня 2005 року № 6/18.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 11 червня 2025 року без застосування коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03 січня 2025 року № 1.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 11 червня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що з 01.09.2025 електронна пенсійна справа позивача була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства. Розмір пенсії обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, з урахуванням усіх належних надбавок і підвищень. Під час перевірки пенсійної справи було встановлено відсутність первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з якої раніше обчислювалась пенсія позивачу.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.03.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1, до призначеної позивачу пенсії, то коефіцієнт зменшення не застосовувався, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Вважає дії Головного управління мали виключно правозастосовний характер, були спрямовані на забезпечення виконання законодавства та не порушували прав позивача.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/9783/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII.

При призначенні розмір пенсії було обчислено у відсотковому розмірі пенсії померлого годувальника, яка годувальнику (за його життя) була призначена відповідно до ст. 54 цього ж Закону (пенсія по інвалідності) та розрахована виходячи із заробітної плати, одержаної ним за роботу в зоні відчуження, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством, що відображена у відповідній довідці про отриману ним заробітну плату за період роботи в зоні відчуження (довідка про заробітну №6/18 від 24 жовтня 2005 року за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).

З 21.03.2024 року пенсія позивача обчислювалася відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024, що призвело до обмеження розміру пенсії максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та, відповідно, до її виплати в меншому розмірі.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами пенсійної справи позивача та визнаються відповідачем.

Так, щомісячний розмір пенсії позивача в період з березня 2024 року (після рішення Конституційного Суду України) по серпень 2025 року включно становив 23 610 грн., що підтверджується протокольним рішенням № 914250175757.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.09.2025 року № 914250175757 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.09.2025 року шляхом обчислення розміру пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до п. 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підставою перерахунку зазначено: у зв`язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі з 01.09.2025 року.

Внаслідок такого перерахунку розмір пенсії позивача з 01.09.2025 року зменшився та становив 12 930, 67грн.

На звернення позивача щодо підстав такого зменшення відповідачем надана відповідь від 12 листопада 2025 року №0500-0202-8/121029, в якій повідомлено, що зменшення розміру пенсії відбулося внаслідок того, що Відповідач виключив з обрахунку пенсії довідку про заробітну плату померлого годувальника №6/18 від 24 жовтня 2005 року за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Причиною виключення довідки про заробітну плату №6/18 від 24 жовтня 2005 року стало те, що до довідки не додані первинні документи, а саме: табелі обліку робочого часу, особовий рахунок або інші облікові документи, платіжні або розрахунково-платіжні відомості, відомості щодо тарифної ставки, документи що підтверджують застосування кратності, положення про преміювання станом на 1986 рік, накази, зміни або додатки які підтверджують зміни у преміюванні.

Отже, з 01.09.2025 року розмір пенсії позивача відповідачем був визначений виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у зв`язку з тим, що в електронній пенсійній справі позивача наявна довідка про заробітну плату померлого годувальника за період роботи в зоні відчуження, яка, на думку відповідача, оформлена не належним чином, а належна довідка в електронній пенсійній справі позивача відсутня.

Судом також встановлено, що коефіцієнти зменшення пенсії, що передбачені ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1, відповідач до пенсії позивача не застосовував.

Вважаючи, що відповідачем порушено право позивача на отримання належних сум пенсії, вона звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон № 796).

Відповідно до ст. 1 Закону № 796 цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Частиною 1 ст. 54 Закону № 796 встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Частинами 4 і 5 ст. 57 Закону № 796-XII установлено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

Судами встановлено, що відповідач перерахував пенсію позивача, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Тобто відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII.

Водночас суд звертає увагу на те, що застосування припису ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII передбачає висловлення бажанням особи, яка звернулася за пенсією.

Позивач не висловлювала бажання на розрахунок її пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідач посилається на те, що у зв`язку з відсутністю первинних документів, у тому числі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з якої раніше обчислювалась пенсія позивачу підстави для обчислення пенсії відповідно до ст. 54 Закону №796 відсутні.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо змін в законодавстві, внаслідок яких довідки, які використовувались при призначенні пенсії не можуть використовуватися для розрахунку пенсії позивача.

З огляду на викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність перерахунку пенсії позивача виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

20.03.2024 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 20.03.2024 року - дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, стаття 67 Закону № 796 не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.

З огляду на викладене, у позивача наявне право на отримання пенсії без застосування наведених обмежень максимальним розміром пенсії.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та відновлення порушеного права позивача на отримання пенсійних виплат.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 200/9783/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі № 200/9783/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.В. Сіваченко