Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №620/7543/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/7543/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що перебування позивача станом на 24.02.2022 на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова не містить таких умов та/ або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, продовжили строк дії контракту. Вирішальним є факт проходження служби під час воєнного стану та виконання бойових завдань.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_1 , який був призваний на військову службу 12.10.2020, станом на 24.02.2022 проходив військову службу за контрактом осіб рядового складу, в період часу з 24.02.2022 по 13.02.2025 з військової служби не звільнявся та на військову службу не приймався, мав безперервний статус військовослужбовця з 12.10.2020 по 13.02.2025, вид військової служби в період воєнного стану зі строкової на службу на службу за контрактом (осіб рядового або сержантського складу) не змінював, а відповідно не відноситься до переліку осіб які мають право на Винагороду, передбачену Постановою №153.

У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позову з підстав аналогічних, викладеним у позовній заяві. У запереченнях відповідач вказує на безпідставність доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.10.2020 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

15.04.2021 позивач на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 по о/с №37-ОС від 15.04.2021 прийнятий у Збройні Сили України на військову службу за контрактом, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 .

12 березня 2025 року позивач був виключений зі списків особового складу військової частині НОМЕР_1 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.03.2025 року № 78 (звільнення відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 04.04.2006 року з військової служби у на підставі висновку військово-лікарської комісії про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців).

Під час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що підтверджується довідкою від 24.06.2026 №609/8075 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (за формою, затвердженою Окремим дорученням Міністерства оборони України № 5601/уд від 26.09.2025 року), довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №609/458 від 11.01.2025 року.

07 квітня 2024 року позивач під час безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій в Торецькій міській територіальній громаді Бахмутського району Донецької області отримав поранення, що підтверджується довідкою по обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №192/115 від 22.06.2024, медичною картою форма 300 №9136 від 07.04.2024, первиною медичною карткою №4230, свідоцтвом про хворобу №5369с. Поранення, травма ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

05.05.2026 засобами електронного зв`язку було направлено заяву адвоката №05-05/2026-02 з заявою позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової винагороди, передбаченою Постановою №153.

15 червня 2026 року в інтересах позивача було направлено адвокатський запит №11.06/2026-09 про надання інформації щодо стану розгляду заяви позивача та надання документів, які можуть підтвердити безпосередню участь позивача в бойових діях.

Листом №609/8097 від 24.06.2026 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 240 від 13.10.2020 року, ОСОБА_2 , був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 та безперервно проходив військову службу по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а саме 12.03.2025 року. Враховуючи зазначене, а також те що ОСОБА_2 , був прийнятий на військову службу до введення в дію воєнного стану, відсутні підстави для складання та направлення пакету документів для включення ОСОБА_3 до наказу про нарахування одноразової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 року № 153, оскільки він не відповідає вимогам передбаченими пунктом 4 абзацу 2 Постанови.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

30.07.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153», якою пункт 4 постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Як було встановлено судом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.10.2020 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

15.04.2021 позивач на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 по о/с №37-ОС від 15.04.2021 прийнятий у Збройні Сили України на військову службу за контрактом, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки від 24.06.2026 №609/8075 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (за формою, затвердженою Окремим дорученням Міністерства оборони України № 5601/уд від 26.09.2025) позивач всього брав безпосередню участь в бойових діях 415 днів. Станом на 13.02.2025 за молодшим сержантом ОСОБА_4 випадків притягнення до кримінальної відповідальності: не обліковано випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення: не обліковано; дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисциплін та строк дії яких не закінчився: не обліковано. Військовослужбовець має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), одержані під час захисту Вітчизни;

Суд зважає на те, що мета Постанови № 153, як вона визначена у її назві та п. 1, полягає у підвищенні мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби під час воєнного стану та у справедливій компенсації ризиків, пов`язаних з безпосередньою участю у бойових діях молодих військовослужбовців, які станом на час проходження служби не досягли 25-річного віку. Визначальними сутнісними ознаками кола осіб, на яких поширюється дія постанови, є: належність до осіб рядового, сержантського і старшинського складу; недосягнення 25-річного віку на час прийняття (призову) на військову службу; проходження військової служби під час воєнного стану; безпосередня участь у бойових діях строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою.

Системний аналіз положень Постанови № 153 свідчить, що визначальним критерієм для виплати винагороди є саме факт проходження військової служби та безпосередньої участі у бойових діях під час дії воєнного стану особою, яка не досягла 25-річного віку, а не формальна дата первинного вступу на військову службу. Тлумачення абз 2 п. 4 Постанови № 153 виключно як такого, що поширюється лише на осіб, які вперше уклали контракт або були призвані саме після 24.02.2022, призводило б до необґрунтованого звуження обсягу державної соціальної гарантії та до дискримінації тих військовослужбовців, які уклали контракт за лічені дні до введення воєнного стану, проте з перших днів збройної агресії безперервно продовжували службу, брали безпосередню участь у бойових діях та відповідали віковому критерію.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23 (адміністративне провадження № К/990/34377/23), згідно з якою принцип тлумачення закону на користь особи (in dubio pro homine) не передбачає ігнорування закону, проте у спірних ситуаціях зобов`язує суди обирати таку інтерпретацію правової норми, яка максимально захищає права та інтереси особи: у вагомих сумнівах - на користь людини. Застосування цього принципу до спірних правовідносин додатково підтверджує необхідність тлумачення п. 4 Постанови № 153 у спосіб, що не звужує обсяг гарантованих військовослужбовцю прав за обставин, коли його належність до визначеної постановою категорії за сутнісними ознаками є очевидною.

За наведеного суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач був призваний на військову службу 12.10.2020, що позбавляє його права на винагороду. Безперервне проходження позивачем військової служби протягом усього періоду дії воєнного стану внаслідок передбаченого законом продовження дії контракту за своїм правовим змістом відповідає умові проходження військової служби під час воєнного стану у розумінні абзацу другого п. 4 Постанови № 153. Інше тлумачення ставило б позивача у завідомо гірше становище порівняно з військовослужбовцями, які уклали контракт на кілька днів пізніше, за тих самих вікового критерію, факту служби під час воєнного стану та участі у бойових діях, що не відповідало б ані меті постанови, ані принципу рівності перед законом (п. 7 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що позивач відповідає сукупності визначених п. 4 Постанови № 153 критеріїв, а саме: є особою сержантського складу Збройних Сил України; на час прийняття на військову службу не досяг 25-річного віку; проходив військову службу під час воєнного стану безперервно; брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій загальною тривалістю 415 календарних днів, тобто понад шість місяців, станом на дату набрання чинності постановою; має захворювання, поранення (травму, контузію, каліцтво), одержані під час захисту Вітчизни.

Водночас, визначені абз 5 п. 4 Постанови № 153 підстави, за наявності яких винагорода не виплачується, у спірних правовідносинах відсутні, оскільки позивач до кримінальної, адміністративної за вчинення військового адміністративного правопорушення чи дисциплінарної відповідальності не притягувався, що відповідач не заперечує.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої п. 4 Постанови № 153, є протиправною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 09.09.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА