Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №620/3756/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/3756/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Калюжної В.В.,

представника позивача Прядка О.А.

представника відповідача Стаценка О.О,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

-визнати противоправною відмову Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у належному обрахунку календарної та пільгової вислуги років ОСОБА_1 , за весь період проходження ним служби в органах внутрішніх справ та під час участі в бойових діях, до вислуги років для призначення пенсії;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області здійснити перерахунок календарної та пільгової вислуги років ОСОБА_1 за весь період проходження ним служби в органах внутрішніх справ та під час участі в бойових діях, а також внести зміни до наказу №119 о/с від 16.02.2026 в частині обрахування ОСОБА_1 загальної вислуги років для призначення пенсії у розмірі 31 рік 09 місяців 21 день, а також внести відповідні зміни до розрахунку вислуги років для призначення йому пенсії.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 04.06.2026 клопотання представника Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено Головному управлінню Національної поліції у Чернігівській області строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №620/3756/26 до 12.06.2026.

Ухвалою суду від 04.06.2026 клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – задоволено; залучено до участі у справі №620/3756/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ – 21390940).

Відповідачем подано відзив на позов, в якому заперечує проти позову з наступних підстав. Позивач в період з 21.12.1993 по 16.11.1994 проходив службу в Збройних силах України; з 01.11.1995 проходив службу у підрозділах Чернігівського міського управління УМВС України в Чернігівській області та інших підрозділах системи МВС на різних (атестованих) посадах до 09.04.2010 (звільнився з ОВС у званні підполковника міліції). Період служби позивача в ОВС у календарному обчисленні на дату звільнення - 09.04.2010 становив 15 років 04 місяці 02 дні. При цьому, з урахуванням особливостей умов проходження служби на певних посадах позивачу була нарахована пільгова вислуга років. У пільговому обчисленні вислуга років позивача станом на 09.04.2010 становила 24 роки 06 місяців 07 днів. В подальшому з 06.03.2017 позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України. На момент прийому до Національної поліції України позивач вже мав фіксовану (обраховану) вислугу років, з урахуванням пільгової вислуги років, а саме 24 роки 06 місяців 07 днів, з урахуванням якої ГУ ПФУ в Чернігівській області йому призначено пенсію за вислугу років. З наказу ГУНП в Чернігівській області №119 о/с від 16.02.2026 слідує, що стаж служби в поліції у позивача, на дату звільнення зі служби в поліції, становить 24 роки 03 місяці 16 днів, на пільгових умовах (без урахування вислуги в календарному обчисленні ) – 05 років 2 місяці 20 днів. Отже наказ ГУНП в Чернігівській області від 16.02.2026 №119 о/с виданий в межах та у спосіб визначений законодавством, з чітким та правильним розмежуванням 24 роки 03 місці 16 днів календарної та 5 років 02 місяці 20 днів пільгової вислуги. Вимоги позивача «змішати» ці два різні показники в один (календарний) не ґрунтуються на законі та є незаконними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області правом на подання пояснень щодо позову не скористалася.

Ухвалою суду від 25.06.2026 вирішено провести розгляд справи №620/3756/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.08.2026 виправлено описку, допущену в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 у справі № 620/3756/26; зазначено в ухвалі суду від 25.06.2026 у справі № 620/3756/26 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Ухвалою суду від 13.07.2026 занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши позиції учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у підрозділах Чернігівського міського управління УМВС України в Чернігівській області та інших підрозділах системи МВС на різних посадах та згідно наказу Управління МВС України від 09.04.2010 №69 о/с звільнений з органів МВС в запас Збройних Сил України з 09.04.2010. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає 15 років 04 місяці 03 дні, в пільговому обчисленні 22 роки 08 місяців 28 днів.

Згідно розрахунку вислуги років на день звільнення на пенсію підполковника міліції ОСОБА_1 від 17.04.2010 вислуга років в календарному обчисленні складає 15 років 04 місяці 03 дні, в пільговому обчисленні 22 роки 08 місяців 28 днів.

Згідно наказу ГУНП в Чернігівській області від 03.03.2017 №59 о/с позивача призначено оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з 06.03.2017.

Згідно наказу ГУНП в Чернігівській області від 16.02.2026 №119 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 18.02.2026. Стаж служби в поліції на день звільнення становить 24 роки 03 місяці 16 днів, на пільгових умовах ( без урахування вислуги в календарному обчисленні) – 5 років 02 місяці 20 днів.

Згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії підполковника поліції ОСОБА_1 від 20.02.2026 вислуга років становить 30 років 00 місяців 17 днів, у тому числі в календарному обчисленні складає 24 роки 03 місяці 16 днів.

Позивач вважаючи, що його вислуга років в поліції зазначена в наказі ГУНП в Чернігівській області від 16.02.2026 №119 о/с невірно, звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо перерахунку вислуги років та внесенні змін до наказу про звільнення, проте ГУНП в Чернігівській області відмовило позивачу у перерахування вислуги років та внесенні змін до наказу про звільнення. Зазначена відмова ГУНП в Чернігівській області стала підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та поліції, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-XII).

Цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань.

Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Згідно із пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною другою статті 17 Закону №2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-XII Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі- Порядок №393).

Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII.

Пункт 3 Порядку № 393 (у редакції станом на момент звільнення позивача з поліції 18.02.2026) до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зараховується на пільгових умовах:

1) особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану;

2) особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - один місяць служби за 40 днів;

особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця;

особам, які проходять службу в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування засуджених, хворих на інфекційні та психічні захворювання, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції.

Отже пункт 3 Порядку № 393 визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262-XII так і Порядок № 393 виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у підрозділах Чернігівського міського управління УМВС України в Чернігівській області та інших підрозділах системи МВС на різних посадах та згідно наказу Управління МВС України від 09.04.2010 №69 о/с звільнений з органів МВС в запас Збройних Сил України з 09.04.2010 та вислуга років на день його звільнення згідно розрахунку вислуги років на день звільнення на пенсію підполковника міліції ОСОБА_1 від 17.04.2010 в календарному обчисленні складає 15 років 04 місяці 03 дні, в пільговому обчисленні 22 роки 08 місяців 28 днів.

Позивач з 06.03.2017 по 18.02.2026 проходив службу у поліції та стаж служби в поліції на день звільнення становить 24 роки 03 місяці 16 днів, на пільгових умовах ( без урахування вислуги в календарному обчисленні) – 5 років 02 місяці 20 днів згідно наказу від 16.02.2026 №119 о/с, що становить 29 років 06 місяців 05 днів.

Проте згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії підполковника поліції ОСОБА_1 від 20.02.2026 вислуга років становить 30 років 00 місяців 17 днів, у тому числі в календарному обчисленні складає 24 роки 03 місяці 16 днів.

В судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що вислуга років позивача у календарному обчисленні складена відповідачем вірно, а саме 24 роки 03 місяці 16 днів, проте вважає, що відповідачем не вірно обраховано вислугу років у пільговому обчисленні.

З таким твердженням позивача суд погоджується, оскільки пільгова вислуга років позивача станом на 09.04.2010, дату першого звільнення з органів внутрішніх справ становила 07 років 04 місяці 25 днів, проте в наказі ГУНП в Чернігівській області від 16.02.2026 №119 о/с пільгова вислуга визначена лише 5 років 02 місяці 20 днів, що менше станом на 09.04.2010.

Суд зауважує, що згідно абзацу 4 пункту 4-1 Порядку №393 вислуга років, що була обчислена під час призначення пенсії за вислугу років особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 р. № 1508 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393”, не переглядається.

Окрім того позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 06.11.2023, проте з розрахунку вислуги років для призначення пенсії підполковника поліції ОСОБА_1 від 20.02.2026 взагалі не вбачається зарахування якогось періоду в пільговому обчисленні.

Також згідно наказу від 16.02.2026 №119 о/с вислуга років позивача становить 29 років 06 місяців 05 днів, а з розрахунку вислуги років для призначення пенсії підполковника поліції ОСОБА_1 від 20.02.2026 становить 30 років 00 місяців 17 днів.

Отже відповідач, при звільненні позивача зі служби в поліції, невірно визначив його пільгову вислугу років.

За таких обставин суд вважає визнати противоправною відмову Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у належному обрахунку пільгової вислуги років ОСОБА_1 за весь період проходження ним служби в органах внутрішніх справ та поліції; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області здійснити перерахунок пільгової вислуги років ОСОБА_1 за весь період проходження ним служби в органах внутрішніх справ та поліції та внести відповідні зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 119 від 16.02.2026 в частині обрахування пільгової вислуги років, з урахуванням висновків суду та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відомості про здійснення перерахунку пільгової вислуги років ОСОБА_1 .

Позовні вимоги про визнання противоправною відмову Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у належному обрахунку календарної вислуги років ОСОБА_1 , за весь період проходження ним служби в органах внутрішніх справ та під час участі в бойових діях, до вислуги років для призначення пенсії та зобов`язання здійснити перерахунок календарної вислуги років за весь період проходження служби в органах внутрішніх справ та під час участі в бойових діях, а також внести зміни до наказу №119 о/с від 16.02.2026 в частині обрахування ОСОБА_1 загальної вислуги років для призначення пенсії у розмірі 31 рік 09 місяців 21 день, а також внести відповідні зміни до розрахунку вислуги років для призначення йому пенсії не підлягають задоволення, оскільки календарна вислуга років встановлена відповідачем вірно, що не заперечував і представник позивача у судовому засіданні.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже з врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для стягнення судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 67000,00 грн, на підтвердження яких позивачем були надані відповідні документи суд зазначає таке.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов задоволений частково суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3350 грн 00 коп.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати противоправною відмову Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у належному обрахунку пільгової вислуги років ОСОБА_1 за весь період проходження ним служби в органах внутрішніх справ та поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області здійснити перерахунок пільгової вислуги років ОСОБА_1 за весь період проходження ним служби в органах внутрішніх справ та поліції та внести відповідні зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 119 від 16.02.2026 в частині обрахування пільгової вислуги років, з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відомості про здійснення перерахунку пільгової вислуги років ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3350 (три тисячі триста п`ятдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (пр-т. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 40108651).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ – 21390940).

Суддя В.В. Падій