Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №200/7399/24 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року справа №200/7399/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Пивовар І.В., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 200/7399/24 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням виплаченої суми грошової компенсації.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням вже виплаченої суми грошової компенсації.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ст. 117 Кодекс законів про працю України середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2024 по 04.02.2025 у сумі 131 077,92 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою від 19.09.2025 суд задовольнив заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду від 04.02.2025 у справі № 200/7399/24 в частині виплати всієї суми коштів на його виконання.

У наданому до суду звіті про виконання рішення відповідач повідомив, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядникам бюджетних коштів та отримує грошові асигнування з державного бюджету, у тому числі на виконання рішень суду із державного бюджету передбаченого за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі” від військової частини НОМЕР_2 в межах виділених кошторисних призначень. Від вищого командування до військової частини НОМЕР_1 за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі” у період з липня 2024 року по грудень 2024 року взагалі не надходили кошти у зв`язку із їх відсутністю на відповідних рахунках, що підтверджується телеграмою командування військової частини НОМЕР_2 за вихідним № 117/28722 від 25.10.2024 та роз`ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. З кінця січня 2025 року до травня 2025 року за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі” почалось часткове фінансування військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих військових частин.

Також відповідач просив надати додатковий час на виконання рішення.

До звіту додано: розрахунки нарахованих на виконання рішення суду позивачу сум, що належать до виплати, а також клопотання від 05.04.2026 № 692/9779 до військової частини НОМЕР_2 про надання дозволу на неоскарження рішення суду у справі № 200/7399/24, до якого додано розрахунки суми коштів, необхідних для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 200/7399/24; виписки відповідача з казначейської служби на підтвердження недостатності надходження коштів відповідачу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 , поданий на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі №200/7399/24 в частині проведення нарахування сум, що присуджені ОСОБА_1 .

Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 нового строку протягом 1 місяця для подання звіту про виконання рішення від 04.02.2025 у справі №200/7399/24 в частині виплати ОСОБА_1 нарахованих на його виконання сум.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №200/7399/24 в частині: прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 ; відмови у застосуванні штрафу; відмови у визнанні бездіяльності протиправною; відмови у постановленні окремої ухвали.

Постановити нову ухвалу, якою: відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 ; накласти штраф на керівника Військової частини НОМЕР_1 відповідно до статті 382-3 КАС України; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання рішення суду.

Апелянт вважає, що станом на день постановлення оскаржуваної ухвали рішення суду не виконано. Факт невиконання рішення суду прямо встановлений самим судом першої інстанції, який зазначив, що відповідачем не здійснено виплати нарахованих сум. Водночас, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування штрафу та визнав достатніми дії відповідача щодо виконання рішення суду.

Конституційний Суд України у рішеннях №18-рп/2012, №11-рп/2012, №5-рп/2013 та №2-р(ІІ)/2019 неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд, а держава не може ухилятися від свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судових рішень.

Європейський суд з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП “Фея” та інші проти України» констатував системну проблему невиконання судових рішень державними органами України.

Суд першої інстанції фактично визнав достатніми дії відповідача лише на підставі: внутрішніх пояснень відповідача; одного клопотання до вищого командування; загальних тверджень про відсутність фінансування.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач протягом тривалого часу після набрання рішенням законної сили реально та системно вживав усіх можливих заходів для його виконання.

Відповідач не надав: доказів регулярних звернень до вищого командування; доказів включення необхідних сум до бюджетних запитів; доказів отримання офіційних відмов; доказів щомісячного витребування коштів; доказів вчинення будь-яких виконавчих чи фінансових дій протягом 2025–2026 років.

Фактично відповідач обмежився лише формальним листуванням та загальними посиланнями на відсутність фінансування. Сам по собі факт відсутності бюджетних асигнувань не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати судове рішення та не є автоматичною підставою для уникнення відповідальності.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що суб`єкт владних повноважень повинен довести вчинення активних, системних та вичерпних дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Суд першої інстанції таких обставин належним чином не встановив.

Більше того, відповідач у 2026 році посилався на необхідність отримання «дозволу на неоскарження» рішення суду, хоча апеляційний перегляд був завершений ще 30.06.2025, а рішення давно набрало законної сили. Це свідчить про формальний характер поданого звіту та відсутність реальних дій щодо виконання рішення суду. Таким чином, висновок суду про відсутність вини відповідача є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

При цьому, оскаржена ухвала суду від 26.05.2026 в паперовому вигляді в матеріалах справи відсутня, наявна тільки її електронна версія.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи у змішаній формі (електронно-паперовій) і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналогічні норми щодо обов`язковості судового рішення та забезпечення Державою його виконанні передбачені статтями 14 та 370 КАС України.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац 3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

У підпункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі № 611/26/17 додатково роз`яснив, що означає "обов`язковість судового рішення" та зазначив, що це стан, за якого таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

У цій справі виконанням відповідачем рішення суду є розрахунок суми коштів, необхідних для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 та подання цих розрахунків суми коштів, необхідних для виконання рішення, до військової частини НОМЕР_2 , яка надає фінансування відповідачу (що не є спірним).

Водночас, нараховані на виконання рішення суду суми відповідачем не виплачено позивачу, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 382-3 КАС України а наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (абзац перший частини першої цієї статті).

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 382-3 КАС України).

За з частиною 5 статті 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).

За дослідження наданого до суду звіту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наданий відповідачем звіт не свідчить про повне виконання рішення суду від 04.02.2025 у справі № 200/7399/24, оскільки відповідачем не здійснено виплати нарахованих на виконання рішення суду сум.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:

- прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 , поданий на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі №200/7399/24 в частині проведення нарахування сум, що присуджені ОСОБА_1 ;

- встановлення Військовій частині НОМЕР_1 нового строку протягом 1 місяця для подання звіту про виконання рішення від 04.02.2025 у справі №200/7399/24 в частині виплати ОСОБА_1 нарахованих на його виконання сум.

Суд зазначає, що відповідач протягом нового строку має вжити завершальні заходи для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 200/7399/24.

Щодо заяв позивача про застосування до Військової частини НОМЕР_1 заходів процесуального примусу, передбачених статтею 382 КАС України (накладення штрафу) та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати до суду належний звіт про виконання рішення; про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення, в порядку статті 383 КАС України; про постановлення окремої ухвали та направлення її до органів прокуратури, - то в обґрунтування цих заявах позивачем покладено про невиконання відповідачем рішення суду в цій справі без поважних причин, позивач наполягає на наявності у відповідача коштів на виконання рішення, зауважує на тривалій бездіяльності з боку відповідача.

Суд погоджується із позивачем, що рішення суду виконано не в повному обсязі, через що відповідача зобов`язано подати звіт про його повне виконання, з огляду на що клопотання позивача в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати до суду належний звіт про виконання рішення підлягає задоволенню.

При цьому, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.

Враховуючи висновок суду про часткове прийняття наданого відповідачем звіту та здійснення керівником суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення, штрафні санкцій не застосовуються, у зв`язку з чим відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.

За ч.ч. 1, 6 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 9 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

З огляду на встановлення судом обставин відсутності у діях відповідача вини щодо неповного виконання рішення, оскільки відповідач отримує кошти на виконання рішення від вищого командування у межах фінансування, то підстави для визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення, протиправною відсутні, як і для застосування ст. 249 КАС України, що передбачає постановлення окремої ухвали та направлення її до органів прокуратури.

Крім того, позивач не позбавлений права на самостійне звернення до відповідних органів із заявою про порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, у випадку невиконання, на його думку, рішення суду без поважних причин.

Отже, заяви позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиконанні рішення, в порядку статті 383 КАС України; про постановлення окремої ухвали та направлення її до органів прокуратури задоволенню також не підлягають.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 241, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 200/7399/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 9 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді І.В. Пивовар

А.В. Гайдар